Рішення

від 06.12.2017 по справі 322/1178/17

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

06 грудня 2017 рокуСправа № 322/1178/17

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:Селянського (фермерського) господарства Волна про:витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

20 жовтня 2017 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просив суд:

- витребувати у відповідача з чужого незаконного володіння земельну ділянку позивача для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,5799 га, кадастровий номер 2323686200:07:012:0018, яка розташована на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, в зв'язку з тим, що відповідач на сьогоднішній день користується землею без правової підстави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Між відповідачем та батьком позивача 01.11.2017 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2323686200:07:012:0018 строком на 10 років. Після підписання договору земельну ділянку було передано за актом приймання-передачі відповідачу. Відповідач фактично користувався земельною ділянкою 10 років як передбачено укладеним договором.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про те, що він не має наміру продовжувати орендні відносини після закінчення строку договору і просив земельну ділянку не обробляти і не засівати.

В добровільному порядку відповідач не повертає позивачу земельну ділянку. Листом № 38 від 19.10.2017 відповідач повідомив позивача про те, що договір оренди земельної ділянки, укладений між СФГ Волна та батьком позивача зареєстрований 30.06.2011, а тому він дійсний до 30 червня 2021 року.

Виходячи з наведеного, та посилаючись на норми ст.ст. 16, 20, 31 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 15, 319, 321, 387, 1212-1215 ЦК України, позивач підтримав заявлені ним вимоги у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, вважаючи його необґрунтованим та з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 07.06.2017 у справі № 634/769/15-ц, зазначив про необхідність обчислення строку договору оренди землі з моменту його державної реєстрації.

У судовому засіданні 06.12.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,5799 га, розташованої на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, з кадастровим номером 2323686200:07:012:0018, яку він успадкував після смерті 30.05.2015 батька - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 08.02.2016 № 73 та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

01 листопада 2007 року між ОСОБА_4 (орендодавець) та фермерським господарством Волна (орендар) було укладено договір оренди щодо вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області 30 червня 2011 року.

Відповідно до зазначеного договору оренди земельної ділянки:

- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (п. 1.1);

- об'єктом оренди є земельна ділянка площею 4,58 га, кадастровий номер: 2323686200:07:012:0018 (п. 2.1);

- договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1);

- після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 7.1);

- дія договору припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 12.2).

Виходячи з пояснень сторін, судом встановлено, що між ними існує спір щодо початку строку дії договору оренди землі, а саме, на думку позивача, строк договору починається з моменту його укладення, а саме з 01.11.2007, а на думку відповідача, строк дії договору обчислюється з дати його державної реєстрації, - з 30.06.2011.

Про смерть первісного орендодавця ОСОБА_4 відповідачу було відомо, що визнано сторонами у судовому засіданні. Так представник відповідача зазначив, що орендарем виплачувалася допомога на поховання, передбачена пунктом 4.1 договору оренди, а представник позивача та позивач підтвердили цю обставину.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Суд зазначає про помилковість позиції відповідача щодо обчислення строку дії договору, виходячи з такого.

За правилом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є обов'язковим для суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальною юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, при розгляді даної справи суд враховує правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 19 лютого 2014 року по справі № 6-162ц13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 37520393), від 06 березня 2013 року по справі № 6-5цс13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 30112967), від 18 грудня 2013 року по справі № 6-127цс13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 36475633), від 18 січня 2017 року по справі № 532\129\16-ц (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 64224578) і приходить до наступних висновків.

За змістом ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 01.11.2007) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 01.11.2007) до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема строк дії договору оренди.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки, а реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору (правова позиція ВСУ № 6-127цс13).

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Таким чином, сторони у даній справі дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі, в тому числі щодо строку його дії, 01.11.2007, скріпивши договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (правова позиція ВСУ № 6-162ц13).

Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки незалежно від дати проведення такої реєстрації (правова позиція ВСУ № 6-5цс13).

У випадку, якщо сторонами в договорі оренди землі спеціально передбачено умову, відповідно до якої строк договору розпочинається з моменту його державної реєстрації, обчислення строку договору оренди в такому разі має здійснюватися з моменту його державної реєстрації (правова позиція ВСУ № 532\129\16-ц). Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 по справі № 634/769/15-ц (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 67319628), на яку посилається відповідач.

Відповідно до ст. 631 ЦК України з моментом укладення договору пов'язується початок дії договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що в тому разі, коли договором оренди землі не передбачено умови про початок строку його дії з моменту державної реєстрації, строк такого договору має обчислюватися з моменту його укладення, тобто з дати його підписання сторонами.

Оскільки у даній справі під час укладення договору оренди земельної ділянки від 01.11.2007 його сторонами не було погоджено умови, відповідно до якої строк цього договору має обчислюватися з моменту його державної реєстрації, правильною є позиція позивача у даній справі щодо закінчення строку дії цього договору оренди земельної ділянки 02.11.2017 (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Таким чином, у зв'язку із закінченням строку дії вищезазначеного договору оренди землі відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянку позивачу на підставі п. 7.1 цього договору та ст. 34 Закону України Про оренду землі .

Виходячи з наведеного, суд визнає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До позовної заяви додано квитанцію від 13.11.2017, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 687,00 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Волна - задовольнити повністю.

2.Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство Волна повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,5799 га, кадастровий номер 2323686200:07:012:0018, розташовану на території Сторчівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, у зв'язку із закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі від 01 листопада 2007 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області 30 червня 2011 року.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Волна на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 687,00 грн. (шістсот вісімдесят сім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков