Постанова

від 20.12.2017 по справі 910/12259/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. Справа№ 910/12259/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Мельник Е.О.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРАТОРГ"

на рішення господарського суду міста Києва

від 10.10.2017 (повний текст рішення складено 19.10.2017)

у справі №910/12259/17 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРАТОРГ"

про стягнення 115504,51 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРАТОРГ" 132962,28 грн вартості безпідставно набутого майна - теплової енергії за період з 01.11.2014 по 01.03.2017.

26.09.2017 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 64966,60 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення, 36316,05 грн. пені, 11721,21 грн втрат від інфляції, 2500,65 грн. 3 % річних, а всього 115504,51 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРАТОРГ" з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" 64966 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 60 коп. заборгованості; 36316 (тридцять шість тисяч триста шістнадцять) грн. 05 коп. пені; 11721 (одинадцять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 21 коп. втрат від інфляції; 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 65 коп. 3 % річних і 1732 (одну тисячу сімсот тридцять дві) грн. 57 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРАТОРГ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/12259/17 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржник вказує зокрема на те, що відповідач фактично не користувався послугами позивача та не мав потреби в опаленні нежитлового приміщення, сума стягнення є необґрунтованою та обчисленою всупереч вимогам чинного законодавства. Також скаржник зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тищенко А.І., Тарасенко К.В.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРАТОРГ" до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.12.2017.

20.12.2017 через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому позивач зазначив про те, що факт надання відповідачу комунальних послуг з опалення встановлено в рішенні господарського суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №910/18987/16. Позивач вказує, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, посилаючись при цьому на судову практику - постанову Верховного Суду України від 30.01.2013 №6-59цс13.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частинами 1, 3 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд справи №910/12259/17 за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України.

14.12.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника через перебування представника у відрядженні.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Однією з таких підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, визначено першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія суддів вважає, що перебування представника відповідача у відрядженні не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також колегія суддів звертає увагу, що додана до клопотання копія наказу про відрядження не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки даний наказ видано директором юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна консалтингова компанія "Бондар", яке не є стороною у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача надав пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

З 01.07.2014 ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на території Дарницького та Дніпровського району м. Києва, згідно з переліком, затвердженим Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією.

До зазначеного переліку належить будинок №10/1 по проспект Соборності (Возз'єднання) у м. Києві.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 08.06.2005 № б/н власником нежитлового приміщення в будинку №10/1 по проспекту Соборності (Возз'єднання) загальною площею 301,6 кв.м. є ТОВ "ТОРАТОРГ".

Пунктом 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Позивач стверджує, що вживав дії спрямовані на укладення договору з відповідачем про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, проте ТОВ "ТОРАТОРГ" відповідний договір з позивачем не уклало, в зв'язку з чим ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "ТОРАТОРГ" про визнання договору укладеним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №910/18987/16 (яке не було оскаржено та набрало законної сили 11.03.2017) позов задоволено частково, укладено між ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" та ТОВ "ТОРАТОРГ" договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 05.05.2016 №420063/1юр (далі - Договір).

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води набув чинності з моменту набрання чинності зазначеного рішення від 21.02.2017 №910/18987/16, а саме з 11.03.2017.

Як стверджує позивач, відповідачем в порушення вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не було оплачено вартість отриманих послуг з централізованого опалення за період з 01.11.2014 по 01.03.2017, внаслідок чого у нього виник борг у сумі 64966,60 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач у письмових пояснення, наданих в суді першої інстанції, та в апеляційні скарзі посилався на те, що нежитлове приміщення, власником якого він є, не опалюється, послуги з централізованого опалення позивачем не надано, у визначений позивачем період договір не діяв, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач документально не підтвердив того, що нежитлове приміщення, власником якого він є, відключено від опалення, та ним вживалися заходи, спрямовані на відключення централізованого опалення у визначеному чинним законодавством України порядку та ТОВ "ТОРАТОРГ" не отримувало відповідні послуги.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №5011-31/17255-2012.

Подача теплової енергії у будинок №10/1 по проспекту Соборності (Возз'єднання) підтверджується копіями нарядів від 21.10.2014 №28093, від 06.04.2015 №34927, від 06.10.2015 №40503, від 01.04.2016 №46293, від 05.10.2016 №53739 та від 01.03.2017 №57416.

Отже, позивач документально підтвердив подачу теплової енергії до будинку №10/1 по проспекту Соборності (Возз'єднання) в м. Києві на потреби опалення протягом опалювальних періодів 2014/2015, 2015/2016 та 2016/2017 років.

Листом від 25.05.2016 №103/32-3042 комунальне підприємство "Керуюча дирекція з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" підтвердило інформацію про підключення до внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення в будинку №10/1 по проспекту Соборності (Возз'єднання) у м. Києві.

Актом від 11.01.2017 підтверджено факт опалення нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі житлового будинку; зазначено, що відповідно до проекту вказане приміщення підключено та опалюється від стояків місцевої системи опалення житлового будинку, і не має відокремленої системи опалення.

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №910/18987/16 встановлено, що зі складеного акту обстеження приміщення за адресою: будинок №10/1 по проспект Соборності (Возз'єднання) у м. Києві від 11.01.2017 вбачається, що воно не має відокремленої системи опалення та ізоляція стояків не опломбована, отже, підведення централізованого опалення до стояка в межах приміщення свідчить про виконання послуг позивачем. Крім того, у разі встановлення самовільного відключення від мереж централізованого опалення, це не буде підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією сплатити заборгованість за отримані відповідачем комунальні послуги (претензія від 05.05.2016 №УНПН-1121; попередження від 19.05.2016 №УНПН-1184/63; лист від 03.10.2016).

У свою чергу, відповідач надіслав позивачу листи з відмовами; вартість отриманої ним теплової енергії під час споживання послуги з централізованого опалення у кількості 75,0487 Гкал за період з 01.11.2014 по 01.03.2017 не оплатив.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 64966,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 11721,21 грн. втрат від інфляції та 2500,65 грн. 3% річних за період прострочення з 01.11.2014 по 28.02.2017, 36316,05 грн. пені за період прострочення з 21.11.2016 по 21.09.2017.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки обов'язок з оплати послуг з централізованого опалення не пізніше 20 числа місяця, що настав за розрахунковим, передбачено чинним законодавством України (Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630), то наявні підстави для нарахування та стягнення 3 % річних і втрат від інфляції.

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманої ним теплової енергії під час споживання послуги з централізованого опалення, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню за розрахунком, здійсненим позивачем, а саме: 11721,21 грн. втрат від інфляції та 2500,65 грн. 3% річних за період прострочення з 01.11.2014 по 28.02.2017, 36316,05 грн. пені за період прострочення з 21.11.2016 по 21.09.2017.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРАТОРГ" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/12259/17 - без змін.

Матеріали справи №910/12259/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко

(повний текст постанови складено 21.12.2017)