Рішення

від 08.12.2017 по справі 369/5392/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5392/17

Провадження № 2/369/2688/17

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Раситюк М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "РТ ТРЕЙДЕР", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку і договору купівлі-продажу визначеної ним земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ТОВ "РТ ТРЕЙДЕР", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку і договору купівлі-продажу визначеної ним земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні власністю.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 01 березня 2007 року Києво-Святошинським районним судом було прийняте рішення, згідно з яким я ОСОБА_7 визнана єдиною спадкоємницею свого померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 р. діда ОСОБА_8. Згідно цього рішення було визнано її право на успадкування земельної частки (паю) в реформованому КСП „Шпитьківське", право володіння якою належало ОСОБА_8 на підставі Сертифіката на земельну частку (пай) площею 1,8 умовних га серія НОМЕР_1 виданого Києво-Святошинською РДА, ЗО березня 2000 року.

Дане рішення було прийняте судом в результаті перегляду судового рішення від

22.04.2005р. за нововиявленими обставинами. Цим рішенням суд задовольнив позов ОСОБА_9 про визнання її спадкоємцем за законом її померлого в 2004 році діда ОСОБА_8. Дізнавшись про таке рішення, нею, як спадкоємцем першої черги, 27.07.2005 р був поданий позов про перегляд справи за нововиявленими. В результаті розгляду цього позову, суд 30.08.2005 р. скасував рішення суду від 22.04.2005 р. та ухвалив переглянути справу за нововиявленим обставинами.

В процесі вирішення питання отримання нею права на успадкування майна ОСОБА_8, частина документів, які необхідні для забезпечення вирішення питання про встановлення її права власності на успадковане майно не були знайдені. Зокрема, за твердженнями відповідачки по справі ОСОБА_2, був відсутній оригінал сертифіката серія НОМЕР_2, в який згідно рішення Києво-Святошинського районного суду мав би бути переданий їй, гр. ОСОБА_2, відповідачкою по судовій справі.

Як їй стало відомо в останній час, в ході розгляду справи в суді, ОСОБА_2 умисно приховувала від суду той факт, що керуючись рішенням суду від 22.04.2005 р., який визнав її правонаступником права на земельну частку (пай) її покійного діда ОСОБА_8, вона 27.05.2005 р. ОСОБА_6 передала Сертифікат про право на пай серія НОМЕР_1 виданого Києво-Святошинською РДА, 30 березня 2000 року. В той же день вона надала йому довіреність, згідно якої уповноважувала його забезпечувати виготовлення проекту землеустрою і отримати Державний акт по право власності на земельну ділянку, а також продавати її за ціну та на умовах їй відомих.

Не дивлячись на рішення суду від 30.08.2005 р. який скасував рішення суду від

22.04.2005р., ОСОБА_2 не відкликала свою довіреність надану ОСОБА_6, що є фактом шахрайства з її сторони, а також протягом розгляду справи аж до 01.03.2007 р., приховувала від суду факт укладення з ним попереднього договору щодо купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га , № НОМЕР_4 (рілля) згідно схеми розпаювання земель реформованого КСП Шпитьківське , розташованої на території Шпитьківської сільської ради, передачі йому оригіналу сертифіката та надання довіреності. При цьому вона заявляла в суді, що не знає де знаходиться оригінал Сертифіката на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1. ОСОБА_2 не віддала сертифікат їй, як законному спадкоємцю її діла ОСОБА_8, як того вимагало рішення суду, і після прийняття судового рішення від 01.03.2007 р., яке зобов'язувало її це зробити.

В результаті протиправних дій ОСОБА_2, її довірена особа ОСОБА_6 забезпечив виготовлення та отримав 21.11.2006 р. Державний акт на ім'я ОСОБА_2, Серія НОМЕР_5. Завершити процедуру затіяної ОСОБА_2 протиправного продажу неналежної їй земельної ділянки, її довірена особа ОСОБА_6 не зумів. Отриманий ним Державний акт був переданий ним в офіс підприємця ОСОБА_10, де зберігався аж до моменту його вірогідного викрадення разом з багатьма іншими документами 19 липня 2013 р.

Розслідування справи про викрадення документів, серед яких напевно були і викрадені документи, що свідчили про належність земельної ділянки кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га, № НОМЕР_4 (рілля) згідно схеми розпаювання земель реформованого КСП Шпитьківське , розташованої на території Шпитьківської сільської ради, ОСОБА_2 та копії її паспорта і довідки про код платника податків, яке проводилось слідчими Подільського РВ ГУ МВС в м. Києві, не дало результатів.

Отримавши прийняте 01 березня 2007 року Києво-Святошинським районним судом рішення, згідно з яким вона ОСОБА_7 визнана єдиною спадкоємницею свого померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 р. діда ОСОБА_8, не відаючи про виготовлення та видачу ОСОБА_2 Державного акта Серія НОМЕР_5, вона намагалась вирішити питання виготовлення на її замовлення землевпорядної документації та отримання правовстановлюючого документа, тобто Державного акта про право власності. Для цього нею були зібрані та подані розробникам проекту необхідні документи. В тому числі і документи, які підтверджують виділення її дідові ОСОБА_8 земельної ділянки, в результаті проведеного розподілу земель пайового фонду КСП „Шпитьківське" між пайовиками. Таким чином ОСОБА_8, згідно схеми розпаювання земель, на території Шпитьківської сільської ради була визначена земельна ділянка № НОМЕР_4 (рілля), про, що свідчить отримана нею в сільській раді довідка.

На підставі наявного в неї рішення суду та отриманої в сільській раді довідки, нею було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою, але її намагання забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою та отримати державний акт про право на успадковану земельну ділянку виявились безуспішними. Як визначили експерти Держземагентства в Київській області, що аналізували підготовлений на її замовлення проект землеустрою, для забезпечення вирішення питання щодо виділення її в натурі земельної ділянки, які по праву належали ОСОБА_8, їй необхідно отримати сертифікат, який засвідчував би право на земельну частку (пай) в пайовому фонді КСП „Шпитьківське" та розпорядження Голови РДА щодо виділення цієї земельної ділянки в натурі.

В 2013 році вона зверталась до Києво-Святошинської РДА з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та видачі дубліката сертифіката, але їй знову ж було відмовлено в задоволенні клопотання. Таким чином розроблений ТОВ Київський регіональний інститут земельної реформи проект землеустрою не був затверджений та виготовлений Державний акт серія НОМЕР_6 про право власності на належну їй земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_7 площею 1,5755 га, не був підписаний.

28.10.2016 р. вона знову звернулась до голови Києво-Святошинської РДА з клопотанням про надання мені згідно рішення Києво-Святошинського районного суду дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки № НОМЕР_4 (рілля) згідно схеми розпаювання земель КСП „Шпитьківське", що розташована на території Шпитьківської сільської ради, без чого підготовлений проект не може бути належним чином затверджений.

В процесі розгляду її клопотання, працівники юридичного відділу РДА заявили, що згідно наявних у базі Держгеокадастру даних, земельна ділянка кадастровий № НОМЕР_7, документи на право володіння якою я намагаюсь оформити, була продана TOB РТ ТРЕЙДЕР 08.10.2014 р. Згідно отриманої юристом РДА ОСОБА_11 в базі даних Держгеокадастру 17.11.2016 р. та переданої їй інформаційної довідки, їй стало відомо, що договір купівлі-продажу здійснював приватний нотаріус ОСОБА_12

Разом з довіреною особою ОСОБА_13, вона відвідала нотаріуса ОСОБА_12, 22.11.2016 р, нотаріальна контора якого розміщена в АДРЕСА_3, який підтвердив факт оформлення ним договору купівлі продажу земельної ділянки, що належала ОСОБА_2, тобто тієї, яка по праву має належати їй, та пояснив, що оформлена ним процедура укладення договору купівлі продажу була здійснена у відповідності з чинним законодавством. Враховуючи відсутність у неї документів, які свідчили б про її право на володіння проданою ОСОБА_2 земельною ділянкою, нотаріус ОСОБА_12 не захотів надати їй більш повну інформацію про осіб, які були учасниками здійснюваної ним процедури купівлі-продажу.

З телефонної розмови з ОСОБА_2, яку проводив у моїй присутності ОСОБА_13, їй стало відомо, що сама ОСОБА_2 ніякого договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки не оформляла, а всі її дії відносно права володіння цією земельною ділянкою завершились ще в 2005 році, при оформленні попереднього договору щодо її продажу та видачі довіреності ОСОБА_6, представникові потенційного купця земельної ділянки ОСОБА_14

Таким чином їй стало відомо про факт шахрайства, в результаті якого земельна ділянка, яка по праву має належати їй, стала предметом продажу, людьми, які не повинні мати до неї ніякого відношення.

З даного приводу вона звернулась до Києво-Святошинського районного відділення поліції ГУ національної поліції в Київській області про, що 08.12.2016 року слідчим слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області дані відомості про вчинене кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110200004993 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України та розпочате досудове розслідування.

В ході досудового слідства 10.04.2017 року слідчим Києво-Святошинського відділу поліції у приватного нотаріуса Київського територіального округу ОСОБА_12 було вилучено оригінали документів купівлі-продажу на земельну ділянку № НОМЕР_4 (рілля) на території Шпитьківської сільської ради кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га, а саме договір купівлі-продажу та довіреність та іншу документацію.

З отриманих слідчим від нотаріуса ОСОБА_12, документів відносно посвідченого ним укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки потенційно належної їй стало відомо, що в процедурі оформлення договору купівлі-продажу по суті земельної ділянки був житель Російської федерації гр. ОСОБА_5 , який проживає за адресою:, АДРЕСА_4, який представляв інтереси продавця земельної ділянки ОСОБА_2 . В матеріалах отриманих від нотаріуса ОСОБА_12, є довіреність видана ОСОБА_2 гр. ОСОБА_5, яка була оформлена нею в Російській Федерації та посвідчена російським нотаріусом від 18.02.2013 року.

Крім того, в цих же матеріалах є Державний акт Серія НОМЕР_5 від 21.11.2006 року, які свідчать про належність продавцеві, ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га. представником купця ТОВ РТ ТРЕЙДЕР , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5, була тимчасово виконуюча обов'язки директора цього підприємства громадянка Молдови ОСОБА_4, ідентифікаційний код 36049538, адреса: АДРЕСА_1.

Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження які перебувають у на досудовому розслідування Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області за № 12016110200004993 їй стало відомо, що повідомила гр. ОСОБА_2, слідчому. А саме, що після смерті в 2004 році її діда ОСОБА_8, вона, в результаті звернення до Києво-Святошинського районного суду та на підставі його рішення в 2005 р., стала правонаступником майна ОСОБА_8 Після вступу у закону силу даного рішення, вона на пропозицію двох чоловіків, які приїхали до неї додому в 2005 році та, як вона заявляє, забрали до приміщення суду для того, щоб вона їм надала доручення на право продавати землю ОСОБА_8 Така довіреність буда оформлена нею 27.05.2005 р. року ОСОБА_6 нотаріусом ОСОБА_16

Після цього, як уже вказувалось вище, зі слів ОСОБА_2, ніяких доручень вона не надавала. Договорів купівлі-продажу земельних ділянок не підписувала. Також ОСОБА_2 повідомила ніяких доручень після 2005 року від свого імені нікому не надавала. Хто звернувся від її імені до відділу Державного земельного кадастру Києво-Святошинської адміністрації, та отримав земельний акт № 397509 від 21.11.2006 року на право власності земельної ділянки № НОМЕР_4 (рілля) на території Шпитьківської сільської ради кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га, їй не відомо.

За територію України ОСОБА_2 ніколи не виїжджала, в м. Москва Російської Федерації ніколи не була. Після того як Києво-Святошинський районний суд прийняв рішення на її користь і правонаступником стала, за заявою ОСОБА_2 з того періоду за дану спадщину вона ні з ким ніяких судових спорів не вирішувала. Все майно по праву та рішенню суду стало належати їй.

Таким чином, в результаті ознайомлення з документами, які було вилучено у приватного нотаріуса ОСОБА_12 було встановлено, що для укладення договору купівлі- продажу, продавцем, що діяв від імені ОСОБА_2, було пред'явлено нотаріусу:державний акт Серія НОМЕР_8 від 21.11.2006 року, який свідчить про належність продавцеві, ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га.;довіреність, яка оформлялась в Російській федерації та посвідчена російським нотаріусом 18.02.2013 року.

Враховуючи те, що Державний акт Серія НОМЕР_8 від 21.11.2006 року, який свідчить про належність продавцеві, ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га. був виданий 21.11.2006 р. на підставі не чинного (скасованого судом від 30.08.2005 р) рішення суду від 22.04.2005 р., він має бути визнаним судом недійсним та скасованим.

Зважаючи на те, що як заявляє ОСОБА_2, вона ніколи не виїжджала за межі території України, довіреність, яка ніби то оформлялась нею в Російській федерації та посвідчена російським нотаріусом від 18.02.2013 року фальсифікованою та має бути судом визнана не дійсною.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 не надавала довіреність гр. ОСОБА_5, жителю: АДРЕСА_6, яка є фальсифікованою і по суті нікчемною, а також те, що не дійсним є Державний акт Серія НОМЕР_8 від 21.11.2006 року, то договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га., який було завірено нотаріусом Київського територіального округу ОСОБА_12 08.10.2014 p., також має бути визнаним не дійсним.

Оскільки вона за законом, а саме згідно з рішенням Києво-Святошинського районного суду від 01.03.2007 року є єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_8, то має право на пред'явлення позову про визнання не дійсними Державного акту Серія НОМЕР_8 від21.11. 2006 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.10.2014 р недійсним.

Просила суд визнати не дійсним Державний акт Серія НОМЕР_8 від 21.11.2006 року, який свідчить про належність продавцеві, ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га., який був виданий на підставі не чинного (скасованого судом від 30.08.2005 р) рішення суду від 22.04.2005 p., про що внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Визнати не дійсним договір-купівлі продажу від 08.10.2014 року, укладений між гр. ОСОБА_5, жителем: АДРЕСА_7, за довіреністю ОСОБА_2 та TOB РТ ТРЕЙДЕР ідентифікаційний код 36049538, адреса: АДРЕСА_2, в особі тимчасово виконуючої обов'язки директора підприємства гр. ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_8 та посвідчений приватним нотаріусом Київського територіального округу ОСОБА_12, нотаріальна контора якого розміщена в АДРЕСА_9, про що внести відповідні відомості до нотаріальної системи.

У судовому засіданні позивачка та її представник просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_17 у просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач ТОВ РТ ТРЕЙДЕР та треті особи у судове засідання не з явились, про день, час та місце слухання справи судом належним чином повідомлені, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 08.10.2014 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки між гр. ОСОБА_5, жителем: АДРЕСА_7, за довіреністю ОСОБА_2 та TOB РТ ТРЕЙДЕР ідентифікаційний код 36049538, адреса: АДРЕСА_2, в особі тимчасово виконуючої обов'язки директора підприємства гр. ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_8 та посвідчений приватним нотаріусом Київського територіального округу ОСОБА_12, нотаріальна контора якого розміщена в АДРЕСА_9, про що внести відповідні відомості до нотаріальної системи. Для посвідчення даного договору купівлі-продажу земельної ділянки приватному нотаріусу ОСОБА_12 було надано державний акт Серія НОМЕР_8 від 21.11.2006 року, який свідчить про належність продавцеві, ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га, який був виданий на підставі рішення суду від 22.04.2005 pоку.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Державний акт серії НОМЕР_8 від 21.11.2006 року, який свідчить про належність продавцеві, ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_3 площею 1,5755 га., не може бути визнаний судом недійсним у зв язку з тим, що позивачка пропустила строк позовної давності для визнання його недійсним, тобто після спливу встановленого ст. ст. 256, 261 ЦК України трирічного строку позовної давності для пред'явлення вимог про визнання вищезазначеного державного акту, що на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові.

У відповідності до норми ч. 3 ст. 267 ЦК, суд зобов'язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення. За своїм процесуальним змістом заява про застосування позовної давності є клопотанням про відновлення пропущеного строку позовної давності і остання повинна містити посилання на певні обставини або причини, які є підставами для поновлення пропущених строків позовної давності з відповідними календарними розрахунками, а також докази та вимоги сторони щодо відновлення пропущених строків. Необхідно нагадати, що за правилами господарського судочинства така заява (клопотання) має подаватися до суду у письмовому вигляді. Доцільним, але не обов'язковим, видається подання такої заяви у письмовому вигляді і у межах цивільного судочинства. Проте позивачем не надано докази про поважність причин пропуску строку позовної давності.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Оскільки вимоги в частині визнання недійним державного акту залишені судом без задоволення, то правові підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину відсутні.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, керуючись п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009 року, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 р. № 2), п.18 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9, ст. ст. 60, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "РТ ТРЕЙДЕР", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку і договору купівлі-продажу визначеної ним земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні власністю - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя А.Я. Волчко