Рішення

від 14.12.2017 по справі 916/3086/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р.Справа № 916/3086/16

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрова В.С.

судді Малярчук І.А.

судді Щавинської Ю.М.

при секретарі Граматик Г.С.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фа Україна» до Малого спільного сільськогосподарського підприємства „Старт» про стягнення заборгованості в загальній сумі 124075147,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фа Україна» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Малого спільного сільськогосподарського підприємства „Старт» про стягнення заборгованості за договором поставки від 26.02.2015 р. № 01/15 в загальній сумі 85985963,22 грн., з якої 20051798,50 грн. - залишкова сума передоплати за товар, що підлягає поверненню позивачу, 3230262,33 грн. - проценти від суми передоплати в розмірі 9,8% річних, 62703902,39 грн. - штрафна санкція за прострочення поставки товару, посилаючись на наступне.

26 лютого 2015 р. між ТОВ Фа Україна та МССП Старт укладено договір поставки № 01/15 на наступних умовах:

- предметом поставки: зерно ячменю для кормових цілей, урожаю 2015 року, у кількості 10000 мт, мінімум +/- 5%;

- строк поставки: в період між 25 липня та 10 серпня 2015 р.;

- базис поставки: EXW сертифікований зерновий склад TOB Зернятко - Південь за адресою: 66303, Одеська область, м. Котовськ, вул. 50 річчя Жовтня, 218, відповідно до Інкотермс 2010 ;

- дата поставки (переходу права власності на товар): дата виписки складської квитанції на ім'я позивача та вручення оригіналу квитанції уповноваженому представнику позивача;

- ціна: мала бути узгоджена в подальшому, у період з 15 травня до 15 червня 2015 р., якщо інше не погоджено сторонами договору поставки.

Договір поставки передбачав наступний порядок здійснення позивачем оплати поставки:

- після укладення договору поставки, сплата попередньої (авансової) оплати суми в гривнях, еквівалентної 1000000 дол. США, у тому числі ПДВ, відповідно до чинного комерційного курсу станом на день сплати. Відповідно до договору поставки, термін комерційний курс визначається як курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку, встановлений на початок відповідного робочого дня обслуговуючим банком позивача, вказаним у договорі поставки, тобто ПАТ КБ Євробанк ,

- після постачання всієї кількості товару за договором поставки позивач здійснює остаточній розрахунок за товар і сплачує ціну товару за вирахуванням сплаченої суми передоплати протягом 3 банківських днів після постачання всієї кількості товару за договором поставки та надання відповідачем документів, перелік яких зазначається у ч. 2 пункту Оплата договору поставки.

Як вказує позивач, 05 березня 2015 р. ним відповідно до умов договору перераховано на банківський рахунок відповідача суму в розмірі 22000000,00 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 42 від 05 березня 2015 р. Зазначена сума є еквівалентом 1000000,00 дол. США відповідно до погодженого комерційного курсу, як даний термін було визначено в договорі поставки.

Надалі, 28 квітня 2015 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки, якою було встановлено ціну товару виходячи базису поставки СРТ (порт), а саме 145 доларів США за 1 мт, включаючи ПДВ. Також в угоді сторонами досягнуто домовленість про те, що сторони договору в період із 25 липня до 10 серпня 2015 р. (тобто запланований період поставки) перерахують та зафіксують ціну товару, виходячи із ціни товару на умовах EXW шляхом віднімання від ціни СРТ витрат, пов'язаних із відвантаженням, зберіганням та транспортуванням товару.

В подальшому, 25 вересня 2015 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору поставки, якою погодили нові умови поставки:

- EXW сертифікований зерновий склад ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів , розташований за адресою: Україна, 67121, Одеська область, Великомихайлівський район. Новоборисівка, вул. Леніна, буд. 2; або

- СРТ Іллічівський морський торговий порт за адресою: м. Іллічівськ ІМПТ, склад № 8, вул. Сухолиманська.

Також у вказаній додатковій угоді сторонами було зафіксовано ціну товару, що склала 3037,90 грн. за 1 мт зерна ячменю, включаючи ПДВ, відповідно до базису поставки EXW сертифікований зерновий склад ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів або 3064,80 грн. за 1 мт зерна ячменю, включаючи ПДВ, відповідно до базису поставки СРТ Іллічівський морський торговий порт.

За ствердженнями позивача, незважаючи на те, що строк поставки товару згідно договору поставки і додаткової угоди № 1 було встановлено у період між 25 липня та 10 серпня 2015 р., відповідач не виконав свого обов'язку з поставки товару позивачу у цей період. Так, позивач зазначає, що в цілому відповідач на виконання умов договору поставки поставив позивачу із значним запізненням: у вересні 2015 р. лише 639,210 мт товару із запланованих 10000 мт, а саме:

- перша партія - 403,320 мт зерна ячменю - поставлена на умовах ЕХW сертифікований зерновий склад ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів за ціною 3037,90 грн. за 1 мт, включаючи ПДВ, що підтверджується наступними документами: складською квитанцією на зерно № 114 від 14 вересня 2015 р. серії АЦ № 095115, виданою ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів та видатковою накладною № 1 від 14 вересня 2015 р., виданою відповідачем;

- друга партія - 235,890 мт зерна ячменю - поставлена на умовах СРТ Іллічівський морський торговий порт за ціною 3064,80 грн. за 1 мт, включаючи ПДВ, що підтверджується наступними документами: товарно-транспортними накладними від 24 вересня 2015 р. 12ААД № 249769, 12ААД № 220701, 12ААД № 249779, від 25 вересня 2015 р. 12ААД № 249781, 12ААД № 249782, 12ААД № 249783, 12ААД № 249784, від 29 вересня 2015 р. 12ААД № 249791, 12ААД № 249789, видатковими накладними № 9 від 25 вересня 2015 р., № 10 від 26 вересня 2015 р., № 11 від 30 вересня 2015 р.

При цьому позивач стверджує, що в подальшому жодних поставок товару з боку відповідача за договором поставки вчинено не було.

Таким чином позивач зазначає, що відповідач здійснив лише часткову поставку товару за договором поставки, яка відбулася з порушенням строків поставки, передбачених договором. Отже, за ствердженнями позивача, умови договору поставки не були виконані з вини відповідача.

Як зазначає позивач, оскільки загальна ціна першої поставленої партії товару (403,320 мт) склала 1225245,83 грн, а загальна ціна другої поставленої партії товару (235,890 мт) - 722955,67 грн., відповідно відповідачем було поставлено товар за договором поставки на загальну суму 1948201,50 грн. Таким чином, відповідач не поставив товар на всю суму отриманої від позивача передоплати, та його заборгованість перед позивачем складає 20051798,50 грн. Також на підтвердження нездійснення відповідачем повернення передоплати за непоставлений товар за договором поставки на відкриті рахунки позивача останнім надано довідку обслуговуючого банку позивача - ПАТ КБ Євробанк 15 червня 2016 р.

Поряд з цим позивач вказує, що за умовами договору поставки, в разі, якщо відповідач не поставить товар, він зобов'язаний повернути сплачену позивачем суму передоплати. Також відповідач повинен сплатити позивачу проценти у розмірі 9,8% річних від суми передоплати від дня її одержання та до дня фактичного повернення суми передоплати.

Так, позивач зазначає, що станом на 24 жовтня 2016 р. (на дату зустрічної позовної заяви ТОВ Фа Україна , з якою останнє зверталось до господарського суду м. Києва по справі № 911/3160/16), проценти в розмірі 9,8% річних від суми передоплати складають 3230262,33 грн. (600 днів користування коштами, починаючи з 05 березня 2015 р.).

Крім того, договором поставки передбачено, що у випадку, якщо відповідач порушує зобов'язання з поставки товару, він повинен сплатити на користь позивача штрафну санкцію в розмірі 0,5% від загальної вартості договору поставки за кожен день прострочення та протягом всього періоду прострочення.

З огляду на те, що відповідачем поставлено позивачу лише 639,210 мт товару, обсяг непоставленого товару станом на 10 серпня 2015 р. (кінцевий термін поставки відповідно до договору поставки) складає 9360,79 мт. В свою чергу, враховуючи вказане, позивачем здійснено нарахування штрафної санкції за договором поставки, що складає 62703902,39 грн. станом на 24 жовтня 2016 р. (441 прострочених днів) з урахуванням вартості однієї метричної тонни товару на умовах ЕХW сертифікований зерновий склад ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів - 3037,90 грн.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач станом на 24 жовтня 2016 р. повинен сплатити позивачу 85985963,22 грн., з яких 20051798,50 грн. - залишкова сума передоплати за товар, що підлягає поверненню позивачу; 3230262,33 грн. - проценти від суми передоплати в розмірі 9,8% річних; 62703902,39 грн. - штрафна санкція за прострочення поставки товару.

Наразі позивач зазначив, що ним неодноразово здійснювалися спроби вирішити ситуацію в порядку досудового врегулювання спору. Зокрема, позивач надсилав відповідачу повідомлення про порушення зобов'язань за договором поставки, в яких повідомляв про прострочення з боку відповідача виконання обов'язків за договором поставки стосовно поставки товару, інформував про суму заборгованості, яка обраховується відповідно до умов договору поставки у зв'язку з простроченням відповідача, та вимагав погасити цю суму заборгованості перед позивачем. Проте, як вказує позивач, відповідач ігнорував зазначені повідомлення про порушення зобов'язань за договором поставки і не надав жодної відповіді на них. Крім того, позивач вказує, що відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на повне виконання умов договору поставки стосовно поставки товару позивачу або на виплату заборгованості позивачу за договором поставки у зв'язку з простроченням відповідачем виконання ним своїх зобов'язань за договором поставки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2016 р. (суддя Шаратов Ю.А.) позовну заяву ТОВ „Фа Україна» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3086/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

В ході розгляду справи 09.12.2016 р. представником позивача було заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог по справі, згідно якого позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 26.02.2015 р. № 01/15 в загальному розмірі 92774159,78 грн., з якої 20051798,50 грн. - залишкова сума передоплати за товар, що підлягає поверненню позивачу, 3477915,78 грн. - проценти від суми передоплати в розмірі 9,8% річних, 69244445,50 грн. - штрафна санкція за прострочення поставки товару. Вказане клопотання представника позивача судом прийнято до розгляду.

Також в судовому засіданні 12.01.2017 р. представником позивача було подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог у даній справі, згідно з яким позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 26.02.2015 р. № 01/15 в загальному розмірі 97786138,66 грн., з якої 20051798,50 грн. - залишкова сума передоплати за товар, що підлягає поверненню позивачу, 3655580,20 грн. - проценти від суми передоплати в розмірі 9,8% річних, 74078759,96 грн. - штрафна санкція за прострочення поставки товару. Вказане клопотання представника позивача судом прийнято до розгляду.

27.01.2017 р. відповідач було подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с. 112-113 т. 2), в якому просив суд зменшити розмір неустойки за договором поставки № 01/15 від 26.02.2015 р. на 72500000 грн., вказуючи на скрутне фінансове становище відповідача та вжиття ним заходів до мирного врегулювання спору.

Також відповідачем була подана заява про застосування спливу позовної давності (а.с. 118 т. 2) щодо вимог про стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язань за договором поставки № 01/15 від 26.02.2015 р. Наразі відповідач послався на п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, за яким до вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) застосовується позовна давність в 1 рік. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання. Як зазначає відповідач, відповідно до умов договору поставки строк виконання зобов'язань відповідача з поставки товару встановлено до 10.08.2015 р. Жодною з додаткових угод до договору поставки, що містяться також в матеріалах справи, строк поставки не змінювався. Отже, на думку відповідача, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 01/15 від 26.02.2015 р. сплив 11.08.2016 р. Таким чином, відповідач вважає, що в частині стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 01/15 від 26.02.2015 р. позивачем пропущено строк позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2017 р. у справі № 916/3086/16 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ „Фа Україна» про вжиття заходів забезпечення позову від 12.01.2017 р. (вх. № 2-159/17 від 13.01.2017 р.), відмовлено в задоволенні клопотання МССП „Старт» про зупинення провадження у справі (вх. № 2-156/17 від 13.01.2017 р.), а також вказану справу призначено до колегіального розгляду.

За результатами проведеного автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду справи № 916/3086/16 було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Шаратов Ю.А., судді - Зайцев Ю.О. та Малярчук І.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2017 р. справу № 916/3086/16 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Шаратов Ю.А., суддів - Зайцева Ю.О. і ОСОБА_3 та розгляд справи призначено в засіданні суду.

У зв'язку з закінченням у головуючого судді Шаратова Ю.А. повноважень судді господарського суду Одеської області з 13.02.2017 р., згідно розпорядження керівника апарату суду від 13.02.2017 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/3086/16. За результатами повторного автоматизованого розподілу справи № 916/3086/16 було визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Малярчук І.А. і ОСОБА_4

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2017 р. справу № 916/3086/16 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Малярчук І.А. і ОСОБА_4 та розгляд справи призначено в засіданні суду на 01.03.2017 р.

28.02.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртрансвагонсервіс» як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору по справі № 916/3086/16 подало до господарського суду Одеської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фа Україна» та Малого спільного сільськогосподарського підприємства „Старт» про визнання недійсним договору поставки № 01/15 від 26.02.2015 р., заборгованість по якому заявлена до стягнення за первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2017 р. у справі № 916/3086/16 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансвагонсервіс» як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фа Україна» та Малого спільного сільськогосподарського підприємства „Старт» про визнання недійсним договору поставки повернуто без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

01.03.2017 р. позивачем було подано до господарського суду заяву про зміну предмета позову вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 26.02.2015 р. № 01/15 в загальному розмірі 108305663,63 грн., з якої 20051798,50 грн. - залишкова сума передоплати за товар, що підлягає поверненню позивачу, 3655580,20 грн. - проценти від суми передоплати в розмірі 9,8% річних, 74078759,96 грн. - штрафна санкція за прострочення поставки товару, 9517496,41 грн. - інфляційні втрати та 1002028,56 грн. - 3% річних, нараховані від залишкової суми передоплати за товар, що підлягає поверненню ТОВ „ФА Україна» .

Між тим 03.03.2017 р. ТОВ „Укртрансвагонсервіс» було подано до суду апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду від 01.03.2017 р. про повернення позовної заяви, яку в свою чергу супровідним листом господарського суду Одеської області від 06.03.2017 р. було направлено до Одеського апеляційного господарського суду.

Згідно з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 р. у справі № 916/3086/16, копія якої надійшла 16.03.2017 р. до господарського суду Одеської області, вказану апеляційну скаргу ТОВ „Укртрансвагонсервіс» прийнято до провадження, а також витребувано з господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/3086/16.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2017 р. провадження у справі № 916/3086/16 було зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом матеріалів справи та повернення вказаної справи судом апеляційної інстанції до господарського суду Одеської області.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 01.03.2017 р. у справі № 916/3086/16 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2017 р. провадження у справі № 916/3086/16 поновлено та розгляд справи призначено в засіданні суду на 11.05.2017 р.

05.05.2017 р. до господарського суду Одеської області надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду на справу № 916/3086/16 у зв'язку з надходженням до суду апеляційної інстанції касаційної скарги ТОВ „Укртрансвагонсервіс» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. у даній справі.

10.05.2017 р. позивачем була подана до господарського суду заява про зміну предмета позову вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 26.02.2015 р. № 01/15 в загальному розмірі 124075147,57 грн., з якої 20051798,50 грн. - залишкова сума передоплати за товар, що підлягає поверненню позивачу, 4263946,28 грн. - проценти від суми передоплати в розмірі 9,8% річних, 90145746,29 грн. - штрафні санкції за прострочення поставки товару, 8487338,79 грн. - інфляційні втрати та 1126317,71 грн. - 3% річних, нараховані від залишкової суми передоплати за товар, що підлягає поверненню ТОВ „ФА Україна» .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.05.2017 р. провадження у справі № 916/3086/16 було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ „Укртрансвагонсервіс» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 23.06.2017 р. та від 09.08.2017 р. у справі № 916/3086/16 касаційну скаргу на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.03.2017 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. по вказаній справі повернуто.

У зв'язку з закінченням у головуючого судді по справі ОСОБА_4 повноважень судді господарського суду Одеської області з 19.05.2017 р. згідно розпорядження керівника апарату суду від 28.08.2017 р. № 832 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/3086/16 для внесення змін до складу колегії суддів. За результатами повторного автоматизованого розподілу справи № 916/3086/16 було визначено наступний склад колегії суддів для розгляду цієї справи: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Малярчук І.А. і ОСОБА_5

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2017 р. справу № 916/3086/16 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Малярчук І.А. і ОСОБА_5, поновлено провадження у справ та розгляд справи призначено в засіданні суду на 19.09.2017 р.

15.09.2017 р. до господарського суду Одеської області надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду на справу № 916/3086/16 у зв'язку з надходженням до суду апеляційної інстанції касаційної скарги Малого спільного сільськогосподарського підприємства „Старт» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. у даній справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2017 р. провадження у справі № 916/3086/16 було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Малого спільного сільськогосподарського підприємства „Старт» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 р. у справі № 916/3086/16 касаційну скаргу Малого спільного сільськогосподарського підприємства „Старт» на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.03.2017 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. по вказаній справі повернуто скаржнику.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2017 р. провадження у справі № 916/3086/16 поновлено та розгляд справи призначено в засіданні суду на 07.12.2017 р.

В засіданнях суду 07.12.2017 р. та 12.12.2017 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні позову з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 10.05.2017 р., яку просив суд розглядати як заяву про збільшення позовних вимог. Так, відповідно до вказаної заяви позивач просив суд, крім суми передоплати, нарахованих 9,8% річних та штрафної санкції, також стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми передоплати за товар. При цьому позивачем здійснено перерахунок процентів за користування чужими коштами в розмірі 9,8% річних станом на 05 травня 2017 р. від суми передоплати, що складають 4263946,28 грн. (792 дні користування коштами, починаючи з 05 березня 2015 р.). Також позивач в заяві зазначає, що оскільки відповідачем було поставлено лише 639,210 мт товару, станом на 10 серпня 2015 р. (кінцевий термін поставки відповідно до договору поставки) не поставлено товару в кількості 9360,79 мт, відповідно станом на 05 травня 2017 р. кількість днів прострочення поставки складає 634 дні, а тому розмір штрафних санкцій за договором поставки на вказану дату складає 90145746,29 грн., виходячи з вартості однієї метричної тони товару на умовах ЕХW сертифікований зерновий склад ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів - 3037,90 грн. Крім того, позивач вказує, що перша партія товару (403,320 мт зерна ячменю) була поставлена 14 вересня 2015 р. на умовах ЕХW сертифікований зерновий склад ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів за ціною 3037,90 грн за 1 мт, відтак вартість товару становила 1225245,83 грн. Друга партія товару (235,890 мт зерна ячменю) була поставлена на умовах СРТ Іллічівський морський торговий порт за ціною 3064,80 грн за 1 мт, при цьому:

- 24 вересня 2015 р. (товарно-транспортні накладні 12ААД № 249769, 12ААД №220701, 12ААД № 249779) у кількості 72,58 мт загальною вартістю 222 443,18 грн.;

- 25 вересня 2015 р. (товарно-транспортні накладні 12ААД № 249781, 12ААД № 249782, 12ААД № 249783, 12ААД № 249784) у кількості 95,25 мт загальною вартістю 291 922,20 грн.;

- 29 вересня 2015 р. (товарно-транспортні накладні 12ААД №249791, 12ААД № 249789) у кількості 68,06 мт загальною вартістю 208 590,29 грн.

Так, позивач зазначає, що часткову поставку товару враховано при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення (з 11.08.2015 р. по 05.05.2017 р. включно). Відтак, за розрахунком позивача сума інфляційних втрат становить 8487338,79 грн., а 3% річних - 1126317,71 грн.

З огляду на усе вищевикладене, позивач остаточно просить суд стягнути з МССП Старт на користь ТОВ Фа Україна заборгованість за договором поставки від 26.02.2015 р. № 01/15 в загальній сумі 124075147,57 грн., з якої 20051798,50 грн. - залишкова сума передоплати за товар, що підлягає поверненню ТОВ Фа Україна ; 4263946,28 грн. - проценти за користування сумою передоплати в розмірі 9,8% річних; 90145746,29 грн. - штрафні санкції за прострочення поставки товару; 8487338,79 грн. - інфляційні втрати, нараховані від залишкової суми передоплати за товар, що підлягають поверненню ТОВ Фа Україна ; 1126317,71 грн. - 3% річних, нараховані від залишкової суми передоплати за товар, що підлягає поверненню ТОВ Фа Україна .

06.12.2017 р. відповідачем було подано до суду клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи (а.с. 122 т. 3), на вирішення якої поставити наступні питання:

1) чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача розрахунок заборгованості за період за договором поставки № 01/15 від 26.02.2015 р. станом на 06.12.2017 р. і чи підтверджується він первинними документами?

2) чи підтверджуються документально заявлені позивачем розрахунки штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних у розрахунках заборгованості станом на 06.12.2017 р. умовам договору поставки № 01/15 від 26.02.2015 р.?

3) яка сума у зв'язку із неналежним виконанням підлягає стягненню з відповідача станом на 06.12.2017 р. за договором поставки № 01/15 від 26.12.2015 р.?

Так, у вказаному клопотанні відповідач зазначає, що відповідно до проведених МССП Старт розрахунків заборгованості за договором поставки № 01/15 від 26.02.2015 р. в наданих позивачем розрахунках містяться грубі та істотні помилки. Так, відповідач вказує, що, по-перше, в розрахунках інфляційних відсотків нараховані інфляційні відсотки за попередні періоди додаються до тіла боргу по наступним періодам По-друге, як вказує відповідач, в розрахунках інфляційних відсотків застосовано річний індекс інфляції замість помісячного індексу інфляції, що суперечить постанові пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 (розділ 3), в якій наведено порядок стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу. Відповідач вважає, що загально-правова позиція судів зводиться до того, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був у якийсь період індекс інфляції меншим від одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Також відповідач зазначає, що в розрахунках 3% річних застосовується розрахунковий період в 365 днів, в той час як в 2016 році було 366 днів тощо. З огляду на вищевикладене та на здійснені відповідачем розрахунки, відповідач вважає, що загальна заборгованість МССП Старт становить 26818340,02 грн., що суперечить розміру заборгованості, розрахованої позивачем.

12.12.2017 р. позивачем було подано до суду заперечення проти клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи (а.с.137-142 т. 3). Так, у вказаних запереченнях позивач зазначає, що клопотання відповідача не містить обґрунтованого мотивування необхідності призначення судової експертизи, не зазначено які саме спеціальні знання необхідні для здійснення розрахунку за договором поставки, не визначено конкретних підстав для проведення експертизи, доцільності її проведення. До того ж відповідачем не вказано, в чому саме полягає складність у перевірці розрахунку боргу, здійсненого позивачем. Також позивач зазначає, що останньому незрозуміло, чому таку перевірку не може здійснити суд. Позивач вважає, що питання, які ставить відповідач до експерта, стосуються розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем за неналежне виконання договірних зобов'язань, із врахуванням штрафних санкцій, передбачених договором поставки, інфляційних втрат, 3% річних. Проте, на думку позивача, вирішення цих питань є виключною компетенцією господарського суду, адже лише суд може надати належну правову оцінку всім умовам договору поставки, оцінити їх відповідність вимогам чинного законодавства та в кінцевому результаті здійснити обчислення суми заборгованості відповідача перед позивачем. Також, на думку позивача, аналіз клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи дає можливість зробити висновок про те, що розрахунок заборгованості здійснений відповідачем вибірково та без врахування істотних умов договору поставки, що, на думку позивача, є реалізацією відповідачем свого наміру створити розбіжність між розрахунками договірних сторін та покласти таку розбіжність в основу мотивування для призначення судово-бухгалтерської експертизи. При цьому позивач вказує, що розмір пені, вказаний у розрахунку відповідача, не відповідає умовам договору поставки, відтак є таким, що обчислений не правильно. Тому позивач вважає, що доводи відповідача про неправильність розрахунку інфляційних втрат позивачем у зв'язку із застосуванням річного індексу інфляції замість місячного, не знайшли свого формального підтвердження. В той же час, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення обчислена відповідачем без врахування зміни позивачем предмета позову. Також позивач вказує, що відповідачем не було включено до розрахунку розміру заборгованості перед позивачем штрафних санкцій, визначених сторонами договору поставки, не було наведено мотивів такого не включення, що свідчить про вибірковість та необґрунтованість обчислень відповідача. Відтак, позивач вважає, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Тому, на думку позивача, така процесуальна поведінка відповідача свідчить про очевидне зловживання своїми процесуальними правами задля затягування судового процесу.

Судом за результатами вказаного клопотання було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про проведення судово-бухгалтерської експертизи у зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю підстав для призначення вказаної експертизи.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

26 лютого 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фа Україна» (покупець) та Малим спільним сільськогосподарським підприємством „Старт» (постачальник) було укладено договір поставки № 01/15, предметом якого було зерно ячменю для кормових цілей, урожаю 2015 року, у кількості 10000 мт, мінімум +/- 5%. За умовами договору строк поставки становив у період між 25 липня та 10 серпня 2015 р.

Відповідно до умов договору поставка товару здійснюється на умовах EXW сертифікований зерновий склад TOB Зернятко - Південь за адресою: 66303, Одеська область, м. Котовськ, вул. 50 річчя Жовтня, 218 (сертифікований зерновий склад), відповідно до Інкотермс 2010 . Датою поставки товару є дата виписки складської квитанції на ім'я покупця та вручення оригіналу квитанції уповноваженому представнику покупця.

В договорі передбачено, що ціна товару повинна бути узгоджена між постачальником і покупцем на базі попередньо визначеної формули ціноутворення: ціна товару = середній ринковій ціні в регіоні зерноторгових компаній на умовах ЕХW на момент фіксації ціни, зменшеній на гривневий еквівалент 10 доларів США за 1 метричну тонну, відповідно до комерційного курсу станом на момент фіксації ціни, та зменшеної на 9,8% річних від суми передоплати.

Сторони погодили, що під терміном комерційний курс по тексту цього договору, додаткових угод і інших договірних документів, слід вважати курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку, встановлений на початок відповідного робочого дня обслуговуючим банком покупця, який вказаний у цьому договорі або може бути повідомлений покупцем додатково. Ціна товару включає ПДВ. При цьому ціна товару, зафіксована сторонами відповідно до вищенаведеної формули ціноутворення, повинна бути викладена письмово в додатковій угоді до договору, що становитиме його невід'ємну частину.

Крім того, в договорі зазначено, що ціна має бути зафіксована в період з 15 травня до 15 червня 2015 року на вимогу покупця. Інші періоди ціноутворення можливі лише за згодою сторін. У випадку, якщо сторони не зафіксують ціну в порядку, визначеному цим договором, станом на 15 червня 2015 року, застосовується базова ціна товару в розмірі гривневого еквіваленту 100 дол. США за 1 метричну тонну товару, включаючи ПДВ. Гривневий еквівалент визначатиметься згідно комерційного курсу станом на 15 червня 2015 року.

За умовами пункту договору „Оплата» оплата товару здійснюється в гривнях наступним чином:

1) після укладення договору та договорів про забезпечення вимог, визначених цим договором, покупець сплачує на підставі виставленого постачальником рахунку на умовах попередньої (авансової) оплати суму в гривнях, еквівалентну 1000000 дол. США, у тому числі ПДВ, відповідно до чинного комерційного курсу станом на день сплати. У випадку зростання комерційного курсу на момент фіксації ціни товару відповідно до формули ціноутворення, зазначеної вище, сума передоплати зараховується у ціну товару скориговано в гривнях, виходячи із еквівалентну 1000000 дол. США, у тому числі ПДВ, відповідно до чинного комерційного курсу станом на момент фіксації сторонами ціни товару або станом на 15 червня 2015 року, якщо сторони не зафіксують ціну товару в порядку, визначеному цим договором.

У разі невиконання постачальником обов'язку з постачання товару за цим договором, сума передоплати підлягає поверненню покупцю. При цьому у випадку, якщо встановлений НБУ офіційний обмінний курс дол. США по відношенню до гривні станом на момент фактичного повернення суми передоплати перевищуватиме застосований комерційний курс, вона повертається після коригування та складає суму в гривнях, еквівалентну 1000000 дол. США, у тому числі ПДВ, відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ, чинного станом на момент фактичного повернення суми передоплати.

Сторони цим погодили, що на еквівалент 1000000 дол. США нараховуються проценти відповідно до ч. З ст. 693, ст. 536 Цивільного кодексу України в розмірі 9,8% річних від дня одержання постачальником суми передоплати від покупця та до дня поставки всієї кількості товару або фактичного повернення суми передоплати. При цьому, гривневий еквівалент відсотків розраховується відповідно до чинного комерційного курсу долара США на момент фіксації ціни товару або на момент виставлення вимоги про повернення суми передоплати. При здійсненні поставки товару зазначені проценти підлягають вирахуванню з ціни товару відповідно до формули ціноутворення, наведеної в цьому договорі.

2) після постачання всієї кількості товару за цим договором покупець здійснює остаточній розрахунок за товар і сплачує ціну товару за вирахуванням скоригованої суми передоплати протягом 3 банківських днів після постачання всієї кількості товару за цим договором та надання постачальником таких документів:

- складська квитанція сертифікованого зернового складу, оформлена на ім'я покупця;

- картки аналізу зерна (форма № 47), виписаної сертифікованим зерновим складом на ім'я покупця;

- рахунок-фактура постачальника;

- тристоронній акт приймання-передачі, підписаний постачальником і сертифікованим зерновим складом;

- видаткова накладна постачальника;

- податкова накладна, виписана постачальником.

Постачальник повинен надати покупцю оригінали зазначених документів не пізніше 5 днів після надання їх копій.

У випадку, якщо постачальник порушує зобов'язання з поставки товару, він має сплатити на користь покупці штрафну санкцію у розмірі 0,5% від загальної вартості договору за кожен день прострочення та протягом всього періоду прострочення.

Відповідно до договору покупець має право розірвати цей договір шляхом односторонньої відмови, направивши постачальнику відповідне повідомлення у будь-якому із наступних випадків: ухилення постачальника від фіксації ціни товару відповідно до умов договору; ненадання постачальником прийнятного забезпечення; прострочення поставки товару більш ніж на 10 днів. Договір вважатиметься розірваним в момент отримання повідомлення про розірвання постачальником, а у випадку ухилення останнього від отримання повідомлення або неможливості доставлення повідомлення за вказаною в цьому договорі адресою - на третій день з моменту направлення повідомлення покупцем.

Договором передбачено, що постачальник запевняє та гарантує, що належно надасть покупцю податкові накладні відповідно до чинного податкового законодавства України. В разі порушення цього обов'язку постачальник повинен відшкодувати покупцю збитки в заздалегідь погодженому сторонами розмірі (ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України), який дорівнює всій сумі ПДВ у складі вартості товару, на який не було належно надано податкових накладних.

28 квітня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Фа Україна» (покупець) та Мале спільне сільськогосподарське підприємство „Старт» (постачальник) уклали додаткову угоду № 1 до вказаного договору поставки, якою були внесені зміни до пункту договору „Ціна» шляхом викладення його в новій редакції: „Ціна товару становить 145 доларів США за 1 мт, включаючи ПДВ, відповідно до базису поставки СРТ (порт)» . Також сторони доповнили пункт „Оплата» договору поставки новим підпунктом 3, в якому погодились, що в період з 25 липня до 10 серпня 2015 р. сторони перерахують та зафіксують ціну товару, визначену в пункті „Ціна» , виходячи із ціни товару на умовах EXW. Для цього сторони зменшать ціну товару, встановлену виходячи з умов базиса СРТ (порт), на розмір витрат, пов'язаних із відвантаженням, зберіганням та транспортуванням товару із сертифікованого зернового складу ТОВ Зернятко - Південь до порту. Перерахована ціна товару визначається в гривнях згідно із комерційним курсом станом на дату перерахунку та фіксації ціни товару та оформлюється додатковою угодою до цього договору. Балансовий платіж є різницею між вартістю всього товару, поставленого згідно цього договору, та сумою передоплати, сплаченою покупцем за цим договором. Балансовий платіж розраховується в гривнях виходячи із доларового еквіваленту зафіксованої ціни товару згідно із комерційним курсом станом на дату поставки товару, за який сплачується балансовий платіж.

В подальшому, 25 вересня 2015 р. сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору поставки, якою внесли зміни до пункту договору „Місце і умови поставки» та до пункту „Ціна» . Зокрема, в додатковій угоді сторони визначили, що поставка товару здійснюється на наступних умовах:

-EXW сертифікований зерновий склад ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів , розташований за адресою: Україна, 67121, Одеська область, Великомихайлівський район. Новоборисівка, вул. Леніна, буд. 2; або

- СРТ Іллічівський морський торговий порт за адресою: м. Іллічівськ ІМПТ, склад № 8, вул. Сухолиманська.

Також у вказаній додатковій угоді сторонами було зафіксовано ціну товару, що склала 3037,90 грн. за 1 мт зерна ячменю, включаючи ПДВ, відповідно до базису поставки EXW сертифікований зерновий склад ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів або 3064,80 грн. за 1 мт зерна ячменю, включаючи ПДВ, відповідно до базису поставки СРТ Іллічівський морський торговий порт.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Наразі договором передбачений наступний порядок здійснення позивачем оплати поставки товару:

- після укладення договору та договорів про забезпечення вимог, визначених цим договором, покупець сплачує на підставі виставленого постачальником рахунку на умовах попередньої (авансової) оплати суму в гривнях, еквівалентну 1000000 дол. США, у тому числі ПДВ, відповідно до чинного комерційного курсу станом на день сплати;

- після постачання всієї кількості товару за цим договором покупець здійснює остаточній розрахунок за товар і сплачує ціну товару за вирахуванням скоригованої суми передоплати протягом 3 банківських днів після постачання всієї кількості товару за цим договором та надання постачальником відповідних документів, перелік яких наведено у ч. 2 пункту Оплата договору.

Як з'ясовано судом та підтверджується сторонами, на виконання умов вказаного договору та додаткових угод до нього позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 22000000,00 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 42 від 05.03.2015 р. Зазначена сума є еквівалентом 1000000 дол. США відповідно до погодженого комерційного курсу.

Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Натомість згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до умов договору та додаткової угоди № 1 до договору строк поставки товару було встановлено у період між 25 липня та 10 серпня 2015 р.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Проте, як з'ясовано судом, відповідач частково виконав прийняті на себе зобов'язання по поставці обумовленого договором товару із запізненням, а саме у вересні 2015 р. відповідачем було поставлено позивачу лише 639,210 мт товару із запланованих 10000 мт:

- перша партія - 403,320 мт зерна ячменю - поставлена на умовах ЕХW сертифікований зерновий склад ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів за ціною 3037,90 грн. за 1 мт, включаючи ПДВ, що підтверджується наступними документами: складською квитанцією на зерно № 114 від 14 вересня 2015 р. серії АЦ № 095115, виданою ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів та видатковою накладною № 1 від 14 вересня 2015 р., виданою відповідачем;

- друга партія - 235,890 мт зерна ячменю - поставлена на умовах СРТ Іллічівський морський торговий порт за ціною 3064,80 грн. за 1 мт, включаючи ПДВ, що підтверджується наступними документами: товарно-транспортними накладними від 24 вересня 2015 р. 12ААД № 249769, 12ААД № 220701, 12ААД № 249779, від 25 вересня 2015 р. 12ААД № 249781, 12ААД № 249782, 12ААД № 249783, 12ААД № 249784, від 29 вересня 2015 р. 12ААД № 249791, 12ААД № 249789, видатковими накладними № 9 від 25 вересня 2015 р., № 10 від 26 вересня 2015 р., № 11 від 30 вересня 2015 р.

Виходячи з наведеного, обсяг непоставленого відповідачем товару складає 9360,79 мт. Наразі судом не приймаються до уваги доводи відповідача у клопотанні про надання документів (а.с. 234-235 т. 2) про те, що позивачем при здісненні розрахунку заборгованості не була врахована поставка товару за видатковою накладною № 12 від 11.11.2015 р. на суму 604198,00 грн., копію якою додано відповідачем до вказаного клопотання (а.с. 237 т. 2). Так, вказана видаткова накладна не містить підпису уповноваженою особи позивача про прийняття товару, що в свою чергу унеможливлює взагалі підтвердження факту прийняття позивачем товару. Більш того, у видатковій накладній № 12 від 11.11.2015 р. мова йде про поставку зерна кукурудзи, тоді як предметом поставки за спірним договором № 01/15 є зерно ячменя. Тому вказана видаткова накладна не може бути належним доказом поставки товару за спірним договором № 01/15. Відтак, відповідачем не спростовано доводи позивача про невиконання постачальником обов'язку з поставки товару в обсязі 9360,79 мт.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів поставки всього товару за договором поставки № 01/15, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов'язання з поставки вказаного товару.

В свою чергу з огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором поставки № 01/15 щодо поставки обумовленого товару, суд доходить до висновку про порушення відповідачем умов вказаного договору, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати товар, на який він розраховував при укладенні договору.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Наразі в договорі передбачено, що якщо постачальник не поставив товар, він зобов'язаний повернути сплачену покупцем суму передоплати.

Так, оскільки загальна ціна першої поставленої партії товару (403,320 мт) склала 1225245,83 грн., а загальна ціна другої поставленої партії товару (235,890 мт) - 722955,67 грн., відповідно відповідачем було поставлено товар за договором поставки на загальну суму 1948201,50 грн. В свою чергу вартість непоставленого відповідачем товару, за який позивачем здійснено передоплату, складає 20051798,50 грн. (22000000,00 грн. - 1948201,50 грн.). При цьому на підтвердження нездійснення відповідачем повернення передоплати за непоставлений товар за договором поставки на відкриті рахунки позивача останнім надано довідку обслуговуючого банку позивача - ПАТ КБ Євробанк 15 червня 2016 р.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Правова природа перерахованої суми як попередньої оплати визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов'язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання. Отже, після пред'явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати зобов'язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає зобов'язання з повернення коштів.

Як з'ясовано судом, позивачем було надіслано відповідачу повідомлення від 12.10.2015 р. про порушення зобов'язань за вказаним договором поставки № 01/15 (а.с. 108-110 т. 1), в якому повідомляв про прострочення з боку відповідача виконання обов'язків за договором поставки стосовно поставки товару, інформував про суму заборгованості, яка обраховується відповідно до умов договору поставки у зв'язку з простроченням відповідача, та вимагав погасити цю суму заборгованості перед позивачем впродовж 3-х банківських днів. Вказане повідомлення було отримано відповідачем 16.10.2015 р. Проте відповіді на зазначене повідомлення про порушення зобов'язань за договором поставки відповідачем не було надано.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведене дає підстави стверджувати, що внаслідок відмови позивача від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання з поставки товару, вказане зобов'язання припинилось, але у відповідача виникло зобов'язання з повернення сплачених позивачем коштів за вказаний товар. Отже, після отримання відповідачем вказаної вимоги позивача як покупця, у відповідача в силу вимог ст. 530 та ст. 693 ЦК України та умов пункту „Оплата» договору поставки виникло нове зустрічне зобов'язання протягом 3-х банківських днів від дня отримання повідомлення повернути покупцю сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти на поточний рахунок покупця.

Так, як встановлено судом, суму здійсненої позивачем як передоплати відповідач не повернув, що не спростовано останнім, у зв'язку з чим у відповідача існує зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми передоплати в розмірі 20051798,50 грн.

Відтак, враховуючи встановлення судом наявності на момент розгляду справи невиконаного відповідачем зобов'язання по поверненню перерахованих позивачем коштів за товар, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми передоплати, перерахованої на виконання вказаного договору договором поставки № 01/15.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9,8% річних за користування сумою передоплати в розмірі 4263946,28 грн., а також інфляційних втрат в розмірі 8487338,79 грн. та 3% річних в розмірі 1126317,71 грн., нарахованих від залишкової суми передоплати за товар, що підлягає поверненню ТОВ Фа Україна , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України), згідно якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Як встановлено судом, в пункті „Оплата» договору поставки № 01/15 сторони погодили, що на еквівалент 1000000 дол. США нараховуються проценти відповідно до ч. 3 ст. 693, ст. 536 Цивільного кодексу України в розмірі 9,8% річних від дня одержання постачальником суми передоплати від покупця та до дня поставки всієї кількості товару або фактичного повернення суми передоплати. При цьому гривневий еквівалент відсотків розраховується відповідно до чинного комерційного курсу долара США на момент фіксації ціни товару або на момент виставлення вимоги про повернення суми передоплати.

Отже, за умовами договору постачальник повинен сплатити покупцю лише проценти у розмірі 9,8% річних від суми передоплати від дня її одержання та до дня фактичного повернення суми передоплати. За таких обставин, суд вважає цілком правомірним нарахування позивачем відповідачу процентів в розмірі 9,8% річних від суми передоплати, що станом на 10.05.2017 р. складають 4263946,28 грн. (20051798,50 грн./100%х9,8% /365 дн.х 792 дн.) за 792 дні користування коштами, починаючи з 05 березня 2015 р. Відтак, вимоги позивача про стягнення 9,8% річних в сумі 4263946,28 грн. є цілком обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Поряд з цим суд зазначає, що оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі частини другої вказаної статті ЦК України не підлягають задоволенню. Аналогічна позиція викладена Верховним судом України в постановах від 16 вересня 2014 р. у справі N 3-90гс14 та від 01 липня 2015 р. у справі N 910/14120/14, які є обов'язковими для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України. У вказаних постановах ВСУ зазначено, що повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафної санкції у розмірі 0,5% від загальної вартості договору поставки, що складають за розрахунком позивача 90145746,29 грн., суд зазначає наступне.

Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено в пункті договору № 01/15 „Відповідальність Сторін» , у випадку, якщо постачальник порушує зобов'язання з поставки товару, останній має сплатити на користь покупця штрафну санкцію в розмірі 0,5% від загальної вартості договору поставки за кожен день прострочення та протягом всього періоду прострочення .

Як вказує позивач, з огляду на те, що відповідачем поставлено позивачу лише 639,210 мт товару, обсяг непоставленого товару станом на 10 серпня 2015 р. (кінцевий термін поставки відповідно до договору поставки) складає 9360,79 мт. В свою чергу, враховуючи вказане, позивачем здійснено нарахування штрафної санкції за договором поставки, що складає 90145746,29 грн. станом на 05 травня 2017 р. (634 дн. прострочення поставки) з урахуванням вартості однієї метричної тонни товару на умовах ЕХW сертифікований зерновий склад ПрАТ Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів - 3037,90 грн.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Як було встановлено судом, відповідач мав поставити позивачу обумовлений товар згідно договору та додаткової угоди № 1 до нього у період між 25 липня та 10 серпня 2015 року, але не здійснив поставку товару в повному обсязі, як це було передбачено умовами договору. Відтак, позивач стверджує, що починаючи з 10.08.2015 р. у відповідача існує прострочення виконання зобов'язань з поставки товару, внаслідок чого відповідач має сплатити штрафну санкцію в розмірі 0,5% від загальної вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Поряд з цим слід зазначити, що між сторонами у справі, що розглядається, виник спір внаслідок невиконання відповідача свого зобов'язання з поставки обумовленого спірним договором поставки товару, тобто внаслідок невиконання негрошового зобов'язання. Так, аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Судом встановлено, що в пункті „Відповідальність Сторін» договору поставки № 01/15 передбачено застосування штрафної санкції (неустойки) саме за неналежне виконання негрошового зобов'язання, а саме за прострочення поставки товару. Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої пунктом „Відповідальність Сторін» договору поставки, яка не суперечить вимогам законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що вказаний пункт договору, яким сторони встановили договірну санкцію у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, не суперечить вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, дослідивши здійснений позивачем розрахунок штрафної санкції в розмірі 90145746,29 грн., суд зазначає наступне.

Як визначено статтею 253 ЦК України, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Так, в заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 14-24 т. 3) при здійсненні нарахування вказаної штрафної санкції за порушення строків поставки майна за період з 11.08.2015 р. по 05.05.2017 р. позивач виходив з того, що оскільки кінцевий термін поставки відповідно до договору сплинув 10.08.2015 р., то починаючи з 11.08.2015 р. зобов'язання з поставки товару вважається таким, що прострочено. На думку суду, вказані доводи позивача стосовно початку для нарахування штрафних санкцій є обґрунтованими, виходячи зі змісту умов договору поставки № 01/15 та додаткової угоди № 1 до нього. Однак, суд вважає безпідставним нарахування позивачем вказаних санкцій за вказаний позивачем період, оскільки за умовами договору нарахування штрафної санкції здійснюється за весь період прострочення зобов'язання з поставки товару. Між тим, враховуючи те, що позивачем у повідомленні від 12.10.2015 р. була заявлена відповідачу вимога на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України про повернення сплаченої суми попередньої оплати за поставку товару, яка була отримана відповідачем 16.10.2015 р., тим самим позивач відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання з поставки товару, тому з вказаного моменту отримання відповідачем такого повідомлення його зобов'язання з поставки товару припинилось, та у нього виникло нове зобов'язання з повернення суми передоплати.

Як зазначалось вище, за змістом норми положень ч. 2 ст. 693 ЦК внаслідок неналежного виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю покупець має право діяти альтернативно : або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. У даному випадку позивач як покупець, вже обравши на власний розсуд відповідний варіант поведінки шляхом пред'явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати, не може вимагати в подальшому виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, оскільки це суперечить принципу справедливості, добросовісності та розумності. При цьому саме внаслідок порушення відповідачем строку поставки обумовленого договором товару виконання договору в подальшому втратило інтерес для позивача, чим й було обумовлено пред'явлення вимоги про повернення коштів.

Відтак, на думку суду, нарахування штрафної санкції за порушення зобов'язання з поставки товару можливо лише за період, коли існувало таке зобов'язання у період прострочення, а саме починаючи з 11.08.2015 р. і до моменту, коли позивачем була пред'явлена вимога про повернення суми передоплати, тобто до 16.10.2015 р.

Поряд з цим відповідач, не спростовуючи факт нездійснення поставки обумовленого договором товару, заявив про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення штрафної санкції за прострочення виконання зобов'язань (а.с. 118 т. 2), оскільки позов заявлено у листопаді 2016 року.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, право на стягнення штрафної санкції може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.

Так, за умовами договору строк поставки відповідачем товару дійсно сплинув 10.08.2015 р., а прострочення зобов'язання з поставки товару відбулось з 11.08.2015 р.

З огляду на те, що судом встановлено правомірність нарахування позивачем за договором № 01/15 штрафної санкції за порушення зобов'язання з поставки товару лише за період з 11.08.2015 р. до 16.10.2015 р., відповідно позивач як покупець мав звернутися з вимогами про стягнення такої штрафної санкції протягом одного року, не пізніше 16.10.2016 р., тоді як заявлений позов подано у листопаді 2016 року з пропуском встановленого ЦК річного строку. Наразі поважних причин пропущення строку позовної давності для заявлення вимог про стягнення штрафної санкції позивач не навів.

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В силу положень ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, з огляду на заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, та враховуючи те, що строк позовної давності по вимогам позивача щодо стягнення з відповідача штрафної санкції, що визнано судом обґрунтованим лише за період з 11.08.2015 р. до 16.10.2015 р., сплинув, такі вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фа Україна» частково обґрунтовані, частково відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фа Україна» до Малого спільного сільськогосподарського підприємства „Старт» про стягнення заборгованості в загальній сумі 124075147,57 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Малого спільного сільськогосподарського підприємства „Старт» (67941, Одеська область, Окнянський район, с. Антонівка; код ЄДРПОУ 30328979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фа Україна» (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 4, 2-й поверх, кв. 9; код ЄДРПОУ 39360240) залишкову суму передоплати за товар в сумі 20051798/двадцять мільйонів п'ятдесят одна тисяча сімсот дев'яносто вісім/грн. 50 коп., проценти за користування сумою передоплати в розмірі 4263946/чотири мільйона двісті шістдесят три тисячі дев'ятсот сорок шість/грн. 28 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 206700/двісті шість тисяч сімсот/грн. 00 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Фа Україна» до Малого спільного сільськогосподарського підприємства „Старт» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19 грудня 2017 р.

Головуючий суддя В.С. Петров

Суддя І.А. Малярчук

Суддя Ю.М. Щавинська