Ухвала

від 18.12.2017 по справі 308/12727/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12727/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2017 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Закарпатської області юристом 1 класу ОСОБА_4 , про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Закарпатської області юристом 1 класу ОСОБА_4 , про арешт майна.

З внесеного клопотання та долучених до нього матеріалів вбачається, що 21.10.2015 року слідчим відділом Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області розпочато досудове розслідування за фактом за фактом підроблення довіреності від імені ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070060000838.

Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до ЄРДР стали матеріали перевірки, зібрані за зверненням ОСОБА_5 до Берегівської міжрайонної прокуратури 19.10.2015 року, з яких вбачається, що невідома особа у 2009 році виготовила підроблену довіреність від імені заявниці, датовану 15.05.2009 роком та посвідчену 30.09.2009 року Др. ОСОБА_6 , заступником нотаріуса у м. Будапешт, Угорщина, на право продажу будинку за адресою АДРЕСА_1 . Факт підробки даної довіреності, як стверджує заявниця, встановлений шляхом проведення відповідної графологічної експертизи в Угорщині.

30.11.2017 року постановою заступника прокурора Закарпатської області досудове розслідування вказаного кримінального правопорушення доручено здійснювати слідчому управлінню ГУНП в Закарпатській області.

12.12.2017 року слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування за фактом придбання права на майно ОСОБА_5 шляхом обману та зловживання довірою, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070000000246.

Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до ЄРДР стало безпосереднє виявлення слідчим ознак кримінального правопорушення під час здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2015 року за № 1201507006000838.

13.12.2017 року матеріали досудових розслідувань № 12015070060000838 від 22.10.2015 року та № 12017070000000246 від 12.12.2017 року відповідно до ч. 1 ст. 217 КПК України об`єднані в одне провадження за № 12015070060000838.

Слідчий у клопотанні зазначає, що в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що 29.10.2009 року невстановлена особа, знаходячись в приміщенні офісу приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу за адресою Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська, 97, використовуючи підроблену довіреність від імені ОСОБА_5 , посвідчену Др. ОСОБА_7 , публічним нотаріусом м. Будапешт ІХ.2, Угорської республіки від 30.09.2009 року, без відома та згоди ОСОБА_5 , шляхом укладення договору купівлі продажу незаконно заволоділи належним їй незакінченим будівництвом (94,15 % готовності) житловим будинком садибного типу АДРЕСА_1 , за ціною 371884 гривень, чим самим незаконно позбавили ОСОБА_5 права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна та завдали останній матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.

Згідно з даними другого примірника договору дарування від 20.11.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Берегівської нотаріальної контори ОСОБА_8 за № 2-4290, ОСОБА_5 отримала дар та прийняла у власність незакінчений будівництвом жилий будинок з надвірними спорудами садибного типу АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,0238 га, кадастровий номер 211020000:01:026:0025 за даною адресою.

22.10.2009 року державним нотаріусом Берегівської нотаріальної контори ОСОБА_9 видано дублікат договору дарування № 2-4290 від 20.11.2007 року замість втраченого ОСОБА_10 , який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності посвідченої Др. ОСОБА_11 , будапештським нотаріусом від 21.10.2017 року.

На підставі вказаного дублікату договору, 29.10.2009 року, КП «Берегівське БТІ» зареєстровано право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_12 , реєстраційний номер 1615174. Цього ж дня, приватним нотаріусом Берегівського нотаріального округу ОСОБА_13 посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку за АДРЕСА_2 , відповідно до умов якого ОСОБА_12 продала ОСОБА_14 належний їй незакінчений будівництвом (94,15 % готовності) житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 за ціною 371884 гривень. Даний договір від імені ОСОБА_12 підписав ОСОБА_10 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої Др. ОСОБА_11 , публічним нотаріусом м. Будапешт ІХ.2, Угорської республіки від 30.09.2009 року, хоча в дійсності ОСОБА_5 таку довіреність не видавала і не підписувала та ОСОБА_10 на укладення такого роду договорів від свого імені не уповноважувала.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2009 року, 19.03.2010 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Закарпатській області видано ОСОБА_14 сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта (житлового будинку) за адресою АДРЕСА_1 , серії ЗК000120.

02.04.2010 року рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради видано ОСОБА_14 свідоцтво про право власності на нерухоме майно взамін договору купівлі продажу житлового будинку від 29.10.2009 року за № 2383.

Після цього, 19.08.2010 року приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_15 посвідчено договір купівлі-продажу за № 2765, відповідно до умов якого ОСОБА_14 продала ОСОБА_16 житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,0238 га, кадастровий номер 211020000:01:026:0025 за даною адресою.

Таким чином, за твердженням слідчого ОСОБА_5 протиправно позбавлено право власності на вказані вище об`єкти нерухомого майна, оскільки довіреність, посвідчена Др. ОСОБА_11 , публічним нотаріусом м. Будапешт ІХ.2, Угорської республіки від 30.09.2009 року, не була належним чином легалізована на території України, на ній не проставлений «апостиль», а лише приватним нотаріусом засвідчений переклад даної довіреності на українську мову, чим самим завдано їй матеріальних збитків на суму 371884 гривень.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,0238 га, кадастровий номер 211020000:01:026:0025 за даною адресою зареєстровані за ОСОБА_16 .

Слідчий у клопотанні вказує, що з метою упередження будь-якого обтяження, перетворення, шляхом укладення угод із відчуження житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,0238 га, кадастровий номер 211020000:01:026:0025, а також забезпечення дієвості кримінального провадження, є необхідність заборонити відчуження та розпорядження вказаними об`єктами нерухомого майна.

На думку органу досудового розслідування накладення арешту на речові права на вказані об`єкти нерухомого майна абсолютно відповідає як загальним правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, оскільки: існує обґрунтована підозра щодо вчинення особливо тяжкого злочину, що безумовно може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із даним клопотанням, так і спеціальним правилам застосування такого виду заходів забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно.

Приймаючи до уваги викладене та те, що об`єкти нерухомого майна а саме: житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,0238 га, кадастровий номер 211020000:01:026:0025, розташована за даною адресою, являються предметом злочинного посягання та підпадають під критерії, визначені ст. 98 КПК України, а також можуть підлягати спеціальній конфіскації, слідчий вважає, що з метою забезпечення збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації майна на дані об`єкти рухомого майна слід накласти арешт.

З посиланням на викладене слідчий просить накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на наступні об`єкти нерухомого майна: житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,0238 га, кадастровий номер 211020000:01:026:0025, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Разом з тим, у клопотанні слідчий просить відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України виконання ухвали в частині внесення відомостей про арешт майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно покласти на реєстратора центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) виконавчого комітету Ужгородської міської ради, та у зв`язку із наявним ризиком укладення удаваних угод із даним нерухомим майном клопотання про арешт майна просить розглянути без виклику осіб, за ким вони зареєстровані або у кого перебувають у володінні.

Слідчий у ході судового розгляду заявлене клопотання підтримав, просив його задовольнити.

З метою забезпечення арешту майна внесене клопотання слідчого розглянуто без повідомлення іншого власника майна у відповідності до положень ч. 2 ст. 172 КПК України

Заслухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Витягом з кримінального провадження № 12015070060000838 від 22.10.2015 року, сформованим станом на 13.12.2017 року, підтверджено, що органом досудового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно зі ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

За приписами п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.

Частиною 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За приписами ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Вбачається, що вищезазначені житловий будинок та земельна ділянка підпадають під ознаки п. 3 ч. 1ст. 96-2 КК України, оскільки були предметом злочину.

Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази у даних матеріалах, вважає, що слідчим доведено, що вищевказане майно житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,0238 га, кадастровий номер 211020000:01:026:0025, що розташована за даною адресою, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, а також наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, підлягає можливій спеціальній конфіскації.

Таким чином, оцінивши вищенаведене та беручи до уваги те, що стороною кримінального провадження з боку обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, оскільки настання інших наслідків може перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення внесеного клопотання з підстав, визначених п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження № 12015070060000838 та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 376, 394, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,0238 га, кадастровий номер 211020000:01:026:0025, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження даними житловим будинком та земельною ділянкою.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 18 грудня 2017 року о 13 год. 15 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1