Постанова

від 06.12.2017 по справі 910/6996/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. Справа№ 910/6996/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Коржов І.П. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача за первісним позовом: Мацієвський О.С. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017р.

у справі №910/6996/17 (суддя Якименко М.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери"

до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ"

про стягнення 41 446,03 грн.

та за зустрічним позовом Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери"

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ" про стягнення 41 446,03 грн.

Обґрунтовуючи вимоги до відповідача, позивач посилався на ту обставину, що надані ним послуги із проведенням внутрішнього аудиту на замовлення відповідача, відповідно до умов договору №85 від 10.01.2017р. прийняті відповідачем, однак у повному обсязі не оплачено, у зв'язку з чим позивач просив примусово стягнути з відповідача 20 000,00 грн. боргу, 20 000,00 грн. штрафу, 1 400,00 грн. пені та 46,03 грн. 3% річних за період нарахування з 29.03.2017р. по 25.04.2017р.

Заперечуючи проти позову Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ" звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" про визнання укладеного між ними договору №85 від 10.01.2017р. недійсним на підставі ст. 215 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину (реституції).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2017р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" 1 050,00 грн. пені, 20 000 грн. штрафу, 34,52 грн. 3% річних, 813,96 грн. судового збору та 2 604,66 грн. витрат на послуги адвоката. В решті задоволення первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а вимоги за зустрічним позовом - задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г. Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.09.2017р.

07.09.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 12.09.2017р. оголошено перерву до 19.09.2017р.

19.09.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява з додатковими документами та пояснення по суті спору.

19.09.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення додаткових документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017р. строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 19.09.2017р. оголошено перерву до 02.11.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.11.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Зубець Л.П., Пономаренко Є.Ю.

31.10.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення.

01.11.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

02.11.2016р. в судовому засіданні по справі оголошено перерву до 22.11.2017р.

22.11.2017р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кропивної Л.В. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 06.12.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.12.2017р., у зв'язку з перебуванням суддів Пономаренко Є.Ю. та Зубець Л.П. у відпустках, змінено та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" (виконавець) та Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ" (замовник) укладено договір про проведення внутрішнього аудиту №85 (договір), за умовами якого замовник дає завдання виконавцеві, а виконавець приймає на себе обов'язки провести внутрішній аудит в ГБК "ОЗЕРНИЙ", а саме: встановлення системи клієнт-банк та отримання банківських виписок з системи клієнт-банк за період 2014, 2015, 2016 рік; відновлення первинних бухгалтерських документів за 2014, 2015, 2016 рік; внутрішній аудиторський висновок про господарсько-фінансову діяльність ГБК "ОЗЕРНИЙ" за період 2014, 2015, 2016 рік та рекомендації щодо подальших дій.

За умовами пункту 2.3 договору виконавець був зобов'язаний виконати послуги протягом 30 календарних днів з моменту оплати згідно п. 4.6.1 даного договору. У випадку з виникненням труднощів з відновленням документів з вини третіх осіб, строк виконання послуг продовжувався додатково на 30 календарних днів.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.6 договору вартість послуги становить 50 000,00 грн. та оплата здійснюється наступним чином: 15 000,00 грн. протягом 5-и днів з моменту підписання договору; 15 000,00 грн. протягом 5-и днів після отримання і аналізу банківських виписок підприємства згідно з п. 1.1.1. даного договору; 20 000,00 грн. протягом 5-и днів після підготовки та вручення замовнику внутрішнього аудиторського висновку.

На виконання умов договору замовником перераховано виконавцю 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 11.01.2017р. на суму 15 000,00 грн. та платіжним дорученням №9 від 26.01.2017р. на суму 15 000,00 грн.

23.03.2017р. виконавцем передано замовнику внутрішній аудиторський висновок №285 від 23.03.2017р. та акт надання послуг №2 від 21.03.2017р. на суму 50 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 23.03.2017р.

Претензіями №286 від 30.03.2017р. та №287 від 18.04.2017р. виконавець звертався до замовника з вимогами про сплату заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. та штрафних санкцій. Проте, відповідачем за первісним позовом борг сплачено не було.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за первісним позовом зазначав, що внаслідок порушення замовником зобов'язання щодо повної оплати вартості наданих виконавцем послуг, у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість з оплати в розмірі 20 000,00 грн. Окрім того, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по оплаті виконавець нарахував до стягнення 20 000,00 грн. штрафу, 1 400,00 грн. пені та 46,03 грн. 3% річних з 29.03.2017р. по 25.04.2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Колегією суддів встановлено, що позивач за первісним позовом на виконання своїх зобов'язань за договором № 8/12-2012 від 27.12.2012р. здійснював діяльність з проведення аудиту в ГБК Озерний за плату. Вартість таких послуг за домовленості сторін становила 50 000,00 грн., що підтверджується актом надання послуг № 2 від 21.03.2017р., який підписаний та скріплений печатками сторін. Замовником сплачено за отримані послуги 30 000,00 грн., а внутрішній аудиторський висновок №285 від 23.03.2017р. передано відповідачу за первісним позовом - 23.03.2017р., тож за умовами договору замовник мав сплатити решту суми (20 000,00 грн.) за отримані послуги до 28.03.2017р. (включно).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення боргу у розмірі 20 000,00 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що платіжним дорученням №29 від 18.04.2017р. на суму 20 000,00 грн. замовник повністю оплатив отримані послуги і тим самим припинив свої грошові зобов'язання виконанням.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки вказаним платіжним дорученням не було здійснено платіж, у зв'язку з невірними реквізитами отримувача (ЄДРПОУ). Після звернення позивача з первісним позовом до суду та після порушення провадження у даній справі відповідач за первісним позовом сплатив на користь замовника грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №43 від 24.05.2017р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи, що решта боргу у розмірі 20 000,00 грн. була сплачена відповідачем за первісним позовом після звернення позивача за первісним позовом до суду та після порушення провадження у справі, суду першої інстанції слід було припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Посилання апелянта про неможливість здійснення платежу у строк визначений договором, у зв'язку з відсутністю головного бухгалтера Кооперативу, колегією відхиляються, оскільки згідно частини 1 статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Крім того, відсутність грошових коштів чи посадових осіб не є підставою для звільнення юридичної особи від відповідальності за зобов'язаннями.

Враховуючи прострочення замовником виконання зобов'язання по сплаті боргу, позивачем за первісним позовом також заявлено до стягнення 20 000,00 грн. штрафу, 1 400,00 грн. пені та 46,03 грн. 3% річних з 29.03.2017р. по 25.04.2017р.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку прострочення платежів або виконання послуг за цим договором сплачується пеня у розмірі 0,1% від вартості даного договору. Крім того за прострочення платежу понад 20 календарних днів сплачується штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що за порушення передбаченого строку оплати отриманих послуг замовник сплачує виконавцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі 0,1 % від вартості суми договору, оскільки погоджена сторонами у п. 5.3 договору неустойка у формі пені не відповідає вимогам ст. 549 ЦК України.

Таким чином, сторони погодили сплату штрафних санкцій у випадку прострочення платежів та прострочення платежу понад 20 календарних днів, що не є подвійним стягненням та відповідає вимогам законодавства, проте місцевим господарським судом не було цього враховано.

Здійснивши перерахунок, колегією суддів встановлено, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення у розмірі 46,03 грн. грн. 3% річних за період нарахування з 29.03.2017р. по 25.04.2017р., 20 000,00 грн. штрафу за прострочення сплати понад 20 днів та 50,00 грн. штрафу за прострочення платежів є арифметично вірними, тож позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі, зокрема, в частині покладення на відповідача за первісним позовом понесених позивачем за первісним позовом витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пунктах 6.3, 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 статті 49 ГПК України.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги №017/17 від 28.03.2017р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1159 від 04.07.2015р., акт надання правової допомоги від 25.04.2017р., розрахункову квитанція АБЗА №812807 від 25.04.2017р. на суму 5 120,00 грн.

Перевіривши співрозмірність заявлених витрат за послуги адвоката на відповідність вказаним критеріям, врахувавши ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, тривалість розгляду справи, судова колегія вважає, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову, тож адвокатські витрати у розмірі 4 951,04 грн. у складі судових витрат підлягають покладенню на відповідача за первісним позовом.

Доводи апелянта стосовно незаконності стягнення з нього витрат на правову допомогу колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують надання адвокатом відповідних професійних послуг та понесенням позивачем за первісним позовом у зв`язку з цим витрат на правову допомогу.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин №85 про проведення внутрішнього аудиту від 10.01.2017р. був укладений без можливості визначення змісту договору на основі вільного волевиявлення позивача за зустрічним позовом, оскільки рішення про його укладення прийнято неправомочним органом правління Кооперативу, тож такий договір суперечить нормам закону, підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідком недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України закріплена загальна презумпція того, що дії органів юридичної особи або її представників у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Саме цим зумовлений обов'язок таких органів чи осіб вчиняти дії в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно та розумно, а також не перевищувати своїх повноважень.

В пункті 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своїх компетенції без довіреності. Припис абзацу першого частини третьої статі 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо такі обмеження передбачені законом; про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги послання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір зі сторони замовника підписаний виконавчим директором Федоровим Ю.О., що діяв на підставі Статуту та контракту.

Пунктом 11.3.3 Статуту Кооперативу встановлено, що правління кооперативу може наймати виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу. Виконавчий директор виконує свої функції на умоваї контракту, який укладає з ним правління кооперативу, формує виконавчу дирекцію та виконує функції делеговані йому правлінням кооперативу.

Утім, відповідно до п. 4 контракту від 07.11.2016р., виконавчий директор виконує рішення Правління кооперативу Озерний ; бере участь в укладанні господарських та інших договорів відповідно до статуту кооперативу та чинного законодавства; підписує від імені Кооперативу будь-які документи, в тому числі, правочини.

Отже, зі змісту Статуту Кооперативу випливає, що на час укладення спірного договору, обмежень щодо вчинення виконавчим директором правочинів не було встановлено.

Враховуючи наведене, твердження скаржника про недійсність оспорюваного правочину у зв'язку з його вчиненням зі сторони замовника особою з перевищенням наданих їй статутом повноважень є неспроможними, спростовується наявними в матеріалах справи документами та нормами чинного законодавства, договір виконано сторонами.

Посилання скаржника на іншу печатку Кооперативу на спірному договорі не спростовуються встановлених обставин.

Крім того, застосування реституції до даних правовідносин не відповідає закону, оскільки послуги вже були надані і повернути сторони в первісний стан або відновити становище особи, якій надавалися послуги, не є можливим. Оскільки послуга вже спожита, а наслідки недійсності договору про надання послуг мають співпадати з наслідками виконання такого договору, адже, в даному випадку, визнання договору недійсним не тягне за собою відмову від оплати вартості послуг, які були прийняті замовником.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційна скарга Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний судовий акт - частковому скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017р. у справі №910/6996/17 частково задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017р. у справі №910/6996/17 частково скасувати та прийняти нове.

Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ" про стягнення суми основного боргу у розмірі 20 000,00 грн.

Стягнути з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ" (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 2-Ж; ЄДРПОУ 22883069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" (04108, м. Київ, проспект Правди, буд. 31, кв. 108; ЄДРПОУ 33060522) 20 050 (двадцять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 46 (сорок шість) грн. 03 коп. 3% річних, 1 547 (тисяча п'ятсот сорок сім) грн. 20 коп. судового збору, 4 951 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 04 коп. судових витрат пов'язаних із оплатою послуг адвоката. В решті задоволення первісних позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" (04108, м. Київ, проспект Правди, буд. 31, кв. 108; ЄДРПОУ 33060522) на користь Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ОЗЕРНИЙ" (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 2-Ж; ЄДРПОУ 22883069) 58 (п'ятдесят вісім) грн. 08 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/6996/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко