Рішення

від 07.12.2017 по справі 907/700/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.2017 Справа № 907/700/17

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України, м. Київ та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (далі - КЕВ м. Мукачево) до Виноградівської міської ради м. Виноградів (далі - відповідач-1, міська рада), Вищого професійного училища № 34 м. Виноградів (далі - відповідач-2, училище), відділ державної реєстрації Виноградівської міської ради м. Виноградів (далі - відповідач-3) про:

- визнання недійсним рішення Виноградівської міської ради від 27.12.95 року № 374 в частині реєстрації за Вищим професійним училищем № 34 земельних ділянок за кадастровими номерами 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088 площею 0,87 га та 5,52 га;

- скасування державного акту на право постійного користування землею від 16.01.96 II-ЗК № 001563 у частині надання у постійне користування земельних ділянок за кадастровими номерами 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088 площею 0,87 га та 5,52 га;

- зобов'язання скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію за Вищим професійним училищем №34 право постійного користування земельними ділянками за кадастровими номерами 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088 площею 0,87 га та 5,52 га

за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_1, ОСОБА_2, прокурори відділу військової прокуратури;

позивачів:

- Міністерства оборони України -ОСОБА_3, представник задовіреністю;

- КЕВ м. Мукачево - ОСОБА_4 , представник за довіреністю;

відповідача-1 - ОСОБА_5, ОСОБА_6 представники за довіреністю;

відповідача-2 - ОСОБА_7, директор;

відповідача-3 - ОСОБА_6, представник за довіреністю

Прокурор звернувся до суду з наведеними позовними вимогами, посилаючись на те, що оспорюваними рішенням та державним актом міською радою надано училищу в постійне користування земельні ділянки у м. Виноградів площею 0,87 га та 5,52 га, оскільки вважає, що зазначені земельні ділянки є частиною земельної ділянки площею 33,06 га військового містечка у межах міста Виноградів.

Посилається на те, що рішенням виконкому Виноградівської районної ради від 28.05.75 № 253 було затверджено плани землекористування та надано проектний план Мукачівській КЕЧ в межах м. Виноградів земельну ділянку площею 58,46 га, частину з якої площею 25,4 га Мукачівською КЕЧ у подальшому було передано Виноградівській міській раді, решта земельної ділянки площею 33,06 га перебуває на обліку в КЕВ м. Мукачево, правонаступника Мукачівської КЕЧ та позивача у справі.

Під час виготовлення технічної документації із землеустрою на військове містечко (відповідно до розпорядження Виноградівської РДА від 13.05.15 № 137 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 33,06 га військового містечка № 10 у м. Виноградів по вул. І.Франка) з ясувалося, що частина цієї земельної ділянки на підставі спірних у даній справі рішення та акту передана на праві постійного користування училищу. Посилається при цьому на інформацію ФОП ОСОБА_8, який виготовляє зазначену технічну документацію.

Прокурор та представники позивачів наполягають на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що передача спірних земельних ділянок відбулася без належним чином здійсненого вилучення їх із земель наданих під військове містечко.

Відповідач-1 письмовим відзивом та усними поясненнями представників у ході судового розгляду проти позову заперечили, вважають, що приймаючи оспорюване рішення та надаючи училищу державний акт на право постійного користування землею, міська рада діяла виключно в межах своїх повноважень згідно законодавчих та нормативно-правових актів чинних на момент його прийняття і як суб'єкт права державної власності на землі в межах території міста правомірно розпорядилася спірною землею, надавши її в постійне користування училищу.

Відповідач-2 письмовим відзивом та усними поясненнями представника у ході судового розгляду проти позову заперечує з тих же підстав, що і відповідач-1. Звертає увагу також на те, що КЕВ м. Мукачево як суміжним землекористувачем було погоджено межі земельних ділянок наданих училищу площею 0,87 га та 5,52 га при оформленні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок училищу у 2014 році шляхом підписання з прикладенням печатки відповідних Актів погодження меж земельних ділянок із суміжними землевласниками та землекористувачами.

Натомість, стверджує, що до позову не долучено жодних документів, які би свідчили про виділення в натурі земельних ділянок Мукачівській КЕЧ, на відсутність встановлених меж земельної ділянки військового містечка. При цьому, вважає недостатньою думку ФОП ОСОБА_8 як особи, що виготовляє технічну документацію із землеустрою щодо військового містечка, про те, що зазначені земельні ділянки училища розміщені на земельній ділянці відведеній під розміщення військового містечка. Посилається також на те, що на публічній кадастровій карті України відсутні дані про земельні ділянки належні позивачеві, в той час як земельні ділянки надані училищу значаться на карті з відповідними кадастровими номерами.

Відповідач-3 письмових пояснень не надав, представник його у ході судового розгляду справи повідомила про те, що оскаржуваний запис про реєстрацію відповідачем-3 не здійснювався, однак такий буде скасовано у разі прийняття відповідного судового рішення у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Виноградівська міська рада рішенням її виконавчого комітету від 27.12.95 за № 374 Про реєстрацію права постійного користування за ВПУ-34 м. Виноградова (далі - оспорюване рішення) згідно його тексту, розглянувши клопотання училища та керуючись ст.ст. 7, 10, 23 Земельного кодексу України, зареєструвала за Виноградівським вищим професійним училищем № 34 земельну ділянку площею 18,31 га по вул. І.Франка, 116, зайняту під учбовими корпусами, гуртожитками, майстернями виробничого навчання та вирішила видати Державний акт на право постійного користування згаданою ділянкою.

На підставі цього рішення 16.01.96 за № ІІ-ЗК № 001563 Виноградівською міською радою Вищому професійному училищу № 34 видано Державний акт на право постійного користування землею (далі - оспорюваний Державний акт) щодо земельної ділянки площею 18,31 га, що включає згідно плану зовнішніх меж землекористування, зокрема, земельні ділянки площею 0,87 га та 5,52 га, яким згодом присвоєно кадастрові номери відповідно 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088.

Земельні відносини, з приводу яких виник спір, щодо прийняття міською радою оспорюваного рішення та надання училищу - установі освіти земельної ділянки на праві постійного користування, врегульовуються приписами Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на час прийняття оспорюваного рішення) (далі - ЗКУ).

Так, згідно ст.ст. 2, 3 ЗКУ станом на час прийняття оспорюваного рішення всі землі України відповідно до цільового призначення поділялися на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу; а за формою власності - на державну, колективну, приватну.

Розпоряджаються землею Ради, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

За приписами ст. 4 ЗКУ у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, міські, Ради - на землі в межах їх територій , за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть надаватися у користування.

Статтею 7 ЗКУ визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, установам.

До відання міських Рад, згідно ст. 10 ЗКУ , у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування , в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі.

Право постійного користування землею, відповідно до ст. 23 ЗКУ посвідчується державними актами, які видаються і реєструються, зокрема, міськими Радами.

Повноваженнями на вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин міські ради та їх виконавчі комітети станом на час прийняття оспорюваного рішення були наділені також за приписами ст.ст. 19, 32, 42 Закону України Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування (далі - Закон). Ці органи місцевого самоврядування приймають в межах їх компетенції правові акти у формі відповідно рішення Ради, рішення та розпорядження виконавчого комітету (ст.ст. 22, 49 Закону).

Рішення Рад, прийняті в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання їх органами, місцевими державними адміністраціями, підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, а також громадянами. Рішення Ради не повинні суперечити Конституції України і чинним законам. Акти виконавчого комітету та його органів, прийняті в межах їх повноважень, доводяться до виконавців і є обов'язковими для виконання.

Приписами ст. 58 Закону встановлено, що органи місцевого та регіонального самоврядування несуть відповідальність за законність та наслідки прийнятих ними рішень. Питання про законність правових актів органів місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

З огляду на наведені приписи чинного станом на час прийняття оспорюваного рішення законодавства, суд констатує, що міська рада, надавши оспорюваним рішенням установі освіти - відповідачеві-2 - у постійне користування земельну ділянку площею загальною площею 18,31 га, яка включає, зокрема, земельні ділянки площею 0,87 га та 5,52 га, про які йдеться у позові, діяла правомірно, маючи належний обсяг повноважень щодо розпорядження зазначеними землями як землями населених пунктів державної власності в межах території міста Виноградів.

Підставами визнання судом акту недійсним, що є предметом даного спору в частині визнання недійсним оспорюваного рішення, є невідповідність акту вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.

Судовим розглядом справи встановлено, що оспорюване рішення міської ради відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції міської ради.

При цьому, суд приймає до уваги, що цільове призначення, форма власності зазначених земель, наявність повноважень відповідача-1 щодо розпорядження ними - не спростовано ніким з учасників процесу належними та допустимими доказами.

За приписами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення ґрунтуються на твердженнях про те, що земельна ділянка надана оспорюваним рішенням училищу в частині її складових земельних ділянок площею 0,87 га та 5,52 га, кадастрові номери відповідно 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088, є землями оборони наданими під військове містечко, передача яких училищу відбулася без належним чином здійсненого вилучення із земель оборони.

Наведене твердження не доведено належними та допустимими доказами.

При цьому суд виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконкому Виноградівської районної ради від 28.05.1975за № 253 Про видачу акта на право користування землями Мукачівській КЕЧ затверджено плани землекористування Мукачівській КЕЧ, зокрема, у межах міста Виноградів земельною ділянкою площею 58,46 га.

У послідуючому - частина зазначеної земельної ділянки у м. Виноградів площею 25,4 га була передана Мукачівською КЕЧ Виноградівській міській раді, про що складено Акт прийняття (передачі) території військового містечка, підписаний сторонами (військовою частиною А 0332, Мукачівською КЕЧ, Виноградівською міською радою) та затверджений начальником КЕУ ПРИКВО 12.12.1994р.

За наведених обставин у користуванні Мукачівської КЕЧ у межах міста Виноградів залишилася земельна ділянка площею 33,06 га, що не заперечується ніким з учасників процесу.

Разом з тим, суду не надано документального підтвердження щодо визначення меж ні ділянки, що була передана міській раді, площею 25,4 га, ні ділянки, яка залишилася в користуванні Мукачівської КЕЧ площею 33,06 га.

За таких обставин не можуть вважатися доведеними твердження позивачів про те, що надані училищу оспорюваним рішенням земельні ділянки площею 0,87 га та 5,52 га саме і є землями оборони - частиною земельної ділянки, яка залишилася в користуванні Мукачівської КЕЧ площею 33,06 га.

З огляду на наведене, не може вважатися належним та допустимим доказом у справі також повідомлення ФОП ОСОБА_8 - особи, що виготовляє технічну документацію із землеустрою щодо військового містечка - начальнику КЕВ м. Мукачево про те, що зазначені земельні ділянки училища розміщені на земельній ділянці відведеній під розміщення військового містечка.

Отже, позивачами у справі не доведено у встановленому порядку підстав, на яких ґрунтуються вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення міської ради про належність спірних ділянок до земель оборони, а відтак - не доведено наявність порушення права, як, власне, і права, на захист якого подано позов.

За таких обставин, оскільки судовим розглядом встановлено, що оспорюване рішення прийнято міською радою відповідно до вимог чинного законодавства на виконання та в межах наданих законом повноважень, з його прийняттям не порушено прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивачів у справі, відсутні підстави для визнання його недійсним, тому у позові в ціій частині вимог належить відмовити.

Належить також відмовити у задоволенні позовних вимог в іншій частині - про скасування державного акту на право постійного користування землею від 16.01.96 року II-ЗК №001563 у частині надання у постійне користування земельних ділянок за кадастровими номерами 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088 площею 0,87 га та 5,52 га та про зобов'язання скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію за Вищим професійним училищем №34 право постійного користування земельними ділянками за кадастровими номерами 2121210100:07:006:0085 та 2121210100:07:006:0088 площею 0,87 га та 5,52 га, - оскільки ці вимоги мають похідний характер від вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд даної справи, що становить з огляду на її предмет суму 4800,00 грн., оплата якого була відстрочена судом до прийняття рішення, належить покласти на військову прокуратуру Ужгородського гарнізону.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 4-3, 32-34, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з військової прокуратури Ужгородського гарнізону (88000 м. Ужгород, вул. Бращайків, 2, код ЄДРПОУ 38330330) в доход державного бюджету України судовий збір на суму 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.) стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 26255795) "Судовий збір" (отримувач коштів - ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача - 820019; рахунок отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету -22030106).

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення складено 20.12.17

Суддя Ушак І.Г.