Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/18419/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/18419/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕКС-МОСТОСТАЛЬ УКРАЇНА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВИЩИЙ БАЛ

про стягнення 50 158,44 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕКС-МОСТОСТАЛЬ УКРАЇНА (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВИЩИЙ БАЛ (відповідач) про стягнення 50 158,44 грн., з яких: 38 493,54 грн. - заборгованість за надані послуги по Договору оренди нежитлових приміщень № 19/16 від 15.10.2016, 7 683,96 грн. - пені, 880,00 грн. - 3% річних та 3 100,94 грн. - інфляційні втрати з 06.01.2017 по 11.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди нежитлових приміщень № 19/16 від 15.10.2016, своєчасно та в повному обсязі не сплатив орендний платіж за оренду нерухомого майна, компенсацію за перетікання реактивної електричної енергії та генерацію, компенсацію активної електроенергії, компенсацію вартості користування холодною, гарячою водою та теплопостачанням за грудень 2016 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по в сумі 38 493,54 грн., що зумовило нарахування пені, відповідно до положень п. 10.1 Договору оренди нежитлових приміщень № 19/16 від 15.10.2016, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18419/17 та призначено розгляд справи на 20.11.2017 об 11:10 год.

20.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, у зв'язку з тим, що представник позивача бере участь в розгляді інших справ.

В судове засідання, призначене на 20.11.2017, представник позивача не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 20.11.2017 через відділ діловодства суду клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 25.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18419/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017, судом розглянуте та відхилене клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні як безпідставне та необґрунтоване .

Враховуючи нез'явлення представників сторін в судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали Господарського суду від 25.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18419/17 та положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 відкладено розгляд справи на 04.12.2017 о 12:50 год.

30.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від адвоката Наумовича Ю.С. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконфереції, відповідно до якого представник просив забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 04.12.2017 о 12:50 год., у режимі відеоконференції, визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вказаного судового засідання - Господарський суд Волинської області.

Розглянувши подане адвокатом Наумовичем Ю.С. клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконфереції, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим клопотання адвоката Наумовича Ю.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконфереції задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 клопотання адвоката Наумовича Ю.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконфереції відхилене.

В судове засідання, призначене на 04.12.2017, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Судом встановлено, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві № б/н від 11.10.2017 позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 та від 20.11.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 про порушення провадження у справі № 910/18419/17 та від 20.11.2017 про відкладення розгляду справи були направлені відповідачу за адресою: 01030, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 27, кв. 117, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ ВИЩИЙ БАЛ .

Втім, поштові відправлення з наведеними ухвалами суду та примірниками повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва (довідка ф.20).

Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що позивача та відповідач належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.12.2017 без участі представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕКС-МОСТОСТАЛЬ УКРАЇНА (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИЩИЙ БАЛ (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 19/16 (далі - Договір або Договір № 19/16 від 15.10.2016).

Відповідно до п. 1.1.1 Договору, об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 264 кв. м., допоміжні тимчасові споруду, технологічне обладнання, інженерні комунікації та майно згідно із Актом приймання-передачі об'єкту оренди, що є додатком № 1 до даного Договору, та Плану об'єкта оренди, що є додатком № 2 до даного Договору, які розташовані за адресою: Україна, 10025, м. Житомир, вул. Корольова, 132, та передаються орендодавцем орендарю в оренду (тимчасове платне користування) на умовах даного Договору.

Строк користування об'єктом оренди починається з моменту підписання Акту приймання-передачі об'єкту оренди та триває 365 днів, крім випадків, зазначених у п. 3.1.2 цього Договору (п. 3.1.1 Договору).

Підписанням цього Договору, а також Акту приймання-передачі об'єкту оренди, сторони підтверджують, що орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди в оренду на умовах цього Договору, при цьому орендар ретельно та належним чином оглянув об'єкт оренди, перевірив його стан, комплектність, інші характеристики, підтверджує, що об'єкт оренди повністю відповідає умовам цього Договору, потребам орендаря, іншим необхідним вимогам (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору орендар протягом строку користування має право на одержання а об'єкті оренди послуг теплопостачання, водопостачання, водовідводу, а також електроенергії, вентиляції та кондиціювання. В разі використання систем вентиляції та кондиціювання, орендар зобов'язується оплачувати ці послуги згідно затверджених тарифів.

Пунктом 8.1.1 Договору сторони погодили, що орендна плата нараховується орендодавцем та сплачується орендарем з дати приймання орендарем об'єкту оренди в користування і по дату закінчення дії договору. Розмір орендної плати за строк користування об'єктом оренди з дня підписання даного Договору за кожен місяць оренди визначається на момент платежу. Орендна ставка - сума, що на дату підписання даного Договору становить 19 800,00 грн., в тому числі ПДВ 20% (п. 8.2.1 Договору).

Відповідно до п. 8.3 Договору, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного у даному Договорі, незалежно від факту одержання ним рахунків про сплату. При неотриманні орендарем рахунків, орендна плата розраховується орендарем самостійно у відповідності до п. 8.2 даного Договору та сплачується в термін, передбачений п. 8.6.1.5 Договору.

Пунктом 8.5 Договору встановлено, що орендар компенсує орендодавцю витрати (сплачує вартість) комунальних послуг на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно отриманих від орендаря розрахунків фактичних витрат, а також, у випадку встановлення орендодавцем або орендарем лічильників, - на підставі їх показників, що знімаються представниками сторін не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за місяцем, покази за який знімаються.

Починаючи з другого місяця користування об'єктом оренди за даним Договором орендна плата за кожний місяць перераховується орендарем орендодавцю авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата (п. 8.6.1.5 Договору). Витрати по обслуговуванню об'єкту оренди, з числа тих, що підлягають оплаті орендарем згідно з п. 4.1.3 цього Договору, оплачуються або компенсуються орендарем орендодавцю не пізніше 5 банківських днів після виставлення орендодавцем відповідного рахунку орендарю (п. 8.9.1 Договору).

Згідно п. 10.1 Договору сторони погодили, що, у випадку прострочення орендарем строків будь-яких платежів, передбачених цим Договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення, від суми заборгованості.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов Договору оренди нежитлових приміщень № 19/16 від 15.10.2016, відповідно до Акту приймання-передачі майна № 1, який підписаний сторонами 15.10.2016, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в експлуатацію офісні приміщення на 2-му поверсі загальною площею 264 кв. м. - оф. № 2200 та допоміжні приміщення.

Враховуючи зазначене, з урахуванням положень п. 3.1.1 Договору, починаючи з 15.10.2016 відповідач був зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату в порядку, передбаченому умовами Договору № 19/16 від 15.10.2016.

31.12.2016 між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі майна № 1, відповідно до якого орендар (відповідач) здав, а орендодавець (позивач) прийняв з експлуатації орендоване приміщення - офісні приміщення на 2-му поверсі загальною площею 264 кв. м. - оф. № 2200 та допоміжні приміщення.

На підставі акту наданих послуг № 161 від 31.12.2017, який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, відповідач з урахуванням положень пунктів 8.6.1.5 та 8.9.1 повинен був оплатити позивачу надані послуги згідно Договору № 19/16 від 15.10.2016 в розмірі 38 493,54 грн. у строк до 05.01.2017.

Однак, як зазначає позивач, відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплатив орендний платіж за оренду нерухомого майна, компенсацію за перетікання реактивної електричної енергії та генерацію, компенсацію активної електроенергії, компенсацію вартості користування холодною, гарячою водою та теплопостачанням за грудень 2016 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по в сумі 38 493,54 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач заборгованість по орендній платі в сумі 38 493,54 грн. не сплатив.

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості зі сплати орендної плати за грудень 2016 року в сумі 38 493,54 грн., а також пені за період з 06.01.2017 по 11.10.2017 в сумі 7 683,96 грн., 3% річних в сумі 880,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 100,94 грн., з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови укладеного Договору № 19/16 від 15.10.2016 свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Крім того, відповідно до статті 797 Цивільного кодексу плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Згідно приписів ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч. 1 ст. 193 ГК України.

Положеннями ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку, коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до Акту приймання-передачі майна № 1 від 15.10.2016, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в експлуатацію офісні приміщення на 2-му поверсі загальною площею 264 кв. м. - оф. № 2200 та допоміжні приміщення, що розташовані за адресою: Україна, 10025, м. Житомир, вул. Корольова, 132.

Отже, згідно з умовами пункту 8.1.1, 8.2.1 та 8.5 Договору, починаючи з 15.10.2016 відповідач був зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсувати позивачу витрати комунальних послуг на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно отриманих від орендаря розрахунків фактичних витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що, відповідно до Акту приймання-передачі майна № 1 від 31.12.2016, орендар (відповідач) здав, а орендодавець (позивач) прийняв з експлуатації орендоване приміщення - офісні приміщення на 2-му поверсі загальною площею 264 кв. м. - оф. № 2200 та допоміжні приміщення, що розташовані за адресою: Україна, 10025, м. Житомир, вул. Корольова, 132.

Судом на підставі акту наданих послуг № 161 від 31.12.2017, який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, встановлено, що відповідач з урахуванням положень пунктів 8.6.1.5 та 8.9.1 повинен був оплатити позивачу надані послуги згідно Договору № 19/16 від 15.10.2016 в розмірі 38 493,54 грн. у строк до 05.01.2017.

Проте, відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплатив орендний платіж за оренду нерухомого майна, компенсацію за перетікання реактивної електричної енергії та генерацію, компенсацію активної електроенергії, компенсацію вартості користування холодною, гарячою водою та теплопостачанням за грудень 2016 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по в сумі 38 493,54 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом наданих послуг № 161 від 31.12.2016, який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, що станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендного платежу та компенсацій витрат позивача за грудень 2016 року на підставі Договору оренди нежитлових приміщень № 19/16 від 15.10.2016 станом на час розгляду справи по суті становить 38 493,54 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 38 493,54 грн. заборгованості по сплаті орендного платежу та компенсацій витрат позивача за грудень 2016 року (основний борг) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на прострочення відповідачем оплати орендних платежів, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 683,96 грн. пені за період з 06.01.2017 по 11.10.2017.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що, у випадку прострочення орендарем строків будь-яких платежів, передбачених цим Договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення, від суми заборгованості.

За таких обставин, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку розрахунку пені за період з 06.01.2017 по 11.10.2017, наведеного позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що відповідно до умов п. 10.1 Договору позивач мав підстави для нарахування пені, при цьому розрахунок пені виконаний позивачем не вірно, оскільки останній не врахував положення ч. 6 ст. ГК України та не вірно визначив період нарахування пені з 06.01.2017 по 11.10.2017. Судом встановлено, що визначений позивачем період нарахування пені становить більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (05.01.2017).

Враховуючи зазначене, судом визначено вірний період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, який становить з 06.01.2017 по 05.07.2017 та здійснено розрахунок суми пені:

Сумма долга (грн.)Период просрочкиКоличество дней просрочкиРазмер учетной ставки НБУРазмер двойной учетной ставки НБУ в деньСумма пени за период просрочки 38493.54 06.01.2017 - 26.01.2017 21 14.0000 % 0.077 %* 620.12 38493.54 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 1004.00 38493.54 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 0.077 %* 1269.76 38493.54 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13.0000 % 0.071 %* 1151.64 38493.54 26.05.2017 - 05.07.2017 41 12.5000 % 0.068 %* 1080.98

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 683,96 грн. пені підлягають задоволенню частково в сумі 5 126,50 грн . В іншій частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 557,46 грн. належить відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, які викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є арифметично вірними та повністю відповідають умовам Договору № 19/16 від 15.10.2016 і встановленим обставинам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 880,00 грн. 3 % річних та 3 100,94 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 38 493,54 грн. основного боргу, 5 126,50 грн. пені, 880,00 грн. 3% річних та 3 100,94 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в сумі 1518,42 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВИЩИЙ БАЛ (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 27, кв. 117; ідентифікаційний код 40458865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕКС-МОСТОСТАЛЬ УКРАЇНА (10025, м. Житомир, вул. Корольова, буд. 132; ідентифікаційний код 34293374) 38 493,51 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто три гривні 54 коп.) основного боргу, 5 126,50 грн. (п'ять тисяч сто двадцять шість гривень 50 коп.) пені, 880,00 грн. (вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), 3 100,94 грн. (три тисячі сто гривень 94 коп.) інфляційних нарахувань та 1 518,42 грн. (одну тисячу п'ятсот вісімнадцять гривень 42 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2017

Суддя Гумега О.В.