Постанова
від 22.11.2017 по справі 810/3358/17
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року м.Київ № 810/3358/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., суддів Панченко Н.Д., Панової Г.В. за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радок» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Радок» з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 06 вересня 2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.08.2017 №15 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Радок» ;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 06 вересня 2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.08.2017 №16 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Радок» ;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 06 вересня 2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.08.2017 №17 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Радок» ;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.08.2017 №15, податкову накладну від 22.08.2017 №16, податкову накладну від 23.08.2017 № 17, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Радок» .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірними рішеннями було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 15 від 19.08.2017, №16 від 22.08.2017, № 17 від 23.08.2017, не зважаючи на їх відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідним підзаконним нормативно-правовим актам. При цьому, оскаржувані рішення ДФС України не містять жодної інформації щодо невідповідності цих накладних законодавчо встановленій нормі або щодо порушення законодавства при їх складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН. Також позивач зауважує, що всупереч вимогам пп. «в» п.п.201.16.1 п.201.1 ст. 201 ПК України квитанції, видані відповідачем платнику податків під час первинної реєстрації податкових накладних № 15 від 19.08.2017, №16 від 22.08.2017, № 17 від 23.08.2017 не містять жодного переліку документів, які є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в ЄРПН та витребовувалися ДФС України у ТОВ «Радок» з цією метою.

На підставі цього, позивач вважає, що спірні рішення були прийняті ДФС України з грубим порушенням процедури, встановленої ст. 201 ПК України, та всупереч вимогам постанови Кабінету ОСОБА_1 України від 29.03.2017 №190 і наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567; рішення по своїй суті не відображають фактичних обставин справи, не ґрунтуються на первинних документах, складених ТОВ «Радок» для підтвердження господарських операцій, а базуються на доказово і юридично непідтверджених суб'єктивних припущеннях членів комісії ДФС України про відповідність критеріям, викладеним в наказі Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, згідно яких вважає спірні рішення ДФС України обґрунтованими, оскільки позивачем після зупинення реєстрації податкових накладних від 19.08.2017 №15, від 22.08.2017 № 16, від 23.08.2017 № 17 не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 відкрито провадження у справі, витребувано від сторін документи та призначено попереднє судове засідання на 24.10.2017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 зупинено провадження в адміністративній справі для надання відповідачем документів, призначено попереднє судове засідання на 09.11.2017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 поновлено провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.11.2017.

09.11.2017 до суду через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача від 09.11.2017 про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

22.11.2017 до суду через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача про залучення до матеріалів справи документів та заперечень на адміністративний позов (том 2, а.с. 24-36).

У судове засідання 22.11.2017 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 22.11.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радок» зареєстровано як юридична особа 08.08.2016 (ідентифікаційний код 40724674) за адресою: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, будинок, 3, та перебуває на обліку як платник податків з 08.08.2016, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.03.2017 (том 1, а.с. 23-27).

Товариство з обмеженою відповідальністю Радок зареєстровано платником податку на додану вартість 01.10.2016, індивідуальний податковий номер 407246710133, про що свідчить витяг № 1610134502907 з реєстру платників податку на додану вартість від 03.10.2016 (том 1 а.с. 28).

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2016 між ТОВ «Радок» (Постачальник) та ТОВ «Аква ОСОБА_2» (Покупець) був укладений договір №03/10-16, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця піддони, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов цього Договору. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що кількість, асортимент та ціна товару визначається в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору (том 1, а.с. 71-72).

Відповідно до пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється за попередньою письмовою чи усно заявою покупця. Згідно з пунктом 5.5. договору, приймання товару здійснюється покупцем за участі представників продавця.

В пункті 7.1. договору сторони обумовили, що поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею покупцю накладних на отримання товару, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки товару перевізником), буде свідчити про отримання покупцем товару.

Відповідно до пункту 6.2 договору оплата партії товару здійснюється покупцем платіжним дорученням на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до пункту 6.1. договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 до Договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2016 р. № 03/10-16 від 14.12.2016), покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості партії товару, згідно з цінами, вказаними в рахунках-фактурах не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару (том 1 а.с. 73).

Судом також встановлено, що товар, який виступав предметом цього договору, було придбано позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який є платником єдиного податку третьої групи (не платник ПДВ), згідно договору поставки № 17/04-17 від 17.04.2017 (том 1 а.с. 59-61).

Згідно пункту 1.1. договору поставки № 17/04-17 від 17.04.2017 постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити піддони, євро піддони, обичайки дерев'яні та інші дерев'яні пакувальні товари, далі - товар, у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно пункту 3.3. договору поставки № 17/04-17 від 17.04.2017 моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна).

Згідно пункту 3.4. договору поставки № 17/04-17 від 17.04.2017 підписанням представником покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) підпису представника покупця на видатковій накладній засвідчує належне виконання постачальником умов даного договору по поставці товару та засвідчує узгодження з покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) товару зазначеної у видаткоій накладній.

Судом встановлено, що 06.07.2017 ФОП ОСОБА_3 було поставлено позивачу товар, а саме, піддони б/в (що були у використанні) у кількості 500 шт. вартістю 48,00 грн. за штуку на загальну суму 24000,00 грн., та піддони нові у кількості 150 шт. вартістю 98,00 грн. за штуку на загальну суму 14700,00 грн., а всього на суму 38700,00 грн. (без ПДВ) згідно видаткової накладної № РН-0000007 від 06.07.2017 (том 1 а.с. 64).

Судом встановлено, що 10.04.2017 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Алмаз і К укладено договір № 10/04-17 про надання послуг, відповідно до пункту 1.1. якого по замовленню замовника виконавець надає послуги з термічної обробки дерев'яних пакувальних матеріалів (піддонів дерев'яних) замовника, а замовник приймає і оплачує надані послуги відповідно до умов договору (том 1 а.с. 54-55).

Згідно з пунктом 5.3. договору одночасно з передачею оброблених пакувальних матеріалів виконавець зобов'язаний надати замовникові наступні документи: рахунок, акт наданих послуг, акт термічної обробки.

01.08.2017 ТОВ Алмаз і К виставило позивачу рахунок на оплату № 140 на суму 1200,00 грн., в тому числі ПДВ 200,00 грн. за послуги з термічної обробки піддонів дерев'яних у кількості 100,00 шт. (том 1 а.с. 65).

03.08.2017 між позивачем та ТОВ Алмаз і К складено акт надання послуг № 135 від 03.08.2017 про здійснення термічної обробки піддонів дерев'яних у кількості 100 штук на суму 1000,00 грн., ПДВ 200,00 грн., всього із ПДВ 1 200,00 грн. (том 1 а.с. 67).

Судом встановлено, що 19.08.2017 позивачем був поставлений покупцю ТОВ Аква ОСОБА_2 товар, а саме, піддон новий з термічною обробкою у кількості 100 шт. на суму 15000,00 грн. в тому числі ПДВ 2500,00 грн., про що свідчить видаткова накладна № 68 від 19.08.2017 (том 1 а.с. 70).

В день відвантаження товару 19.08.2017 позивачем за правилом першої події було складено податкову накладну №15 від 19.08.2017 на суму 15000,00 грн. у тому числі ПДВ 2500,00 грн. (т.1, а.с.46).

Після надіслання вказаної податкової накладної до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем була отримана квитанція №1 про зупинення реєстрації податкової накладної №15 від 19.08.2017.

Судом встановлено, що позивачем через сервіс «Електронний кабінет платника» на веб-сайті ДФС України було надіслано повідомлення №1 від 31.08.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК стосовно податкової накладної від 19.08.2017 №15, в якому викладені наступні пояснення: «Піддони, придбані в кількості 150 шт. у ФО-П ОСОБА_3 без ПДВ відповідно до видаткової накладної № РН-0000007 від 06.07.2017 (Договір поставки № 17/04-17 від 17.04.2017), пройшли термічну обробку у ТОВ Алмаз і К відповідно до акту надання послуг № 135 від 03.08.2017, рахунку на оплату № 140 від 01.08.2017 р. (Договір про надання послуг № 10/04-17 від 10.04.2017 р.) та реалізовані ТОВ АКВА ОСОБА_2 в кількості 100 шт. Відповідний перелік скан-копій документів, які підтверджують реальність операції додано до повідомлення (том 2 а.с. 31).

Разом із повідомленням № 1 від 31.08.2017 позивачем було додано (прикріплені) такі документи (відскановані копії): договір про надання послуг № 10/04-17 від 10.04.2017 з ТОВ Алмаз і К , договір поставки № 17/04-17 від 17.04.2017 з ФОП ОСОБА_3, видаткова накладна РН-0000007 від 06.07.2017, рахунок на оплату № 140 від 01.08.2017, акт надання послуг № 135 від 03.08.2017, договір оренди відкритої площадки № 21/10-16 від 21.10.2016; пояснення, в яких було викладено суть здійсненої господарської операції по Договору № 03/10-16 від 03.10.2016, за результатами якої було складено податкову накладну № 15 від 19.08.2017 (том 1 а.с. 48-69, том 2 а.с. 31-32).

З матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів ДФС України було прийнято рішення від 06.09.2017 №141663/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.08.2017 №15 (т.1, а.с.76).

В якості підстави прийняття такого рішення ДФС України зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач 14.09.2017 звернувся до Державної фіскальної служби зі скаргою (том 1 а.с. 77-85).

Рішенням ОСОБА_4 з питань розгляду скарг від 20.09.2017 № 8938/40724674 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 15 від 19.08.2017 - без змін (том 1 а.с. 86).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2017 позивачем згідно договору № 03/10-16 від 03.10.2016 був поставлений покупцю ТОВ Аква ОСОБА_2 товар, а саме піддон новий з термічною обробкою у кількості 50 шт. за ціною 125,00 грн. за штуку на суму 6250,00 грн., піддон у кількості 200 шт. за ціною 54,17 грн. за штуку на суму 10833,33 грн., всього на суму 20500,00 грн., в тому числі ПДВ 3416,67 грн., про що свідчить видаткова накладна № 70 від 23.08.2017 (том 1 а.с. 134).

Судом встановлено, що 18.07.2017 ФОП ОСОБА_3 було поставлено позивачу товар, а саме піддони б/в у кількості 230 шт. вартістю 48,00 грн. за штуку на загальну суму 11040,00 грн., та піддони нові кількістю 50 шт. вартістю 98,00 грн. за штуку на загальну суму 4900,00 грн., а всього на суму 15940,00 грн. (без ПДВ) згідно видаткової накладної № РН-0000009 від 18.08.2017 (том 1 а.с. 128).

Як вже встановлено судом вище термічну обробку піддонів на замовлення позивача здійснювало ТОВ Алмаз і К за договором про надання послуг № 10/04-17 від 10.04.2017.

19.08.2017 ТОВ Алмаз і К виставило позивачу рахунок на оплату № 155 на суму 4440,00 грн., в тому числі ПДВ 740,00 грн., за послуги з термічної обробки піддонів дерев'яних у кількості 370,00 шт. (том 1 а.с. 130).

19.08.2017 між сторонами складено акт надання послуг № 148 від 19.08.2017 про здійснення термічної обробки піддонів дерев'яних у кількості 370 штук на суму 4440,00 грн., у тому числі ПДВ 740,00 грн. (том 1 а.с. 132).

У день відвантаження товару ТОВ Аква ОСОБА_2 23.08.2017 позивачем за правилом першої події було складено податкову накладну №17 від 23.08.2017 на суму 20500,00 грн. у тому числі ПДВ 3416,67 грн. (т.1, а.с.123).

Судом встановлено, що позивачем через сервіс «Електронний кабінет платника» на веб-сайті ДФС України було надіслано повідомлення №3 від 31.08.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК стосовно податкової накладної від 23.08.2017 №17, в якому викладені наступні пояснення: «Піддони, придбані в кількості 50 шт. у ФО-П ОСОБА_3 без ПДВ відповідно до видаткової накладної № РН-0000009 від 18.08.2017 (Договір поставки № 17/04-17 від 17.04.2017), пройшли термічну обробку у ТОВ Алмаз і К відповідно до акту надання послуг № 148 від 19.08.2017, рахунку на оплату № 155 від 19.08.2017 р. (Договір про надання послуг № 10/04-17 від 10.04.2017 р.) та реалізовані ТОВ АКВА ОСОБА_2 в кількості 50 шт. Піддони, придбані в кількості 230 шт. у ФО-П ОСОБА_3 без ПДВ відповідно до видаткової накладної № РН-0000009 від 18.08.2017 (Договір поставки № 17/04-17 від 17.04.2017), реалізовані ТОВ АКВА ОСОБА_2 в кількості 200 шт. Відповідний перелік скан-копій документів, які підтверджують реальність операції додано до повідомлення (том 1 а.с. 124).

Разом із повідомленням № 3 від 31.08.2017 позивачем було додано (прикріплені) такі документи (відскановані копії): договір про надання послуг № 10/04-17 від 10.04.2017 з ТОВ Алмаз і К , договір поставки № 17/04-17 від 17.04.2017 з ФОП ОСОБА_3, видаткова накладна РН-0000009 від 18.08.2017, рахунок на оплату № 155 від 19.08.2017, акт надання послуг № 148 від 19.08.2017, договір оренди відкритої площадки № 21/10-16 від 21.10.2016; пояснення, в яких було викладено суть здійсненої господарської операції по Договору № 03/10-16 від 03.10.2016, за результатами якої було складено податкову накладну № 17 від 23.08.2017 (том 1 а.с. 124-133, том 2 а.с. 33-34).

З матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів ДФС України було прийнято рішення від 06.09.2017 №141665/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.08.2017 №17 (т.1, а.с.137).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач 14.09.2017 звернувся до Державної фіскальної служби із скаргою (том 1 а.с. 138-146).

Рішенням ОСОБА_4 з питань розгляду скарг від 20.09.2017 № 8939/40724674 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 17 від 23.08.2017 - без змін (том 1 а.с. 147).

Крім того, судом встановлено, що 22.08.2017 позивач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю Зиск рахунок-фактуру № 75 на поставку піддонів 1200х800 у кількості 20 шт. за ціною 83,33 грн. за штуку на суму 2000,00 грн., в тому числі ПДВ 333,33 грн. (т. 1 а.с.109).

Судом встановлено, що 22.08.2017 від ТОВ Зиск на банківський рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. із зазначенням призначення платежу оплата за піддон, згідно рахунку № 75 від 22.08.2017, у т.ч. ПД В333,33 грн. (том 1 а.с. 105).

Зазначений товар було відвантажено позивачем ТОВ Зиск 28.08.2017 згідно видаткової накладної № 72 від 28.08.2017 (том 1 а.с. 107).

Судом встановлено, що піддони, які виступали предметом цього договору, були придбані позивачем у Публічного акціонерного товариства Укроптбакалія згідно договору купівлі-продажу №03/11-16 від 03.11.2016 (том 1 а.с. 93-95).

Згідно пункту 1.1. договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця піддони та піддони б/в, зазначені у додатку № 1 до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов цього договору. Згідно пункту 1.2. договору, кількість, асортимент та ціна товару визначається в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору.

31.05.2017 ПАТ Укроптбакалія виставило позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000004 від 31.05.2017 за придбання піддонів 1200х1000 кількістю 245 шт. за ціною 13,33 грн., піддон полегшений 1200х800 (ремонт) кількістю 60 шт. за ціною 9,16 грн., піддон 1200х1000 кількістю 122 шт. за ціною 13,34 грн., піддон полегшений 1200х800 (ремонт) кількістю 120 шт. за ціною 9,17 грн. на суму 7852,00 грн., у тому числі ПДВ 1308,67 грн. (том 1 а.с. 97).

Судом встановлено, що 21.10.2016 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди відкритої площадки № 21/10-16 (том 1 а.с. 49-53).

Згідно з пунктом 1.1. договору орендодавець надає в оренду, а орендар приймає відкриту площадку за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, 3, загальною площею 300 (триста) кв.м., яка належить орендодавцю на правах приватної власності. Згідно пункту 3.2. договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Строк договору починає обчислюватися з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі і закінчується 31 грудня 2018 року.

31.05.2017 ПАТ Укроптбакалія згідно товарно-транспортної накладної № 843 від 31.05.2017 відвантажено позивачу за адресою Київська область м. Вишневе, вул. Залізнична, 3 за адресою відкритого складу, орендованого позивачем, піддон 1200х1000 кількістю 245 шт. за ціною 13,33 грн., піддон полегшений 1200х800 (ремонт) кількістю 60 шт. за ціною 9,16 грн., піддон 1200х1000 кількістю 122 шт. за ціною 13,34 грн., піддон полегшений 1200х800 (ремонт) кількістю 120 шт. за ціною 9,17 грн. на суму 7852,00 грн., у тому числі ПДВ 1308,67 грн. (том 1 а.с. 101).

31.05.2017 ПАТ Укроптбакалія поставила позивачу товар, а саме піддон 1200х1000 кількістю 245 шт. за ціною 13,33 грн., піддон полегшений 1200х800 (ремонт) кількістю 60 шт. за ціною 9,16 грн., піддон 1200х1000 кількістю 122 шт. за ціною 13,34 грн., піддон полегшений 1200х800 (ремонт) кількістю 120 шт. за ціною 9,17 грн. на суму 7852,00 грн., у тому числі ПДВ 1308,67 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000006 від 31.05.2017 (том 1 а.с. 99).

01.06.2017 позивач перерахував на розрахунковий рахунок ПАТ Укроптбакалія грошові кошти у розмірі 7852,00 грн. з призначенням платежу оплата за піддони зг. Рах СФ-0000004 від 31.05.2017 р., у т.ч. ПДВ 20% 1308,67 грн. (том 1 а.с. 103).

В день перерахування ТОВ Зиск на розрахунковий рахунок позивача передоплати 22.08.2017 позивачем за правилом першої події було складено податкову накладну №16 від 22.08.2017 на суму 2000,00 грн. у тому числі ПДВ 333,33 грн. (т.1, а.с.90).

Судом встановлено, що позивачем через сервіс «Електронний кабінет платника» на веб-сайті ДФС України було надіслано повідомлення №2 від 31.08.2017 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК стосовно податкової накладної від 22.08.2017 №16, в якому викладені наступні пояснення: «податкова накладна виписана на передоплату рахунку відповідно до банківської виписки від 22.08.2017 р. піддони 1200х800 (ремонт), придані у кількості 180 шт. у ПрАТ Укроптбакалія відповідно до видаткової накладної № РН-0000006 від 31.05.2017, рахунку-фактури № СФ-0000004 від 31.05.2017 (Договір купівлі-продажу № 03/11-16 від 03.11.2016 та оплачені 01.06.2017 (банківська виписка від 01.06.2017), які станом на 22.08.2017 залишалися на залишку на складі, та реалізовані ТОВ Зиск у кількості 20 шт.) Відповідний перелік скан-копій документів, які підтверджують реальність операції додано до повідомлення (том 2 а.с. 35).

Разом із повідомленням № 2 від 31.08.2017 позивачем було додано (прикріплені) такі документи (відскановані копії): договір оренди відкритої площадки № 21/10-16 від 21.10.2016 з ФОП ОСОБА_5, договір купівлі-продажу №03/11-16 від 03.11.2016 з ПрАТ Укроптбакалія , рахунок-фактура № СФ-0000004 від 31.05.2017 ПрАТ Укроптбакалія , видаткова накладна РН-0000006 від 31.05.2017 ПрАТ Укроптбакалія , товарно-транспортна накладна № 843 від 31.05.2017 ПрАТ Укроптбакалія , банківська виписка б/н від 22.08.2017 (том 1 а.с. 91-111, том 2 а.с. 35-36).

З матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів ДФС України було прийнято рішення від 06.09.2017 №141664/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.08.2017 №16 (т.1, а.с.112).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач 14.09.2017 звернувся до Державної фіскальної служби зі скаргою (том 1 а.с. 113-121).

Рішенням ОСОБА_4 з питань розгляду скарг від 20.09.2017 № 8940/40724674 залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії ДФС щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 16 від 22.08.2017 - без змін (том 1 а.с. 122).

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих рішень, а саме, рішенням ДФС України від 06 вересня 2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.08.2017 №15 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ «Радок» ; рішенням ДФС України від 06 вересня 2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.08.2017 №16 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ «Радок» ; рішенням ДФС України від 06 вересня 2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.08.2017 №17 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ «Радок» , позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом ОСОБА_1 України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету ОСОБА_1 України від 29 грудня 2010 р. N 1246 (з наступними змінами, далі - Порядок №1246).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_1 України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної /розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 567 (далі - Критерії, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Критеріїв, який був зазначений відповідачем в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних від 19.08.2017 №15, 22.08.2017 № 16, 23.08.2017 № 17, моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 Переліку №567 для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, визначений такий вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 Переліку №567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Згідно з підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_1 України.

Такі підстави встановлені постановою Кабінетом ОСОБА_1 України від 29.03.2017 №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» , якою закріплено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

З матеріалів справи вбачається, що саме остання обставина (надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування) була зазначена ДФС України в якості підстави прийняття спірних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних від 19.08.2017 №15, 22.08.2017 № 16, 23.08.2017 № 17.

Така підстава для відмови в реєстрації податкової накладної за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету ОСОБА_1 України містить сполучники «та/або» , що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови. Зазначене свідчить про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення у ній ОСОБА_4 ДФС України повинна встановити конкретну обставину із двох наведених, або ж зазначити про існування двох підстав без використання сполучника «або» .

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком №567.

У свою чергу, така підстава для прийняття ОСОБА_4 ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення ОСОБА_4 у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.

Відповідно до пункту 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 566, ОСОБА_4 розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що ОСОБА_4 може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Згідно з пунктом 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС від 26 червня 2017 року N 450, матеріали, що виносяться на розгляд ОСОБА_4 ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення ОСОБА_4 ДФС України відповідного засідання, на якому членами ОСОБА_4 розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що в спірних рішеннях від 06 вересня 2017 року № 141663/40724674, №141664/40724674, №141665/40724674 про відмову у реєстрації податкових накладних від 19.08.2017 №15, від 22.08.2017 №16, від 23.08.2017 №17 відповідно в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Радок» не зазначено, які саме документи, надані позивачем, були складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних; ДФС України не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Спірними рішеннями ДФС було відмовлено в реєстрації податкових накладних з підстави надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, ДФС України в усіх оскаржуваних рішеннях лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з Переліком №567 не надано; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови у реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що оскаржувані рішення фактично не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що свідчить про їх необґрунтованість.

Керуючись закріпленим в статті 11 КАС України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд зазначає наступне.

Так, стосовно позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 06 вересня 2017 року №141663/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.08.2017 №15 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Радок , з матеріалів справи вбачається, що реалізований 19.08.2017 позивачем товар згідно договору №03/10-16 від 03.10.2016, укладеного між ТОВ «Радок» (Постачальник) та ТОВ «Аква ОСОБА_2» , було придбано позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який є платником єдиного податку третьої групи (не платник ПДВ), згідно договору поставки № 17/04-17 від 17.04.2017 та піддано термічній обробці ТОВ Алмаз і К згідно договору № 10/04-17 про надання послуг від 10.04.2017 з метою подальшої реалізації.

Згідно пункту 1.1. договору поставки № 17/04-17 від 17.04.2017, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3,, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити піддони, євро піддони, обичайки дерев'яні та інші дерев'яні пакувальні товари, далі - товар, у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Відповідно пункту 3.3. договору, моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна). Згідно пункту 3.4. договору підписанням представником покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) підпису представника покупця на видатковій накладній засвідчує належне виконання постачальником умов даного договору по поставці товару та засвідчує узгодження з покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) товару зазначеної у видатковій накладній (том 1 а.с. 59-61).

Судом встановлено, що 06.07.2017 ФОП ОСОБА_3 було поставлено позивачу товар, а саме піддони б/в у кількості 500 шт. вартістю 48,00 грн. за шт. на загальну суму 24000,00 грн., та піддони нові кількістю 150 шт. вартістю 98,00 грн. на загальну суму 14700,00 грн., а всього на суму 38700,00 грн. (без ПДВ) згідно видаткової накладної № РН-0000007 від 06.07.2017 (том 1 а.с. 64).

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Алмаз і К 10.04.2017 укладено договір № 10/04-17 про надання послуг. Відповідно до пункту 1.1. договору по замовленню замовника виконавець надає послуги з термічної обробки дерев'яних пакувальних матеріалів (піддонів дерев'яних) замовника, а замовник приймає і оплачує надані послуги відповідно до умов договору. Згідно пункту 5.3. договору одночасно з передачею оброблених пакувальних матеріалів виконавець зобов'язаний надати замовникові наступні документи: рахунок, акт наданих послуг, акт термічної обробки (том 1 а.с. 54-55). 01.08.2017 ТОВ Алмаз і К виставило позивачу рахунок на оплату № 140 на суму 1200,00 грн., у тому числі ПДВ 200,00 грн. за термічну обробку піддонів дерев'яних у кількості 100,00 шт. (том 1 а.с. 65) та 03.08.2017 сторонами було складено акт надання послуг № 135 від 03.08.2017 про здійснення термічної обробки піддонів дерев'яних у кількості 100 штук на суму 1200,00 грн., у томц числі ПДВ 200,00 грн. (том 1 а.с. 67).

Згідно пункту 1.1 договору №03/10-16 від 03.10.2016, укладеного між ТОВ «Радок» (Постачальник) та ТОВ Аква ОСОБА_2 передбачено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця піддони, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов цього Договору. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що кількість, асортимент та ціна товару визначається в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору (том 1, а.с. 71-72).

Відповідно до пункту 5.1 договору поставка товару здійснюється за попередньою письмовою чи усно заявою покупця. Згідно з пунктом 5.5 договору, приймання товару здійснюється покупцем за участі представників продавця.

В пункті 7.1 договору сторони обумовили, що поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею покупцю накладних на отримання товару, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки товару перевізником), буде свідчити про отримання покупцем товару.

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, відповідність обсягу наявної у позивача продукції обсягам реалізації, відображеним в податковій накладній від 19.08.2017 №15 підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які, як зазначено вище, за допомогою сервісу «Електронний кабінет платника» були надіслані позивачем ОСОБА_6 фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначеної податкової накладноїх.

Разом з тим, ДФС України, незважаючи на вищевказане повідомлення ТОВ «Радок» та додані до нього документи, що підтверджують факти, викладені у повідомленні, було прийнято спірне рішення від 06.09.2017 №141663/40724674 про відмову в реєстрації податкової накладної від 19.08.2017 №15, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування наданих позивачем документів.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 06 вересня 2017 року №141665/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.08.2017 №17 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Радок» , з матеріалів справи вбачається, що реалізований 23.08.2017 позивачем товар згідно договору №03/10-16 від 03.10.2016, укладеного між ТОВ «Радок» (Постачальник) та ТОВ «Аква ОСОБА_2» , було придбано позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який є платником єдиного податку третьої групи (не платник ПДВ), згідно договору поставки № 17/04-17 від 17.04.2017 та піддано термічній обробці ТОВ Алмаз і К згідно договору № 10/04-17 про надання послуг від 10.04.2017 з метою подальшої реалізації.

Судом встановлено, що 23.08.2017 позивачем згідно договору № 03/10-16 від 03.10.2016 був поставлений покупцю ТОВ Аква ОСОБА_2 товар, а саме, піддон новий з термічною обробкою у кількості 50 шт. за ціною 125,00 грн. на суму 6250,00 грн., піддон у кількості 200 шт. за ціною 54,17 грн. на суму 10833,33 грн., всього на суму 20500,00 грн., у т.ч. ПДВ 3416,67 грн., про що свідчить видаткова накладна № 70 від 23.08.2017 (том 1 а.с. 134).

Судом встановлено, що 18.07.2017 ФОП ОСОБА_3 згідно договору поставки № 17/04-17 від 17.04.2017 було поставлено позивачу товар, а саме, піддони б/в у кількості 230 шт. вартістю 48,00 грн. за шт. на загальну суму 11040,00 грн., та піддони нові кількістю 50 шт. вартістю 98,00 грн. на загальну суму 4900,00 грн., а всього на суму 15940,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4900,00 грн.) згідно видаткової накладної № РН-0000009 від 18.08.2017 (том 1 а.с. 128).

19.08.2017 ТОВ Алмаз і К виставило позивачу рахунок на оплату № 155 на суму 4440,00 грн., у т.ч. ПДВ 740,00 грн., за термічну обробку піддонів дерев'яних у кількості 370,00 шт. (том 1 а.с. 130) та 19.08.2017 сторонами складено акт надання послуг № 148 від 19.08.2017 про здійснення термічної обробки піддонів дерев'яних у кількості 370 штук на суму 4440,00 грн., у т.ч. ПДВ 740,00 грн. (том 1 а.с. 132).

Піддони, придбані в кількості 230 шт. у ФО-П ОСОБА_3 відповідно до видаткової накладної № РН-0000009 від 18.08.2017 (Договір поставки № 17/04-17 від 17.04.2017), реалізовані ТОВ АКВА ОСОБА_2 в кількості 200 шт.

Отже, відповідність обсягу наявної у позивача продукції обсягам реалізації, відображеним в податковій накладній від 23.08.2017 №17 підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які, як зазначено вище, за допомогою сервісу «Електронний кабінет платника» були надіслані позивачем ОСОБА_6 фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначеної податкової накладної.

Разом з тим, ДФС України, незважаючи на вищевказане повідомлення ТОВ «Радок» та додані до нього документи, що підтверджують факти, викладені у повідомленні, прийнято спірне рішення від 06.09.2017 №141665/40724674 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23.08.2017 №17, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування наданих позивачем документів.

Стосовно позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 06 вересня 2017 року №141664/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.08.2017 №16 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Радок з матеріалів справи вбачається, що згідно рахунку-фактури № 75 від 22.08.2017 позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю Зиск піддони 1200х800 у кількості 20 шт. за ціною 83,33 грн. на суму 2000,00 грн., у т.ч. ПДВ 333,33 грн. (т. 1 а.с.109).

Судом встановлено, що 22.08.2017 від ТОВ Зиск на банківський рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу оплата за піддон, згідно рахунку № 75 від 22.08.2017, у т.ч. ПД В333,33 грн. (том 1 а.с. 105).

Судом встановлено, що піддони, які виступали предметом цього договору, були придбані позивачем у ПАТ Укроптбакалія згідно договору купівлі-продажу №03/11-16 від 03.11.2016 (том 1 а.с. 93-95).

Судом встановлено, що 21.10.2016 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди № 21/10-16, за яким орендодавець надає в оренду, а орендар приймає відкриту площадку за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, 3, загальною площею 300 (триста) кв.м., яка належить орендодавцю на правах приватної власності. Згідно пункту 3.2. договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Строк договору починає обчислюватися з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі і закінчується 31 грудня 2018 року (том 1 а.с. 49-53).

31.05.2017 ПАТ Укроптбакалія згідно товарно-транспортної накладної № 843 від 31.05.2017 відвантажило позивачу за адресою: Київська область м. Вишневе, вул. Залізнична, 3 відкритого складу, орендованого позивачем, піддон 1200х1000 кількістю 245 шт. за ціною 13,33 грн., піддон полегшений 1200х800 (ремонт) кількістю 60 шт. за ціною 9,16 грн., піддон 1200х1000 кількістю 122 шт. за ціною 13,34 грн., піддон полегшений 1200х800 (ремонт) кількістю 120 шт. за ціною 9,17 грн. на суму 7852,00 грн., у т.ч. ПДВ 1308,67 грн. (том 1 а.с. 101).

31.05.2017 ПАТ Укроптбакалія поставила позивачу товар, а саме піддон 1200х1000 кількістю 245 шт. за ціною 13,33 грн., піддон полегшений 1200х800 (ремонт) кількістю 60 шт. за ціною 9,16 грн., піддон 1200х1000 кількістю 122 шт. за ціною 13,34 грн., піддон полегшений 1200х800 (ремонт) кількістю 120 шт. за ціною 9,17 грн. на суму 7852,00 грн., у т.ч. ПДВ 1308,67 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000006 від 31.05.2017 (том 1 а.с. 99).

01.06.2017 позивач перерахував на розрахунковий рахунок ПАТ Укроптбакалія грошові кошти у розмірі 7852,00 грн. з призначенням платежу оплата за піддони зг. рах СФ-0000004 від 31.05.2017 р., у т.ч. ПДВ 20% 1308,67 грн. (том 1 а.с. 103).

Отже, відповідність обсягу наявної у позивача продукції обсягам реалізації, відображеним в податковій накладній від 22.08.2017 №16 підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які, як зазначено вище, за допомогою сервісу «Електронний кабінет платника» були надіслані позивачем ОСОБА_6 фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначених податкових накладних.

Разом з тим, ДФС України, незважаючи на вищевказане повідомлення ТОВ «Радок» та додані до нього документи, що підтверджують факти, викладені у повідомленні, прийнято спірне рішення від 06.09.2017 №141664/40724674 про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.08.2017 №16, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування наданих позивачем документів.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією ОСОБА_7 ОСОБА_1 Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ДФС України по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчить про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції ОСОБА_7 ОСОБА_1 Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» .

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем ОСОБА_4 ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аква ОСОБА_2 та ТОВ Зиск , та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Радок» відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття рішень від 06 вересня 2017 року № 141663/40724674, №141664/40724674, №141665/40724674 про відмову у реєстрації податкових накладних від 19.08.2017 №15, від 22.08.2017 № 16, від 23.08.2017 № 17.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «Радок» про визнання протиправними та скасування спірних рішень ОСОБА_4 Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а саме:

- рішення ДФС України від 06 вересня 2017 року №141663/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.08.2017 №15 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Радок» ;

- рішення ДФС України від 06 вересня 2017 року №141664/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.08.2017 №16 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Радок» ;

- рішення ДФС України від 06 вересня 2017 року №141663/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.08.2017 №17 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Радок

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні від 19.08.2017 №15; від 22.08.2017 №16, від 23.08.2017 № 17 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на ОСОБА_4 ДФС України.

Згідно з п.п.201.16.4 п.201.16 ст.201 ПК України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені в п.19 Порядку №1246.

При цьому, пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття ДФС України рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Як вбачається з положень Рекомендації ОСОБА_7 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_7 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року N 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд зазначає, що дискреційні функції Державної фіскальної служби України як суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до ДФС України всіх документів, визначених Переліком №567 як достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної від 19.08.2017 №15, від 22.08.2017 № 16, від 23.08.2017 № 17 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Радок» від 19.08.2017 №15, від 22.08.2017 № 16, від 23.08.2017 № 17, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 4800,00 грн. згідно квитанції № N1BFA59973 від 02.10.2017, оригінал якої міститься у матеріалах справи (т. 1, а.с. 2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4800,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ч.1 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_6 фіскальну службу України, яка є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 06 вересня 2017 року №141663/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.08.2017 №15 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Радок (ідентифікаційний код 40724674).

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 06 вересня 2017 року №141664/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.08.2017 №16 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Радок (ідентифікаційний код 40724674).

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 06 вересня 2017 року №141665/40724674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.08.2017 №17 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Радок (ідентифікаційний код 40724674).

5. Зобов'язати ОСОБА_6 фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.08.2017 № 15, податкову накладну від 22.08.2017 № 16, податкову накладну від 23.08.2017 № 17, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Радок» (ідентифікаційний код 40724674).

6. Стягнути судовий збір у розмірі 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радок» (ідентифікаційний код 40724674, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, будинок, 3,) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

7. Зобов'язати ОСОБА_6 фіскальну службу України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Кушнова А.О.

Судді Панченко Н.Д.

ОСОБА_8


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	22.11.2017
Оприлюднено	25.12.2017
Номер документу	71207927
Судочинство	Адміністративне