Рішення

від 21.12.2017 по справі 822/3412/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/3412/17

РІШЕННЯ

іменем України

21 грудня 2017 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участі:секретаря судового засідання: Свинобой О.В., представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача: ОСОБА_3, розглянувши адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)" до Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Хмельницької області про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Хмельницької області, в якому просить:

- визнати дії головного державного виконавця Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, протиправними;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП №55052968 від 20 листопада 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови ВП №55052968 від 20.11.2017 року головним державним виконавцем Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках підприємства у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів в загальній сумі 341466,37 грн. Вказує, що відповідач вчиняючи виконавчі дії щодо накладення арешту на кошти боржника провів їх упереджено та не об'єктивно, що призвело до порушення прав та інтересів Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)". Оскаржувану постанову вважає такою, що винесена відповідачем з порушенням встановленого нормами чинного законодавства порядку здійснення виконавчого провадження, тому звернувся в суд з вказаними позовними вимогами.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Також зазначили, що Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)" визнає наявність заборгованості та спрямовує всі можливості для її погашення. Враховуючи скрутне фінансове становище, в якому знаходиться підприємство, що в свою чергу спричинило зменшення обсягів виробництва і відсутність вільних обігових коштів на рахунках, підприємство змушене працювати в режимі суворої економії. Обмежені грошові ресурси які підприємство отримує від реалізації продукції, спрямовані на виплату заробітної плати та грошового утримання, на закупівлю сировини і матеріалів, що необхідні для подальшої роботи підприємства, на сплату енергоносіїв. Крім того, нарахування на заробітну плату засуджених становлять 50%, що дає додаткове навантаження на фінансову ситуацію, але ці кошти направляються для забезпечення життєдіяльності установи. Однією із основних причин скрутного становища підприємства також є те, що фінансування кримінально-виконавчої системи на утримання засуджених здійснюється лише на 40% від мінімальної потреби. Станом на 01.12.2017 року заборгованість державного бюджету перед підприємством становить 1024,0 тис. грн. Щоб відшкодувати витрати на утримання засуджених та виплатити їм заробітну плату, підприємство змушене відволікати власні оборотні кошти та активи, що в свою чергу не дає можливості вчасно та в повному обсязі сплачувати податки та збори. Тому підприємство не в змозі одним платежем погасити вказану заборгованість.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду заперечення, в якому зазначив, що 02.11.2017 року до відділу надійшла вимога № Ю-3У від 05.10.2017 року видана Білогірським управлінням пенсійного фонду України про стягнення з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)" на користь УПФУ 309 969,43 грн. недоїмки зі сплати страхових внесків. 02.11.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 55052968), в якій боржника зобов'язано сплатити борг та подати декларацію про доходи та майно боржника. Постанову про відкриття вручено бухгалтеру Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)" під розписку.

У зв'язку з тим, що на виконанні щодо боржника ДП ІВК № 31 перебуває зведене виконавче провадження, 20.11.2017 року винесено постанову про приєднання до зведеного виконавчого провадження, а також винесено постанову про арешт коштів боржника на суму заборгованості згідно вимоги № Ю-3У від 05.10.2017 року виданої Білогірським УПФУ із врахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а саме 341 466,37 грн.

Вказує, що в добровільний термін боржником борг не сплачується, сума боргу поступово зростає, тому згідно ст.10 Закону України Про виконавче провадження проводяться заходи з примусового виконання рішень, одним із яких є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно боржника.

Дії головного державного виконавця Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо накладення арешту на кошти Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)", та оскаржувану постанову вважає законними та вчиненими (винесеною) на підставі норм Закону України Про виконавче провадження . Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Встановлено, що 02 листопада 2017 року державним виконавцем Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_4 розглянуто заяву про примусове виконання вимоги №Ю-3У від 05.10.2017 року виданої Білогірським УПФУ про стягнення з ІВК №31 на користь УПФУ 309969,43 грн. боргу та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55052968, якою постановлено:

1. Відкрити виконавче провадження з виконання вимоги №Ю-3У від 05.10.2017 року виданої Білогірським УПФУ про стягнення з ІВК №31 на користь УПФУ 309969,43 грн. боргу.

2. Зобов'язати боржника подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

3. Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 30996,94 грн.

03.11.2017 року вказану постанову вручено головному бухгалтеру Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)" ОСОБА_5, що підтверджується відповідною відміткою на постанові.

20 листопада 2017 року головним державним виконавцем Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_6, винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, якою постановлено приєднати виконавче провадження №55052968 з примусового виконання вимоги №Ю-3У від 05.10.2017 року виданої Білогірським УПФУ про стягнення з ІВК №31 на користь УПФУ 309969,43 грн. боргу до зведеного виконавчого провадження №47548283, яке веде Ізяславський РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області.

20.11.2017 року головним державним виконавцем Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_6, при примусовому виконанні вимоги №Ю-3У від 05.10.2017 року виданої Білогірським УПФУ про стягнення з ІВК №31 на користь УПФУ 309969,43 грн. боргу, керуючись ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №55052968, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на всіх наявних рахунках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Державному підприємству "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 341466,37 грн.

Вказану постанову позивачем отримано 29.11.2017 року (вх.№3404), що підтверджується відповідною відміткою на супровідному листі від 20.11.2017 року про направлення постанови про арешт коштів боржника.

Відповідно до довідки Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)", протягом січня - листопада 2017 року підприємством отримано збитку від господарської діяльності в сумі 299,5 тис. грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Згідно із ст.1 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 року "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст. 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частинами 1 - 2 ст.48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частинами 1 - 5 ст. 52 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Згідно з частинами 1 - 4 ст. 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. ОСОБА_3 постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України №2713-IV від 23.06.2005 року "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі - Закон №2713-IV), підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

Статтею 24 Закону №2713-IV встановлено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Установи виконання покарань та слідчі ізолятори, де відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України та Закону України "Про попереднє ув'язнення" засуджені та особи, узяті під варту, залучаються до суспільно корисної праці, спрямовують доходи, отримані від діяльності цих установ та слідчих ізоляторів, на фінансування їх діяльності.

Відповідно до ч. 1, 5 ст.26 Закону №2713-IV, майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

В силу ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з врахуванням обмежень щодо звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, визначених ст.26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", суд приходить до висновку, що постанова про арешт коштів боржника ВП №55052968 від 20 листопада 2017 року підлягає скасуванню.

Разом із тим, суд вважає, що головний державний виконавець Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області при примусовому виконанні вимоги №Ю-3У від 05.10.2017 року виданої Білогірським УПФУ про стягнення з ІВК №31 на користь УПФУ 309969,43 грн. боргу, діяв відповідно до вимог Закону №1404-VIII, тому у суду відсутні підстави для визнання його дій протиправними.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Також, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду про відкриття провадження у цій справі від 12.12.2017 року, позивачу відстрочено сплату судового збору до вирішення спору по суті.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 гривень.

Зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне зобов'язати Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)" сплатити судовій збір в сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн.) в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)" (30300, Хмельницька область, Ізяславський район, місто Ізяслав, вулиця Гагаріна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 08681011) до Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Хмельницької області (30300, Хмельницька область, Ізяславський район, місто Ізяслав, вулиця Подільська, буд. 1, код ЄДРПОУ - 34739431) про визнання дій протиправними та скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову Ізяславського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Хмельницької області про арешт коштів боржника - Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)" від 20.11.2017 року №ВП 55052968. В решті позову відмовити.

Зобов'язати Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 31)" сплатити судовій збір в сумі 1600,00грн.(одна тисяча шістсот грн) до Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складене 21 грудня 2017 року

Головуючий суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_7