Постанова

від 14.12.2017 по справі 910/2079/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа№ 910/2079/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

За участю представників сторін:

від ТОВ Центр профілактичної дезінфекції : Дубовик О.В.- за довіреністю № б/н від 02.02.2017, Кобилянський О.Ю.- за довіреністю № б/н від 02.02.2017 та Мазур Л.В.- за довіреністю № 22 від 01.09.2017;

від ТОВ УЛФ-Фінанс : Куриляк Н.Г.- за довіреністю № 14 від 21.03.2017

від ТОВ Український лізинговий фонд : Тараненко Г.Ю. -за довіреністю № 315 від 11.04.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2017

у справі № 910/2079/17 (суддя Чинчин О.В.)

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції", с. Зарванці, Вінницька обл.

до товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс", м. Київ

про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати у розмірі 10 754,26 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції"

про стягнення заборгованості в розмірі 363 555,10 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" (надалі-позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (надалі-відповідач) про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати у розмірі 10 754,26 грн.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач зазначає, що ним на виконання умов договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 було сплачено у повному обсязі лізингові платежі у розмірі 201 088, 06 грн., які включають вартість предмета лізингу - 139 940,00 грн., винагороду (комісію) лізингодавця - 61 148,06 грн., переплата склала 10 754, 26 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 24.01.2014 року по 18.02.2016 року.

Таким чином, за твердженнями позивача, останній набув право власності на предмет лізингу. Однак, відповідач не визнає право власності на предмет лізингу, у зв'язку з наявністю заборгованості позивача за вказаним договором. За таких підстав, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" на легковий автомобіль "Hyindai" Accent, реєстраційний номер АА 3263 КА, 2012 року випуску, № двигуна G4FACW525864, № кузова Z94CU41CBCR178696 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" на користь Позивача переплату за договором фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року у розмірі 10 754,26 грн. ( т. 1, а.с. 6-9).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2079/17 та призначено її до розгляду ( т.1, а.с. 1-2).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2017 для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" про стягнення заборгованості в розмірі 363 555,10 грн.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору по оплаті лізингових платежів за період з 07.08.2015 року по 07.02.2017 року, у зв'язку з чим нього утворирилась заборгованість в розмірі 61 529,07 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" пеню у розмірі 35 597, 94 грн. 3% річних у розмірі 5 912, 67 грн., інфляційні у розмірі 24 144,17 та штраф у розмірі 36 371, 25 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/2079/17 (суддя Чинчин О.В.) у задоволенні первісних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати у розмірі 10 754,26 грн. відмовлено повністю; зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" задоволено повністю; присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" заборгованість у розмірі 261529,07 грн., пені у розмірі 35 597,94 грн., 3% річних у розмірі 5 912,67 грн., інфляційні у розмірі 24 144,17 грн., штраф у розмірі 36 371,25 грн. та судовий збір у розмірі 5 453,33 грн.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивовано недоведеністю позовних вимог; в той час рішення в частині задоволення зустрічного позову мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

При цьому суд першої інтенції керувався приписами ст.ст. 11, 317, 328, 392, 526, 530, 549 627, 628, 629, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216-218, 231, 232, 292, Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України Про фінансовий лізинг та ст.ст. 32, 33, 36, 43, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" (надалі-апелянт) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/2079/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати по лізинговим платежам 10 754,26 грн., а в задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" про стягнення заборгованості за лізинговими платежами у сумі 261 529,07 грн., пені 35 597,94 грн., 3% річних 5 912,67 грн., штрафу 36 371,25 грн., інфляційних втрат 24 144,17 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, також порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 328, 392 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" пропущений процесуальний строк на звернення з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/2079/17; скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.09.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 замінено позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) у справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" його процесуальним правонаступником - товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс"; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/2079/17 відкладено на 17.10.2017.

20.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" надійшла на виконання вимог ухвали долучення копії зустрічної позовної заяви з відміткою про отримання.

03.10.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" надійшло долучення доказів на виконання вимог ухвали.

17.10.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) після судового засідання від товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у справі № 910/2079/17 розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/2079/17 відкладено на 28.11.2017.

22.11.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

28.11.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від товариства з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс надійшло клопотання про долучення документів до справи.

28.11.2017 оголошено перерву у справі № 910/2079/17 до 14.12.2017.

07.12.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" надійшло пояснення щодо клопотання відповідача від 27.11.2017.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/4938/17 від 13.12.2017 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/2079/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.12.2017 для розгляду справи № 910/2079/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Тищенко О.В.,Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/2079/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя-Разіна Т.І. (доповідач у справі), судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

У судовому засіданні представники товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції вимоги апеляційної підтримали, з викладених у ній підстав.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс доводи апеляційної скарги заперечував, з викладених у ній підстав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 17.01.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", як лізингодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції", як лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу № 2473/01/14-В (надалі - договір лізингу).

За умовами якого лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказані в специфікації (додаток № 2), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів, а також інші платежі відповідно до умов вказаного договору (п. 1.1. договору лізингу).

Пунктами 3.1.-3.3. договору лізингу сторони погодили, що предметом лізингу є автомобіль Hyndai Accent 2012 року випуску, загальною вартість 139 940 грн. з ПДВ.

Строк лізингу 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі (п. 5. договору лізингу).

У п. 8.1. договору лізингу сторони визначили, що загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 201 088 грн. 06 коп., може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу.

Авансовий платіж і порядок проведення оплат - згідно з графіком внесення лізингових платежів - додаток №1 договору (п.8.2. договору лізингу).

У п.8.4 договору лізингу зазначено, що сплата лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п.2.6 Загальних умов договору.

Термін дії договору - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. (п.10. договору лізингу)

Графіком внесення лізингових платежів, що є додатком № 1 до договору, сторони узгодили дату нарахування і оплату у період з 21.01.2014 по 28.01.2017 розмір платежу, винагороди, загальну суму лізингового платежу.

Відповідно до п.1.1 загальних умов фінансового лізингу за умовами договору лізингодавець набуває власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно, найменування і характеристики якого вказані в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (додаток № 1 до договору, далі - "Графік платежів"), а також інші платежі відповідно до умов даного договору.

Згідно з п.2.1 умов всі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на e-mail лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу.

Загальна сума лізингових платежів на дату укладання договору визначається п. 8.1. договору і може змінюватися відповідно до умов цього договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в графіку платежів (додаток № 1 до договору). (п.2.2 умов)

Пунктами 2.4, 2.5 умов визначено, що всі чергові лізингові платежі лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше на дату, встановлену для їx оплати відповідно до графи 2 графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 графіка платежів. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний. святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день.

У п. 2.6 загальних умов договору передбачено, що у разі вказівки в п.8.4 договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку.

При надходженні коштів (лізингових платежів) від лізингоодержувача Сторони узгодили наступну черговість виконання лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за договором: оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов'язань за договором; оплата сум компенсації; витрат, понесених лізингодавцем та не відшкодованих лізингоодержувачем; оплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди лізингодавця; оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу; оплата поточної заборгованості з нарахованої винагороди лізингодавця; оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість предмета лізингу. У разі перерахування лізингоодержувачем лізингових платежів за цим договором в сумі, недостатній для повного виконання зобов'язань за Договором, та/або з порушенням зазначеної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти відповідно до вищевказаної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це, підписуючи цей договір ( п. 2.9. умов).

Пунктом 7.1 умов передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору лізингоодержувач несе таку відповідальність:

- за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення ( п. 7.1.1.)

- у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості ( п. 7.1.2).

У п. 8.1 умов передбачено, що протягом всього терміну дії цього договору предмет лізингу є власністю лізингодавця.

Після закінчення терміну лізингу право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача. (п. 8.2. умов)

Право власності на предмет лізингу (в тому числі і у разі дострокового викупу предмета лізингу) переходить до лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, неоплачених витрат лізингодавця, які виникли у зв'язку з виконанням цього договору, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків лізингодавця за договором або за будь-яким іншим договором лізингу, укладеним між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаним сторонами ( п. 8.4. умов).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що додатковою угодою № 2 від 06.02.2014 року до договору фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 року сторони виклали додаток № 1 до договору в новій редакції, яким узгодили дату нарахування і оплату у період з 21.01.2014 по 07.02.2017 розмір платежу, винагороди, загальну суму лізингового платежу 201 088,06 грн.

Так, на виконання умов договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" прийняло в якості предмету лізингу автомобіль Hyndai Accent, 2012 року випуску, реєстраційний номер АА 3263 КА, № двигуна G4FACW525864, № кузова Z94CU41CBCR178696, що підтверджується Актом прийому - передачі предмету лізингу від 07.02.2014 року (т. 1, а.с 23-24).

15.12.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" надіслало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" лист разом з актами звірки взаєморозрахунків та актами прийому - передачі у власність транспортного засобу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" зазначає, що на виконання умов цього договору ним були у повному обсязі плачені лізингові платежі у розмірі 201 088,06 грн., які (лізингові платежі) включають вартість предмета лізингу-139 940,00 винагороду (комісію) лізингодавця-61 148,06 грн. Крім того, як вказує позивач за первісним позовом, у останнього існує переплата за лізинговими платежами в розмірі 10 754,26 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 24.01.2014 року по 18.02.2016 року.

Вказане й стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" до суду із позовом про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати в розмірі 10 754,26 грн.

В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд , заперечуючи проти задоволення первісного позову вказувало, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" наявна заборгованість за договором фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 року, оскільки лізингоодержувач не враховував п.8.4 договору, яким визначено, що сплата лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п.2.6 загальних умов договору.

Як зазначає, товариство з обмеженою Український лізинговий фонд , що товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" неналежним чином виконує умови договору лізингу по оплаті лізингових платежів за період з 07.08.2015 року по 07.02.2017 року. Таким чином, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" перед позивачем за зустрічним позовом становить 261 529,07 грн.

Несплата товариством з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" заборгованість за договором фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 року стала підставою для звернення товариства з обмеженою Український лізинговий фонд до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 261 529,07 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" умов договору, позивач за зустрічним позовом також просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" пеню в розмірі 35 597,94 грн. 3% річних у розмірі 5 912,67 грн., інфляційні у розмірі 24 144,17 грн., штраф у розмірі 36 371,25 грн.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні первісного позову виходив з того, що у товариства з обмеженою відповідальністю Центр профілактичної дезінфекції наявна заборгованість за договором фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 року в розмірі 261 529,07 грн., а тому відстані правові підстави для визнання за позивачем за первісним позовом права власності на предмет лізингу, і, відповідно стягнення з відповідача за первісним позовом переплати в розмірі 10 754,26 грн.

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції визнав вимоги позивача за зустрічним позовом нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України (надалі-ГК України) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавств

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 525-526 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Як встановлено судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного господарського суду, що враховуючи до пункти 8.1, 8.2, 8.4. договору, пункти 2.1, 2.2, 2.4.- 2.6. умов та додаткову угоду № 2 від 06.02.2014 до договору фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014 товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд у період з 20.01.2014 року по 07.02.2017 року були виставлені товариству з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" рахунки - фактури на оплату, проте відповідачем за зустрічним позовом була здійснена лише часткова оплата зі сплати лізингових платежів на суму 237 769, 41 грн.

Зазначене підтверджується відповідними платіжними дорученнями та письмовими поясненнями позивача за зустрічним позовом щодо сплати лізингових платежів.

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 2473/01/14-В від 17.01.2014, щодо сплати лізингових платежів за період з 07.08.2015 по 07.02.2017 у відповідача за зустрічним повозом перед позивачем за зустрічним позовом утворилась заборгованість у розмірі 261 529,07 грн.

Враховуючи те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" не надано доказів сплати наявної у нього заборгованості, місцевий господарський суд, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 261 529,07 грн.

Позивач за зустрічним позовом також просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в розмірі 35 597, 94 грн., 3% річних в розмірі 5 912 , 67 грн. інфляційні втирати в розмірі 24 144, 17 грн., та штраф у розмірі 36 371,25 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 549 ЦК України (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум штрафних санкцій (3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу), вважає розрахунок, здійснений місцевим господарським судом арифметично правильним відповідно до якого загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором лізингу у період з 03.08.2016 по 03.03.2017 становить 5 912,67 грн. інфляційних втрат вказаний період становить 24 144,17 грн. пеня становить 35 597, 94 грн. штраф становить 36 371, 25 грн.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявного факту порушення відповідачем за зустрічним позовом договору фінансового лізингу №2473/01/14-В від 17.01.2014, а саме, несплати заборгованості за лізинові платежі, та, відповідно, обґрунтованістю та доведеністю зустрічних позовних вимог.

Щодо первісного позову колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Як зазначалось вище, згідно п. 8.4 умов право власності на предмет лізингу (в тому числі і у разі дострокового викупу предмета лізингу) переходить до лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, неоплачених витрат лізингодавця, які виникли у зв'язку з виконанням цього договору, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків лізингодавця за договором або за будь-яким іншим договором лізингу, укладеним між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаним сторонами.

У п. 8.2. умов визначено, що після закінчення терміну лізингу право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача. (п. 8.2. умов).

Оскільки, як місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції було встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" наявна заборгованість за лізинговими платежами, тому право власності на предмет лізингу до лізингоодержувача не перейшло, і, як наслідок позов про визнання права власності не підлягає задоволенню.

Посилання заявника апеляційної скарги на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме, ст. 392 ЦК України є необґрунтованими, оскільки відповідно до вказаної статті саме власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а як встановлено колегією суддів товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" враховуючи умови договору та загальні умови і наявність заборгованості за лізинговими платежами не набуло право власності на предмет лізингу.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 35 ГПК України також є необґрунтованими, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року у справі № 910/24215/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року та Вищого господарського суду України від 19.01.2017 року встановлено факт виконання товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" умов договору та загальних умов, у тому числі, виконання п. 8.4. договору умов щодо сплати лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги інші твердження апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права

Враховуючи вищевикладене та те, що саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги, колегія суддів робить висновок, що судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні первісного позову з підстав недоведеності позивачем за первісним позовом відсутності у нього заборгованість за лізинговими платежами відповідно до договору фінансового лізингу № 2473/01/14-В.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/2079/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.В. Тищенко

Л.В. Чорна