Ухвала

від 12.12.2017 по справі 804/2788/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2017 рокусправа № 804/2788/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дадим Ю.М.

судді: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІМ-ТЕКС до Дніпропетровської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІМ-ТЕКС звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС України в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110070002/2017/100003/1 від 16.01.2017 року;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларацій №110070002/2017/00005;

- зобов'язати Дніпропетровську митницю ДФС прийняти рішення щодо повернення з бюджету України надміру сплачених митних платежів на суму 92173 грн. 92 копійок та подати його на виконання у відповідний орган, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110070002/2017/100003/1 від 16.01.2017 року. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларацій №110070002/2017/00005.

Дніпропетровська митниця ДФС, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до ст.. 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки позивачем не оскаржується постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в частині задоволених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ІМ-ТЕКС та компанією Nantong Lide International Trade Co., LTD укладено контракт № 3007 від 30 липня 2016 року, за якими продавець продає, а покупець купує товари, визначені по кожній поставці Інвойсами. Постачання товару здійснюється на умовах FOB, Шанхай або інші умови, визначені інвойсом.

Згідно додатку від 11.11.2016 року до контракту продавець зобов'язується поставити товар ПВХ синтетична шкіра КРОКОДИЛ , загальною вартістю 20492,50 доларів США. Умови постачання: FOB (Інкотермс в редакції 2010 року) Шанхай.

04.01.2017 року для митного оформлення ТОВ ІМ-ТЕКС подало до Дніпропетровської митниці вантажну митну декларацію №110070002/2017/100046 в режимі ІМ 40 ДР, де митна вартість товару вагою 8483,6 кг «тканина меблева штучна шкіра, з лицьової сторони покрита ПВХ, ширина 140 см, в асортименті: малюнок Crocodile 8197 м/п, використовується у меблевій промисловості» була заявлена за ціною договору на рівні 2,49 дол. США/кг..

Для митного оформлення позивачем надані наступні документи: міжнародна товарно-транспортна декларація №0000884 від 27.12.2016 р.; коносамент №SHALEG1611074B; рахунок на оплату №3064 від 23.12.2016 р.; рахунок на оплату №3065 від 23.12.2016 р.; прайс-лист від 30.07.2016 р.; акт ТПП від 06.12.2016 р.; інвойс 16LDB11-B від 11.11.2016 р.; контракт № 3007 від 30.07.2016 р.; доповнення до контракту від 11.11.2016 р.; калькуляція собівартості від 30.07.2016 р.; лист 37 від 29.12.2016 р.; сертифікат якості від 11.11.2016 р.; експортна митна декларація КНР 223120160820664875 від 11.12.2016 р.

Посадовою особою Дніпропетровської митниці ДФС здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, в результаті якого встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, у зв'язку з чим декларанта повідомлено про можливість (відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України) подати інші документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

В свою чергу, Позивачем були надані додаткові документи для підтвердження митної вартості.

16.01.2017 року Відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070002/2017/00005 та рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110070002/2017/100003/1.

Не погодившись з обґрунтованістю винесення картки відмови у митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом було необґрунтовано прийнято картку відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару, оскільки Позивачем було належним чином підтверджено митну вартість товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Натомість, у відповідності до чинного законодавства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише у межах повноважень та на підставі визначених законом.

Враховуючи аналіз приведених вище норм права, підставою для винесення картки відмови та проведенню дій по коригуванню митної вартості товару можуть слугувати лише обґрунтовані сумніви митного органу в правильності визначення декларантом митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для винесення митним органом оскаржуваного картки відмови у митному оформленні товару №110070002/2017/00005 від 16.01.2017 року та рішення про коригування митної вартості товарів за митною декларацією №110070002/2017/100003/1 від 16.01.2017 року стало виявлення наступних розбіжностей в поданих до митного оформлення документах:

- до митного оформлення у якості документа на підставі якого здійснювалось міжнародне перевезення вантажу було надано договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 01.11.2016 року №218, укладений ТОВ ІМ-ТЕКС (клієнт) з ТОВ ГУД ЛОГІСТІК ( Експедитор ). Однак, відсутнє документальне підтвердження наявності договірних відносин експедитора з безпосереднім перевізником оцінюваного товару;

- відповідно до відомостей заявлених декларантом за митною декларацією №110070002/2017/100046, міжнародне перевезення вантажу здійснено за морським коносаментом від 17.11.2016 року №SHALEG1611074В на судні OOCL BRUSELS 017W4C. Водночас, надані до митного оформлення документи містять відомості про інші транспортні документи, а саме: копія митної декларації країни відправлення містить посилання на транспортну накладну №HLCUSHA1610GXXH8, рахунок експедитора від 23.12.2016 року №3065 - на коносамент SHALEG1611074B.

- відповідно до п.1.3 Договору від 01.11.2016 року №218, під кожне конкретне перевезення Клієнт надає експедитору Заявку. Надані до митного оформлення рахунки експедитора від 23.12.2016 року №3064, №3065 містять посилання на заяви від 10.11.2016 року №10, №11, які не були надані до митного оформлення;

- надані до митного оформлення рахунки на оплату послуг експедитора містять відомості про банківські реквізити ТОВ ГУД Логістік , що не відповідають узгодженим положенням договору від 01.11.2016 року №218;

- відповідно до п.6.1 зовнішньоекономічного контракту від 30.07.2016 року №3007, продавець надає покупцю знижку у розмірі 1 % на загальну вартість першого замовлення нової одиниці раз на рік. За наявною у митниці інформації у 2016 році підприємство не заявляло ввезення товарів зазначеного виробника, що з урахуванням положень п.6.1 контракту може свідчити про формування ціни товару з урахуванням обумовленої знижки.

Вказані недоліки, на думку митного органу, унеможливили визначення митної вартості товару за методом №1, заявленим декларантом в ВМД.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою зазначену позицію митного органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме положень п.1.4 контракту №3007 від 30.07.2016 року, поставка товару здійснюється на умовах FOB (Інконтремс в редакції 2010 року), Шанхай або інших умовах зазначених в інвойсі.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, поставка товару, яка була заявлена Позивачем до митного оформлення, здійснювалась на умовах поставки FOB.

Так, згідно, офіційного тлумачення правил міжнародної торгівлі, Інкотермс 2010: FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження). Термін "Франко борт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставити товар через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Аналіз вказаної норми міжнародної торгівлі вказує на те, що на Продавця покладається обов'язок здійснення поставки товару включно на борт судна, що в свою чергу свідчить про те, що витрати на транспортування товару до порту та його вивантаження на борт судна здійснюється ним та включається до митної вартості товару. В свою чергу, витрати пов'язані з транспортуванням товару з порту до місця призначення здійснюються Покупцем.

Як вбачається з положень п.3.1 Контракту 3007 від 30.07.2016 року, Продавець упаковує товар в рулони, в подвійну поліетиленову упаковку (товщиною не менше 0.1 мм) для транспортування згідно вказівкам Покупця. Вартість навантажувальних робіт, транспортування, пакування та маркировки товару входить до вартості товару.

Отже, з зазначеного вбачається, що посилання митниці на ненадання Позивачем інформації щодо складових ціни товару на заявлених умовах FOB SHANGHAI, а саме витрат на транспортування товару зі складу виробника до погодженого порту та вартість навантаження товару на борт судна є безпідставними, оскільки вони входять до вартості товару.

В свою чергу, з метою транспортування товару з порту Шанхая до порту Одеси та транспортування товару на склад товариства, на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування №218 від 02.11.2015 року укладеного між ТОВ ГУД ЛОГІСТІК та ТОВ ІМ-ТЕКС , Позивачем була оформлена заявка №11 на транспортування та експедирування вантажів від 10.11.2016 року.

Відповідно до вказаної заявки, сторони погодили послуги та їх вартість по перевезенню вантажу по коносаменту SHALEG1611074B в контейнері HLXU6258252, а саме: автоперевезення, НРР, внутрішньо портове експедирування, оформлення документів, зберігання у вартості 11700.00 грн.; транспортно-експедиторські послуги за межами України у розмірі 17700.00 грн. та експедиторську винагороду у розмірі 225.00 грн.

Тобто, на ТОВ ГУД ЛОГІСТІК був покладений обов'язок по надання комплексних послуг по транспортуванню товару, зокрема за межами України.

В свою чергу, як вбачається з коносаменту SHALEG1611074B, транспортування товару здійснювалось Legende Logistics Co., Ltd, що на переконання митного органу свідчить про наявність у Позивача обов'язку надання договору експедитора з вказаною юридичною особою.

Між тим, як вбачається з п.2.1.1 Договору транспортно-експедиторського обслуговування №218 від 02.11.2015 року, Відповідно до цього Договору, Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги Клієнтові за погодженням сторін. При необхідності, для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом, що підтверджує навність і зміст такого договору з транспортними організаціями, являється транспортний документ (накладна) - коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR).

Отже, виходячи з зазначеного, підтвердженням наявності договірних відносин між ТОВ ГУД ЛОГІСТІК та морським перевізником Legende Logistics Co., Ltd є коносамент SHALEG1611074B, де в графі Сonsignee (Вантажоодержувач) зазначається ТОВ ІМ-ТЕКС , та зазначається, що повноважним представником до якого звертатися з питань доставки товарів, виступає ТОВ ГУД ЛОГІСТИК .

Будь-яких інших документів щодо підтвердження взаємовідносин між морським перевізником та експедитором не передбачено ні договором, ні законодавством.

Також, що стосується посилань апелянта на ненадання до митного оформлення 11.2016 року №10, №11, які містяться в посиланнях рахунків експедитора від 23.12.2016 року №3064, №3065, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як було встановлено судом, транспортування товару ТОВ ГУД ЛОГІСТІК до Позивача здійснювалось на підставі заявки на транспортування та експедирування вантажів №11 від 10.11.2016 року, в якій було погоджено послуги по перевезенню вантажу по коносаменту SHALEG1611074B та визначено загальну вартість таких послуг у розмірі 29625.00 грн.

Так, відповідно до вказаної заявки №11 від 10.11.2016 року, ТОВ ГУД ЛОГІСТІК було оформлено рахунки на оплату №3065 від 23.12.2016 року та №3066 від 23.12.2016 року, які містять прямі посилання на їх оформлення на підставі заявки №11 від 10.11.2016 року та коносаменту SHALEG1611074B.

В свою чергу, рахунок на оплату №3064 від 23.12.2016 року був оформлений на підставі заявки №10 від 10.11.2016 року та коносаменту SHALEG1611074А, товар по якому проходив митне оформлення по іншій митній декларації.

Отже, для визначення митної вартості товару та його митного оформлення, поставленого за коносаментом SHALEG1611074B, Позивач не повинен надавати заявку №10 від 10.11.2016 року, оскільки вона стосується поставки товару за коносаментом SHALEG1611074А.

Поряд з вказаним, як вбачається з рахунків на оплату №3065 від 23.12.2016 року та №3066 від 23.12.2016 року, перелік наданих послуг та їх вартість відповідає заявленим послугам за заявкою №11 від 10.11.2016 року.

Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання митного органу на ненадання Позивачем транспортну накладну №HLCUSHA1610GXXH8, як на підставу неможливості визначення митної вартості товару за заявленою позивачем митною декларацією, оскільки, як вбачається з експортної декларації країни відправлення, документ №HLCUSHA1610GXXH8 є відвантажувальним документом.

В свою чергу, як було встановлено судом, витрати по транспортуванню товару та його відвантаження в порту відправлення було покладено на продавця товару та включалось до вартості товару, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для витребування у Позивача вказаного документу.

Також, суд апеляційної інстанції вважає належними висновки суду першої інстанції, що зазначення в товаросупровідних документах наданих декларантом до перевірки саме коносаменту №SHALEG1611074B є підтвердженням досягнення згоди між сторонами щодо права ТОВ ІМ-ТЕКС на отримання товару, оскільки, відповідно до визначення, саме коносамент є товаросупровідним документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Поряд з вказаним, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання митного органу на те, надані до митного оформлення рахунки на оплату послуг експедитора містять відомості про банківські реквізити ТОВ ГУД Логістік , що не відповідають узгодженим положенням договору від 01.11.2016 року №218, оскільки зміна розрахункових рахунків експедитора та його самостійне їх зазначення в рахунках на оплату не мають впливу на вартість наданих ним послуг та як наслідок на визначення митної вартості товарів.

Так, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів законодавець надав митному органу як право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості так і право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а також застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Відповідачем на обґрунтування своє позиції не надано доказів звернення до митних органів країни експорту товару із запитом щодо надання необхідних відомостей для підтвердження ціни. Між тим чинним законодавством саме на митний орган покладений обов'язок із здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції).

Отже, з зазначеного вбачається, що подані Позивачем документи не містять розбіжностей, які б позбавляли можливості належним чином встановити митну вартість товару та як наслідок здійснити його митне оформлення.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності прийняття митним органом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко