Рішення

від 14.12.2017 по справі 369/12033/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12033/17

Провадження № 2/369/4348/17

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Завойській В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс про зобов'язання провести перерахунок і виплату заробітної плати та видати довідку про фактично отриману заробітну плату,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до відповідача Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс про зобов'язання провести перерахунок і виплату заробітної плати та видати довідку про фактично отриману заробітну плату.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 2 групи.

З 1995 року він перебуває на обліку в УПФУ Києво-Святошинського району Київської області та отримує пенсію як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи.

На час, коли відбулася аварія на ЧАЕС він працював методистом Укрценткардліс та був призваний на військові збори для участі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він отримав дозу радіаційного опромінення 20,09 Бер. Під впливом іонізуючого випромінення він втратив здоров'я, отримав невиліковну фізичну і психологічну недугу, внаслідок чого став інвалідом.

В жовтні 2017 році йому стало відомо, що роботу, які він виконував у зоні відчуження, було оплачено неправильно. За роботу по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи він повинен був отримати виплати, передбачені діючим у 1986 році законодавством, а саме постановою ради Міністрів СРСР І ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195; розпорядженням Ради міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс; постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7.

Оскільки передбачені діючим законодавством виплати за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йому не нараховувались і не виплачувались, розмір його фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження визначений неправильно, що призвело до неправильного нарахування і суттєвого заниження розміру пенсії, тому він звернувся із письмовою заявою до Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс з проханням провести перерахунок та виплатити йому вказані кошти, а також видати довідку про фактичний заробіток.

На вказану заяву Українським центром підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс йому була надана відповідь згідно листа № 414 від 27 жовтня 2017 року про те, що нарахування та виплати йому заробітної плати за роботу в зоні відчуження проведені правильно, тому підстави для проведення перерахунку і видачі довідки про заробітну плату відсутні.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив зобов'язати Український центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс провести нарахування та виплату йому заробітної плати за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 08 вересня 1986 року по 31 жовтня 186 року з урахуванням заробітної плати з коефіцієнтом 5 у третій зоні небезпечності міста Прип ять та з оплатою праці в подвійному розмірі за роботу у вихідні дні в загальній сумі 1894,59 крб., одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення у сумі 725 крб., добових у розмірі 185,50 крб., премії в сумі 696 крб. відповідно до постанови ради Міністрів СРСР І ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195; розпорядження Ради міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс; постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7, та видати відповідну довідку про фактично отриману заробітну плату за роботи в зоні відчуження з урахуванням перерахунку для пред'явлення до органів Управління пенсійного фонду України для нарахування пенсії.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. До суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 09 по 30 вересня 1986 року та 01 по 31 жовтня 1986 року працював методистом Укрценткардиліс та був призваний на військові збори і приймав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 категорії 1.

Згідно довідки МСЕК серії 2-18 АБ ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи захворювання, яке пов'язане із захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс із заявою, в якій просив нарахувати і виплатити йому кошти згідно положень постанови ради Міністрів СРСР І ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195; розпорядження Ради міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс; постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7 та видати йому довідку про його фактичний заробіток за період роботи в зоні відчуження в м. Прип'ять за період з 09 вересня 1986 року по 31 жовтня 1986 року.

Листом № 414 від 27 жовтня 2017 року Український центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс повідомив ОСОБА_1 про те, що відсутні підстави для проведення перерахунку заробітної плати та видачі довідки про заробітну плату. У своєму листі відповідач зазначив про те, що розрахунок його заробітної плати був проведений згідно документів, які були надані на той час. Одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки згідно Розпорядження Ради Міністрів України СРСР № 964 рс від 17 травня 1986 року не виплачувалась, документи, що підтверджують дозу опромінення, в особовій справі відсутні.

Згідно вимог ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з від повідних питань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у Чорнобильській зоні у період з 09 вересня 1986 року по 31 жовтня 1986 року.

При здійсненні розрахунку заробітної плати було використано повний календарний місяць перебування позивача ОСОБА_1 у зоні відчуження, а саме жовтень 1986 року.

Нарахування заробітної плати за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках здійснюється у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23 листопада 2011 року № 2010.

Згідно вказаної постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , позивачу було здійснено нарахування заробітної плати за жовтень місяць 1986 року. За цей період були здійснені відповідні нарахування (100 % тарифного окладу - 145 рублів, проведена оплата з врахуванням коефіцієнта кратності 3 - 435 рублів, премія, яка передбачена системою оплати праці 60 % - 348 рублів та збережено середню заробітну плату - 224,75 рублів), що в загальному склало 1152 рублів 75 коп..

Вищевказані нарахування заробітної плати були включені в довідку, яка видавалась ОСОБА_1.

Згідно вимог ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язані видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Статтею 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено, що видача довідок про заробіток за роботу (службу) в зоні відчуження, а також на територіях радіоактивного забруднення здійснюється підприємствами за основним місцем роботи працівників того часу.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України Про оплату праці право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.92 р. № 09-3751, якщо підприємством було невірно нарахована заробітна плата за роботу в зоні відчуження, то підприємство на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно із законодавством, розраховану таким чином заробітну плату не індексують і не виплачують, а лише враховують при обчисленні пенсії.

У разі, якщо особа, яка брала участь у виконанні робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вважає, що оплату праці за виконання зазначених робіт було здійснено неправильно, з метою відстоювання своїх прав та для можливого позитивного вирішення питання можливо застосовувати ст. ст. 233, 238 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким терміном. Тобто трудове законодавство не обмежує строки звернення працівника в суд, якщо його трудове право на відповідну оплату праці порушене.

За змістом ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. У ч. 1 ст. 2 цього ж Закону визначено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 2 Закону України Про оплату праці додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ч. 4 ст. 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

01 січня 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок).

Із п.1 цієї постанови Кабінету Міністрів України вбачається, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

У п.1 даного Порядку передбачено, що за бажанням осіб пенсії можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

В письмових запереченнях, які надійшли від представника відповідача Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс, вказано про те, що одноразова допомога в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки згідно з Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР № 964 рс від 17 травня 1986 року не виплачувалась. Документи про підтвердження дози опромінення надані не були, і в особовій справі ОСОБА_1 вони також відсутні, що унеможливлює вказати відповідні нарахування у довідці про фактичний його заробіток.

Про вказану обставину було також зазначено у листі Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс за № 414 від 27 жовтня 2017 року, який надавався позивачу ОСОБА_1 на його заяву від 12 жовтня 2017 року.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позивачу за період роботи в зоні відчуження під час виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період з 09 вересня 1986 року по 31 жовтня 1986 року одноразова допомога в п'ятикратному розмірі тарифної ставки не виплачувалась.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд, з'ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, що його права порушені з боку відповідача.

З тих доказів, які надано позивачем ОСОБА_1 в обгрунтування заявлених вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 49 КЗпП України, ст. 2 Закону України Про оплату праці , ст. ст. 15, 54, 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7, Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 3, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткардліс про зобов'язання провести перерахунок і виплату заробітної плати та видати довідку про фактично отриману заробітну плату відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.