Рішення

від 21.12.2017 по справі 802/1818/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 грудня 2017 р. Справа № 802/1818/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Михайла Володимировича

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" (далі - ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Автокомфорт плюс" за період з 04.11.2013 року по 31.12.2016 року, відповідачем було складено акт №1537/1415/37489055 від 04.09.2017 року, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення №0008411406 від 19.09.2017 року, яким ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 1146275,00 грн. та №0008401406 від 19.09.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 808815,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки відносно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Автокомфорт плюс" та, відповідно, і з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вимогами їх скасування.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків податкового органу, що знайшли відображення у акті перевірки від 04.09.2017 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що у період з 16.08.2017 року по 28.08.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК", код за ЄДРПОУ 37489055, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Автокомфорт плюс", код за ЄДРПОУ 38963435, за період з 04.11.2013 року по 31.12.2016 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №1537/1415/37489055 від 04.09.2017 року, у висновках якого зазначено про порушення ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК":

- п. п. 134.1.1 п. 143.1 ст. 134 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року на загальну суму 784605,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 687765 грн., за 2016 рік в сумі 96840 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму 764183,00 грн.

На підставі даних висновків відповідачем 19.09.2017 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0008411406 від 19.09.2017 року, яким ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 1146275,00 грн. та №0008401406 від 19.09.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму (з урахуванням штрафних санкцій) 808815,00 грн.

Незгода позивача із прийнятими податковими-повідомленнями-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, що оскаржуються, суд виходить із наступного.

ОСОБА_5 п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України). А згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

З огляду на зазначені положення ПК України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Автокомфорт плюс" з приводу надання транспортних послуг, з огляду на наявність кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Автокомфорт плюс", відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та відсутності у ТОВ "Автокомфорт плюс" трудових ресурсів на виконання господарських операцій із позивачем.

Проте, такі висновки відповідача свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшли.

Так, досліджуючи реальність здійснення господарських операцій суд встановив, що між ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" (замовник) та ТОВ "Автокомфорт плюс" (перевізник) укладено договір про надання послуг (надання транспортно-експедиційних послуг) №09/01/15-01 від 09.01.2015 року, відповідно до якого Експедитор (перевізник) зобов'язується доставити за заявкою Замовника вантаж від пункту відправлення до пункту призначення, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, погоджену Сторонами.

09.01.2016 року між ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" (замовник) та ТОВ "Автокомфорт плюс" (перевізник) укладено додаткову угоду до Договору №09/01/15-01 від 09.01.2015 року, та викладено п. 7.1. в наступній редакції: Даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2016 року.

Як пояснили у судовому засіданні представники позивача, ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" займається транспортними перевезеннями, разом із тим, у товариства відсутні транспортні засоби, з огляду на це і було укладено договір із ТОВ "Автокомфорт плюс".

Таким чином, перевезення вантажів, на виконання умов договору №09/01/15-01 від 09.01.2015 року, виконували працівники ТОВ "Автокомфорт плюс", за замовленням ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК".

При цьому, факт виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а. с. 33-36), наданими на адвокатські запитами первинними документами складеними контрагентами внаслідок здійснення перевезень ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" (а.с. 73-103), реєстром платіжних доручень виписаних ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" на адресу ТОВ "Автокомфорт плюс" за наслідками здійснених операцій із перевезення вантажів.

До того ж слід зазначити, що сам факт перевезення вантажів не заперечується відповідачем, однак останній вказує на те, що складенні товарно-транспортні накладні не є належним чином оформленими, а саме не містять відомостей про час прибуття та вибуття вантажу, час можливого простою вантажу.

Проте, суд звертає увагу, що відсутність у деяких товарно-транспортних накладних відомостей про час прибуття та вибуття вантажу, можливого простою вантажу, за наявності решти інформації щодо перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункту навантаження та розвантаження та відомостей про вантаж, на думку суду, не може бути доказом відсутності реального вчинення господарських операцій.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що порушення певних правил у заповненні товарно-транспортних накладних є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності саме за порушення цих правил. При цьому, законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення вантажу, які не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання представників відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних відомостей про час прибуття та вибуття вантажу, можливого простою вантажу, як на доказ відсутності реального здійснення господарських операцій.

Окрім того, обґрунтовуючи неправомірність формування ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Автокомфорт плюс" податковий орган посилається на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 10.01.2017 року про кримінальному провадженню №42016020110000096 від 21.07.2016 року за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Автокомфорт плюс", а також на відсутність у останнього трудових ресурсів, що свідчить про неможливість здійснення основного виду діяльності.

Проте, суд із зазначеним не погоджується, оскільки, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій. Отже, відповідач позбавив ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" права на формування податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом. При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, суд критично оцінює посилання представників відповідача на відсутність у ТОВ "Автокомфорт плюс" трудових ресурсів, основних засобів та, як наслідок, об'єктивної можливості для виконання перевезень, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки.

До того ж, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів/надання послуг постачальником або перевізником.

Варто звернути увагу на те, що як на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Автокомфорт плюс", так і станом на день розгляду даної справи, останнє не визнане банкрутом, знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Автокомфорт плюс" не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2017 року №0008411406 та №0008401406 є протиправними та підлягають скасуванню.

ОСОБА_5 із ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. За таких обставин заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

ОСОБА_5 із положеннями ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг №01/09-17 від 28.09.2017 року, та ОСОБА_5 приймання - передачі виконаних робіт від 08.12.2017 року.

ОСОБА_5 приймання - передачі виконаних робіт від 08.12.2017 року виконавцем - адвокатом ОСОБА_6, було виконано роботи згідно договору та надано юридичні послуги щодо представництва інтересів ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" у Вінницькому окружному адміністративному суді, зокрема: складено позовну заяву, направлено адвокатські запити (копії наявні у матеріалах справи), підготовлено пояснення по справі, проведено аналіз застосування відповідних правових норм. Вартість проведених робіт становить 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що позивачем надано належні докази в підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту своїх інтересів в Вінницькому окружному адміністративному суді, суд доходить до висновку, що вимоги про стягнення понесених витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Крім того, на користь ТОВ "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" також підлягає стягненню і судовий збір, сплачений товариством за подання даного адміністративного позову в сумі 29326 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19 вересня 2017 року №0008411406 та №0008401406.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 29326 (двадцять девять тисяч триста двадцять шість) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК" понесені витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕН.ЛОГІСТІК": вул. Гніванське шосе, 2, офіс 2, с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37489055;

Головне управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна