Ухвала

від 21.12.2017 по справі 437/2068/13-ц

СВАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 437/2068/13-ц

УХВАЛА

21 грудня 2017 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Брайловської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сватове заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Грісвіт про відновлення втраченого провадження у цивільній справі № 437/2068/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Грісвіт про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та невикористані дні щорічної відпустки, індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

До Сватівського районного суду Луганської області надійшла заява ТОВ Грісвіт про відновлення втраченого провадження у цивільній справі № 437/2068/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Грісвіт про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та невикористані дні щорічної відпустки, індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганськ від 17.02.2014 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Грісвіт звернулося до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області з апеляційною скаргою. 24.03.2014 року ухвалою Апеляційного суду Луганської області було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Грісвіт на рішення Ленінського районного суду м. луганська від 17.02.2014 року. Проте, апеляційна скарга так і не було розглянута по суті у зв'язку з втратою судового провадження по справі № 437/2068/13-ц. Відновлення втраченого провадження необхідно для розгляду апеляційної скарги, провадження по якій відкрите 24.03.2014 року ухвалою Апеляційного суду Луганської області.

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Ленінському районному суду м. Луганська, здійснюється Сватівським районним судом Луганської області.

Просить суд відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 437/2068/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Грісвіт про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та невикористані дні щорічної відпустки, індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В судове засідання представник заявника ТОВ Грісвіт не з'явився, про час та місце розгляду справи була повідомлені належним чином, до суду від представника заявника надійшла заяву про розгляд справи без його участі (а.с.33).

ОСОБА_1, яка брала участь у справі як позивач, в судове засідання не з'явилась, суд не має можливості надіслати засобами поштового зв'язку на її адресу до м. Луганська судові виклики, оскільки згідно листа від 06.2016 року № 511 Українське державне підприємство поштового зв'язку Укрпошта , відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях , розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р. Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , УДППЗ Укрпошта не здійснює пересилання пошти, зокрема до м. Луганська.

Виходячи з вищевикладеного, а також положень ч. 3 ст. 211, ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає, що судовий розгляд справи можливий за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому ЦПК України.

Як передбачено ст. 489 ЦПК України, втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду.

Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст. 490 ЦПК України).

Згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду України від 02.09.2014 року №27/0/38-14 Про визначення територіальної підсудності справ , до територіальної підсудності Сватівського районного суду Луганської області відносяться справи, підсудні Ленінському районному суду м. Луганська.

Згідно ст. 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги При розгляді заяви про відновлення втраче ного судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);документи, надіслані (видані) судом учасни кам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлен ня справи; відомості з Єдиного державного реєстру су дових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформа ційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, от римані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Таким чином, суд має вживати всіх можливих заходів для витребування необхідних документів, матеріалів, допиту свідків тощо, навіть за відсутності відповідних клопотань заявника. Це також випливає з висновків ВССУ у справі № 6-51905св12, де в ухвалі від 12 червня 2013 року зазначено, що для вирішення питання про відновлення провадження суддя повинен був вжити всіх заходів для витребування інших (крім тих, які були подані заявником) необхідних документів, у тому числі витребування документів із справ, які були виділені в окреме провадження.

В узагальненні практики розгляду судами деяких питань, пов'язаних із відновленням втраченого судового провадження, у тому числі на тимчасово окупованій території і в зоні АТО від 01.01.2017 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних i кримінальних справ звернено увагу, що в такій категорії справ суд на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК (в редакції 2004 р.) має сприяти встановленню фактів та обставин, необхідних для відновлення втраченого судового провадження, у тому числі шляхом отримання інформації зі статистичної картки у справі, реєстру відправлення кореспонденції, копій документів, які збереглись в суді, а також інформації, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду Д-3 (АСДС) та в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР).

Згідно АСДС Д-3 Ленінського районного суду м. Луганська, яка закріплена за Сватівським районним судом Луганської області, розпочала роботу в судах з 01.01.2011 та працює до теперішнього часу, по цивільній справі № 437/2068/13-ц містяться ряд процесуальних документів, а саме: ухвала суду про відкриття провадження, ухвала суду про призначення цивільної справи до розгляду, ухвала про забезпечення позову та рішення суду від 17.02.2014 року.

Заявником до заяви про відновлення втраченого провадження у цивільній справі №437/2068/13-ц було додано копії: ухвали про відкриття провадження, ухвали Апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, позовної заяви, трудової книжки на ім'я ОСОБА_1, наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, відомостей про заробітну плату, розрахунки відпускних ОСОБА_1, розрахунку компенсації та індексації заробітної плати.

Як встановлено судовим розглядом, відновлення втраченого провадження необхідно з метою апеляційного перегляду справи.

За таких обставин, суд, з метою захисту прав заявника, суд вважає можливим відновити втрачене судове провадження для зазначеної заявником мети в частині рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17.02.2014 року по справі № 437/2068/13-ц.

На підставі викладеного та керуючись статтею 260, 354 ,488-495 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Грісвіт про відновлення втраченого провадження у цивільній справі № 437/2068/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Грісвіт про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та невикористані дні щорічної відпустки, індексації та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 437/2068/13-ц, в частині:

Справа № 437/2068/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючого судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі Красновській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за не вчасно виплачену заробітну плату, стягнення індексації заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, який в подальшому було уточнено (а.с. 38-41), посилаючись на ту обставину, що працювала у відповідача на посаді заступника директора у період з 01.03.2007 р. до 28.01.2013 року, відповідно до наказу №1 від28.01.2013 року звільнена з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

В день звільнення відповідачем не було проведено повний розрахунок за період роботи, частково виплачено заборгованість по заробітній платі за 2010-2012 роки. Заборгованість по заробітній платі складає 40 604, 76 гривень.

У зв'язку з тим, що позивач за час своєї роботи у ТОВ ГРІСВІТ на посаді заступника директора не використала жодного дня щорічної відпустки за період роботи з 01.03.2007 - 28.01.2013 роки, при звільнені відповідач був зобов'язаний нарахувати та сплатити грошову компенсацію за всі невикористанні дні щорічної відпустки, що не було зроблено. Також нарахована ОСОБА_2 заробітна плата за період 01.03.2007 - 31.12.2010 роки не була проіндексована, та не виплачена у розмірі 1 810,27 гривень.

Посилаючись на наведене, положення КЗпП України, Закону України Про оплату праці , Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів ц зв'язку з порушенням строків їх виплати , просила стягнути з ТОВ ГРІСВІТ заборгованість по заробітній платі у сумі 40 604, 76 грн., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 11 530,61 грн., грошову компенсацію за всі невикористанні дні щорічної відпустки у сумі 5 718,96 грн., індексацію заробітної плати у сумі 1 810,27 гривень, а також середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення 28.01.2013 року по день фактичного розрахунку.

Крім того позивач вказала, що дії відповідача по невиплаті своєчасно заробітної плати завдали їй моральної шкоди, що виразилася у втраті душевного спокою, труднощах засипання (безсонні), труднощах концентрації, постійної дратівливості і спалаху гніву, відсутність засобів для забезпечення належного рівня свого життя, та просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 150000 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги, про що надала відповідні пояснення в судовому засіданні, просила позов задовольнити у повному обсязі. В подальшому представник позивача до суду не з'явилася, надала письмову заяву в якій просила розгляд справи провести без її участі, уточнені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. Представники відповідача в судовому засіданні пояснювали, що ОСОБА_2 є співзасновником товариства, була оформлена на підприємстві формально, для стажу та для поїздок за межі країни, у відпустку ходила за усною домовленістю з директором, тому офіційно не оформлювалось, отримувала заробітну плату, що підтверджується відомостями, а підтвердженням того, що позивач використала щорічні відпуски є закордонний паспорт колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_3Л, оскільки вони разом відпочивали. На підтвердження спричинення моральної шкоди, не надано довідок.

Директора ТОВ ГРІСВІТ ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що посада заступника директора на підприємстві існує, відпустки офіційно для позивача не оформлювалися.

В подальшому представники відповідача до суду не з'явилися, представник відповідача надав письмову заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 20.03.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, прізвище відповідача у справі змінено на ОСОБА_2 (а.с. 59).

ОСОБА_2 обіймала посаду заступника директора ТОВ ГРІСВІТ з 01.03.2007 року відповідно до наказу №1-к від 01.03.2007 року про прийняття на роботу. 28.01.2013 року позивачку було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням на підставі наказу №1 від 28.01.2013 року, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 6).

За період роботи ОСОБА_2 на ТОВ ГРІСВІТ частково виплачена заробітна плата за серпень, грудень 2010р.,2011р., та з січня 2012р. по жовтень 2012р., заборгованість по заробітній платі за 2007р., 2008р., 2009р., січень-липень,вересень-листопад 2010 р., листопад-грудень 2012р., січень 2013р. складає у розмірі 40 604, 76 (сорок тисяч шістсот чотири гривень сімдесят шість копійок) гривень, відповідно до розрахунку представленого позивачем ( а.с. 5).

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадяни мають право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно ст.115 КЗпП України відповідач зобов'язаний регулярно виплачувати заробітну плату.

Згідно ст.34 ЗУ Про оплату праці N 108/95-ВР від 24.03.1995р., компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст.1 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати N 2050-III від 19.10.2000р., підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 3 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати N 2050-III від 19.10.2000 р., сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ч. 4 Постанови КМУ від 21 лютого 2001 р. N 159 Про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін

у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Суд не приймає до уваги заперечення представників відповідача щодо відсутності заборгованості по заробітній платі, з підстав, що позивач формально була оформлена на підприємстві, а отримання заробітної плати позивачем підтверджується відомостями, оскільки з боку відповідача не надано жодного належного доказу, які підтвердили дані обставини, а саме відомості, які свідчили би про отримання позивачем заробітної плати, на представленні яких наполягав представник позивача. Документи, які б свідчили про отримання позивачем заробітної плати, не представлені.

При таких обставинах суд керується ч.1 ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Як вбачається з листа від 09.12.2013 року адресованого ОСОБА_2М , що Територіальною державною інспекції з питань праці в Луганській області від 09.12.2013року була проведена позапланова перевірка додержання законодавства про працю у ТОВ ГРІСВІТ , до перевірки були надані відомості щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за весь період роботи у товаристві з березня 2007р. по січень 2013 р., та платіжні відомості за серпень 2010р., січень 2011 р.- жовтень 2012р., платіжні відомості з березня 2007 р. по липень 2010 р., з вересня 2010р. по листопад 2010 р. та з листопада 2012р. по січень 2013р. до перевірки не надані, обґрунтовуючи, що всі виплати були ОСОБА_2 отримані в день звільнення, а платіжні відомості не збереглися з причин затоплення. Табелі обліку використання робочого часу відсутні. Документи, підтверджуючи факт крадіжки або втрати платіжних документів відсутні. Заходи відновлення втрачених документів не вживались. Та за результатами вивчення наданих документів до перевірки було встановлено, що заробітна плата позивачки виплачувалася з порушенням строку визначених ст. 115 КЗпП України, компенсація у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати не нараховувалась, а відповідно не сплачувалась при наявності підстав при виплаті заробітної плати за листопад 2011 р. у січні 2012 р., чим було порушено ст. 34 ЗУ Про оплату праці , ст. 3,4 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доході у зв'язку з порушенням строків їх виплат . При звільнені позивачки не була нарахована та виплачена компенсація за всі невикористані дня щорічної відпустки, з розрахунку 24 календарних днів, хоча на протязі всього періоду роботи у відповідача, щорічні оплачувані відпустки не надавались, що підтверджується розрахунковими відомостями та розрахунковими листами. (а.с. 117-118).

За результатами перевірки інспекцією було винесено припис щодо усунення виявлених порушень в частині забезпечення дотримання норм чинного законодавства про працю.

В свою чергу відповідачем не надано відомостей щодо виконання припису щодо усунення виявлених порушень у відношенні позивача.

Не представлення відповідачем платіжних відомостей, як суду, так Територіальної державної інспекції з питань праці в Луганській області за період з березня 2007 р. по липень 2010 р., з вересня 2010р. по листопад 2010 р. та з листопада 2012р. по січень 2013р., на думку суду не можуть бути покладеними в основу рішення про відмову в задоволенні позову.

Тобто у даному випадку, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у період з березня 2007 р. по липень 2010 р., з вересня 2010р. по листопад 2010 р. та з листопада 2012р. по січень 2013р.,підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 40 604,76 гривень, а тому і компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату підлягає задоволенню, яка складає у сумі 11 530,61 гривень, згідно розрахунку представленого з боку позивача (а.с. 5).

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При таких обставинах, суд приймає в основу рішення письмовий розрахунок, наданий позивачем, оскільки він відповідає вимогам законодавства.

Нормою ч. 1 ст. 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Не можуть бути судом прийняті заперечення представників відповідача, що позивач використала щорічні відпустки у повному обсязі, що підтверджується закордонним паспортом колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_3, оскільки належних доказів з боку відповідача, які б підтвердили, що позивач використала щорічні відпустки за час роботи на підприємстві у період з 2007-2013р.р., а саме заяви про надання щорічної відпустки та відповідні накази про надання відпусток, не надано.

Відповідно до ч.2. ст. 59, ч.4 ст.60 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях..

Не виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпуски за час роботи з 01.03.2007 року по 28.01.2013 року ОСОБА_2 встановлені Територіальною державною інспекції з питань праці в Луганській області під час перевірки, що підтверджується листом від 09.12.2013р. (а.с. 117-118).

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягненню з ТОВ ГРІСВІТ грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпуски за час роботи з 01.03.2007 року по 28.01.2013 року за 117 днів у розмірі 5 718,96 гривень підлягають задоволенню.

Згідно із вимогами ч. 5 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи, вбачається, що відповідачем не було зроблена індексація нарахованої ОСОБА_2 (ОСОБА_1М.) заробітної плати за роки роботи, та не виплачена у розмірі 1 810,27 гривень згідно розрахунку, а тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, на підставі наявної в матеріалах справи довідки про середню заробітну плату (дохід) від 20.08.2013р., заробітна плата позивачки за листопад 2012р. складає 1 550 гривень, за грудень 2012р. - 1 600 гривень (а.с. 85-90).

Отже, середньоденна заробітна плата позивачки за останні два місяці, що передували місяцю її звільнення склала: 3 150 гривень (загальна сума заробітної плати за останні два місяці) / 2 = 1 575 гривень (середньомісячна заробітна плата за останні два місяці). 43 (кількість відпрацьованих днів) / 2 = 21,5 дн. (середньомісячна кількість робочих днів). 1 575 гривень (середньомісячна заробітна плата за останні два місяці) / 21,5 днів (середньомісячна кількість робочих днів) = 73,25 гривень.

Середній заробіток за несвоєчасну виплату за період затримки з 28.01.2013р. по 17.02.2014р., складає 268 робочий день: 73,25 гривень (середньоденна заробітна плата) х 268 (кількість робочих днів, протягом яких затримувався розрахунок при звільнені) = 19 631,00 гривень.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Представником відповідача до суду не надано жодних доказів щодо неспроможності своєчасно виплатити позивачці належні виплати по заробітній платі та те, що в діях ТОВ ГРІСВІТ відсутня вина невиплати заробітної плати.

Таким чином, оскільки відповідач своєчасно не провів із звільненим працівником кінцевий розрахунок, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення 28.01.2013 року по 17.02.2014 року по день постановлення рішення у розмірі 19631,00 гривень.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступного.

Дійсно у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по зарплаті. Ця заборгованість утворилась з 2007року, тобто протягом останніх 6 років позивач була позбавлена частини свого заробітку, що на її думку негативно відобразилося на її психоемоційному стані, що в свою чергу виразилося у втраті душевного спокою, труднощах засипання (безсонні), труднощах концентрації, постійної дратівливості і спалаху гніву, відсутність засобів для забезпечення належного рівня свого життя протягом тривалого часу. Підтверджень щодо негативних наслідків позивачем надано до суду не було.

Разом з тим, враховуючи рішення Європейського Суду з прав людини у справах Недбала проти Польщі (2000), Джабарі проти Туреччини (2000), Тома проти Люксембургу (2001), визнавши наявність факту невиплати заробітної плати протягом 6 років, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру, що підлягає стягненню з відповідача на відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та спосіб її заподіяння, тривалість часу, протягом якого порушені права не були поновлені. Суд враховує, що саме з вини відповідача протягом тривалого часу позивач не отримувала заробітну плату, а також ту обставину, що задоволення позову у частині стягнення з відповідача заборгованості по зарплаті, компенсації з несвоєчасно виплачену зарплату, компенсації за невикористані відпустки , індексації та середнього заробітку за час затримки є одночасно і компенсацією заподіяних моральних страждань, тобто справедливою сатисфакцією та приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1575,00 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.

Так з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, оскільки позивач при подачі позову звільнена від його сплати. Стягненню підлягає судовий збір в у розмірі 243 гривень 60 копійок, що складає 0,2 розміру мінімальної заробітної плати за майновий спір, а також у сумі 243 гривень 60 копійок, що складає 0,2 розміру мінімальної заробітної плати за немайновий спір, що разом складає 487,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 83, 95, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , ст. ст. 10, 57, 59, 60, 88, 214, 215, 367 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ (ідентифікаційний код 33152450, юридична адреса: 01011, м. Київ, Печерський район, Печерський Узвіз, 15/61) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у сумі 40 604,76 (сорок тисяч шістсот чотири гривень сімдесят шість копійок) гривень, компенсацію за не вчасно виплачену заробітну плату у сумі 11 530,61 ( одинадцять тисяч п'ятсот тридцять гривень шістдесят одна копійка) гривень, грошову компенсацію за всі невикористанні дні щорічної відпустки у сумі 5 718,96 ( п'ять тисяч сімсот вісімнадцять гривень дев'яносто шість копійок) гривень, індексацію заробітної плати у сумі 1 810,27 ( одна тисяча вісімсот десять гривень двадцять сім копійок) гривень, середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення 28.01.2013 року по 17.02.2014 року день постановлення рішення у розмірі 19 631,00 ( дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять одна) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ (ідентифікаційний код 33152450, юридична адреса: 01011, м. Київ, Печерський район, Печерський Узвіз, 15/61) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер 274530772) моральну шкоду у розмірі 1575,00 (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІСВІТ (ідентифікаційний код 33152450, юридична адреса: 01011, м. Київ, Печерський район, Печерський Узвіз, 15/61) судовий збір на користь держави в сумі 487,20 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя О.Ю. Золотарьов

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Луганської області.

Суддя: С.М. Скрипник