Рішення

від 12.12.2017 по справі 905/2386/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2017 Справа №905/2386/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Хадієва М.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Люксор Кепітал , м.Костянтинівка Донецької області, ЄДРПОУ 37007719,

до відповідача, Державного підприємства Донецька залізниця , м.Донецьк, ЄДРПОУ 01074957,

про стягнення 73188,14 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Люксор Кепітал , м.Костянтинівка Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №244 від 17.10.2017р. до Державного підприємства Донецька залізниця , м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 57377,19 грн., 3% річних у розмірі 3187,97 грн., інфляційних у сумі 12622,98 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2386/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 18.10.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2386/17.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №Д/НХ - 15315/НЮ від 31.08.2015р., невиконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань з оплати вартості переданого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок суми позовних вимог та у копіях: договір поставки №Д/НХ - 15315/НЮ від 31.08.2015р., специфікація №1, додаткова угода №1 від 15.09.2015р. із специфікацією №1 до неї, акти приймання-передачі: від 15.09.2015р., від 12.10.2015р., від 12.10.2015р., видаткові накладні: №18 від 15.09.2015р., №27 від 12.10.2015р., №28 від 12.10.2015р., довіреності: №119 від 15.09.2015р., №151 від 12.10.2015р., №146 від 12.10.2015р., рахунки на оплату: №32 від 15.09.2015р., №39 від 12.10.2015р., №40 від 12.10.2015р., акт звірки взаєморозрахунків за період: серпень 2015р. - лютий 2016р., платіжні доручення №497 від 24.09.2015р., №683 від 30.11.2015р., №757 від 30.12.2015р., правоустановчі документи підприємства позивача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 3, 11, 16, 258, 509, 610, 625, 626, 631, 639, 656, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 193, 231 - 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15 Господарського процесуального кодексу України, ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

28.11.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н б/д про долучення до матеріалів справи, до якого додано документи, наведені у переліку, а саме: лист №249 від 01.11.2017р., виписка по рахунку щодо оплати судового збору, банківська виписка на підтвердження часткової оплати, податкові накладні, довіреність на представника.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.11.2017р. відкладено розгляд справи на 12.12.2017р.

12.12.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н б/д про долучення до матеріалів справи, до якого додано довідку управління Державної казначейської служби України у м.Харкові Харківської області №04 - 26/1515 від 05.12.2017р. щодо зарахування коштів до складу державного бюджету.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2017р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.12.2017р. не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За приписами статей 4 - 2, 4 - 3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як свідчать матеріали справи, 31.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Люксор Кепітал (надалі - Постачальник) та Державним підприємством Донецька залізниця (надалі - Покупець) укладено договір поставки №Д/НХ - 15315/НЮ.

Згідно п.1.1 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 15.09.2017р.), предметом Договору є поставка Постачальником Покупцю товару в асортименті на кількості згідно специфікації №2 (додаток №2), яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування товару - матеріал рулоний покрівельний гідроізоляційний, що наплавляється бітумний Стеклоизол П-2,5 , матеріал рулоний покрівельний гідроізоляційний, що наплавляється бітумний Стеклоизол К-4,0 .

Товар повинен бути поставлений Постачальником протягом 15 календарних днів від дня надання заявки Покупцем (п.4.1 договору) .

Пунктом 4.2 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами Договору.

Умовами п.4.3 договору передбачено , що товар постачається Постачальником за рахунок Постачальника на склад Покупця у м. Дебальцеве, м. Іловайськ на умовах DDP (для товарів, що поставляються з-за кордону) згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010).

За визначеннями п.5.1 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 15.09.2017р.), ціна Постачальника за рулоний покрівельний гідроізоляційний, що наплавляється бітумний Стеклоизол П-2,5 , матеріал рулоний покрівельний гідроізоляційний, що наплавляється бітумний Стеклоизол К-4,0 вказана у специфікації №2 (Додаток №2), яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно п.5.2., п.15.2 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 15.09.2017р.), загальна сума Договору складає 1 479 837,84 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 246 639,64 грн.

Пунктом 6.1 договору встановлено здійснення розрахунків за поставлений товар у безготівковій формі.

Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару (п.6.2 договору) .

Відповідно п.8.1. Договору, прийом товару здійснюється Покупцем при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної (залізничної накладної), податкової накладної на товар, рахунки-фактури, документів, що підтверджують якість товару.

Згідно п.8.4. Договору, підтвердженням про одержання товару Покупцем є накладна на приймання товару та акт прийому-передачі товару, оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін. Акт прийому-передачі Покупець повертає Постачальнику після підтвердження Покупцем факту отримання.

Згідно п.15.1. Договору, термін дії Договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2015р.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Сторонами підписана специфікація №1 до договору №Д/НХ-15315/НЮ від 31.08.2015р. (в редакції Додаткової угоди №1 від 15.09.2017р.), відповідно до якої узгодили найменування, кількість та ціну товару, на загальну суму 1 479 837,84грн., умови поставки, умови сплати: по факту поставки, протягом 30 банківських днів.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив продаж обумовленого вище товару відповідачу за видатковими накладними: №18 від 15.09.2015р., №27 від 12.10.2015р., №28 від 12.10.2015р. на загальну суму 728 779,56грн. Останнім його прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах, а також актами приймання-передачі: від 15.09.2015р., від 12.10.2015р., від 12.10.2015р.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеного товару за видатковими накладними: №18 від 15.09.2015р., №27 від 12.10.2015р., №28 від 12.10.2015р. підтверджується довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №119 від 15.09.2015р., №151 від 12.10.2015р., №146 від 12.10.2015р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Предмет продажу означений правочином, ідентичні найменуванню товару, придбаного за наведеними видатковими накладними.

Крім того, ці первинні документи містять посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні та акти приймання-передачі є належними доказами здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору поставки №Д/НХ - 15315/НЮ від 31.08.2015р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, у відповідності до положень укладеного договору, Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

Відтак, приймаючи до уваги дати складання приведених первинних документів та викладені умови оплати, відповідач остаточно повинен був розрахуватись із позивачем за переданий останнім товар за видатковими накладними: №18 від 15.09.2015р. - не пізніше 27.10.2015р. (30-м банківським днем місяця є 27.10.2015р.), №27 від 12.10.2015р. - не пізніше 23.11.2015р. (30-м банківським днем місяця є 23.11.2015р.), №28 від 12.10.2015р. - не пізніше 23.11.2015р. (30-м банківським днем місяця є 23.11.2015р.).

Позивачем виставлено рахунки-фактури №32 від 15.09.2015р., №39 від 12.10.2015р., №40 від 12.10.2015р. на оплату спірного товару, на загальну суму 728 779,56 грн.

Згідно даних проведених відповідачем оплат за період з 24.09.2015р. по 30.12.2015р., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи, з призначенням платежу за договором №Д/НХ - 15315/НЮ від 31.08.2015р., оплачено товар на загальну суму 670 482,87 грн.

З представленого позивачем акту звірки взаєморозрахунків за період: серпень 2015р. - лютий 2016р., що підписаний та скріплений печатками з обох сторін, рахується сума основного боргу у розмірі 57377,19 грн., означені вище оплати, а також суму у розмірі 919,50грн., віднесено у рахунок погашення зобов'язань за спірними накладними.

Доказів протилежного суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Отже, як слідує з обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем у сумі 57377,19 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 12622,98 грн. (нарахування здійснено на суму основного боргу 57377,19 грн. за період з 01.12.2015р. по 31.07.2017р.).

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат не суперечить вищевикладеному у частині визначення періоду їх нарахування, і тому приймається судом.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН , з урахуванням встановленого вище та визначеного позивачем періоду, але із дотриманням приведених приписів, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог в сумі 12622,98 грн., тобто у межах заявлених до стягнення сум, оскільки за результатами підрахунку суду сума становить 12 844,04грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми 3187,97 грн. (нарахування здійснено на суму основного боргу 57377,19 грн. за період з 24.11.2015р. по 30.09.2017р.).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, за період визначений позивачем, який не суперечить дійсним обставинам справи, суд дійшов висновку про їх задоволення у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Люксор Кепітал , м.Костянтинівка Донецької області, до Державного підприємства Донецька залізниця , м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 57377,19 грн., 3% річних у розмірі 3187,97грн., інфляційних у сумі 12622,98 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Донецька залізниця (8300 0 , м.Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, б.68, код ЄДРПОУ 01074957, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Люксор Кепітал (85103, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Брестська, б.125, код ЄДРПОУ 37007719, банківські реквізити не зазначено) 73 188,14грн., у тому числі 57377,19 грн. - заборгованість за поставку товару, 3187,97 грн. - 3% річних та 12622,98 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 12.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017р.

Суддя О.В. Кротінова