Постанова

від 21.12.2017 по справі 823/169/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/169/17 Прізвище судді першої інстанції: В.П. Тимошенко

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Колос Чигиринщини" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про визнання протиправним та скасування рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення відповідача унеможливлює реалізацію позивачем права на користування земельною ділянкою, оскільки державний реєстратор прав на нерухоме майно через спірне рішення не реєструє договір оренди, укладений позивачем з ОСОБА_2 щодо тієї ж земельної ділянки. Позивач стверджує, що спірне рішення прийняте в період дії чинного договору позивача, а отже свідчить про подвійну реєстрацію речових прав, що не відповідає вимогам закону.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року задоволено повністю вказаний адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано рішення від 25.02.2016 року, 13:33:20 год., номер запису про інше речове право 15730164 про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,8953 га, кадастровий номер НОМЕР_1, належної ОСОБА_2, за ТОВ СП"Нібулон" на підставі Договору оренди землі від 26.05.2010 року б/н та договору від 01.06.2016 року б/н про внесення змін до договору оренди землі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон подало апеляційну скаргу. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вважає, що під час розгляду даної справи по суті суд першої інстанції дійшов до невідповідних обставинам справи висновків, у зв'язку з чим, на його думку, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Позивач зареєстрований юридичною особою з 15.01.2004 року (код ЄДРПОУ 32482851).

Даними договору від 30.05.2011 року № 281 в матеріалах судової справи, укладеному позивачем, як орендарем, та ОСОБА_2, як орендодавцем, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 підтверджується право такого користування протягом 5 (п'яти) років та державна реєстрація цього договору у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області (у Державному реєстрі земель запис від 20.04.2012).

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом серії НОМЕР_2.

Згідно з актом від 20.04.2012 року сторони вищезгаданого договору здійснили приймання-передачу зазначеної земельної ділянки.

Докази розірвання вказаного договору, у тому числі скасування його державної реєстрації відсутні.

31.05.2016 року позивач та ОСОБА_2 уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки № 123, яким погодили термін її оренди на 10 років.

Державний реєстратор рішенням від 08.12.2016 року № 32802261 відмовив у державній реєстрації цього договору з огляду на те, що заявлене право вже зареєстровано за іншим орендарем.

Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16) підтверджується внесення запису № 15730164 про інше речове право. Підставою його виникнення зазначено договір оренди б/н від 26.05.2010 року та договір про внесення змін від 01.06.2016 року б/н, укладені між ТОВ СП "НІБУЛОН" та ОСОБА_2 Підстава внесення запису - рішення від 04.08.2016 року (індексний номер 30773096) державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Грицаєнко О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Зміст іншого речового права полягає в передачі в строкове платне користування вищевказаної земельної ділянки терміном на 7 років з правом пролонгації.

Вважаючи оскаржуване рішення державного реєстратора протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 цього Закону підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Отже, право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У статті 1 цього Закону надано визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема визначено, що "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини 1 статті 4 названого Закону державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" установлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідно до частини 2 статті 38 названого Закону витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Згідно пункту 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Статтею 202 Земельного кодексу України, у редакції, що була чинною до 01.01.2013 року, передбачалось, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно пункту 4 Розділ VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Пунктом 134 Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про таку земельну ділянку до Поземельної книги (в тому числі у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", під час перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки з державного реєстру земель) здійснюється Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 124 цього Порядку.

Відповідно до пункту 124 Порядку ведення Державного земельного кадастру Державний кадастровий реєстратор за результатами розгляду документів, поданих для внесення до Поземельної книги змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 119 цього Порядку, вносить зміни до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі, яка містить відомості про відповідну земельну ділянку. До Поземельної книги в паперовій формі зміни до зазначених відомостей вносяться Державним кадастровим реєстратором у разі звернення власника або користувача земельної ділянки за внесенням певних відомостей (змін до них) до відповідної Поземельної книги та/або отриманням певних відомостей з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Колегією суддів встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку спірне оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 01 серпня 2016 року було прийняте Грицаєнко О.А. як державним реєстратором Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області.

Будь-яких інших документів та доказів щодо оскаржуваного позивачем спірного рішення державного реєстратора сторонами не надано, а колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегією суддів встановлено, що даний адміністративний позов подано позивачем до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області як відповідача - суб'єкта владних повноважень, яка жодних дій щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку ОСОБА_2 не вчиняла, а відтак не є тією особою, яка повинна відповідати за адміністративним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, заміна неналежної сторони можлива лише у суді першої інстанції.

Отже, даний позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції не було надано правової оцінки зазначеній обставині, у зв'язку з чим прийнято помилкове рішення про задоволення даного адміністративного позову.

Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон , викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон , зазначені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон - задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року - скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст складено 21.12.2017 року.

Дата складання повного тексту21.12.2017