Постанова

від 14.12.2017 по справі 910/12873/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа№ 910/12873/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Суліма В.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Костянчук С.П. - за довіреність № б/н від 01.08.17

від відповідача: Богданевич Ю.В.- за довіреність № 062/15/1/03-2422 від 03.04.2017

від третьої особи Богданевич Ю.В. довіреність № 062/02/07-12051 від 12.12.17

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/12873/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом громадської організації "Правозахисний ХАБ", м. Київ

до комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, м. Київ

про зобов'язання вчинити дії

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Правозахисний ХАБ" (надалі-позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до до комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (надалі-відповідач) про зобов'язання вчинити дії, а саме провести перерахунок заборгованості по орендній платі шляхом не нарахування орендної плати за період з 20.05.2016 по 30.09.2016 за договором оренди № 2200 від 20.05.2016.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач зазначає, що 20.05.2016 між ним та відповідачем та комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (було укладено договір про передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2200. Як вказує позивач, відповідно до пункту 2.3 договору стан об'єкта на дату передачі його орендареві, визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря. Однак, лише 28.09.2016 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна від 21.06.2016.Таким чином, позивач вважає, що нарахування відповідачем орендної плати за період з 20.05.2016 по 30.09.2016 є неправомірним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2017 порушено провадження у справі № 910/12873/17 та призначеної її до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2017 залучено до участі у справі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 12.10.2017.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/12873/17 (суддя Плотницька Н.Б.) позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" провести перерахунок заборгованості громадська організація "Правозахисний ХАБ" по орендній платі за договором про передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2200 від 20.05.2016, шляхом не нарахування орендної плати за період з 20.05.2016 по 28.09.2016; стягнуто з комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на користь громадської організації "Правозахисний ХАБ" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано частковою доведеністю позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 11, 526, 530, 610, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017 у справі № 910/12873/17 прийнято до провадження апеляційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/12873/17 та призначено її розгляд на 30.11.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 910/12873/17 відкладено розгляд сприйнято апеляційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/12873/17 та призначено її розгляд на 14.12.2017.

14.12.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду позивачем було подане клопотання про проведення огляду та дослідження речового доказу, а саме: нежитлового приміщення на другому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 4, та пояснення у справі.

Відповідно до приписів ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання позивача Київським апеляційним господарським судом задоволено, та вирішено здійснювати фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладеним у ній підстав.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити та рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Щодо поданого клопотання Громадської організації "Правозахисний ХАБ" про огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження колегія суддів зазначає наступне.

Речовими доказами відповідно до ст. 37 ГПК України є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 39 ГПК України господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.

Вирішуючи питання про проведення огляду і дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження, суд повинен насамперед установити, що цей доказ є належним і допустимим.

З наведеного вбачається, що огляд доказів у місці їх знаходження є правом, а не обов'язком суду.

Отже, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, виходячи з фактичних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про ознайомлення та дослідження речового доказу на місці його знаходження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вказує позивач, Громадська організація "Правозахисний Хаб" є переможцем конкурсу на право оренди ряду об'єктів нерухомого комунального майна територіальної громади міста Києва, який було проведено 06.04.2016.

За результатом проведення вказаного вище конкурсу, позивач отримав право оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 4 літ. А, площею 223,3 кв.м. для розміщення громадської організації.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що 20.05.2016 між Громадською організацією "Правозахисний Хаб", як орендарем Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем (та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", як балансоутримувачем було укладено договір про передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2200 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.04.2016 № 14 та Київської міської ради від 11.02.2016 № 9/9 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: вул. Кирилівська, будинок 4, літера А для розміщення громадської організації.

Об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 223,30 (двісті двадцять три десяті) кв. м, в.т. ч. і поверх-10,00 (десять цілих) кв.м.. 2 поверх- 203,40 (двісті цілих чотири десяті) кв. м, підвал -9,90 (дев'ять цілили дев'ять десятих) кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору ( п. 2.1. договору).

У п. 2.2. договору визначено, що вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим 09 вересня 2015 р. висновком про вартість майна станом на 31 липня 2015 року становить: 4 367 400 грн. 00 коп. (чотири мільйони триста шістдесят сім тисяч чотириста грн. 00 коп. .

Стан об'єкта на дату передачі його орендареві, визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря ( п. 2.3. договору).

Відповідно до пункту 2.4 договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об'єкта.

Громадська організація "Правозахисний ХАБ" 06.05.2016 направила листа відповідачу № 1/06-05 (вх.. 062/9898) з трьома примірниками оригіналів договору та акту.

Позивач зазначає суду про те, що спершу йому було запропоновано підписати акт без виходу на об'єкт оренди із зазначенням того, що його стан задовільний. Проте, позивачем було встановлено, що об'єкт оренди містив недоліки, які було запропоновано визначено в акті.

28.09.2016 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна від 21.06.2016.

Таким чином, позивач вважає, що нарахування орендної плати за період з 20.05.2016 по 30.09.2016 є неправомірним.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ним не здійснювались нарахування в період з 20.05.2016 (дата фактичного підписання договору), а лише з 21.06.2016 (з дати фактичного підписання сторонами акту приймання-передачі нерухомого майна від 21.06.2016), що не порушує права позивача.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладений між сторонами договір, розірвання якого становить предмет розгляду у даній справі, за своєю правовою природою є договором оренди.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Колегія суддів зазначає, що оскільки орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 2 якого встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем було повернуто відповідачу підписаний акт приймання-передачі об'єкта за договором 28.09.2016, незважаючи на те, що вказаний акт приймання-передачі об'єкта датовано 21.06.2016, про що у ньому міститься відповідна відмітка.

Колегія суддів дослідивши умови укладеного договору погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме з 28.09.2016 у позивача виникає обов'язок сплачувати грошові кошти за оренду нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 4 літ. А, площею 223,3 кв.м.

Таким чином, нарахування позивачу орендної плати з 21.06.2016 є прямим порушенням умов договору та прав позивача, як орендаря.

За наведених обставин, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних про зобов'язання вчинити дії, а саме проведення перерахунку заборгованості по орендній платі шляхом ненарахування орендної плати з період з 20.05.2016 по 30.09.2016.

Також, місцевим господарським судом правомірно було відхилено твердження відповідача щодо наслідків непідписання сторонами акту приймання-передачі протягом місяця з дати укладення договору оренди у вигляді припинення договору оренди, оскільки відповідно до п. 6.10 договору оренди, відмова орендаря від підписання акта приймання-передачі протягом 20 днів з дати отримання акта від орендодавця має наслідком припинення дії договору.

Однак в матеріалах справи наявні докази конклюдентних дій сторін, дій, направлених на виконання договору оренди.

Крім того, в судовому засіданні відповідачем було зазначено на запитання суду, що договір оренди станом на час судового розгляду є чинним і діючим.

Належними і допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а також поясненнями представників учасників процесу, наданими в ході судового розгляду, підтверджується, що акт приймання-передачі не був підписаний сторонами договору 21.06.2016, як стверджує відповідач.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/12873/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

В.В. Сулім