Рішення

від 20.12.2017 по справі 908/1581/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/140/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017 Справа № 908/1581/17

Господарський суд Запорізької області (вул. Гетьманська,4, м. Запоріжжя, 69001) у складі колегії суддів: головуючий суддя (суддя доповідач) Азізбекян Т.А., судді: Дроздова C.C., Федорова О.В., при секретарі Соловйовій А.С., розглянувши господарську справу № 908/1581/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селеса» (69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, код 36015514)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Люкс» (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул. Нестеренка, буд. 80/1, код 32262873)

про стягнення 32 093 грн. 96 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2392 від 07.11.2011, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗП 0011232 від 27.01.2017, адвокат

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Селеса» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Люкс» про стягнення 32 093 грн. 96 коп. боргу за надані послуги по перевезенню, а також витрат на правову допомогу і судового збору.

За результатами автоматизованого розподілу справу визначено для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 01.08.2017 порушено провадження у справі № 908/1581/17, присвоєно справі номер провадження 24/140/17, розгляд справи призначено на 13.09.2017.

Ухвалою суду від 13.09.2017 розгляд справи відкладено на 02.10.2017.

Ухвалою суду від 02.10.2017 строк вирішення спору продовжено на 15 днів - до 17.10.2017 включно, судове засідання призначено на 17.10.2017.

Ухвалою суду від 17.10.2017 судове засідання призначено на 25.10.2017.

В судовому засіданні 25.10.2017 суддею Азізбекян Т.А. оголошено про передачу справи до колегіального розгляду.

За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів, справу № 908/1581/17 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Азізбекян Т.А., судді Дроздова С.С., Федорова О.В., яка дійшла до висновку про прийняття цієї справи до свого провадження та призначила судове засідання на 27.11.2017.

В судовому засіданні 27.11.2017 оголошено перерву до 20.12.2017.

Судове засідання 20.12.2017, відповідно до вимог ст. 222 ГПК України, здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

В судовому засіданні головуючим суддею оголошено, що з 15.12.2017 господарськими судами здійснено перехід на нову редакцію Господарського процесуального кодексу України, а тому, оскільки розгляд даної справи по суті судом вже було розпочато у попередньому судовому засіданні, суд продовжує розгляд справи по суті за правилами загального позовного провадження відповідно до норм чинного ГПК України.

Суд заслухав учасників справи.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові та додаткових письмових поясненнях, просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надані послуги перевезення за договором транспортного перевезення № 8/2017 від 30.03.2017, укладеного сторонами у цій справі. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 193, ч.1 ст. 307 ГК України, ст. 1087 ЦК України та ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Позивачем також надано клопотання із доказами про стягнення з відповідача розміру витрат на правову допомогу.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, що викладені у відзиві на позову заяву. Вважає, що підстав для задоволення позову немає, оскільки відповідачеві позивачем були завдані збитки, на суму яких відповідачем і була зменшена сума оплати, згідно умов договору.

Судом досліджені докази у справі.

Після судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. В позові відмовлено повністю.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03. 2017 між товариством з обмеженою відповідальністю СЕЛЕСА (позивачем у справі, перевізником) та товариством з обмеженою відповідальністю АДОНІС-ЛЮКС (відповідачем у справі, замовником) укладений договір транспортного перевезення № 8/2017(надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених цим договором, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

На виконання умов договору, позивачем було надано послуги з перевезення вантажу по маршруту: Україна, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Новогородівка - Нідерланди, м. Барневельд, про що свідчить заявка № 1 від 31.03.2017 р. та міжнародна товарно-транспортна накладна СМR № 382298.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника по факту доставки вантажу та надання сканкопії СМR - накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (штамп+дата).

Вантаж було доставлено 11.04.2017, що підтверджується відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 382298.

11.04.2017 р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-000113 на оплату наданих послуг на загальну суму 48 432, 97 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113 .

22.06.2017 р. позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача вимогу про сплату боргу від 21.06.2017 із доданими рахунком-фактурою, актом та міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 382298.

29.06.2017 р. відповідач частково сплатив надані послуги у розмірі 16 339,01 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи. У відповіді на вимогу про сплату боргу від 21.06.2017 відповідач повідомив позивача про проведення розрахунків в повному обсязі, враховуючи п. 2.1.10 договору.

12.07.2017 р. позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача претензію про сплату суми боргу за надані послуги від 10.07.2017 р.

Відповідачем залишок суми боргу за надані позивачем послуги з перевезення не сплачено, що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення 32 093 грн. 96 коп. боргу за надані послуги перевезення за договором транспортного перевезення № 8/2017 від 30.03.2017, укладеного між сторонами у цій справі, не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України 1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. 2. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. 3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). 4. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника по факту доставки вантажу та надання сканкопії СМR - накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (штамп+дата).

Згідно з п. 2.2.10 договору, вважається, що перевізник виконав свої зобов'язання по перевезенню вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоодержувачу, отримання свого примірника СМR або товаротранспортної накладної без зауважень вантажоодержувача та підписання сторонами акту надання послуг.

Доставка товару позивачем здійснена за міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 382298 автомобілем НОМЕР_1/АР 7713 ХТ. Як зазначено в накладній, 14 біг-бебів пошкоджено, робота 4*2 години, втрата проса, витрати на перепакування біг-бегів . Згідно листа вантажоодержувача, внаслідок пошкодження вантажу проведено переупаковку товару та додаткові роботи по розвантаженню. Витрати на ці дії склали 1126,60 євро. Ця сума оформлена покупцем Кредит нотою № 1 від 24.04.2017. Неотримання цієї суми відповідачем та її списання за Кредит нотою підтверджується довідкою обслуговуючого банку.

Додатково до Кредит ноти листом направлено розшифровку витрат, понаднормоване розвантаження - 10 годин (240 євро), вартість втраченого проса (125 кг), внаслідок розсипання на суму 86,50 євро і витрати по перепакуванню - 800 євро, разом 1126,50 євро.

Отже, примірник міжнародної товарно-транспортної накладної СМR отримано перевізником із зауваженнями, акт наданих послуг з боку замовника не підписаний, що свідчить про неналежне виконання перевізником своїх зобов'язань по перевезенню вантажу та відсутність підстав для повної оплати наданих послуг, в розумінні п. 3.2 та п. 2.2 10 договору.

Серед загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч.2 ст. 67 Господарського кодексу України).

Частиною п'ятою ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 4.5 договору, перевізник несе відповідальність за втрату чи пошкодження вантажу з моменту прийняття його до виконання робіт і до моменту його передачі в пункті призначення: у випадку пошкодження вантажу - в розмірі, на який зменшилась вартість вантажу.

Згідно п. 2.1.10 договору, замовник має право в односторонньому порядку зменшити суму оплати за рахунком-фатурою, що надійшов для оплати від перевізника, на суму завданих замовнику збитків.

На підставі вказаного пункту договору, враховуючи суму збитків в розмірі 1126грн. 50 коп. євро (32093 грн. 96 коп. за курсом НБУ на дату виникнення збитків), відповідач частково оплатив послуги перевезення, а саме в сумі 16 339 грн. 01 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 32 093 грн. 96 коп. суми боргу з оплати за послуги перевезення.

Доводи позивача, викладені у письмових поясненнях та наданих поясненнях представником в судовому засіданні, спростовуються вищевикладеним та наступним:

Частиною п'ятою ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 314 Господарського кодексу України 1. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. 2. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. 3. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Розділом IV Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачена відповідальність перевізника.

Стаття 17 1. Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. 2. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. 3. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої. 4. За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:

a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби. 5. Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки. Стаття 18 1. Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не доведено, що пошкодження вантажу сталися до прийняття вантажу чи після його доставки, внаслідок дій або недогляду відповідача чи інших осіб, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Будь-які надані суду документи, що супроводжували вантаж, не містять заперечень з цього приводу перевізника.

Відповідно до ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Перевізник від прийняття вантажу з будь-яких підстав, у т.ч. невідповідності упаковки, тощо, не відмовлявся.

До того ж, як свідчить лист з питання складення Кредит ноти, копія якого міститься в матеріалах справи, покупець товару вважає, що пошкодження вантажу сталось з причин технічного стану вантажівки.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем його законних прав та інтересів та наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в позові повністю.

Беручи до уваги відмову в позові повністю, відсутні підстави і для стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на послуги адвоката. Клопотання позивача про стягнення розміру витрат на правову допомогу судом не задовольняється.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 306, 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 46, 74, 80, 129, 237, 238, 240, 241, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю «Селеса» (69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, код 36015514) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Люкс» (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул. Нестеренка, буд. 80/1, код 32262873) 32 093 грн. 96 коп. боргу за надані послуги відмовити повністю.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги. Відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.А. Азізбекян

Судді С.С. Дроздова

ОСОБА_3

Повне судове рішення складено та підписано 22 грудня 2017 р.