Ухвала

від 11.12.2017 по справі 4/102-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" грудня 2017 р. Справа № 4/102-10

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Харківського відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет"

про стягнення 2817103,95 грн.

за участю представників учасників провадження:

позивач (стягувач) - Братченко А.В., предст. за дов. № 09-12/321 від 02.08.2017;

відповідач (скаржник, боржник) - Сечко С.В., предст. за дов. № 14 від 15.08.2017;

ДВС - Голяченко І.П., предст. за дов. від 22.09.2017 № 349-15/17.

встановив:

До господарського суду Київської області надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області при виконанні наказу господарського суду Київської області від 12.08.2010 у виконавчому провадженні № 35878620.

В обґрунтування поданої скарги, скаржник зазначив, що при примусовому виконанні рішення господарського суду Київської області у виконавчому провадження за номером 35878620 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області порушено вимоги ЗУ Про виконавче провадження винесено постанову від 25.07.2017 щодо арешту рахунку боржника, постанову від 25.07.2017 щодо арешту майна боржника, постанову від 25.07.2017 щодо розшуку майна боржника, які підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 30.10.2017 було призначено розгляд скарги на 27.11.2017 та зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області подати до суду письмові пояснення на подану скаргу.

22.11.2017 на адресу суду від стягувача надійшов письмовий відзив на подану скаргу, відповідно до якої з посиланням на норми законодавства з приводу виконання рішень, останній проти задоволення скарги заперечує та просить відмовити в її задоволенні.

Представник державної виконавчої служби письмових пояснень по суті скарги та матеріалів виконавчого провадження не подав, однак усно в судовому засіданні проти скарги заперечив.

В судовому засіданні 27.11.2017 було оголошено перерву до 11.12.2017, про що сторони були повідомлені під розписку в бланку оголошення перерви.

07.12.2017 від старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надійшли письмові заперечення на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження, які залучені до матеріалів справи.

Присутні в судовому засідання 11.12.2017 учасники провадження надали усні пояснення з приводу поданої скарги; додаткових доказів та письмових обґрунтувань чи заперечень сторонами подано не було.

Розглянувши матеріали справи, та подану скаргу, суд встановив, що на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області знаходиться наказ Господарського суду Київської області від 12.08.2010 року у справі № 4/102-10 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Євроагромаркет (08403, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Переяславська, 19, код 32975988) (надалі - Боржник) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк (01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12) - 2 000 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором, 462 460,00 грн. заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, 50 000,00 грн. заборгованості за простроченою комісійною винагородою за управління кредитом, 266 089,77 грн. пені, 25 151,01 грн. державного мита, 232,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання відповідного рішення, було видано 12.08.2010 відповідний наказ та відкрито виконавче провадження за номером № 35878620.

В ході примусового виконання судового рішення, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, відповідно до протоколу про проведення електронних торгів від 02.06.2017 року шляхом реалізації нерухомого майна, було перерахованого на депозитний рахунок ДВС 820 091, 20 грн.

В подальшому, державним виконавцем було винесено оскаржувані постанови від 25.07.2017 про арешт коштів боржника, про арешт рухомого майна та про доручення на проведення виконавчих дій (проведення майнового стану боржника та перевірку місцезнаходження рухомого майна боржника), які, на думку, скаржника підлягають скасуванню з наступних підстав:

- постанова про арешт коштів боржника направлена на арешт рахунку, на якому обліковуються кошти призначені для здійснення соціальних виплат, та на які заборонено звертати стягнення у відповідності до ст. 52 ЗУ Про виконавче провадження ;

- постанова про арешт рухомого майна не відповідає ст. 57 Про виконавче провадження , оскільки державним виконавцем не з'ясовано, що вартість майна перевищує заборгованість за рішенням, а тому державний виконавець наклав арешт на суму, яка перевищує розмір заборгованості за виконавчим документом;

- постанова про розшук майна та про доручення державному виконавцю Бобровицького районного відділу ДВС ГТУЮ в Чернігівській області на проведення виконавчих дій пов'язаних з складанням акту опису та арешту нерухомого майна, винесена з порушенням норм ЗУ Про виконавче провадження та ЗУ Про іпотеку , оскільки державний виконавець не мав права давати доручення щодо додаткового обтяження майна, за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса.

Разом з тим, як зазначають стягувач та державний виконавець, винесені Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постанови та дії державного виконавця відповідають ЗУ Про виконавче провадження та підстав для їх визнання незаконними немає.

Заслухавши пояснення та заперечення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши вказану скаргу та відзиви на неї, із застосуванням норм чинного законодавства, та враховуючи подані матеріали виконавчого провадження, суд зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході проведення виконавчих дій було примусово реалізовано майно боржника, а саме: предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 221,50 кв. м., що розташоване за адресою Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Переяславська, 19. Майно боржника реалізовано на суму 779086,64 грн., з них 706896,95 грн. перераховано стягувачу в рахунок часткового погашення заборгованості, 70689,69 грн. в рахунок часткової сплати виконавчого збору та 1500 грн. в рахунок сплати витрат на проведення виконавчих дій.

Станом на сьогоднішній день залишок нестягнутої заборгованості за даним виконавчим документом становить 2097036,60 грн. та залишок нестягнутого виконавчого збору становить 209703,66 грн.

Однак, як зазначає скаржник, державний виконавець, здійснивши арешт рахунку боржника, не переконався, що на вказаному рахунку обліковуються кошти, призначені для здійснення соціальних виплат, та на які заборонено звертати стягнення у відповідності до ст. 52 ЗУ Про виконавче провадження .

У відповідності до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

При проведенні виконавчих дій державний виконавець для забезпечення виконання рішення суду постановою від 25.07.2017 р. ВП № 35878620 наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Боржника № 26007300381050 в Філії Головне управління по м. Києву та Київській області ВАТ Ощадбанк , МФО 322669; № 26007241090 в АБ Укргазбанк , МФО 320478; № 26005000048127, № 26000000047338 в ПАТ УКРСОЦБАНК , МФО 300023.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження не підлягають арешту в порядку , встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа , центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Враховуючи положення ст. 52 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець, не знаючи які із виявлених рахунків із спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонено законом, керуючись ч. 1 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження звертає стягнення на всі виявлені кошти боржника - юридичної особи.

В свою чергу, банк або інша фінансова установа на підставі ч. 3 ст. 52 зазначеного Закону у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання лише в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Як вбачається з листа від 09.08.2017 р. № 46-07/1344-1648БТ ПАТ Державний ощадний банк України повідомило Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, що на виконання постанови про арешт коштів боржника від 25.07.2017 р. ВП № 35878620 04.08.2017 р. накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунку в зазначеній банківській установі, залишок грошових коштів на арештованому рахунку №26007300381050 -0,00 грн.

При цьому, жодних повідомлень про те, що зазначений рахунок призначений для здійснення соціальних виплат, звернення стягнення на які заборонено законом, АТ Ощадбанк не повідомлено.

Виходячи з викладеного вище, дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області при накладенні арешту на грошові кошти боржника, в т.ч. що містяться на рахунку Боржника № 26007300381050 в Філії Головне управління по м. Києву та Київській області ВАТ Ощадбанк , правомірні, здійснені у межах та на виконання вимог Закону України Про виконавче провадження .

Щодо посилання боржника на незаконність дій державного виконавця при винесенні постанови про арешт рухомого майна боржника, яке належить боржнику на праві власності, суд зазначає наступне.

У відповідності до оскаржуваної постанови, для забезпечення виконання рішення суду постановою від 25.07.2017 р. ВП № 35878620, державний виконавець наклав арешт на зареєстроване за боржником рухоме майно, а саме: сільськогосподарську техніку (трактори, комбайн).

Боржник посилається на те, що постанова про накладення арешту на все виявлене за боржником рухоме майно є неправомірною, оскільки вартість зазначеного майна, за словами скаржника, перевищує суму заборгованості за виконавчим документом.

З даного приводу суд зазначає, що у відповідності до ст. 56 ЗУ Про виконавче провадження , арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У відповідності до ч. 5 ст. 48 ЗУ Про виконавче провадження , у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що при здійсненні виконавчих дій, з метою забезпечення виконання зобов'язань та повного виконання рішення, державним виконавцем накладається арешт на все виявлене майно з урахуванням всіх можливих затрат, які можуть бути понесені в процесі здійснення виконавчих дій, а також стягуваної суми згідно наказу.

До того ж, дії виконавця щодо арешту всього виявленого майна не є обов'язковим наслідком його повної реалізації в подальшому, оскільки виявлене рухоме майно (транспортні засоби) є окремими одиницями, а тому після проведення оцінки в порядку ч. 3 ст. 57 ЗУ Про виконавче провадження , державний виконавець може звернути стягнення лише на окремі одиниці, якщо їх розмір покриває в повному обсязі заборгованість за виконавчим документом та інші витрати, пов'язані з примусовим виконанням рішення. Вказане також не позбавляє права боржника запропонувати ті види майна, які необхідно реалізувати в першу чергу, як це передбачено вищезазначеними нормами.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що постанова про накладення арешту на все виявлене за боржником рухоме майно є правомірною, відповідає вимогами ЗУ Про виконавче провадження , а відтак підстав для її скасування немає.

З приводу посилань боржника на незаконність дій державного виконавця при винесенні постанови про доручення на проведення виконавчих дій, боржник посилається на незаконність дій державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови від 25.07.2017 у зв'язку з тим, що належний боржнику комплекс нежитлових будівель за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район, с. Чистопілля, вул. Механізаторська, 1 перебуває в іпотеці за договором іпотеки № 171 від 14.02.2012 р.

Так, як вбачається з вказаної постанови від 25.07.2017 р. ВП № 35878620, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області доручив державному виконавцю Бобровицького районного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області провести перевірку майнового стану боржника, в тому числі за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район, с. Чистопілля, вул. Механізаторська, 1, та провести опис та арешт рухомого майна та нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель, про що скласти відповідну постанову про опис та арешт майна боржника.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження , для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

В даному випадку, наказ про примусове виконання рішення у справі № 4/102-10 виданий Господарським судом Київської області 12.08.2010 року, комплекс нежитлових будівель за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район, с. Чистопілля, вул. Механізаторська, 1 переданий в іпотеку за договором іпотеки № 171 від 14.02.2012 р., тобто право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження може бути звернено стягнення на зазначене заставлене майно.

Що стосується дій державного виконавця з приводу оголошення в розшук майна боржника у відповідності до постанови від 25.07.2017, то як вбачається з листа державного виконавця від 18.07.2017 за вих. № 5689 боржникові направлено вимогу щодо виконання даного рішення суду та зобов'язано надати пояснення відносно невиконання рішення суду, інформацію щодо коштів, майна та інших цінностей, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості та додатково вимагалося направити до відділу свого представника.

31.07.2017 за вих. № 5896 боржникові направлено вимогу державного виконавця щодо надання до відділу інформації про місце перебування (знаходження) заставного рухомого майна (спеціальна техніка, запчастини тощо) чи надати його до відділу.

18.08.2017 до відділу ДВС надійшов лист від боржника, яким останній доводить до відома, що майно зазначене у вимозі державного виконавця від 31.07.2017 за вих. № 5896 має властивості повного зношення , тобто повну та достовірну інформацію про його місце перебування та стан не надано.

Згідно ч. 2,3 ст. 36 ЗУ Про виконавче провадження , розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.

Зважаючи на те, що на момент винесення постанови про розшук, рішення суду не виконано, місцезнаходження майна боржника державному виконавцю не відомо та з боку боржника повної та достовірної інформації про його місцеперебування не повідомлено, постанова про розшук майна боржника від 25.07.2017 винесена правомірно та підстав для її скасування немає.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

В свою чергу, викладені в скарзі обставини є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими матеріалами справи. Натомість, матеріали виконавчого провадження свідчать про вчинення всіх необхідних виконавчих дій для розшуку/виявлення та реалізації нерухомого майна, що обґрунтовано дає підстави вважати, що державним виконавцем дотримані всі вимоги, визначені ЗУ Про виконавче провадження .

За таких обставин, вимога скаржника про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33-36, 86, 121 2 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет" в задоволенні скарги.

Суддя О.В. Щоткін