Постанова

від 14.12.2017 по справі 817/1339/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 рокуР і в н е 817/1339/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т АН О В И В:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39276704)(далі - позивач, ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 31.08.2017 року №0006061403, №0006071403.

В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" у відповідності до норм чинного законодавства оформив та надав під час перевірки всі необхідні первинні документи для підтвердження реальності операції з придбання кукурудзи в ТзОВ "Бекеш". Натомість, фіскальний орган всупереч положенням податкового законодавства, посилаючись на відсутність у контрагента основних фондів чи кваліфікованого персоналу, встановив нереальність господарських операцій позивача. А тому як наслідок, прийшов до необґрунтованого висновку про завищення ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" податкового кредиту за листопад 2016 року на суму 66 666,67грн., що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість, в листопаді 2016 року на суму 25 309грн. та заниження суми податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету в сумі 41 358грн. З підстав зазначених у позовній заяві представник позивача просив позов задовольнити повністю та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 31.08.2017 року №0006061403, №0006071403. В судове засідання представник позивача не прибув, однак 14.12.2017 року подав клопотання про розгляд даної справи без його участі.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких зазначив, що в обґрунтування прийняття податкових повідомлень - рішень, контролюючий орган посилається на те що для підтвердження реальності поставки кукурудзи ТзОВ "Бекеш" для ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" необхідними умовами є виробництво вказаної кукурудзи, або її придбання по ланцюгу постачання від виробника у необхідній кількості. Водночас, згідно із даних перевірки у ТзОВ "Бекеш" відомості про нерухоме майно, транспортні засоби, працівників, вирощування зернових культур або придбання товару у фізичних осіб чи юридичних - відсутні. Таким чином, перевіркою встановлено, що придбання кукурудзи позивачем по ланцюгу не підтверджено. Оскільки, сукупність вищенаведених ознак вказує на неможливість надання послуг з поставки товарів ТзОВ "Бекеш". З підстав зазначених в заперечення на адміністративний позов, представник відповідача просив суд - у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно із ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, враховуючи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи розгляд справи у порядку письмового провадження, відповідно до положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.06.2014 року за номером запису 1 074 102 0000 049884, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до вказаного витягу основним видом економічної діяльності позивача є: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин(а.с.19).

Наявними доказами в матеріалах справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області, в період з 04.08.2017 року по 10.08.2017 року проводилася позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС", з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведення взаєморозрахунків з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бекеш" (код ЄДРПОУ 40800168)(далі - ТзОВ "Бекеш").

За результатам перевірки був складений акт від 15.08.2017 року №699/17-00-14-03/39276704 позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС", з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведення взаєморозрахунків з ТзОВ "Бекеш" за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року (далі - акт перевірки від 15.08.2017 року №699/17-00-14-03/39276704).

Так, перевіркою ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" встановлено порушення: пп."а" п. 198.1, п.198.3 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищений податковий кредит за листопад 2016 року на суму 66 666,67грн., що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість, в листопаді 2016 року на суму 25 309грн. та заниження суми податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету в сумі 41 358грн.(а.с.10-18).

На підставі вказаного акту перевірки від 15.08.2017 року №699/17-00-14-03/39276704, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0006061403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вітчизняних товарів на суму 51 697,50грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 41 358,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 339,50грн.(а.с.8);

- податкове повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0006071403, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховуються у зменшенням суми податкового боргу з податку на додану вартість на суму 25 309грн.(а.с.9).

В обґрунтування прийняття податкових повідомлень - рішень, контролюючий орган посилається на те що для підтвердження реальності поставки кукурудзи ТзОВ "Бекеш" для ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" необхідними умовами є виробництво вказаної кукурудзи, або її придбання по ланцюгу постачання від виробника у необхідній кількості. Водночас, згідно із даних перевірки у ТзОВ "Бекеш" відомості про нерухоме майно, транспортні засоби, працівників, вирощування зернових культур або придбання товару у фізичних осіб чи юридичних осіб - відсутні. Таким чином, перевіркою встановлено, що придбання кукурудзи позивачем по ланцюгу не підтверджено. Оскільки, сукупність вищенаведених ознак вказує на неможливість надання послуг з поставки товарів ТзОВ "Бекеш".

Суд не погоджується з позицією висловленою відповідачем щодо відсутності реальності операції з придбання кукурудзи позивачем в ТзОВ "Бекеш", та як наслідок прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Як зазначав позивач, між ним та ТзОВ "Бекеш" у листопаді 2016 року було укладено усний договір купівлі-продажу кукурудзи.

Вказана кукурудза була передана ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" відповідно до виданих видаткових накладних ТзОВ "Бекеш" № Б-00000251 від 23.11.2016 року у кількості 53,333т. на суму 200 000,00грн. всього з ПДВ, № Б-00000233 від 15.11.2016 року у кількості 53,333т. на суму 200 000,00грн. всього з ПДВ(а.с.30, 31).

Згідно із усної домовленості ТзОВ "Бекеш" зобов'язувався здійснити поставку кукурудзи на склад ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС", що підтверджується наданими поясненнями директором ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" від 10.08.2017 року (а.с.44).

Так, поставка кукурудзи на склад позивача здійснювалася відповідно до:

- товарно-транспортної накладної від №12 від 12.11.2016 року (фізична вага товару 32,72т., залікова вага 27,03т.);

- товарно-транспортної накладної від №68 від 07.11.2016 року (фізична вага товару 25,90т., залікова вага 22,23т.);

- товарно-транспортної накладної від №62 від 06.11.2016 року (фізична вага товару 34,86т., залікова вага 31,85т.);

- товарно-транспортної накладної від №61 від 06.11.2016 року (фізична вага товару 27,96т., залікова вага 25,55т.)(а.с.99-102).

Відповідно до договору складського зберігання зерна №97/10-2016 від 03.10.2016 року, зерновий склад ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Кременчанка" (далі - ТДВ "Кременчанка") зобов'язалося прийняти на зберігання сільськогосподарську продукцію врожаю 2016 року поклажодавця ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС"(а.с.24-26).

Також, згідно із договору складського зберігання зерна №01/94-16 від 05.10.2016 року, зерновий склад ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 елеватор" (далі - ТзОВ "ОСОБА_2 елеватор") зобов'язалося за плату прийняти на строкове зберігання сільськогосподарську продукцію ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС"(зернові та олійні пізні культури) врожаю 2016 року(а.с.20-23).

У відповідності до копій реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку №579 від 06.11.2016 року та №823 від 12.11.2016 року , №584 від 07.11.2016 року, ТДВ "Кременчанка" та ТзОВ "ОСОБА_2 елеватор" прийняли на зберігання кукурудзу 3 класу 2016 року урожаю в кількості 62,820т.; 32,720т.; 25,900т.(а.с.27-29). 01.06.2017 року позивачем було укладено додаткову угоду №1 до договору складського зберігання зерна №01/94-16 від 05.10.2016 року з зерновим складом ТзОВ "ОСОБА_2 елеватор"(а.с.76).

На підтвердження оплати за зберігання кукурудзи зерновим складом ТзОВ "ОСОБА_2 елеватор", позивач надав копію платіжного доручення №754 від 12.10.2017 року на суму 55 074,43грн. та рахунок на оплату №568 від 30.09.2017 року всього з ПДВ 55 074,43грн.(а.с.77, 78).

За наслідками вказаної господарської операції між ТзОВ "ОСОБА_2 елеватор" та ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" укладено також акт здачі-приймання робіт(надання послуг) №279 від 30.09.2017 року(а.с.79).

На підтвердження оплати за зберігання кукурудзи зерновим складом ТДВ "Кременчанка", позивач надав копії платіжних доручень №4252 від 02.08.2017 року на суму 500 000,00грн., №4229 від 02.08.2017 року на суму 167 725,00грн.(а.с.80, 81).

За наслідками вказаної господарської операції між ТДВ "Кременчанка" та ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" укладено також акт прийому - передачі №165 від 31.07.2017 року(а.с.82).

Що стосується здійснення сплати для ТзОВ "Бекеш" за поставку кукурудзи позивачем, то суд зазначає слідуюче.

Згідно із наданих пояснень директором ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС", станом на 30.11.2016 року розрахунок за поставлений товар не проведений(а.с.44).

01.11.2016 року між позивачем (покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ "Аксінт") (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №03/11/16. Згідно із п.1.1. цього Договору продавець продає, а покупець купує кукурудзу врожаю 2016 року(а.с.143-144).

Оплата підтверджується копіями платіжних доручень №452 від 21.11.2016 року на суму 200 000,00грн. та №458 від 23.11.2016 року на суму 200 000,00грн.(а.с.145-146).

30.11.2017 року між ТзОВ "Бекеш" (первісний кредитор) та ТзОВ "Аксінт" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №19. Відповідно до якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором(а.с.147-148).

Відступлення права вимоги, що передбачено цим договором становить 400 000,00грн.(п.2.1 Договору).

Відповідно до договору про переведення боргу №19 від 30.11.2017 року, ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" (первісний боржник) переводить на ТзОВ "Аксінт" (новий боржник) борг у розмірі 400 000,00грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання (а.с.149-150).

Оскільки ТзОВ "Аксінт" не було поставлено товару згідно договору купівлі - продажу №03/11/16 від 01.11.2016 року, то 01.12.2017 року між ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" та ТзОВ "Аксінт" укладено угоду №1/12-16 про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором купівлі - продажу №03/11/16 від 01.11.2016 року та договором про відступлення права вимоги(а.с.151).

З огляду на наведене, судом встановлено, що заборгованість, яка рахувалася за ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" перед ТзОВ "Бекеш" погашена та зарахована за зустрічними однорідними вимогами між ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" та ТзОВ "Аксінт".

За наслідком господарської операції щодо продажу кукурудзи ТзОВ "Бекеш" (продавець) сформував податкову накладну №13 від 15.11.2016 року для ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" (покупець), на суму ПДВ 33 333,33грн., та загальною сумою з урахуванням ПДВ 200 000,00грн., та податкову накладну №14 від 22.11.2016 року для ТзОВ "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" (покупець), на суму ПДВ 33 333,33грн., та загальною сумою з урахуванням ПДВ 200 000,00грн. (а.с.32, 33).

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до п.п.14.1.181. п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.198.1. ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2. ст.198 ПК України).

У відповідності до п.198.3 ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, п. 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996 (далі - Закон України від 16.07.1999 року №996).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тоді як, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 та ч.2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88) передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.2 Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як судом зазначалося вище, що в основу обґрунтування правомірності прийняття податкових-повідомлень рішень, контролюючий орган посилається на нереальність господарської операції по купівлі та поставці кукурудзи ТзОВ "Бекеш" для позивача.

На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду декларації з податку на додану вартість контрагента ТзОВ "Бекеш" - ТзОВ "ОСОБА_3 і Ко", посилаючись на те, що останній дохід від поставок не задекларовував. Відповідно до даних ЄРПН податковий кредит ТзОВ "Бекеш" сформував за рахунок реєстрації податкових накладних різної номенклатури, проте кукурудза відсутня. Також не задекларовував придбання товару у фізичних осіб чи у юридичних осіб-неплатників ПДВ. Даних про наявність основних засобів у ТзОВ "Бекеш" - також відсутні(а.с.46-58, 89-94, 107-137).

З даною позицією контролюючого органу суд не погоджується, з огляду на таке.

Системний аналіз вище наведених норм податкового законодавства дає підстави вважати, що первинний документ повинний містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Так як, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Також, суд звертає увагу на висновок висловлений колегією суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України від 03.11.2015 року у справі №21-4471а15, який відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, а саме надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або відсутні відомості про наявні основні засоби контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Більше того, суд звертає увагу на те, що фіскальним органом не надано жодних доказів того, що керівник ТзОВ "Бекеш" заперечував свою участь у діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Також, суд звертає увагу на правову позицію Європейського Суду з прав людини, яка викладена у п.38 рішення від 09.01. 2007 року заява № 803/02 у справі Інтерсплав проти України . Так, Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до ст. 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Згідно із п. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97 від 17.07.1997, Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0006061403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вітчизняних товарів на суму 51 697,50грн., в тому числі за збільшено за податкових зобов'язанням на суму 41 358,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 339,50грн., та при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0006071403, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховуються у зменшенням суми податкового боргу з податку на додану вартість на суму 25 309грн. - діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством.

З огляду на це, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ Державної фіскальної служби у Рівненській області від 31.08.2017 року №0006061403, №0006071403.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність його дій.

Отже, при зазначених обставинах, заперечення відповідача відхиляються судом як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене, позивачу слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №733 від 07.09.2017 року (а. с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 31.08.2017 року №0006061403.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 31.08.2017 року №0006071403.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРЕЙД ПЛЮС" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1600(одна тисяча шістсот)грн. 00коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д.П.