Постанова
від 13.12.2017 по справі 910/10916/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа№ 910/10916/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Гаврилюка О.М.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Мостапенюк В.І. (представник за довіреністю)

від відповідача: Карпінський С.В. (представник за довіреністю)

від третьої особи-1: Жегулін Ю.М. (представник за довіреністю)

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення господарського суду міста Києва

від 10.10.2017

у справі №910/10916/16 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національного банку України

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі №1871, згідно рішення Уповноваженої особи, оформленого протоколом від 24.09.2015 №56, є нікчемним на підстав пунктів 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оспорюваний договір, за твердженнями позивача, було укладено без отримання на це згоди куратора, яка була обов'язковою, що порушує приписи ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банківську діяльність". Всупереч імперативним вимогам постанови Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ позивач та відповідач уклали Іпотечний договір в період існування у Банку відповідних заборон, зокрема, щодо передачі в забезпечення третім особам майна та активів банку без погодження з куратором НБУ. Згаданий Іпотечний договір взагалі не обліковувався та був відсутній на балансі Банку, що є порушенням Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 30.12.1998 №466 (Положенням №566) та Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 №254 (Положення №254). Крім того, на думку позивача, укладений між сторонами Іпотечний договір не відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку", оскільки не визначає конкретного строку виконання зобов'язання та містить положення щодо розміру основного зобов'язання лише в описовому вигляді. З огляду на наведене та приписи ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" позивач просив визнати недійсним Іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі № 1871, який укладений між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", а також зобов'язати відповідача повернути позивачу оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором, що передані згідно Акту приймання-передачі документів на зберігання від 29.12.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі №910/10916/16 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний банк України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі №910/10916/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі №910/10916/16 та передано справу №910/10916/16 на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення Вищий господарський суд України зазначив про необхідність дослідження чи набрали постанови Правління Національного банку України №560/БТ, №692/БТ чинності у порядку передбаченому ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" на час їх прийняття, чи був відповідач обізнаний про постанови Правління Національного банку України №560/БТ, №692/БТ, чи відповідні постанови Правління НБУ мали індивідуальний характер, тобто, були відомі лише банку, відносно якого їх прийнято; вказав на необхідність надання правової оцінки доводам позивача про те, що умови спірного Іпотечного договору надають відповідачу переваги перед іншими кредиторами в обхід встановленої чинним законодавством процедури черговості задоволення вимог кредиторів, що підпадає під ознаки нікчемності правочину, встановлені п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої позивач просив суд:

- визнати недійсним Іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1871, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129);

- зобов'язати публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129) повернути публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та, зареєстрованим в реєстрі за №1871, що передані згідно Акту приймання-передачі документів на зберігання від 29.12.2014;

- застосувати наслідки недійсності Іпотечного договору від 29.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1871, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про іпотеку і обтяження обтяжувача ПАТ "Ощадбанк" щодо майна АТ "Дельта Банк", яке передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129) на підставі недійсного Іпотечного договору від 29.12.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1871, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ПАТ "Ощадбанк", щодо:

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0012, площею 0,5 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 29, 31: номер запису про іпотеку: 8320827 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18488765 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8321005 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 18489196 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:037:0010, площею 0,7501 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 68, 70, 72: номер запису про іпотеку: 8321372 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18489840 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8321640 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18490481 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0013, площею 1 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 32, 34, 36, 38: номер запису про іпотеку: 8322122 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18491133 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8322344 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18491764 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:035:0004, площею 0,7501 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 116, 118, 120: номер запису про іпотеку: 8322543 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18492058 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8322708 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18492406 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:1755, площею 0,1 га, розташованої за адресою: Волинська обл., Луцький р., с. Рованці: номер запису про іпотеку: 8312665 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18473136 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8312834, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18473687 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:1756, площею 0,1 га, розташованої за адресою: Волинська обл., Луцький р., с. Рованці: номер запису про іпотеку: 8311942 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18471074 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8312383 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18472737 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3221483001:01:036:0001, площею 7,006 га, розташованої за адресою: Київська обл., Васильківський р., с. Здорівка: номер запису про іпотеку: 8313690 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18474138 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8313922 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18475713 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:056:1005, площею 7,7598 га, розташованої за адресою: Київська обл., м. Бровари: номер запису про іпотеку: 8314323 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18476229 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8317766 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 184782977 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:056:1004, площею 8 га, розташованої за адресою: Київська обл., м.Бровари: номер запису про іпотеку: 8318033 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18483348 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8318186 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18483793 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222783200:03:009:0054, площею 8,3244 га, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р., с/рада Копилівська: номер запису про іпотеку: 8318910 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18484983 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8319414 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18486182 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222783200:03:009:0055, площею 8,3245 га, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р., с/рада Копилівська: номер запису про іпотеку: 8319716 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18486588 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8320042 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18487274 від 30.12.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за Іпотечним договором не настала, а також враховуючи неподання позивачем належних та достатніх доказів в аспекті ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог; у зв'язку з тим, що у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору відмовлено, Іпотечний договір залишається чинним, то відповідно вимога про повернення позивачу як заставодавцю оригіналів правовстановлюючих документів, які були передані заставодавцю на виконання умов договору, та вимога про застосування наслідків недійсності Іпотечного договору від 29.12.2014, також задоволенню не підлягають як похідні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/10916/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Гаврилюк О.М., Тарасенко К.В.) від 13.11.2017 прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до провадження; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 13.12.2017.

12.12.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги з посиланням на судову практику.

13.12.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

13.12.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/20139/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про віднесення до нікчемних договорів забезпечення, визнання протиправним та скасування протоколу №56 від 24.09.2015 в частині віднесення до нікчемних договорів забезпечення та визнання протиправним та скасувати повідомлення про нікчемність за вихідним номером 9310 від 29.09.2015 щодо віднесення до нікчемних договорів забезпечення.

В судове засідання апеляційної інстанції представник третьої особи-2 не з'явився.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третіх осіб про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представника третьої особи-2.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.

Представники позивача, третьої особи заперечували проти вказаного клопотання, просили його відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Розглянувши заявлене клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/20139/17, колегія суддів вважає дане клопотання не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки наявність чи відсутність повідомлення про нікчемність правочину не впливає на вирішення спору про недійсність такого правочину.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін, третьої особи-1 надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.12.2010 між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (кореспондент) укладено Договір № 151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (Договір 1), відповідно до п. 1.1 якого для проведення розрахунків Банк відкриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" №16000804033 у валютах згідно заяви кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

15.12.2010 між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", яке в подальшому змінило найменування на публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (кореспондент) укладено Договір №151210-Л2 (Договір 2) про відкриття та ведення кореспондентського рахунку, відповідно до п. 1.1 якого для проведення розрахунків Банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро" у українських гривня (980) та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

29.12.2014 в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Договорами 1 та 2 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі № 1871 (далі - Іпотечний договір).

Пунктом 1.1 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Згідно з п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5, 1.1.6, 1.1.7, 1.1.8, 1.1.9, 1.1.10 та 1.1.11 Іпотечного договору предметами іпотеки є відповідно 11 земельних ділянок, загальна вартість яких згідно з п. 1.3 Іпотечного договору за взаємною згодою сторін становить 117689026,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. по 02.10.2015 включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.

Згідно з наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В. №67 від 11.03.2015 "Про перевірку правочинів (договорів) в АТ "Дельта Банк", в Банку була створена комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

В ході здійснення комісією перевірки Іпотечного договору застави, укладеного між Банком та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", було прийнято рішення, оформлене протоколом від 24.09.2015 № 56, про те, що вказаний договір є нікчемним на підставі п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Повідомленням №9310 від 29.09.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. було повідомлено Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про нікчемність правочинів (в тому числі оспорюваних у даній справі) згідно з п.п. 1, 5, 7, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Частина 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідач в порядку, передбаченому статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до АТ "Дельта Банк" з вимогою від 22.10.2015 № 55/2-06/1447-11020 про визнання кредитором на суму 3909642460,29 грн, яку Банк отримав 22.10.2015 за вх. № 31454.

Відповідно до Витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів АТ "Дельта Банк", затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016, вимоги відповідача акцептовані на загальну суму 3279666104,29 грн.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним Іпотечного договору, який, на його думку, є нікчемним на підставі п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підпунктом 2.5.2 п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 визначено, що за змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Враховуючи положення ст.ст. 207, 215 ЦК України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Обґрунтовуючи підстави визнання Іпотечного договору недійсним позивач посилається, зокрема, на пункт 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Позивач стверджує, що публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" уклало Іпотечний договір, не отримавши на це згоди куратора, яка відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" від 30.10.2014 №692/БТ була обов'язковою.

В своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив про те, що позивач, стверджуючи про укладення спірних договорів без погодження з куратором банку, не вказує, яким саме чином таке погодження має відбуватися, а також не посилається на норми законодавства чи акти індивідуальної дії, які встановлюють порядок такого погодження, тому немає правових підстав вважати, що для укладення спірних договорів Банком погодження з куратором здійснено не було. Також суд зазначив, що невідповідність укладеного договору вимогам постанови Національного банку України не визначено як підставу нікчемності відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та дійшов висновку, що позивачем позивачем не доведено визначену п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підставу нікчемності правочину.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду з огляду на наступне.

Згідно п. 5.1 Глави 5 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 (далі - Положення № 346), Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до п. 5.6 Положення №346 куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку.

На куратора банку згідно п. 5.7 Положення №346 можуть покладатися такі повноваження: здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися.

З метою ефективного виконання покладених на нього завдань куратор за наявності обґрунтованих підстав має право на отримання необхідної інформації від структурних підрозділів Національного банку та залучення до роботи за погодженням з керівництвом Національного банку службовців Національного банку (п. п. 5.9. 5.10 Положення №346). Банк на вимогу куратора зобов'язаний надавати інформацію щодо його діяльності, у тому числі пояснення щодо проведення ним окремих операцій. Інформація надається у формі відповідних документів та їх копій (у тому числі виготовлених методом сканування або створення фотокопій) чи інших носіїв відповідної інформації.

Колегією суддів встановлено, що 11.09.2014 Правлінням Національного банку України було винесено постанову №560/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора", якою, зокрема, вирішено призначити куратором позивача службовця Національного банку України Губенко С.М. для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними положенням №346 від 17.08.2012.

Постановою Правління Національного банку України №713/БТ від 06.11.2014 було внесено зміни до постанови №560/БТ від 11.09.2014 та пункт 1 названої постанови доповнено трьома новими абзацами такого змісту: "Залучити для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю позивача таких фахівців управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду: Чуприну О.В., Морозова Д.М.".

Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних" серед іншого було вирішено:

- віднести позивача до категорії проблемних банків строком до 180 днів;

- для стабілізації діяльності позивача та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у п.1 цієї постанови, запровадити для позивача обмеження в його діяльності, зокрема, не здійснювати кредитних операцій, у тому числі бездокументарних операцій (гарантії, авалі, акредитиви), а також не надавати порук та інших зобов'язань; не передавати в забезпечення третім особам майно на активи банку без погодження з куратором банку.

Як зазначено вище, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким тимчасову адміністрацію у позивача запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 було запроваджено тимчасову адміністрацію у позивача на строк до 02.09.2015.

Постановою Правління Національного банку України №664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта-Банк" вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати позивача.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 було розпочато процедуру ліквідації позивача з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Іпотечний договір був укладений у період, коли відносно позивача існували певні обмеження щодо здійснення операцій банку, передбачені постановами Правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014 (в редакції постанови №713/БТ від 06.11.2014) та від 30.10.2014 №692/БТ, згідно з якими з метою уникнення можливості невиконання позивачем своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами, а також захисту інтересів вкладників і кредиторів позивача, було призначено куратором позивача службовця Національного банку України Губенко С.М., а також залучено для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю позивача таких фахівців управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду: Чуприну О.В., Морозова Д.М. Окрім того, віднесено позивача до категорії проблемних банків і для стабілізації його діяльності та відновлення його фінансового стану з 30.10.2014 до 28.04.2015 (строком на 180 днів) запроваджено для позивача обмеження в його діяльності, серед іншого, не здійснювати кредитних операцій, у тому числі бездокументарних операцій (гарантії, авалі, акредитиви), а також не надавати порук та інших зобов'язань; не передавати в забезпечення третім особам майно на активи банку без погодження з куратором банку.

Таким чином, укладення між сторонами Іпотечного договору, за яким фактично позивач передав в забезпечення відповідачу нерухоме майно без погодження з куратором банку - представника Національного банку України, суперечить вимогам вищевказаних постанов Національного банку України, статтям 3, 47, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

В своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив також про те, що постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" не набрала законної сили в розумінні ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", не є нормативно-правовим актом Національного банку України, а відтак відповідач не знав та не міг знати про введення НБУ визначених у постанові №692/БТ від 30.10.2014 року обмежень прав позивача, оскільки відповідно до приписів ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Виходячи зі змісту статей 2, 6 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

Відповідно до ст. 7-1 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей. Наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України "Про банки і банківську діяльність", згідно зі ст. ст. 66, 73, 75 якого Національний банк України здійснює регулювання банківської діяльності у формах адміністративного та індикативного регулювання. Здійснюючи адміністративне регулювання, Національний банк України встановлює вимоги та обмеження щодо діяльності банків.

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв: 1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів; 2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк; 3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів; щодекади - два і більше разів; 4 1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України; 5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку; 6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов'язаними з банком особами.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов'язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Саме з урахуванням вищевикладених норм правлінням Національного банку України було прийнято постанови №560/БТ від 11.09.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора", №713/БТ від 06.11.2014 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2014 року №560/БТ" та №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних".

Проте, як встановлено вище, Іпотечний договір було укладено між сторонами за відсутності згоди (погодження) із Національним банком України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки зобов'язані провадити свою діяльність відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

На підставі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку (аналогічна правова позиція наведена в п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Постановою Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 позивача було віднесено до категорії проблемних до 180 днів. Для стабілізації діяльності позивача та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, запроваджено для позивача обмеження в його діяльності, зокрема, не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором.

Постановою Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014 було призначено куратором позивача Губенко С.М. та надано їй право керуватися у свої діяльності повноваженнями, визначеними у п.4.9 глави 4 розділу І Положення №346. Окрім того, визнано такою, що втратила чинність, постанову №348/БТ від 12.06.2014.

Відповідно до п.п.4.8, 4.9 постанови Правління Національного банку України від 17.02.2012 №346 "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" (в редакції, чинній на момент призначення куратора позивачу) куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації, що надається банком до Національного банку, та/або перебуваючи безпосередньо в банку. Банк зобов'язаний забезпечити куратора, призначеного Національним банком, окремим приміщенням, що обладнане необхідними технічними засобами, з доступом до відповідних програмно-технічних комплексів банку для перегляду в режимі поточного часу всіх операцій банку та його клієнтів.

На куратора банку можуть покладатися такі повноваження: а) здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; б) отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися; в) ініціювати встановлення порядку виконання банком та його відокремленими підрозділами початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку і змісту платежів, обрання способів організації управління черговістю початкових платежів (використовуючи засоби системи автоматизації банку, внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи банку, автоматизоване робоче місце "АРМ куратора банку", призначене для управління початковими платежами банку, що надсилаються до СЕП); г) ініціювати заборону на використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків; ґ) ініціювати переведення банку на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка дає банку змогу здійснювати початкові платежі від імені відокремлених підрозділів або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему; д) ініціювати проведення нарад з керівництвом банку для отримання пояснень та інформації про вжиття банком заходів щодо усунення порушень і недоліків та забезпечення його фінансової стабільності; е) бути присутнім на: загальних зборах акціонерів, на засіданнях ради і правління банку з правом дорадчого голосу; засіданнях комітетів (в обов'язковому порядку кредитного комітету, комітету з питань управління активами та пасивами, тарифного комітету); нарадах керівництва, у тому числі щодо реструктуризації зовнішніх зобов'язань банку, та інших структурних підрозділів банку, у тому числі підрозділів внутрішнього контролю та аудиту банку; переговорах з інвесторами банку з питань продажу чи реорганізації банку, шляхів оздоровлення банку за рахунок коштів учасників; є) здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком вимог (заходів), висунутих (застосованих) Національним банком до банку за результатами його діяльності, у тому числі за виконанням банком плану заходів з фінансового оздоровлення та/або прийнятих у письмовій угоді зобов'язань перед Національним банком; ж) інформувати керівництво служби банківського нагляду щодо результатів аналізу фінансового стану банку, а в разі виникнення негативних тенденцій і виявлення проблем у його діяльності, які можуть нести загрозу втрати ліквідності й платоспроможності та інтересам кредиторів і вкладників, оперативно готувати обґрунтовані пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком; з) виконувати функції, пов'язані зі здійсненням контролю за використанням коштів, отриманих від Національного банку; и) звертатися до Національного банку з клопотанням про розгляд питання щодо застосування відповідного заходу впливу згідно з вимогами статті 73 Закону про банки до посадових осіб або осіб, які діють за їх дорученням, якщо вони перешкоджають здійсненню функцій куратора банку, зокрема створюють умови, за яких куратор не може повністю або частково здійснювати повноваження, покладені на нього Національним банком; і) виносити за межі банку копії документів, що можуть свідчити про факти порушення банком банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.

Відповідно до п.п.5.1, 5.3, 5.6 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України №346 від 17.08.2012 (далі - Положення) (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, та/або в разі наявності хоча б однієї з таких ознак зазначених в п.5.1. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку. Куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку.

Наведене свідчить про те, що на час укладення спірного Іпотечного договору діяльність позивача була обмежена Національним банком України, у зв'язку з чим, зокрема, укладення договорів іпотеки мали бути погоджені з куратором банку. Однак, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не було надано доказів, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин було погоджено з куратором банку. При цьому поза увагою місцевого господарського суду залишилися обмеження у діяльності позивача (банку), встановлені постановою Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014, які по суті виключають можливість укладення оспорюваного правочину без погодження з куратором банку, і вказані обставини не були враховані при вирішенні спору у даній справі.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом), які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом) набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України. Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком. Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності у порядку, встановленому цими актами. Акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Таким чином, постанови правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора" та №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом і є обов'язковими для виконання.

Згідно з наданими суду поясненнями про прийняття вищезгаданих постанов Національного банку України були ознайомлені відповідальні працівники позивача. Доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Укладаючи з відповідачем спірний Іпотечний договір, позивач був зобов'язаний не лише отримати згоду Національного банку України на його укладання, але й проінформувати куратора про укладання зазначеного договору, надати йому текст для ознайомлення та погодження. Однак, встановлений Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства порядок, позивачем не було дотримано, що в свою чергу свідчить про необізнаність куратора з фактом укладання цього правочину та відсутність його письмової згоди.

Про необхідність отримання згоди куратора у подібних правовідносинах зазначено в постановах Вищого господарського суду України від 10.11.2015 у справі №910/24993/14, від 04.05.2016 у справі №910/21378/15, від 15.11.2016 у справі №910/1209/16, від 08.12.2016 у справі №910/1208/16, від 06.09.2016 у справі №914/3494/14, від 06.02.2017 у справі №910/7084/16.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було покладено обов'язок забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення нікчемних правочинів з підстав, визначених частиною третьою наведеної статті.

В матеріалах справи наявний витяг з протоколу №56 від 24.09.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015, яким затверджено результати перевірки, в ході якої виявлено правочини (договори), що є нікчемними згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, оспорюваний Іпотечний договір. Вказаний правочин за результатами перевірки комісії є нікчемним згідно з п. 5, 7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки:

- Банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, при тримання, факторинг, тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

- Банк уклав правочин (договір), умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Згідно з частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з п.3.1.5 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право вимагати достроково звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі прийняття рішення Національного банку України про віднесення іпотекодавця до категорії неплатоспроможних та/або запровадження тимчасової адміністрації щодо іпотекодавця.

Наведеним підтверджується, що умовами Іпотечного договору передбачено безумовну передачу відповідачу, як іпотекодержателю, майнові права за договорами кореспондентського рахунку у випадку визнання позивача, як банку, неплатоспроможним та надано відповідачу переваги над іншими кредиторами, що в свою чергу свідчить про наявність ознак нікчемності, передбаченої п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 №566, операції повинні бути відображені в обліку в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, незалежно від дати руху коштів за ними.

Відповідно до пункту 2.11 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254, операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що обставини невідображення відповідачем факту укладення Іпотечного договору у бухгалтерському обліку свідчать про прийняття такого зобов'язання в іншому порядку, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що вказує на нікчемність такого правочину на підставі пункту 5 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, позивач, укладаючи спірний Іпотечний договір з відповідачем, всупереч вимог положень постанов Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, від 11.09.2014 №560/БТ, від 30.10.2014 №692/БТ, які забороняли позивачу вчиняти правочини щодо надання в забезпечення третім особам власне майно та активи без погодження з куратором Банку, тобто прийняло на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність , з наданням контрагентові переваг (пільг), прямо не передбачених для нього чинним законодавством чи внутрішніми документами банку, що свідчить про нікчемність такого правочину на підставі пунктів 5, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, визнано судом недійсним.

В ст. 55 названого Кодексу передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є, серед іншого, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

З наведеного випливає, що під господарською компетенцією розуміється сукупність господарських прав та обов'язків, якими наділений конкретний суб'єкт господарювання.

Тобто, для з'ясування питання наявності або відсутності у суб'єкта господарювання права, необхідного для укладення відповідного правочину, слід враховувати, що правосуб'єктність будь-якої юридичної особи є спеціальною, оскільки визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи.

Позивач є юридичною особою, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Водночас відповідно до п.8 ч.1 ст. 7, ч.1 ст. 7-1 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі та має право запроваджувати обмеження на діяльність банків.

Так, відповідно до п.12.3. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 №346 (у редакції від 27.01.2015) рішення Правління Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних має містити, зокрема, обмеження у діяльності банку.

Оскільки під господарською компетенцією розуміється сукупність певних господарських прав та обов'язків, то обмеження права юридичної особи, яка є суб'єктом господарювання, на здійснення певної діяльності, зокрема, укладення певних договорів, з юридичної точки зору є обмеженням господарської компетенції такої юридичної особи.

Так, в п.2 постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" було встановлене чітке обмеження господарської компетенції позивача, а саме неможливість укладати такі договори, як спірний Іпотечний договір, без погодження з куратором банку.

Відтак, оскільки позивач не мав права укладати Іпотечний договір без погодження з куратором банку, такий договір слід вважати укладеним з порушенням банком його господарської компетенції, що є підставою для визнання його недійсним згідно з ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору від 29.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1871, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129), у зв'язку з чим в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про застосувати наслідки недійсності Іпотечного договору від 29.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1871, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про іпотеку і обтяження обтяжувача ПАТ "Ощадбанк" щодо майна АТ "Дельта Банк", яке передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129) на підставі недійсного Іпотечного договору від 29.12.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1871, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ПАТ "Ощадбанк", щодо земельних ділянок, перелік яких викладено в заяві позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних для сторін результатів, незалежно від сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших (аналогічна правова позиція наведена в п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Оскільки під час судового розгляду колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання Іпотечного договору недійсним, а вимога про застосування наслідків недійсності вказаного договору є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору, то в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" повернути публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та, зареєстрованим в реєстрі за №1871, що передані згідно Акту приймання-передачі документів на зберігання від 29.12.2014, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У силу ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин - це недійсний правочин, недійсність якого встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно пункту 7.1 Іпотечного договору, іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає на зберіганя правовстановлюючі документи на предмет іпотеки згідно Акту приймання-передачі документів на зберігання, оформленного за формою, наведенною в Додатку №1 до цього договору, на строк дії цього договору.

На виконання вимог Іпотечного договору, за актом приймання-передачі документів на зберігання від 29.12.2014, оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно передано на зберігання відповідачу.

Оскільки під час судового розгляду колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання Іпотечного договору недійсним, а вимога про застосування наслідків недійсності вказаного договору є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору, то в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/10916/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним Іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1871, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129).

Зобов'язати публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129) повернути публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та, зареєстрованим в реєстрі за №1871, що передані згідно Акту приймання-передачі документів на зберігання від 29.12.2014.

Застосувати наслідки недійсності Іпотечного договору від 29.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1871, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про іпотеку і обтяження обтяжувача ПАТ "Ощадбанк" щодо майна АТ "Дельта Банк", яке передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129) на підставі недійсного Іпотечного договору від 29.12.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1871, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ПАТ "Ощадбанк", щодо:

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0012, площею 0,5 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 29, 31: номер запису про іпотеку: 8320827 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18488765 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8321005 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 18489196 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:037:0010, площею 0,7501 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 68, 70, 72: номер запису про іпотеку: 8321372 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18489840 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8321640 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18490481 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0013, площею 1 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 32, 34, 36, 38: номер запису про іпотеку: 8322122 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18491133 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8322344 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18491764 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:035:0004, площею 0,7501 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 116, 118, 120: номер запису про іпотеку: 8322543 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18492058 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8322708 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18492406 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:1755, площею 0,1 га, розташованої за адресою: Волинська обл., Луцький р., с. Рованці: номер запису про іпотеку: 8312665 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18473136 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8312834, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18473687 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:1756, площею 0,1 га, розташованої за адресою: Волинська обл., Луцький р., с. Рованці: номер запису про іпотеку: 8311942 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18471074 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8312383 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18472737 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3221483001:01:036:0001, площею 7,006 га, розташованої за адресою: Київська обл., Васильківський р., с. Здорівка: номер запису про іпотеку: 8313690 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18474138 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8313922 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18475713 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:056:1005, площею 7,7598 га, розташованої за адресою: Київська обл., м. Бровари: номер запису про іпотеку: 8314323 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18476229 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8317766 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 184782977 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:056:1004, площею 8 га, розташованої за адресою: Київська обл., м.Бровари: номер запису про іпотеку: 8318033 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18483348 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8318186 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18483793 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222783200:03:009:0054, площею 8,3244 га, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р., с/рада Копилівська: номер запису про іпотеку: 8318910 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18484983 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8319414 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18486182 від 30.12.2014;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222783200:03:009:0055, площею 8,3245 га, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р., с/рада Копилівська: номер запису про іпотеку: 8319716 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18486588 від 30.12.2014; номер запису про обтяження: 8320042 від 30.12.2014, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18487274 від 30.12.2014.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 4356 грн. (чотири тисячі триста п'ятдесят шість гривень) витрат по сплаті судового збору, сплаченого за розгляд позовної заяви, та 4791,60 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто одну гривню 80 копійок) витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/10916/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.М. Гаврилюк

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення13.12.2017
Оприлюднено21.12.2017
Номер документу71076431
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/10916/16

Постанова від 16.11.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Ухвала від 18.10.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Ухвала від 18.10.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Ухвала від 05.09.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 17.08.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шкурдова Л.М.

Ухвала від 07.08.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 16.05.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Постанова від 16.05.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Ухвала від 25.04.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Ухвала від 05.04.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шкурдова Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні