Постанова

від 20.12.2017 по справі 816/1794/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Н.І. Слободянюк

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

20 грудня 2017 р. м. Харків

Справа № 816/1794/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017, повний текст складено 13.11.17, по справі № 816/1794/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" (ТОВ "ІНКРІС-АГРО"), звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.09.17 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. (а.с.4-8, 38, 113 т.1)

Позовні вимоги вмотивовано безпідставністю висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки право на формування податкового кредиту позивачем не залежить від факту декларування та сплати податків контрагентом .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі № 816/1794/17 адміністративний позов ТОВ "ІНКРІС-АГРО" задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 25.09.17 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639) на користь ТОВ "ІНКРІС-АГРО" (ідентифікаційний код 38661762) витрати зі сплати судового збору у сумі 4826, 45 грн. (а.с.256-261 т.1)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "ІНКРІС-АГРО", як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення ТОВ “Альфа-Контакт” правил податкової дисципліни.

Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДФС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі № 816/1794/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ІНКРІС-АГРО". (а.с.2-3 т.2)

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області вказано про те, що згідно даних податкової інформації щодо контрагента позивача, у періоди формування ТОВ «Інкріс-Агро» податкового кредиту на підставі податкових накладних від 24.02.2016 № 2 та від 12.03.2016, виписаних ТОВ “Альфа-Контакт”, останнім не задекларовано та, відповідно, не сплачено до бюджету податок на додану вартість за лютий та березень 2016 року.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ “ІНКРІС-АГРО” зареєстровано юридичною особою та взято на податковий облік як платника податків, зборів (обов'язкових платежів) у ДПІ у м. Полтава. (а.с.42-47, 91-94, 116-118 т.1)

У період з 14.08.2017 по 28.08.2017 ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ІНКРІС – АГРО" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2017. (а.с.95-101, 202 т.1)

За результатами цієї перевірки складено акт від 11.09.2017 № 1201/16-31-14-01-10/38661762, яким встановлені порушення позивачем вимог пп.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, пп.200.1, 200.2, 200.10 ст.200 Податкового кодексу України внаслідок:

-заниження податку на додану вартість на загальну суму 241253,00 грн., у т.ч. за квітень 2016 року у сумі 76660,00 грн., за липень 2016 року у сумі 95120,00 грн., за серпень 2016 року у сумі 69473,00 грн.;

-завищення від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 21 декларації ) на загальну суму 20197, 00 грн., у т.ч. за березень 2017 року у сумі 20197, 00 грн. (а.с.11-21, 203-220 т.1)

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року:

-№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 301566,25 грн., у тому числі за основним платежем - 241253,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60313,25 грн. (а.с.9 т.1)

- № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 20197,00 грн. (а.с.10 т.1)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неподання контрагентом позивача – ТОВ “Альфа-Контакт” – податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року та, як наслідок, недекларування податкових зобов‘язань та несплата податку на додану вартість за вказаний період на загальну суму 261450,00 грн. (102690,00 грн. – за лютий 2016 року та 158760,00 грн. – за березень 2016 року) (а.с.13-14 т.1).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.1 та 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 даного Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Положеннями ч.2 ст.9 Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, в тому числі, такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

При цьому, згідно із ч.ч.3 та 5 ст.9 Закону України №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

При цьому, слід відмітити, що окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, щодо взаємовідносин ТОВ "ІНКРІС–АГРО" із ТОВ "Альфа-Контакт".

Так, 10.02.2016 між ТОВ "Альфа–Контакт" (продавець) та ТОВ "ІНКРІС–АГРО" (покупець) укладено договір купівлі – продажу № 2 щодо поставки насіння соняшника сінгента гібрид НК Неома № партії UA-04-19-046/149-15 у кількості 750 од загальною вартістю 2362500, 00 грн. (а.с.22-23 т.1)

На підтвердження поставки насіння соняшника позивачем до матеріалів справи надано засвідчені копії видаткових накладних, податкових накладних, доказів оплати, ТТН, сертифікату якості, доказів подальшої реалізації придбаного насіння третім особам, а також договорів оренди транспортного засобу та нежилого приміщення. (а.с.24-27, 32, 48-79, 119-139, 155-199, 223-251 т.1)

Щодо посилань апелянта на наявну у нього податкову інформацію про ТОВ "Альфа–Контакт" колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях за умови, що контрагент платника податків зареєстрований належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань відсутні негативні відомості щодо стану такого контрагента, а також контрагент є платником податку на додану вартість. (а.с.108-111 т.1)

Так, ТОВ "Альфа–Контакт" на час здійснення відповідних господарських операцій було зареєстроване в якості юридичної особи у встановленому законом порядку та було платником податку на додану вартість (а.с.33, 80-83, 88-90, 140-141 т.1).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” платник податку та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 у справі № 21-318а14 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 30.03.2017 у справі № К/800/8648/16.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2007 по справі "Інтерсплав проти України" вказав, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте , що позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до чинного законодавства та не може нести відповідальність за порушення контрагентом податкового законодавства, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі № 816/1794/17 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі № 816/1794/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2017 року.

Головуючий суддя

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_5 ОСОБА_6