Рішення

від 22.12.2017 по справі 815/5481/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5481/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., за участю секретаря Філімоненко А.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРЦ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 03.10.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРЦ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 03.10.2017 року.

14.12.2017 року, представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином (а.с. 107), від нього надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 111).

В обґрунтування позовних вимог, TOB "ГЕРЦ" зазначено, що не погоджується з висновками ГУ ДФС в Одеської області, викладеними в Акті перевірки від 19.09.2017 року №1281/15-32-14-07/30587514, та вважає їх помилковими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, і прийнятими із порушенням норм чинного законодавства. У зв'язку з чим, прийняте Відповідачем податкове повідомлення-рішення №0033981407 від 03.10.2017 року, яке складене на підставі цього Акту, повинно бути визнано протиправним та скасовано.

В судовому засіданні, 14.12.2017 року, представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що оскаржуване рішення винесено законно, на підставі діючого податкового законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 78-82). Щодо задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України (яка діяла на дату розгляду справи), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, тому суд дійшов до висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі Наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеської області від 05 вересня 2017 року № 4019, посадовими (службовими) особами ГУ ДФС в Одеської області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB "ГЕРЦ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додатну вартість за період січень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки складений Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB "ГЕРЦ", код ЄДРПОУ 30587514, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП", код ЄДРПОУ 40787692, за період січень 2017 року від 19.09.2017 року №1281/15-32-14-07/30587514 (а.с. 14-31).

Відповідно до Акту перевірки від 19.09.2017 року ГУ ДФС ГУ ДФС в Одеській області встановлено: порушення п. 44.1. ст. 44, пп. "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3., п. 198.5. ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.02.2010 року №2755-VI (ред. з 01.01.2017), п.п. 1 п. 4, пп. 1 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 (в редакції Наказу Міністерства фінансів України від 25.05.2016 року №503), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, в результаті чого у січні 2017 року занижено податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету, в сумі 666 667,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 19.09.2017 року Головним управлінням Одеської області прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.10.2017 року, яким TOB "ГЕРЦ" збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 1 000 001,00 грн. (один мільйон одна гривня), з яких сума грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням - 666 567,00 грн., за штрафними санкціями - 333 334 грн. (а.с. 12).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіркою правомірності повноти дотримання вимог TOB "ГЕРЦ" податкового законодавства з податку на додатну вартість з платником податків TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" за січень 2017 року було встановлено в Акті перевірки від 19.09.2017 року заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності з послуг, отриманих від підприємств TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП". Даний висновок ГУ ДФС в Одеській області зроблено виходячи з того, що TOB "ГЕРЦ" здійснило лише документальне оформлення послуг за рахунок використання документів TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП", що фактично не мав змогу і не здійснював роботи, у зв'язку з відсутністю документальних підтверджень щодо рівня кваліфікації, професійних знань, численності та фахової належності робітників, тому неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів та виконання оформлених операцій TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" (код ЄДРПОУ 40787692) та його контрагента TOB "ІНФОГЛОБАЛ МАРКЕТ" (код за ЄДРПОУ 41019835) за січень 2017року.

Також, з аналізу номенклатури придбання податкових накладних, виписаних постачальниками на адресу TOB "ІНФОГЛОБАЛ МАРКЕТ" встановлено відсутність придбання зазначеним платником послуг за такою номенклатурою у інших суб'єктів у ланцюгу постачання, тобто підміну номенклатури по ланцюгу постачання. ГУ ДФС у м. Києві встановлено відсутність TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" за місцезнаходженням, посадова особа TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" є посадовою особою значної кількості інших суб'єктів підприємницької діяльності. В жодному з наданих первинних документів не зазначені прізвища осіб, що виконували роботи від імені та за дорученням TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП".

Суд не погоджується із висновками Відповідача, зробленими в Акті перевірки, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що TOB "ГЕРЦ" був укладений з TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" генеральний договір №03/01-2017 від 10 січня 2017 року (а.с. 32-35).

Відповідно до генерального договору №03/01-2017 від 10 січня 2017 року, TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" ("Підрядник" за договором) зобов'язався за дорученням Замовника виконати роботи з програмного супроводу та техніко-інформаційного обслуговування Автоматизованої Системи Обліку Комунальних Платежів (АСОКП). Згідно з п. 8.1. генерального договору №03/01-2017 від 10 січня 2017 року виконання робіт, які є предметом цього договору здійснювалось в строк з 10 січня 2017 року по 31 січня 2017 року.

Зміст послуги за генеральним договором №03/01-2017 від 10 січня 2017 р. зазначений в п. 1.1 вищевказаного договору.

У п. 1.1 генерального договору №03/01-2017 від 10 січня 2017 року та Актах приймання-здачі виконаних робіт до договору №03/01-2017 від 10 січня 2017 року, підписаних 31 січня 2017 року, повністю розкрито зміст та обсяг послуг, які надавалися TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП", а саме: виконання інсталяції програмного забезпечення робочих місць Замовника, які вводяться в експлуатацію та оновлення програмного забезпечення робочих місць, які діяли раніше; провести автоматизований технологічний контроль спеціалізованого програмного забезпечення, встановленого на комп'ютерному обладнанні Замовника; провести технічне обслуговування телекомунікаційного обладнання Замовника; провести технічне обслуговування комп'ютерного обладнання на робочих місцях Замовника; здійснити антивірусне сканування комп'ютерів, встановлених на робочих місцях Замовника; забезпечити працездатність всіх блоків і вузлів у межах нормованих фірмою-виробником; провести профілактичну настройку, що забезпечує необхідну якість роботи; усунути виявлені недоліки та забезпечити стабільність експлуатаційних характеристик програмного комплексу; провести дистанційне діагностування та контроль параметрів ліній зв'язку; провести перевірку коректності інформації, яка ведена в базу з робочих місць; надати серверні ресурси для вирішення віддалених завдань Замовника з обробки інформації; забезпечити інформаційне обслуговування; надати звітно-статистичну інформацію за необхідний період та в необхідному вигляді; надати консультації клієнтам Замовника; здійснити адміністрування сайту: робота з профілями користувачів, вирішення проблем з реєстрацією, видалення помилкових профілів; здійснити адміністрування веб-сервера та бази даних.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2, 2.3 генерального договору №03/01-2017 від 10 січня 2017 року TOB "ГЕРЦ" зобов'язалося оплатити роботи з супроводу та технічно-інформаційного обслуговування за обумовленою в договорі ціною, а саме: за 4 000 000,00 грн. (чотири мільйони гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 666667,00 грн. (шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень 00 копійок). TOB "ГЕРЦ" ("Замовник" за договором) повинно сплатити роботи TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" ("Підрядник" за договором) згідно з Актами приймання-здачі виконаних робіт. Після закінчення виконання робіт по договору, сторони оформлюють Акти приймання-здачі виконаних робот.

Судом встановлено, що сторонами були підписані Акти приймання-здачі виконаних робіт від 31 січня 2017 року(а.с. 35-40).

15 лютого 2017 року TOB "ГЕРЦ" частково здійснило оплату наданих послуг на користь TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" у розмірі 380 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №6566 від 15 лютого 2017 року та Виписка по рахунку за 15.02.2017 року (а.с. 43, 47-48).

Також, 23 березня 2017 року між TOB "ГЕРЦ" (в якості "Боржника" за договором), TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" (в якості "Первісного кредитора" за договором) та TOB " ІНТЕРМАРКЕТ ПЛЮС" (в якості "Нового кредитора" за договором) був укладений договір відступлення права вимоги №2303-01, відповідно до якого в порядку та на умовах визначених цим договором TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" в рахунок погашення заборгованості перед TOB "ІНТЕРМАРКЕТ ПЛЮС" за згодою TOB "ГЕРЦ" відступило право вимоги TOB "ІНТЕРМАРКЕТ ПЛЮС" грошового боргу у розмірі 2 000 000,00 грн. за договором № 03/01-2017 від 10 січня 2017 року (а.с. 39-40).

29 березня 2017 року між TOB "ГЕРЦ" (в якості "Боржника" за договором), TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" (в якості "Первісного кредитора" за договором) та TOB " ІНТЕРМАРКЕТ ПЛЮС" (в якості "Нового кредитора" за договором) також був укладений договір відступлення права вимоги №2903-01, відповідно до якого в порядку та на умовах визначених цим договором TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" в рахунок погашення заборгованості перед TOB "ІНТЕРМАРКЕТ ПЛЮС" за згодою TOB "ГЕРЦ" відступило право вимоги TOB "ІНТЕРМАРКЕТ ПЛЮС" грошового боргу у розмірі 1 620 000,00 грн. за договором № 03/01-2017 від 10 січня 2017 року (а.с. 41-42).

Зазначені суми були сплачені відповідно: за платіжним дорученням № 6683 від 23 березня 2017 року та Виписки по рахунку за 23.03.2017 року та за платіжним дорученням № 6697 від 30 березня 2017 року, з урахуванням Листа TOB "ГЕРЦ" від 12.04.2017 року №17/04-12/02 та Виписки по рахунку від 30.03.2017 року (а.с. 44-45, 51-52).

З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав до суду копії актів приймання-здачі виконаних робіт та надання послуг, копії податкових накладних, копії платіжних доручень, копії виписок по особовому рахунку (а.с. 32-56).

Також, з огляду на матеріали справи суд встановив, що позивач на підтвердження виконання вказаних договорів під час проведення перевірки надав відповідачу наступні документи: договори, акти приймання-здачі виконаних робіт, акти надання послуг, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, податкові накладні.

Крім того, основними напрямками діяльності ТОВ ГЕРЦ є: створення та експлуатація єдиної міської системи автоматизованого обліку комунальних платежів; створення та експлуатація єдиної всеукраїнської системи автоматизованого обліку платежів за послуги, що надаються підрозділам МВС України та іншими підприємствами, які надають супутні послуги; проведення операцій по комунальним платежам населення, платежам за послуги підрозділів МВС України та інших підприємств по супутніх послугах; забезпечення обміну даних між комунальними підприємствами та банківськими установами, що приймають платежі; оброблення даних, включаючи: оброблення даних із застосуванням програмного забезпечення, повне оброблення, підготовку та ведення даних, експлуатацію на довготривалій основі комп'ютерної техніки, що належить іншим користувачам, надання місця у web - мережі, тощо.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: комп'ютерне програмування; консультування з питань інформатизації; діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність (основний); рекламні агентства.

Тобто, з урахуванням зазначеного, суд встановив, що укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд встановив, що позивач здійснював оплату за виконані роботи та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, вказані господарські операції знайшли своє відображення у податковій звітності позивача. Так, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, який перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу. Позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200- 1 .3 статті 200- 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200- 1 .3 статті 200- 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 67 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІУ із змінами та доповненнями встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-1У із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам Держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Законодавством не передбачено право фіскального органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено. При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення недостовірних відомостей.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності, слід зазначити, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни контрагентами. Позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Можливі порушення податкової дисципліни з боку контрагентів платника податку тягнуть не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів або професійних знань, численності чи фахової належності робітників для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати роботи та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт, у тому числі ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Так, аналогічні висновки містяться у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.11.2015 року у справі №К/9991/76178/12, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.10.2015 року у справі № К/800/29556/15.

Крім того, Вищий адміністративний суд України за аналогічними справами вбачає, що за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, у даному разі акт здачі-приймання наданих послуг з найменуванням фактично поставлених послуг, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року по справі МК/9991/44101/11, Ухвала Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016року по справі МК/800/28656/14).

Висновки податкової стосовно неможливості встановлення причетності TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" до виконання робіт за замовленнями TOB "ГЕРЦ" на підставі того, що в жодному з наданих первинних документів не зазначені прізвища осіб, що виконували роботи від імені та за дорученням TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП" є також помилковими, оскільки діючим законодавством не встановлено обов'язкового зазначення в первинних документах прізвищ осіб, що фактично виконують роботи з надання послуг, тому неприйняття наданих TOB "ГЕРЦ" первинних документів саме з цих підстав є таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства України

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт, послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 666 667,00 грн. є необґрунтованими.

Також, як зазначає відповідач в Акті перевірки від 19.09.2017 року, відповідно до отриманої інформації в ході проведеного досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12017100090001958 встановлено, що службові особи ДПІ під час виконання службових обов'язків шляхом зловживання в інтересах третіх осіб діяли з метою формування ризикового кредиту третім особам, серед яких є контрагенти TOB "ГЕРЦ". Також зазначено про іншу справу стосовного третіх осіб, серед яких також є контрагент TOB "ГЕРЦ", що стало підставою для проведення перевірки Позивача.

Відповідно до пп. 83.1.4 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, крім іншого, судові рішення.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, на обставини, які визначені в Ухвалі Київського районного суду м. Полтави від 01.09.2017 року №552/5447/17 пр. №1-кс/552/1658/17 та Ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 31.08.2017 року по справі Щ7602/16694/17-к пр. №1-кс-12412/17, як на підставу відсутності фактів реального здійснення господарських операцій, оскільки зазначені у вказаних ухвалах суду обставини не є доказом неправомірних дій саме TOB "ГЕРЦ".

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановленого обвинувальним вироком суду.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду жодного вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок щодо посадових осіб контрагентів позивача з підстав відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України» .

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність» .

Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань» .

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРЦ до Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській від 03.10.2017 року № НОМЕР_1.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРЦ (код ЄДРПОУ 30587514) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, сплачений судовий збір у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 02 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.

.