Постанова

від 15.03.2018 по справі 369/12033/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12033/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М. Провадження № 22-ц/780/1024/18 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О. Категорія 52 15.03.2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Журби С.О.,

суддів Березовенко Р.В., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрцентркадриліс про зобов'язання провести перерахунок і виплату заробітної плати та видати довідку про фактично отриману заробітну плату,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував наступним:

З 1995 року він перебуває на обліку в УПФУ Києво-Святошинського району Київської області та отримує пенсію як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи.

Зазначав, що він працював методистом Укрцентркадриліс та був призваний на військові збори для участі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У жовтні 2017 році йому стало відомо, що виплати за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, передбачені діючим у 1986 році законодавством, а саме постановою ради Міністрів СРСР І ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс, постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7, йому не нараховувались і не виплачувались, розмір його фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження визначений неправильно, що призвело до неправильного нарахування і суттєвого заниження розміру пенсії. Позивач звернувся із письмовою заявою до Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрцентркадриліс з проханням провести перерахунок та виплатити йому вказані кошти, а також видати довідку про фактичний заробіток. На вказану заяву листом №414 від 27 жовтня 2017 року відповідачем йому була надана відповідь, згідно якої нарахування та виплати йому заробітної плати за роботу в зоні відчуження проведені правильно, відтак підстави для проведення перерахунку і видачі довідки про заробітну плату відсутні.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача позивач просив суд зобов'язати Український центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрцентркадриліс провести нарахування та виплату йому заробітної плати за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 08 вересня 1986 року по 31 жовтня 1986 року з урахуванням заробітної плати з коефіцієнтом 5 у третій зоні небезпечності міста Прип'ять та з оплатою праці в подвійному розмірі за роботу у вихідні дні в загальній сумі 1894,59 крб., одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення у сумі 725 крб., добових у розмірі 185,50 крб., премії в сумі 696 крб., а також видати відповідну довідку про фактично отриману заробітну плату за роботи в зоні відчуження з урахуванням перерахунку для пред'явлення до органів Управління пенсійного фонду України для нарахування пенсії.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Зазначає, що суд дійшов хибного висновку про те, що його позовні вимоги не підлягають задоволенню. Вважає рішення таким, що не ґрунтується на положеннях закону.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає наведеним вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що нарахована позивачу заробітна плата, яка була відображена відповідачем у виданій ним позивачу довідці, відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи, відтак підстави для задоволення позову відсутні. З наведеною позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивач звернувся до відповідача за отриманням даних, необхідних йому для перерахунку призначеної пенсії, яка, з його точки зору, виплачувалася в неналежному розмірі.

У відповідності до положень п. 7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються, виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня, незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці, згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3. Відповідає такий порядок кратності заробітних плат і положенням постанови ради Міністрів СРСР І ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195.

Із запису у військовому квитку позивача вбачається, що він в період з 09 вересня 1986 року по 31 жовтня 1986 року виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС на території, віднесеній до ІІІ зони небезпеки. Зважаючи на це, заробітна плата позивача у вказаний період мала виплачуватися у п'ятикратному розмірі (чотирикратний розмір зверх до середньомісячної заробітної плати) виходячи з тарифної ставки (окладу) за основним місцем роботи, чого, однак зроблено не було.

Окрім наведеного, у відповідності до п. 5 постанови ради Міністрів СРСР І ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 та п. 5 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7 робота у вихідні та святкові дні підлягала оплаті у подвійному розмірі. Також позивачу згідно порядку, передбаченому положеннями постанови № 207-7, підлягала виплаті премія у розмірі 60% тарифноїставки (окладу) в місяць.

Згідно інформації, що міститься у військовому квитку позивача, у вищезгаданий період він отримав дозу опромінення 20,09 рентген, відтак у відповідності до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс позивачу мала бути виплачена одноразова винагорода у розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу).

З урахуванням наведених обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про обґрунтованість посилань позивача на невідповідність відомостей, вказаних відповідачем у довідці про отриману ОСОБА_2 заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 09 вересня 1986 року по 31 жовтня 1986 року, необхідній останньому для подання до органів Пенсійного фонду України для нарахування пенсії, оскільки такі дані мають бути відображені з урахуванням заробітної плати з коефіцієнтом 5 за роботу у третій зоні небезпечності та з оплатою праці в подвійному розмірі за роботу у вихідні дні, одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення, а також премії у розмірі 60% тарифної ставки.

При вирішенні даного питання колегія суддів не може погодитися з посиланнями відповідача на відсутність належних відомостей про перебування позивача у ІІІ зоні небезпеки, а також про отриману ним дозу радіаційного опромінення, оскільки такі відомості прямо зазначені у військовому квитку позивача. При цьому законодавством, чинним як на час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, так і на даний час, не передбачено вичерпного переліку документів, за допомогою яких можуть бути встановлені вищевказані обставини. Зважаючи на те, що офіційні дані військового квитка позивача нічим не спростовані та не суперечать іншим обставинам справи, є чинними на час розгляду справи, колегія вважає безпідставною наведену позицію відповідача, тим паче що перебування позивача у 3 зоні небезпеки підтверджується й довідкою самого відповідача, що міститься на а.с. 15. За таких умов вказана позиція відповідача суперечить обставинам справи.

Незважаючи на висновок про обґрунтованість вищевказаних вимог позивача, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з вимогами щодо зобов'язання включити до розміру заробітної плати позивача за вказаний період добові, отримані ним відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7 під час ліквідації аварії, оскільки відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оплату праці вони не є складовою частиною заробітної плати та не мають враховуватися при призначенні пенсії. За таких умов вказана вимога не підлягає до задоволення.

Не підлягає до задоволення і вимога щодо виплати позивачу донарахованих до заробітної плати сум у розмірі 3501,09 карбованців, яку він висував у резолютивній частині своєї позовної заяви. Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи виключно в межах заявлених позовних вимог. При цьому ст. 23 Закону України Про оплату праці встановлено, що заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується виключно у грошових знаках, що мають законний обіг на території України, якими на даний час карбованці не являються. При цьому вимоги про здійснення перерахунку (як і інших вимог з цього приводу) позивачам не заявлялося, відтак з огляду на зазначений принцип диспозитивності цивільного судочинства у суду відсутні правові підстави для самостійного вирішення даного питання поза межами позовних вимог. В той же час зазначена позовна вимога в заявленому вигляді не відповідає вимогам закону.

У відповідності до положень 376 ЦПК України підставами для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги та ухвалення нового рішення зокрема є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. Таким чином, враховуючи те, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, а висновки суду не відповідають таким обставинам, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрцентркадриліс про зобов'язання провести перерахунок і виплату заробітної плати та видати довідку про фактично отриману заробітну плату задовольнити частково. Зобов'язати Український центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрценткадриліс видати ОСОБА_2 довідку про отриману заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 09 вересня 1986 року по 31 жовтня 1986 року з урахуванням заробітної плати з коефіцієнтом 5 за роботу у третій зоні небезпечності в місті Прип'ять та з оплатою праці в подвійному розмірі за роботу у вихідні дні, одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення, а також премії у розмірі 60% тарифної ставки, для подання до органів Пенсійного фонду України для нарахування пенсії. У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства Укрцентркадриліс, місце знаходження - вул. Лісодослідна, 2, м. Боярка, Київська область, ЄДРПОУ 04600760, у дохід держави судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Р.В. Березовенко

А.С. Сержанюк