Рішення

від 19.12.2017 по справі 328/1557/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року (о 12 год. 25 хв.)Справа № 328/1557/17 Провадження № ЗП/808/12/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації ОСОБА_2

третя особа ОСОБА_3

про визнання протиправним рішення щодо реєстрації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3І.), в якому просить скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.02.2017 індексний №34058280; об'єкт обтяження - земельна ділянка з кадастровим №232580800:01:001:0007 площею 1,8 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташований за адресою: Запорізька область, Токмацький район, Долинська сільська рада; власник - ОСОБА_3; підстава виникнення права власності - державний акт на право власності на земельну ділянку І-ЗП №030124, виданий 10 червня 1999 року Долинською сільською радою.

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5, п. 8 ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 22, п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та зазначає, що державний акт на право власності на земельну ділянку І-ЗП №030124 в частині змін у розмірі земельної ділянки та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим №2325280800:01:001:0007 площею 1,8 га оформлений з порушенням вимог законодавства (є недійсним), у зв'язку із чим відповідач повинен був відмовити у державній реєстрації прав власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку. Таким чином, на думку позивача, рішення відповідача про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим №2325280800:01:001:0007 площею 1,8 га є протиправним - таким, що порушує право позивача користування (оренди) земельної ділянки та підлягає скасуванню, а тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте звернувся до суду із заявою (вх. №36386 від 19.12.2017) про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі із підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, 20.11.2017 надав до суду заперечення проти адміністративного позову (вх. №31908), у яких із посиланням на приписи ст. ст. 22 - 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначає, що відмова в державній реєстрації прав, не передбачених вказаним Законом, заборонена. Вказує, що на момент вчинення реєстраційних дій права власності щодо земельної ділянки, право власності на неї вже було зареєстровано в Державному земельному кадастрі на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ЗП №030124, а відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, не зареєстровані. Зауважує також, що копія державного акту на право приватної власності на землю І-ЗП №030124 була подана завірена печатками Згідно з оригіналом та Управління Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області та посвідчена відповідними підписами. На підставі вищевикладеного, вважає, що підстав для відмови в державній реєстрації права власності не було, а вищевказана реєстрація проводилась відповідно до чинного законодавства.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, проте звернувся до суду із заявою (вх. №36388 від 19.12.2017) про розгляд справи за його відсутності. Проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та безпідставним, оскільки діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

24.11.2017 на адресу суді від представника третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. №32598), у яких пояснює, що відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) від 25.02.1997 ОСОБА_3, як член КСП ім. Котовського отримала право на земельну частку (пай), розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області на підставі рішення Токмацької райдержадміністрації від 30.07.1996 №398 розміром 6,00 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). В подальшому, ОСОБА_3 виділила в натурі вказану земельну ділянку та отримала Державний акт на право приватної власності на землю від 10.06.1999 серії І-ЗП №030124, відповідно до якого їй було виділена земельна ділянка розміром 7,00 га та 1,8 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказує, що на теперішній час Державний акт на право приватної власності на землю від 10.06.1999 серії І-ЗП №030124 є дійсним та законним, ніким не скасований та діючий, зареєстрованим Долинською сільською радою у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5. Враховуючи викладене, вважає, що ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 7,00 га та 1,8 га, які розташовані га території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв'язку із чим на підставі вказаного Акту було зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Пояснює також, що з 1999 року по теперішній час ОСОБА_3 постійно користується цими земельними ділянками, обробляє їх, засіває, отримує врожай, сплачує земельний податок на землю, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Долинської сільської ради від 15.11.2017, квитанціями про прийняття податків та зборів, квитанціями про сплату податку на землю та відповіддю Токмацької ОДПІ від 14.07.2017, тобто з часу вил дачі Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 як повноправний власник постійно використовує земельні ділянки загальною площею 8,8 га, що підтверджується письмовими доказами. Вважає, що державний реєстратор Токмацької державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2 діяв у межах та у спосіб, визначений Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень ОСОБА_3, оскілки Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку відповідав вимогам діючого законодавства, був дійсний і законний. Що стосується Договору оренди не витребуваних земельних часток (паїв) від 04.10.2016, укладений між позивачем та Токмацькою районною державною адміністрацією, вважає його незаконним та недійсним, так як він не зареєстрований відповідно до вимог діючого законодавства. Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою (№36387 від 19.12.2017) про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні. Заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

04 жовтня 2016 року між Токмацькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка є єдиним масивом нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишнього КСП ім.. Котовського, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на підставі Розпорядження голови Токмацької РДА від 15.09.2016 №329 ( Про передачу нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) із земель колективної власності по колишньому КСП ім Котовського на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області в оренду ОСОБА_1 ). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 14,4997 га, у тому числі пасовища площею 14,4997 га. Земельна ділянка передається в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва шляхом сінокосіння та випасання худоби.

На підставі Договору оренди від 04.10.2016 сторонами у той же день підписаний Акт прийому-передачі об'єктів оренди (нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), за яким Орендодавець передав об'єкт оренди (земельну ділянку єдиним масивом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) площею 14,49, межі якої встановлені в натурі (на місцевості) в контурі із земель колективної власності колишнього КСП ім. Котовського, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, а Орернар прийняв вищевказаний об'єкт оренди в оренду.

27 лютого 2017 року державним реєстратором Токмацької районної державної адміністрації ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34058382, на земельну ділянку, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1184122023252, кадастровий номер 2325280800:01:001:0008, площею 7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою Запорізька область, Токмацький район, Долинська сільська рада, форма власності: приватна за ОСОБА_4, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку І-ЗП №030124, виданого 10.06.1999 Долинською сільською радою.

Крім того, відповідачем прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.02.2017 індексний №34058280; на об'єкт - земельна ділянка з кадастровим №232580800:01:001:0007 площею 1,8 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташований за адресою: Запорізька область, Токмацький район, Долинська сільська рада; власник - ОСОБА_3; підстава виникнення права власності - державний акт на право власності на земельну ділянку І-ЗП №030124, виданий 10 червня 1999 року Долинською сільською радою, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.02.2017 №81365973 та не заперечується учасниками справи.

Позивач, не погоджуючись із рішенням державного реєстратор від 27.02.2017 №34058280, звернувся до суду із цим адміністративним позовом про його скасування.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон - №1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають речові права та обтяження, зокрема, право власності.

Державний реєстратором є, серед іншого, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав (пункт 1 частина перша статті 10 вказаного Закону).

Положеннями статті 18 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Пунктами 3 та 4 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, лише у випадку відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Крім того, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пункту 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про Державний земельний кадастр у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Таким чином, з метою недопущення подвійної державної реєстрації прав законодавець фактично надав можливість державним реєстраторам здійснювати реєстрацію прав на земельні ділянки без вчинення запитів до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, а з використанням відомостей Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього. При цьому, відомості про реєстрацію речового права не земельну ділянку, в тому числі і ті, що виникли до 1 січня 2013 року, мають відображатися в Державному земельному кадастрі, які переносились в автоматизованому порядку з Державного реєстру земель (у разі їх реєстрації) у відповідності до пункту 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про Державний земельний кадастр .

Судом встановлено, що у лютому 2017 року до державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_3 із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку 1,8 га сільськогосподарського призначення, до якої, зокрема, було додано державний акт на право власності на земельну ділянку І-ЗП №030124, виданий 10 червня 1999 року Долинською сільською радою, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та відомості про право власності / право постійного користування.

На підставі поданих третьою особою документів відповідачем прийнято оскаржуване рішення.

Частиною першою статті 1 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 20 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України Про Державний земельний кадастр витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Із змісту витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.12.2016 судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2325280800:01:001:0007, яка розташована за адресою Запорізька область, Токмацький район, Долинська сільська рада, площею 1,8 га зареєстровано Управлінням Держгеокадастру у Токмацькому районі Запорізької області 27.12.2016 на праві приватної власності за ОСОБА_3 на підставі державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.06.1999 І-ЗП №030124.

Таким чином, судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на момент вчинення реєстраційних дій права власності щодо земельної ділянки, право власності на неї вже було зареєстровано в Державному земельному кадастрі на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ЗП №030124, а відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, не зареєстровані.

Разом з тим, суд не дає правової оцінки доводам позивача щодо оформлення Державного акту на право приватної власності на землю І-ЗП №030124 від 10.06.1999 з порушенням вимог законодавства та його недійсність, оскільки це не стосується предмету спору, яким є саме рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. На теперішній час даний Державний акт на право приватної власності на землю є дійсним та законним, ніким не скасований та діючий, доказів протилежного відповідачем не надано та не наведено.

Крім того, суд зауважує, що представником третьої особи долучено до матеріалів справи лист Міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 23.11.2017 №0-8-0.211-3392/120-17, відповідно до якого встановлено, що згідно із сертифікату на земельну частку (пай) серія ЗП №0124715 ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку загальною площею 8,8 га для введення товарного сільськогосподарського виробництва згідно вищевказаного державного акту, який зареєстрований за №5 від 10.06.1999 в книзі реєстрації державних актів на земельні ділянки Долинської сільської ради.

Частиною першою статті 24 Закону №1952-IV передбачено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

При цьому, суд зазначає, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена (частина п'ята статті 24 вказаного наведеного Закону).

З огляду на викладене, підстави для відмови у державній реєстрації права власності спірної земельної ділянки, визначені частиною першою статті 24 Закону №1952-IV, у відповідача були відсутні, а тому аналізуючи положення чинного законодавства, зважаючи на встановлену в судовому засіданні відсутність підстав для відмови в державній реєстрації права власності на земельну ділянку за третьою особою, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Червона, буд. 58, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації ОСОБА_2 (місцезнаходження: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 45), третя особа ОСОБА_3 (місце проживання: 71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Вороніна, буд. 1) про визнання протиправним рішення щодо реєстрації права власності на нерухоме майно відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 255КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295, 297 КАС України.

Рішення у повному обсязі складно 22.12.2017.

Суддя І.В. Батрак