Постанова

від 14.12.2017 по справі 915/531/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р.Справа № 915/531/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя : В.В.Лашин

судді: О.Ю. Аленін

ОСОБА_1

При секретарі Є.О.Чеголі

За участю представників сторін:

Від ТОВ "ОС-НОВА 2007" - ОСОБА_2,

Від ПАТ "Українська залізниця" - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОС-НОВА 2007»

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 04.08.2017 та додаткове рішення від 08.08.2017

по справі №915/531/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіонального філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОС-НОВА 2007»

про: стягнення заборгованості.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (у наступному за текстом - Південно-Західна РФ ПАТ Укрзалізниця ) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю ОС-Нова 2007 (далі - ТОВ ОС-Нова 2007 ) про стягнення 509 304,60 грн. штрафу за непоставку товару за договором № ПЗ/Т-17396/НЮ від 01.03.2017 р., а також судового збору в сумі 7639,57 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04 серпня 2017 року (суддя Коваль С.М.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 509 304,60 грн. штрафу, а згідно до додаткового рішення від 08.08.2017 р. також стягнутий й судовий збір в сумі 7639,57 грн.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, ТОВ ОС-Нова 2007 в апеляційній скарзі просить їх скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки з 15 березня 2017 року відбулося повне припинення вантажних перевезень через лінію розмежування у зоні АТО (транспортна блокада), що спричинило неможливість пересування та приймання до перевезення вагонів на станціях Донецької залізниці, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції (у тому числі на залізничних станціях м. Торез та м. Красний Луч.

Як зазначає скаржник, наведені обставини є надзвичайними та невідворотними, об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору поставки, а тому у розумінні ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України і ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні є обставинами непереборної сили, що виключає відповідальність постачальника.

У відзиві на апеляційну скаргу Південно-Західна РФ ПАТ Укрзалізниці зазначає про законність та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення та недоведеність відповідачем обставин, на які він посилається, належними доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення таких прав названі правочини.

За визначеннями, які містяться у ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, вступаючи у правовідносини та здійснюючи свою господарську діяльність суб'єкти підприємницької діяльності з метою досягнення будь-яких економічних результатів діють на власний ризик (ст. 42 ГК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Виходячи з приписів статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 1, 6 ст. 265 ГК України).

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 названого Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата штрафних санкцій (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 2017 року між Південно-Західної РФ ПАТ Укрзалізниця (Покупець) та ТОВ ОС-Нова 2007 (Постачальник) укладений договір поставки № ПЗ/Т-17363/НЮ, за умовами якого Постачальник зобов'язався не пізніше квітня 2017 року поставити і передати у власність Покупця вугілля кам'яне АС (2017 року випуску) виробника ПП УГЛЕСОРТ за кількістю та асортиментом згідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору поставки, тобто кількістю у 1050 тон за загальною вартістю у 2 564 929,50 грн., а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей товар.

Строк договору встановлений сторонами до 31.12.2017 р.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що Покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 40 календарних днів з дня отримання товару.

Розділом 5 договору сторони визначили умови поставки.

Товар повинен бути поставлений Постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня отримання Постачальником заявки Покупця. Заявка направляється Постачальнику поштою або передається нарочно під особистий підпис представника Постачальника (п. 5.1, 5.2 договору).

У відповідності до пунктів 5.3, 5.5 договору поставки товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Покупця на умовах DDP в асортименті, вказаному у Специфікації (Додаток № 1), згідно письмової заявки Покупця, яка є підтвердженням готовності Покупця до прийому Товару та здійснення оплати згідно до п. 4.2 цього Договору.

Відповідальність сторін визначена у Розділі 7 договору поставки. Зокрема, за несвоєчасну поставку товару Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару (п. 7.3.1 договору).

03 березня 2017 року служба локомотивного господарства Південно-Західної РФ Укрзалізниця направила ТОВ ОС_Нова 2007 заявку № Т-6/688 на відвантаження вугілля на адресу, зазначену відповідно до умов договору, яка була отримана відповідачем 09.03.2017 р.

Претензію позивача від 04.05.2017 р. про сплату 20 % штрафу за не поставку обумовленого договором товару відповідач залишив без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належними доказами обґрунтовано його позов, тоді як відповідач свої зобов'язання з виконання договору поставки не виконав, не надав допустимих доказів, які б підтверджували обставини, що звільняють від відповідальності.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції помилковими, зробленими передчасно та при неповному встановленні дійсних обставин справи.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 названого Кодексу встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Норми ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні унормовано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Зазначеною нормою також передбачено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

Також й пунктом 8.1 договору поставки № ПЗ/Т-17363/НЮ від 24.02.2017 р. позивачем і відповідачем було узгоджено, що жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов в разі настання наступних обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофи або інших, незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт або імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов даного договору.

Слід зазначити, що умовами згаданого договору сторонами було безпосередньо визначене, що товаром, який повинен поставлятися, є вугілля кам'яне АС від конкретного виробника - ПП УГЛЕСОРТ .

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2017 р. між ТОВ ОС-Нова 2007 та ПП УГЛЕСОРТ укладений договір № 01/01-2017, за умовами якого ПП УГЛЕСОРТ зобов'язалося поставити вугільну продукцію, у тому числі АС (6-13), та передавати її зі станцій Торез (м. Торез Донецької області) та Красний Луч (м. Красний Луч Луганської області) на умовах FCA згідно із Правилами Інкотермс в редакції 2010 року.

На виконання заявки позивача № Т-6/688 від 03.03.2017 р. та умов укладеного між сторонами спору договору поставки від 24.02.2017 р., ТОВ ОС-Нова 2007 направило 10.03.2017 р. ПП УГЛЕСОРТ заявку на відвантаження 1050 тон вугілля марки АС (6-13) із зазначенням реквізитів, передбачених п. 5.3 цього договору від 24.02.2017 р.

Натомість, 16 березня 2017 року ПП УГЛЕСОРТ відповіло про неможливість виконання зазначеної вище заявки внаслідок дії транспортної блокади.

Про ці обставини відповідач повідомив позивача, про що також свідчить й лист Південно-Західної РФ ПАТ Укрзалізниця від 21.03.2017 р. за № Т-6/841.

У відзиві ТОВ ОС-Нова 2007 зазначав про неможливість виробника вугілля поставити обумовлений договором поставки товар через дію транспортної блокади на територіях Донецької і Луганської областях. В процесі розгляду справи відповідач просив про відкладення судового засідання для надання належного доказу існування форс-мажорних обставин, однак господарським судом зазначене клопотання було відхилено та справу вирішено за наявними в ній документами.

При цьому, обставини транспортної блокади є загальновідомим фактом.

До того ж, 15 березня 2017 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України , за яким тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського Комплексу заходів від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, вирішено припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Кабінету Міністрів України невідкладно вжити заходів щодо припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, крім вантажів, що мають гуманітарний характер і надаються українськими та міжнародними гуманітарними організаціями. Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Національній гвардії України, Державній фіскальній службі України за участю Служби безпеки України невідкладно: забезпечити виконання цього рішення, припинивши переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення; створити умови для залучення громадськості до контролю за реалізацією заходів, передбачених цим рішенням; вжити додаткових заходів щодо зміцнення публічної безпеки, протидії диверсійним і терористичним проявам, спробам порушення громадського порядку.

Указом Президента України № 62/2017 від 15.03.2017 р. введено в дію зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України.

В засіданні суду апеляційної інстанції за клопотанням відповідача залучено до матеріалів справи сертифікат Торгово-промислової палати України № 7796 від 08.09.2017 р., яким було засвідчено обставини непереборної сили: тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади ТОВ ОС-Нова 20017 щодо обов'язку (зобов'язання) поставити товар (вугілля кам'яне АС (6-13) у кількості 1050 тонн) протягом 10 робочих днів від дня отримання заявки, на склад Південно-Західної РФ ПАТ Укрзалізниця за договором № ПЗ/Т-17363/НЮ від 24 лютого 2017 року. При цьому, настання дії форс-мажорних обставин визначено з 15 березня 2017 року та визнано їх такими, що тривають станом на день видачі сертифікату.

Наведені обставини є надзвичайними (тобто попри те, що факт настання таких обставин можливо припустити, але час, місце, тривалість, наслідки їх настання передбачити неможливо) та невідворотними (знаходяться поза контролем сторін і не пов'язані з їх діями), об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору поставки № ПЗ/Т-17363/НЮ від 24.02.2017 р., є обставинами непереборної сили у розумінні ч. 2 ст. 218 ГК України, ч. 2 ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , вказують на відсутність вини відповідача у невиконанні взятого на себе обов'язку, а тому, враховуючи статтю 3 ЦК України та приписи статті 617 названого Кодексу, виключають відповідальність у вигляді штрафу за непоставку товару та правові підстави для задоволення позовних вимог Південно-Західної РФ ПАТ Укрзалізниці .

У зв'язку із скасуванням рішення господарського суду Миколаївської області від 04.08.2017 р. та відмовою у задоволенні позовних вимог, враховуючи положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що скасуванню також підлягає і додаткове рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2017 р. про стягнення на користь позивача судового збору.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду підлягає скасуванню із постановленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 44, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ОС-Нова 2007 задовольнити, а рішення господарського суду Миколаївської області від 04.08.2017р. та додаткове рішення від 08.08.2017р. у справі № 915/531/17 - скасувати. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця (01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОС-Нова 2007 (55310, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Кавуни, вул. Павлика Мороза, 41, ідентифікаційний код 34922107) 8403,53 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Наказ доручити видати господарському суду Миколаївської області.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Т.А. Величко

Суддя О.Ю. Аленін