Постанова

від 14.12.2017 по справі п/811/1486/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року справа № П/811/1486/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у прядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" (далі - позивач, ТОВ "Прибуткова справа") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2016 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючих податкового органу.

Позивач вважає, що висновки ОСОБА_1 перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до усної ухвали від 20.11.2017 року занесеної до протоколу судового засідання подальший розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді, всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" зареєстроване в якості юридичної особи 15.11.2006 року та є платником податків (т.1, а.с.9-10, 24).

Види діяльності за КВЕД: виробництво м'яса; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; розведення свиней; виробництво м'ясних продуктів; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками (т.1, а.с.24).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних документальних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особам податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Прибуткова справа" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період 01.01.2011 по 30.06.2016 року за результатами якої складено акт №73/11-28-14-04/34724561 від 28.09.2016 року (т.1, а.с.33-115).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення:

-п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 886356,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 879276,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0000251404 від 12.10.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 318 914,00 грн., в тому числі за основним платежем - 879276,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 439638,00 грн. (т.1, а.с.31).

- податкове повідомлення - рішення №0000261404 від 12.10.2016 р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість у розмірі 22986,00 грн. (т.1, а.с.27);

- податкове повідомлення - рішення №0000271404 від 12.10.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 886356,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності зареєстрованої податкової накладної; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що одним із основних видів діяльності позивача є виробництво м'яса (т.1, а.с.10).

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2013 року позивач орендує у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 нежитлове приміщення площею 240 м 2 , яке являє собою частину забійно-ковбасного комплексу та знаходиться за адресою: с. Зоря Кіровоградського району, Кіровоградської області, вул. Івана Сірка 55А (т.1, а.с.149).

Вказане приміщення позивач використовує у виробничій діяльності для забою скота, переробки і зберігання м'яса та м'ясопродуктів.

Також судом встановлено, що позивач у своїй діяльності використовує автомобіль МАЗ з причепом який орендує відповідно до договору оренди №1 від 01.09.2014 року укладеного з громадянином ОСОБА_3 (т.1, а.с.150).

Відповідно до договорів купівлі - продажу укладених в 2015 році ТОВ "Прибуткова справа" з СВК "Агрофірма "Маріампольська", ВСК "Колос", ТОВ "Агрофірма Союз", Приватним сільськогосподарським підприємством "Зарічне", ТОВ "Агрофірма "Світанок" та ПСП "Мир", позивач придбав свиней (т.1, а.с.151-156).

Придбання свиней також підтверджується долученими до матеріалів справи копіями накладних та рахунків - фактур (т.1, а.с.157-158, 160, 162, 164-165, 167-168, 170, 172-173, 177-179, 181-182, 184-185, 187, 189, 191-192, 194-195, 197-198, 200-201).

Транспортування придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних (т.1, .а.с.159, 161, 163, 166, 169, 171, 174-176, 180, 183, 186, 188, 190, 193, 196, 199, 202).

Оплата за придбаний товар підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки (т.1, а.с.203-220).

Судом встановлено, що ТОВ "Прибуткова справа" (Замовник) уклала з ПП ОСОБА_2 (Перевізник) договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.07.2014 року (т.1, а.с.221).

Відповідно до договору поставки №05/03/2015 від 05.03.2015 року укладеного між ТОВ "Ірпіньторгмаш" (Постачальник) та ТОВ "Прибуткова справа" (Покупець), Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю м'ясо та м'ясопродукти, а Покупець - прийняти й оплатити товар (т.1, а.с.223).

Виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, рахунків - фактур та товарно - транспортних накладних (т.1, а.с.224-235).

Також судом встановлено, що між ТОВ "Ірпіньторгмаш" (Покупець) та ТОВ "Прибуткова справа" (Продавець) укладено договір поставки від 05.03.2015 року відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (м'ясо та м'ясопродукти), найменування, кількість, ціна та загальна вартість яких відображається у накладних, а Покупець - прийняти й оплатити товар (т.1, а.с.244).

Виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, рахунків - фактур та товарно - транспортних накладних (т.1, а.с.236-243).

Відповідно до долученого до матеріалів справи копії акту взаємозаліку від 30.04.2015 року ТОВ "Ірпіньторгмаш" та ТОВ "Прибуткова справа" дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 1399995,99 грн. (т.1, а.с.222).

На кожну поставку товару позивачем виписано податкову накладну та зареєстровано її у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією податкової декларації з податку на додану вартість з додатками (т.3, а.с.43-53).

Відповідно до договору поставки №05/05/2015 від 05.03.2015 року укладеного між ТОВ "Продторгсервісплюс" (Постачальник) та ТОВ "Прибуткова справа" (Покупець), Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю м'ясо та м'ясопродукти, а Покупець - прийняти й оплатити товар (т.1, а.с.246).

Виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, рахунків - фактур та товарно - транспортних накладних (т.1, а.с.247-250; т.2, а.с.1-8).

Також судом встановлено, що між ТОВ "Продторгсервісплюс" (Покупець) та ТОВ "Прибуткова справа" (Продавець) укладено договір поставки від 05.05.2015 року відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (м'ясо та м'ясопродукти), найменування, кількість, ціна та загальна вартість яких відображається у накладних, а Покупець - прийняти й оплатити товар (т.2, а.с.9).

Виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових та товарно - транспортних накладних (т.2, а.с.10-17).

Відповідно до долученого до матеріалів справи копії акту взаємозаліку від 29.05.2015 року ТОВ "Продторгсервісплюс" та ТОВ "Прибуткова справа" дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 1416658,33 грн. (т.1, а.с.245).

На кожну поставку товару позивачем виписано податкову накладну та зареєстровано її у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією податкової декларації з податку на додану вартість з додатками (т.3, а.с.32-42).

Відповідно до договору купівлі - продажу №02/06/2015 від 02.06.2015 року укладеного між ТОВ "Компанія "Мартенс" (Продавець) та ТОВ "Прибуткова справа" (Покупець), Продавець передає у власність Покупця товар (м'ясо та м'ясопродукти), кількість, ціна та загальна вартість яких відображена у накладних, а Покупець - приймає та оплачує товар (т.2, а.с.19).

Виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, рахунків на оплату та товарно - транспортних накладних (т.2, а.с.20-31).

Також судом встановлено, що між ТОВ "Компанія "Мартенс" (Покупець) та ТОВ "Прибуткова справа" (Продавець) укладено договір поставки №24 від 02.06.2015 року відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (м'ясо та м'ясопродукти), найменування, кількість, ціна та загальна вартість яких відображається у накладних, а Покупець - прийняти й оплатити товар (т.2, а.с.32).

Виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових та товарно - транспортних накладних (т.2, а.с.33-40).

Відповідно до долученого до матеріалів справи копії акту взаємозаліку від 30.06.2015 року ТОВ "Компанія "Мартенс" та ТОВ "Прибуткова справа" дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 1086984,20 грн. (т.2, а.с.18).

На кожну поставку товару позивачем виписано податкову накладну та зареєстровано її у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією податкової декларації з податку на додану вартість з додатками (т.3, а.с.20-31).

Відповідно до договору купівлі - продажу №01/07/2015 від 01.07.2015 року укладеного між ТОВ "Вольф Компані" (Продавець) та ТОВ "Прибуткова справа" (Покупець), Продавець передає у власність Покупця товар (м'ясо та м'ясопродукти), кількість, ціна та загальна вартість яких відображена у накладних, а Покупець - приймає та оплачує товар (т.2, а.с.42).

Виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, рахунків - фактур та товарно - транспортних накладних (т.2, а.с.43-46, 53-64).

Також встановлено, що між ТОВ "Вольф Компані" (Покупець) та ТОВ "Прибуткова справа" (Продавець) укладено договір поставки №26 від 01.07.2015 року відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (м'ясо та м'ясопродукти), найменування, кількість, ціна та загальна вартість яких відображається у накладних, а Покупець - прийняти й оплатити товар (т.2, а.с.47).

Виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових та товарно - транспортних накладних (т.2, а.с.48-51, 65-72).

Відповідно до долучених до матеріалів справи копій актів взаємозаліку від 31.07.2015 року та від 31.08.2015 року ТОВ "Вольф Компані" та ТОВ "Прибуткова справа" дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на суму 692914,60 та 1454975,35 грн. (т.2, а.с.41, 52).

На кожну поставку товару позивачем виписано податкову накладну та зареєстровано її у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією податкової декларації з податку на додану вартість з додатками (т.2, а.с.246-249; т.3, а.с.1-19).

Відповідно до договору купівлі - продажу №01/09/2015 від 01.09.2015 року укладеного між ТОВ "Гроностех" (Продавець) та ТОВ "Прибуткова справа" (Покупець), Продавець передає у власність Покупця товар (м'ясо та м'ясопродукти), найменування, кількість, ціна та загальна вартість яких відображена у накладних, а Покупець - приймає та оплачує товар (т.2, а.с.75).

Виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, рахунків - фактур та товарно - транспортних накладних (т.2, а.с.76-87).

Також встановлено, що між ТОВ "Гроностех" (Покупець) та ТОВ "Прибуткова справа" (Продавець) укладено договір поставки №35 від 01.09.2015 року відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (м'ясо та м'ясопродукти), найменування, кількість, ціна та загальна вартість яких відображається у накладних, а Покупець - прийняти й оплатити товар (т.2, а.с.88).

Виконання умов договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових та товарно - транспортних накладних (т.2, а.с.89-96, 100-102).

Відповідно до долученого до матеріалів справи копії акту взаємозаліку від 30.09.2015 року ТОВ "Гроностех" та ТОВ "Прибуткова справа" дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на суму 1081035,58 грн. (т.2, а.с.73).

На кожну поставку товару позивачем виписано податкову накладну та зареєстровано її у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією податкової декларації з податку на додану вартість з додатками (т.2, а.с.225-245).

В акті перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем податкового законодавства в зв'язку з тим, що постачання яловичини від ТОВ "Гроностех", ТОВ "Вольф Компані", ТОВ "Компанія "Мартенс", ТОВ "Продторгсервісплюс" та ТОВ "Ірпіньторгмаш" здійснювалось з однієї адреси, хоча всі знаходяться за різними адресами.

З товаро-транспортних накладних судом встановлено, що яловичина ТОВ "Гроностех", ТОВ "Вольф Компані", ТОВ "Компанія "Мартенс", ТОВ "Продторгсервісплюс" та ТОВ "Ірпіньторгмаш" навантажувалась за адресою: м. Київ, вул. Академіка Білецького, 34, за якою знаходиться Філія "Холодокомбінат №4" ПП "Рось".

Судом встановлено, що Філія "Холодокомбінат №4" ПП "Рось" надає послуги по наданню в оренду морозильних (холодильних) камер для зберігання продуктів харчування.

На ухвалу суду від 09.02.2017 року Філія "Холодокомбінат №4" ПП "Рось" листом від 24.02.2017 року №12 повідомила, що основна частина складів здана в оренду, а тому не володіє інформацією щодо відвантаження продукції на ім'я ТОВ "Прибуткова справа" (т.3, а.с.182).

З вищенаведеного суд доходить висновку про фактичну можливість навантаження яловичини ТОВ "Гроностех", ТОВ "Вольф Компані", ТОВ "Компанія "Мартенс", ТОВ "Продторгсервісплюс" та ТОВ "Ірпіньторгмаш" у пункті, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Білецького, 34.

В подальшому придбані позивачем м'ясо та м'ясопродукти продані іншим контрагентам, зокрема: ТОВ "Балаклава", ПП "Мит-Маркет", ПП "Про-Фит", ТОВ "Тин-Бам Продсервіс", ТОВ "Севпродукт", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1

Вищенаведене підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів поставки, видаткових накладних, рахунків - фактур, товарно - транспортних накладних, митних декларацій, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та банківських виписок (т.2, а.с.104-211; т.3, а.с.130-171).

На виконання ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року Херсонська Митниця ДФС листом від 29.03.2017 року №1361/21-70-10 надала підтвердження оформлення митних декларацій ТОВ "Прибуткова справа" та перетин адміністративного кордону з АР Крим вантажу за митними деклараціями копії яких знаходять в матеріалах справи (т.3, а.с.186-190).

Також, на виконання ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року Державна прикордонна служба України листом від 16.08.2017 року №0.64-26193/0/15-17 підтвердила перетинання лінії розмежування між тимчасово окупованою територією АР Крим автомобільним транспортом, що перевозив придбаний ТОВ "Прибуткова справа" товар (т.4, а.с.55).

У акті перевірки та у запереченнях проти позову зазначено, що позивачем до перевірки не надано сертифікатів якості та ветеринарних документів, згідно яких можна встановити виробника придбаної продукції.

В матеріалах справи містяться копії журналів видачі якісних посвідчень на м'ясопродукти по забійному пункту "Зоря" та приходу м'ясопродуктів по забійному пункту "Зоря" які підтверджують, що на кожну партію м'яса та м'ясопродуктів були виписані якісні посвідчення (т.3, а.с.100-129).

Відповідно пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з інших доходів: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, матеріалами справи підтверджено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп.139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано податкову інформацію по контрагентам згідно висновків якої встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товару, встановлено завищення підприємством податкових зобов'язань за рахунок того, що податкова звітність підприємства за червень 2015 року не визнана як податкова звітність, встановлено факти пересорту придбаного та реалізованого товару чи відсутність підприємства за юридичною адресою.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість (т.2, а.с.213-222).

Отже, наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "Гроностех", ТОВ "Вольф Компані", ТОВ "Компанія "Мартенс", ТОВ "Продторгсервісплюс" та ТОВ "Ірпіньторгмаш" на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити на користь ТОВ "Прибуткова справа" понесені ним судові витрати у розмірі 33423,57 грн. (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.10.2016 року №0000251404 на суму 1318914 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.10.2016 року №0000261404 на суму 22968 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.10.2016 року №0000271404 на суму 886356 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (код - 34724561) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 33423,57 (тридцять три тисячі чотириста двадцять три) гривні 57 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код - 39393501).

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її отримання.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_7