Рішення

від 12.12.2017 по справі 922/3613/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р.Справа № 922/3613/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестінг груп", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - Севастьянова І.А., довіреність №10-652/д від 09.11.2016р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестінг груп" (відповідач) про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача у розмірі 21948031,25 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договорами поставки нафтопродуктів: №НП-0078 від 15.01.2016 р., №НП-0147 від 01.02.2016 р., №НП-0296 від 29.02.2016 р. та № НП-0338 від 29.02.2016 р. у розмірі 21948031,25 грн. Як стверджує позивач, відповідач під час процедури припинення своєї підприємницької діяльності ухиляється від включення до проміжного ліквідаційного балансу відповідача вказаних грошових вимог позивача, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 26.10.2017р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 09.11.2017р.

Ухвалою суду від 09.11.2017р. розгляд справи було відкладено на 28.11.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Судове засідання 28.11.2017р. проводилось в режимі відеоконференції за клопотанням позивача. Ухвалою суду від 28.11.2017р. розгляд справи було відкладено на 12.12.2017р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2017р., яке проводилось в режимі відеоконференції за клопотання позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання 09.11.2017р., 28.11.2017р. та 12.12.2017р. не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Копію ухвали про порушення провадження у справі від 26.10.2017р. та копію ухвали від 09.11.2017р. про відкладення розгляду справи на 28.11.2017р. було направлено на зазначену у позовній заяві та у ЄДРПОУ юридичну адресу відповідача. Дані ухвали повернуто до суду підприємством зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" є учасником договору № 999/97 „Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997р. (надалі - договір № 999/97 про спільну діяльність), що укладений з Компанією "Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд."

Згідно з пунктом 3 Додатку № 4 до договору № 999/97 про спільну діяльність ПАТ "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу (філії) - Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" є Управляючим спільною діяльністю, тобто, особою уповноваженою учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ, в тому числі, на укладення цивільних правочинів відповідно до статті 1135 Цивільного кодексу України.

Протягом січня - лютого 2016 року між ТОВ "Стар Інвестінг груп" (покупець) та НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (постачальник), відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки родовищ від 24.12.1997р. були укладені чотири договори поставки нафтопродуктів, ідентичних за своїм змістом, а саме:

- договір № НП-0078 від 15.01.2016р.;

- договір № НП-0147 від 01.02.2016р.;

- договір № НП-0296 від 29.02.2016р.;

- договір № НП-0338 від 29.02.2016р.

За умовами цих договорів покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, а постачальник зобов'язався передати у власність покупця нафтопродукти згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.2. зазначених договорів номенклатура, кількість, ціна нафтопродуктів (товару) визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Сторонами були укладені додаткові угоди, якими сторони узгодили умови та строк поставки, номенклатуру, кількість та ціну нафтопродуктів (товару), а саме:

- додаткова угода №1 від 15.01.2016р. до договору № НП-0078 від 15.01.2016р.;

- додаткова угода №1 від 01.02.2016р. до договору № НП-0147 від 01.02.2016р.;

- додаткова угода №1 від 29.02.2016р. до договору № НП-0296 від 29.02.2016р.;

- додаткова угода №1 від 29.02.2016р. до договору № НП-0338 від 29.02.2016р.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.1.1. договорів передбачена передача нафтопродуктів покупцю згідно умов, визначених в додаткових угодах, з обов'язковим складанням актів прийому- передачі.

Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за договорами належним чином, протягом січня-лютого 2016 року передав відповідачу нафтопродукти за договорами на загальну суму 31033031,25 грн., що підтверджується актами прийому-передачі, які підписані обома сторонами і скріплені їх печатками, а саме:

- актом №1 від 15.01.2016р. приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №НП-0078 від 15.01.2016р. на загальну суму 9966000,00 грн. з ПДВ;

- актом №1 від 29.02.2016р. приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №НП-0147 від 01.02.2016р. на загальну суму 5966004,23 грн. з ПДВ;

- актом №1 від 29.02.2016р. приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №НП-0296 від 29.02.2016р. на загальну суму 7 100627,02 грн. з ПДВ;

- актом №1 від 29.02.2016р. приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №НП-0338 від 29.02.2016 на загальну суму 8 000400,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок розрахунків за поставлені нафтопродукти передбачений п. 5.1 договорів, відповідно до умов якого відповідач здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача до 31.12.2016р.

Позивач стверджує, що відповідач виконав свої договірні зобов'язання частково, перерахував на рахунок позивача лише грошову суму у розмірі 9085000,00 грн. в рахунок часткового погашення боргу за договором № НП-0078 від 15.01.2016р. (банківська виписка від 18.04.2016р., арк. 22), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договорами у розмірі 21948031,25 грн.

Відповідач, в свою чергу, вищевикладені доводи позивача не спростував, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем на даний час існує заборгованість за договорами поставки нафтопродуктів у розмірі 21948031,25 грн.

Відповідно до інформації, зазначеної у витязі з ЄДРПОУ станом на 02.11.2017р., відповідач з 18.08.2017р. перебуває в стані припинення за рішенням засновників, строк для заявлення кредиторських вимог визначено - до 26.10.2017р. (арк. 40-45).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч. 5 ст. 105 ЦК України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як вказано вище, строк для заявлення кредиторських вимог визначено - до 26.10.2017р. (арк. 40-45).

Частиною 6 ст. 105 ЦК України встановлено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

23.08.2017р., тобто у межах строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог, позивач направив відповідачу заяву від 23.08.2017р. за вих. № 08-3658 про визнання грошових вимог кредитора у розмірі 21948031,25 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Із письмових пояснень позивача (арк. 115-117) вбачається, що вказана заява була направлена 23.08.2017р. на юридичну адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №36003037945520 (арк. 116), проте повернулася позивачеві за закінченням терміну зберігання 27.09.2017р., що підтверджується наявним у справі витягом з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (арк. 117).

Окрім того, позивач у позові зазначив, що вказана заява була направлена 23.08.2017р. на поштову адресу голови ліквідаційної комісії/ліквідатору Ніколайчука О.М., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №3601810265579 (арк. 21), проте повернулася позивачеві за закінченням терміну зберігання 28.08.2017р.

Відповідно до нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 173/24950 від 28.01.2014р., максимальний строк доставки рекомендованої кореспонденції між населеними пунктами різних областей України складає 6 календарних днів без врахування дня здавання відправлення до поштового відділення.

Таким чином, відповідно до нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, про вказану заяву позивача від 23.08.2017р. за вих. № 08-3658, відповідач визнається судом обізнаним - 31.08.2017р.

Враховуючи встановлений судом факт обізнаності відповідачем про вказану заяву позивача - 31.08.2017р., відповідач, відповідно до положень ч. 6 ст. 105 ЦК України, повинен був розглянути вимоги позивача щодо визнання вимог позивача на загальну суму 21948031,25 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу не пізніше 30.09.2017р.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс.

Оскільки строк для заявлення кредиторських вимог відповідачу визначено - до 26.10.2017 р., з 27.10.2017 р. відповідач мав скласти проміжний ліквідаційний баланс.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів розгляду відповідачем заяви позивача 23.08.2017р. за вих. № 08-3658 про визнання вимог позивача на загальну суму 21948031,25 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від розгляду вимог позивача на загальну суму 21948031,25 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі ухилення ліквідаційної комісії від розгляду вимог кредитора кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, положення закону і встановлений судом факт ухилення відповідачем від розгляду вимог позивача на загальну суму 21948031,25 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, а також те, що позивач звернувся до суду з даним позовом у встановлений нормами частини 3 статті 112 ЦК України місячний строк на звернення до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача у розмірі 21948031,25 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 11, 105, 110, 111, 112, 525-526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 32-34, 36, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестінг груп" в особі ліквідаційної комісії (61013, м. Харків, вул. Омська, 7 Б, код ЄДРПОУ 39676350) визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915) у розмірі 21948031,25 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестінг груп".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестінг груп" в особі ліквідаційної комісії (61013, м. Харків, вул. Омська, 7 Б, код ЄДРПОУ 39676350) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915) судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2017 р.

Суддя В.В. Рильова

№922/3613/17