Рішення

від 12.12.2017 по справі 910/17891/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа №910/17891/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ ЛТД"

про стягнення 28 592,97 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача Півень Д.О. за дов.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ ЛТД" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 28 592,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №312269-03 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.12.2016 на виконання умов якого позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим, за останнім станом на 01.10.2017 рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 21 501,35 грн.

У зв'язку з простроченням сплати боргу позивачем нараховані 3% річних у розмірі 1 085,71 грн. та 5 835,23 грн. інфляційних втрат, 173,68 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 відкладено розгляд справи до 12.12.2017.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 6.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за зазначеною адресою установа не розшукана).

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За встановлених обставин справи, відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

На призначені судові засідання 14.11.2017р, 12.12.2017р. представник відповідача не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016 між Публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО", (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ ЛТД" (надалі - відповідач, абонент) укладено Договір №312269-03 на постачання теплової енергії (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в термін, які передбачені в додатку №4 до цього договору (п.2.3.3. Договору)

Додатком №1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 5 Додатку 4 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та рахунок, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 2 Додатку 4 до Договору, відповідач до початку розрахункового періоду сплачує на рахунок позивача вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяць.

Однак, свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.12.2014 по 01.09.2017 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2017 становить 21 501,35 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами), відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Суду доведено, що нарахування відповідачу за теплову енергію здійснювалося відповідно до звертання-доручення про укладення Договору від 15.12.2016 та додатку 2 до Договору - ГВП по приладах обліку, Опал. - розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими постановами національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

У зв'язку з простроченням сплати боргу позивачем нараховані 3% річних у розмірі 1 085,71 грн. та 5 835,23 грн. інфляційних втрат, 173,68 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.12.2014 до 01.09.2017 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 21 501,35 грн., що підтверджується обліковими картами (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з Договором теплову енергію.

Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом грудня 2014 - вересня 2017 років теплової енергії.

Договір на постачання теплової енергії є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач позовні вимоги не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 21 501,35 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 170,68 грн. пені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язання взяті за Договором належним чином, оскільки не здійснив оплату в установлений строк, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Сторони погодили відповідно до п. п.6, 7 Додатку №4 до договору, що у разі порушення терміну сплати за поточне споживання, чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 170,68 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 085,71 грн. та інфляційні втрати у сумі 5 835,23 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача за період з грудня 2014 року по вересень 2017 року в сумі 1 085,71 грн. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 5 835,23 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ ЛТД" (01001, м.Київ, вул.. Малопідвальна, будинок 6, код ЄДРПОУ 22923202) на користь Публічного акціонерного товариства "КЇВЕНЕРГО" (01001, м.Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 00131305) основного боргу в сумі 21 501 (двадцять одну тисячу п'ятсот одну) грн. 35 коп., 5 835 (п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 1 085 (одна тисяча вісімдесят п'ять) грн. 71 коп. 3% річних, 170 (сто сімдесят) грн. 68 коп. пені та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.12.2017

Суддя І.І. Борисенко