Ухвала

від 06.12.2017 по справі 905/2001/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

06.12.2017 року справа №905/2001/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: За участю представників сторін: від апелянта: від кредитора: від боржника: ліквідатор: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, м. Київ на постанову господарського суду Донецької області від 25.09.2017 року у справі№905/2001/17 (суддя І.К. Чорненька) за заявою боржника ліквідаторТовариства з обмеженою відповідальністю "Кіра-Груп", м. Краматорськ Донецької області ОСОБА_4, м. Донецьк пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Донецької області від 25.09.2017 року у справі №905/2001/17 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіра-Груп" (далі за текстом - ТОВ "Кіра-Груп") визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4, інше.

Не погодившись з постановою прийнятою судом першої інстанції до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі за текстом - ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 25.09.2017 року у справі №905/2001/17 прийняти нове судове рішення, яким припинити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кіра-Груп".

На підтвердження доводів викладених у скарзі апелянт посилається на те, що постанова господарського суду Донецької області від 25.09.2017 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що боржником не було дотримано при зверненні до суду першої інстанції із заявою про порушення справи про банкрутство загальних правил проведення ліквідації підприємства, передбачених ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та порушено норми ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, оскільки боржником не було забезпечено надання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності чи відсутності заборгованості по сплаті податків, що є передумовою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство. Також, апелянт вважає неправомірним призначення ліквідатором голову ліквідаційної комісії без автоматизованого визначення, оскільки ця особа підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника.

Крім того, в додаткових поясненнях, наданих на вимогу суду, заявник апеляційної скарги посилається на наявність права на оскарження постанови місцевого суду, оскільки вважає себе учасником провадження у справі про банкрутство - кредитором у даній справі, зважаючи на прийняття 21.12.2016 року Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", що набрав чинності 01.01.2017 року, яким було внесено зміни до Податкового кодексу України в частині функціональних повноважень контролюючих органів. Так, зокрема, відповідно до наказу ДФС України №57 від 06.02.2017 року та нової редакції статуту районних ДПІ у м. Києві, за останніми залишено виконання лише сервісних функцій (обслуговування платників податків, реєстрація та ведення обліку платників податків, об'єктів оподаткування та ведення держреєстру), а на рівень головних управлінь, яким являється апелянт, передано всі контрольно-перевірочні функції, в т.ч. функцій прийняття податкових повідомлень-рішень, погашення податкового боргу, представництва інтересів в судах.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію у складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2017 року об 11 год. 00 хв.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію суду 22.11.2017 року від ТОВ "Кіра-Груп", голова ліквідаційної комісії ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вказав про відсутність у ГУ ДФС у м. Києві права на апеляційне оскарження та просив суд припинити апеляційне за апеляційною скаргою на постанову господарського суду Донецької області від 25.09.2017 року у справі №905/2001/17.

Представники апелянта, кредиторів, боржника та ліквідатор у судове засідання 06.12.2017 року не з'явились. Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін у судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами ч. 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

22.12.2014 року у встановленому законом порядку зареєстровано юридичну особу - ТОВ "Кіра-Груп" з присвоєнням коду ЄДРПОУ 39557289.

19.05.2017 року учасником (засновником) ТОВ "Кіра-Груп" - ОСОБА_4 прийнято рішення, зафіксоване протоколом загальних зборів №10 (а.с.9-10), про ліквідацію підприємства, призначення головою ліквідаційної комісії ОСОБА_4, визначено строк для пред'явлення кредиторами своїх вимог - 2 місяці з моменту оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рішення про припинення діяльності товариства; уповноваженою особою за внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призначено ОСОБА_5

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.06.2017 року було внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ "Кіра-Груп", строк на заявлення кредиторських вимог встановлено до 21.08.2017 року (а.с.13).

Про ліквідацію ТОВ "Кіра-Груп" головою ліквідаційної комісії боржника були повідомлені за останнім (основним) місцем реєстрації юридичної особи: ДПІ у м. Краматорськ ГУ ДФС в Донецькій області, ВФСС НВ ПЗ у м. Краматорську, Краматорська міська ВД ФСС ТВП, УПФУ у м. Краматорську, Краматорський МЦЗ, про що свідчить поштовий реєстр відправлення рекомендованих листів від 08.07.2017 року (а.с. 17).

Окрім того, ліквідатором ТОВ "Кіра-Груп" повідомлено про припинення діяльності підприємства: ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва, УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, Лівобережну міжрайонну виконавчу дирекцію ФСС з тимчасової втрати працездатності у м. Києві, Дніпровський районний центр зайнятості м. Києва, Лівобережний відділ ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про що свідчить поштовий реєстр відправлення рекомендованих листів від 08.07.2017 року (а.с.25.

В передбачений законом строк із претензією про стягнення заборгованості за договором постачання до боржника звернулось ТОВ "Дарт Проект", м. Київ.

За результатами розгляду поданих документів до боржника голвою ліквідаційної комісії визнані вимоги на загальну суму 80320,00 грн.

На виконання вимог ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів, головою ліквідаційної комісії складений проміжний ліквідаційний баланс станом на 25.08.2017 року (а.с.37-38), який затверджений загальними зборами учасників ТОВ "Кіра-Груп" відповідно до протоколу №11 від 25.08.2017 року (а.с.46).

За результатами проведеної інвентаризації 25.08.2017 року головою ліквідаційної комісії встановлена наявність грошових коштів у розмірі - 600,00 грн. у касі товариства (а.с.40), інші активи у нього відсутні, про що свідчить відповідний проміжний ліквідаційний баланс від 25.08.2017 року.

Головою ліквідаційної комісії станом на 25.08.2017 року складено перелік кредиторів ТОВ "Кіра-Груп" (а.с.39), який містить одного кредитора ТОВ "Дарт Проект" із зазначенням визнаних вимог у розмірі 80320,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.08.2017 року прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду, підготовче засідання суду призначене на 11.09.2017 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.09.2017 року порушено провадження у справі №905/2001/17 про банкрутство ТОВ "Кіра-Груп" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, судове засідання для вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом призначено на 25.09.2017 року.

Як вже зазначалось, постановою господарського суду Донецької області від 25.09.2017 року у справі №905/2001/17 визнано боржника ТОВ "Кіра-Груп" - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_6

Керуючись вимогами ст.ст. 110, 111 ЦК України та ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що ліквідатором ТОВ "Кіра-Груп" дотримано порядок проведення досудової процедури ліквідації, встановленої Цивільним та Господарським кодексами України; правомірно подано заяву до суду в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України; матеріалами справи підтверджено наявність ознак неплатоспроможності боржника, у зв'язку з чим господарський суд вважав за доцільне визнати боржника банкрутом та відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Донецької області від 25.09.2017 року у справі №905/2001/17 з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

За змістом ч. 2 ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 91 ГПК України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що учасниками у справі про банкрутство є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно зі ст. 210 ГК України, кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, процесуальне право на апеляційне оскарження мають особи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, особи, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, а також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону про банкрутство, залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство. Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди. Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації. Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

У даному випадку, провадження у справі порушено за ст. 95 Закону про банкрутство, що передбачає спрощений порядок провадження у справі про банкрутство, який застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 16 вказаної статті визначено, що ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), органу доходів і зборів, місцевому загальному суду, відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Головне управління ДФС у м. Києві по суті своїх вимог у справі про банкрутство, виходячи зі змісту поняття "кредитор", не може мати іншого статусу як учасника провадження у справі про банкрутство, окрім статусу конкурсного кредитора.

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 3 названої статті, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Виходячи із особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, Головне управління ДФС у м. Києві не набуло прав кредитора під час заходів ліквідації ліквідаційню комісією впродовж двохмісячного строку пред'явлення вимог до ліквідатора на підставі ст. 111 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, до боржника ТОВ "Кіра-Груп" з претензією звернулось ТОВ "Дарт Проект" з вимогою перерахувати кошти за договором постачання у розмірі 80320,00 грн.

У відповідь на отриману вимогу боржник направив ТОВ "Дарт Проект" відповідь, у якій зазначив, що претензія визнана у повному обсязі, розрахунок з підприємством буде проведено у порядку черговості задоволення вимог кредиторів згідно законодавства.

Згідно переліку кредиторів ТОВ "Кіра-Груп" станом на 25.08.2017 року вбачається включення вимог кредитора ТОВ "Дарт Проект" у розмірі 80320,00 грн. до визнаних вимог боржника.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Кіра-Груп" 03.06.2017 року змінило місцезнаходження юридичної особи з м. Київ на адресу: 84333АДРЕСА_1.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ГУ ДФС у м. Києві до суду першої інстанції з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника як в порядку, визначеному ч. 3 ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , так й в порядку ст. 111 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві, а також встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові) до банкрута.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що в даному випадку, виходячи зі змісту ст.ст. 1, 95 Закону про банкрутство, заявник апеляційної скарги не набув статусу конкурсного кредитора, тобто сторони у справі про банкрутство, а є особою, вимоги якої не заявлені у справі взагалі, тобто, враховуючи викладене, заявник апеляційної скарги не є учасником провадження у справі про банкрутство.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог п. 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року за №1588 зі змінами, дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.

Згідно вимог п. 11.5 вищевказаного Порядку, у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за формою №8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 - 11.4 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

При отриманні першого з документів про ліквідацію або реорганізацію платників податків робиться запис у журналі за формою №6-ОПП.

Пунктом 11.6. вказаного Порядку визначено, що при проведенні заходів, пов'язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.

Колегією Донецького апеляційного господарського суду встановлено, що ліквідатором боржника ТОВ "Кіра-Груп" було належним чином повідомлено податкові органи про припинення підприємницької діяльності боржника шляхом надіслання головою ліквідаційної комісії боржника ОСОБА_4 на адресу ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (а.с.25) та ДПІ у м. Краматорськ ГУ ДФС у Донецькій області (а.с.17) заяв за формою 8-ОПП, що дозволяло органам доходів і зборів вчасно провести перевірку платника податків - боржника та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом його обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

При цьому, обставин оскарження контролюючим органом дій ліквідатора підприємства-банкрута, як до порушення справи про банкрутство так й під час провадження, щодо перешкоджання проведенню позапланової податкової перевірки боржника, ненадання ліквідатором на запит податкового органу первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Обґрунтовуючи свої доводи, заявник апеляційної скарги посилається лише на те, що необхідною передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, зокрема, ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, згідно якої для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Судова колегія зазначає, що спрощена процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), обумовлена та випливає з процедури ліквідації юридичної особи за правилами ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, в тому числі і дотримання вимог ч. 7 ст. 111 ЦК України.

Разом з тим, з'ясування факту дотримання заявником названих вимог чинного законодавства, виходячи з норм ст. 16 та ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, відбувається у підготовчому засіданні на стадії порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема ст. 8 вказаного Закону, є самостійним процесуальним документом, який підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку.

Враховуючи особливості спрощеної процедури банкрутства, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство, контролюючий орган, в разі наявності обставин порушення його права, що передбачено ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, на своєчасне отримання первинних документів податкового обліку для проведення перевірок, має право оскаржити ухвалу суду першої інстанції про порушення справи про банкрутство.

Ухвала господарського суду Донецької області від 11.09.2017 року про порушення провадження у справі про банкрутство не оскаржена та набрала законної сили, та належним чином направлена до податкового органу, у зв'язку з чим останній був обізнаний про провадження у справі про банкрутство.

Матеріали справи свідчать про те, що органи доходів і зборів не вживали будь-яких заходів відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1. ст. 78 ПК України стосовно здійснення документальної перевірки боржника, не звертались до порушення справи про банкрутство з вимогами до ліквідатора про надання первинних документів для податкової перевірки та визнання її майнових вимог, будучи обізнаними про хід справи про банкрутство.

Головним управлінням ДФС у м. Києві не надано жодних доказів вжиття податковим органом заходів з проведення позапланової перевірки боржника з метою виявлення факту дотримання/недотримання останнім вимог податкового законодавства України (відповідні накази про проведення перевірки, акти про недопущення чи/або відсутність боржника за податковою адресою тощо).

Апеляційна скарга обґрунтована лише тим, що у боржника виникає можливість звернення до господарського суду в порядку визначеному ст. 95 Закону про банкрутство тільки після забезпечення подання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

З цього приводу колеггія суддів вважає за необхідне зазначити, що перелік функцій державної податкової інспекції, в тому числі функцій контрольно-перевірочної роботи, закріплено в ст. 19 1 Подактового кодексу України. Організація та проведення документальних фактичних перевірок здійснюються шляхом видачі наказу на проведення, оформлення направлення, посвідчення на перевірку, складенню акту або довідки та повідомлення-рішення, вимоги, інших процесуальних актів податкового органу за результатом призначення та здійснення перевірок. Документи з питань перевірок, запити, накази, акти, повідомлення про час та місце перевірки та розгляди заперечень надсилаються платникам в порядку встановленому п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, а саме: документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

З урахуванням вимог п. 20.4 ст. 20, п. 77.4 ст. 77, п. 78.4 ст. 78, 79.2 ст. 79 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки може прийматись не тільки керівником органу ДФС, а також його заступником або уповноваженою особою.

При цьому, отримання даних державного реєстратора про внесення до ЄДРПО запису про рішення засновника про припинення в силу п. 78.1.7 ст. 78 Податкового кодексу України є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки такого платника податку.

Також, строки проведення позапланових перевірок згідно ст. 78 Подактового кодексу України визначені як максимальні 15 робочих днів та можуть бути продовжені не більш ніж на 10 робочих днів.

Тобто, враховуючи вимоги вищенаведених норм податкового законодавства у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві та у Головного управління ДФС у м.Києві були всі об'єктивні обставини для призначення та проведення позапланової перевірки боржника у строки визначені Податковим Кодексом та для застосування відповідних заходів за порушення податкового законодавства, ненадання документації для перевірки.

Проте, будучи повною мірою обізнаними про проведення ліквідації боржника посадовими та уповноважиними особами фіскальної служби не було прийнято рішення про проведення такої перевірки в межах строків визначених ст. 111 Цивільного кодексу України та ст. 82 Податковго кодексу України.

Будь-яких наказів про проведення перевірок, направлення посвідчень та складення за результатами перевірок актів, довідок, податкових повідомлень-рішень, вимог, та інших процесуальних актів фіскальної служби не оформлено та організацію перевірок не здійснено та до матеріалів справи апелянтом не надано.

Непроведення податкової перевірки чи неподання первинних документів для проведення перевірки не є тією підставою для незастосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, у разі якщо вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Податковим органом не дотримано вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, згідно яких позапланова документальна перевірка боржника призначається та розпочинається протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу.

Перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, в тому числі апелянту - Головному управління ДФС у м. Києві (після внесення змін до Податкового кодексу України) вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет ведення ним фіктивної підприємницької діяльності, а також, наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) контролюючими органами своїх повноважень, підставою для відмови у визнанні боржника банкрутом за наявності доказів дотримання останнім визначених Законом про банкрутство умов бути не можуть.

Враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), особа набуває статусу кредитора та має право оскаржити постанову про визнання боржника банкрутом після звернення з дотриманням встановленого ч. 3 ст. 95 Закону порядку з заявою про грошові вимоги до банкрута.

Виходячи з аналізу норм ст.ст.10, 11 Закону про банкрутство, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора - сторони (учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання її грошових вимог до боржника чи/або надання господарським судом правової оцінки змісту заявлених вимог та прийняття за результатами їх розгляду відповідної ухвали. Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах ВГСУ від 15.06.2016 року у справі №904/194/16, від 20.07.2016 року у справі №904/1512/16.

Отже, статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі органом державної податкової служби, при наявності підтверджених у встановленому порядку документами вимог щодо грошових зобов'язань до боржника, та через певні процедури, що визначені спеціальною нормою законодавства Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема після визнання його вимог, що також узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України, і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

При цьому, для віднесення апелянта до осіб, стосовно яких місцевим господарським судом вирішено питання про їх права та обов'язки у розумінні ст. 91 ГПК України, фіскальний орган повинен довести свої процесуальні повноваження на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство, зокрема наявність контролюючих повноважень саме ГУ ДФС у м. Києві відносно боржника та яким саме чином облік і діяльність боржника пов'язані із функціями ГУ ДФС у м. Києві.

Саме тому ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2017 року було зобов'язано апелянта надати письмові пояснення з документальним підтвердженням тих обставин, яким саме чином оскаржувана постанова впливає на права та обов'язки чи порушує інтереси ГУ ДФС у м. Києві; які саме контролюючі функції ГУ ДФС у м. Києві здійснює відносно боржника ; чи знаходиться боржник на податковому обліку та чи подає (подавав) звітність до ГУ ДФС у м. Києві ; наявності чи відсутності нарахованої чи визначеної податкової заборгованості, проведених позачергових перевірок; здійснення боржником прибуткової діяльності; звернення до боржника з грошовими вимогами; перебування боржника на обліку, як платника податків, у ГУ ДФС у м. Києві; в який саме період (дата реєстрації та зняття з обліку) боржник знаходився на обліку у ГУ ДФС у м. Києві.

Проте, на виконання вимог апеляційного суду фіскальною службою надіслано лист про надання інформації, за змістом якого скаржник посилається на зміни в Податковому законодавстві та наявність у головних управлінь (фіскальної служби центрального/обласного рівня) контрольно-перевірочних функцій, в т.ч. функцій прийняття податкових повідомлень-рішень, погашення податкового боргу, представництва інтересів в судах.

Водночас, будь-яких доказів, яким саме чином та з яких підстав саме цей податковий орган здійснює такі повноваження відносно боржника у даній справі апелянтом не надано.

Колегія суддів не заперечує проти наявності з 01.01.2017 року у ГУ ДФС у м. Києві перевірочних функцій, але для встановлення наявності права на оскарження судового рішення у даній справі скаржником повинно бути доведено та документально підтверджено порушення своїх прав в т.ч. знаходження боржника на обліку, позбавлення права на проведення перевірки саме ГУ ДФС у м. Києві (не інший контролюючий орган), а не саме лише посилання на наявність контрольно-перевірочних функцій та залишення за ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (яка до того ж завчасно була повідомлена головою ліквідаційної комісії про початок ліквідації) лише сервісних функцій.

Жодних належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, порушення прав контролюючих органів оскаржуваною постановою господарського суду першої інстанції, окрім наявності у ГУ ДФС у м. Києві права проводити податкові перевірки, апелянтом суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що посилання заявника апеляційної скарги на ст. 60 Господарського кодексу України є безпідставним та не приймається судом до уваги, оскільки дана стаття виключена на підставі Закону України № 1258-VІІ від 13.05.2014 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом".

Таким чином, судом встановлено, що Головне управління ДФС у м. Києві не є учасником справи про банкрутство, оскільки не зверталося з грошовими вимогами до боржника до прийняття оскаржуваної постанови, а також, не є особою, стосовно якої місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, оскільки не доведено порушення його прав, а тому й позбавлений права на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст. 95 Закону про банкрутство, ГУ ДФС у м. Києві не є кредитором боржника, оскільки не має підтверджених належними доказами кредиторських вимог до нього, у зв'язку з чим не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, та оскаржувана в апеляційному порядку постанова не стосується його прав та обов'язків, а тому заявник апеляційної скарги не має права звертатись з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Донецької області від 25.09.2017 року, відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

За таких обставин, провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Донецкої області від 25.09.2017 року у справі №905/2001/17 підлягає припиненню.

Керуючись п. 1 ст. 80, ст. 91, ст. 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, м. Київ на постанову господарського суду Донецької області від 25.09.2017 року у справі №905/2001/17 про банкрутство Товарситва з обмеженою відповідальністю "Кіра-Груп", м. Краматорськ Донецької області - припинити.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_2