Постанова

від 20.12.2017 по справі 805/3828/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 р. Справа №805/3828/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Кудрі В.Г.

за участю представників сторін:

від позивача - не з?явились

від відповідача - Голуб М.І. - довір. від 29.11.2017 року № 33286/10/05-99-10-03-13-3

розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю

Маріупольська автобаза

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольська автобаза звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2017 року № 0023001303 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та пені в загальному розмірі 107674 грн., в тому числі штрафна санкція в сумі 84100 грн. та пеня в сумі 23574 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Зазначає, що строк, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України, в межах якого податковий орган має право проводити перевірку та самостійно визначати суму грошового зобов'язання платника податків, сплинув, оскільки штрафна санкція та пеня нараховані позивачу у вересні 2017 року за період травень, червень та липень 2014 року.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Наполягає на тому, що на позивача у справі покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми податків, зборів та обов'язкових платежів, рішення, яке оскаржується, прийняте по факту встановленого порушення в межах строків, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, тому, як вважає відповідач, підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів адміністративного позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, просив у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представника відповідача, суд з'ясував наступні обставини справи.

ТОВ Маріупольська автобаза зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 05419123), місцезнаходження юридичної особи: 87536, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів-Визволителів, буд. 1, перебуває на обліку як платник податків у Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 35-51).

Головним управлінням ДФС у Донецькій області здійснена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Маріупольська автобаза з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2013 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складений акт від 19.07.2017 року № 351/05-99-13-03/05419123 (а.с. 6-26).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення ТОВ Маріупольська автобаза вимог чинного законодавства, зокрема:

- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, абз.2 п.57.1 ст.57, пп. 168.1.5 п.168,1 ст.168, абз. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування)податку на доходи фізичних осіб (із сум заробітної плати) на загальну суму 471025 грн. 21 коп., в тому числі по періодам: за травень 2014 року в загальній сумі 1208 грн. 26 коп., за червень 2014 року в загальній сумі 55149 грн. 73 коп., за липень 2014 року в загальній сумі 42951 грн. 16 коп., за серпень 2014 року в загальній сумі 40019 грн. 69 коп., за вересень 2014 року в загальній сумі 36997 грн. 75 коп., за жовтень 2014 року в сумі 32430 грн. 18 коп., за листопад 2014 року в загальній сумі 40718 грн. 74 коп., за грудень 2014 року в загальній сумі 23911 грн. 83 коп., за січень 2015 року в загальній сумі 13008 грн., за лютий 2015 року в загальній сумі 18620 грн. 48 коп., за березень 2015 року в загальній сумі 19303 грн. 95 коп., за квітень 2015 року в загальній сумі 22100 грн., за травень 2015 року в загальній сумі 21305 грн., за серпень 2015 року в загальній сумі 20538 грн. 79 коп., за вересень 2015 року в загальній сумі 6848 грн. 9 коп., за жовтень 2015 року в загальній сумі 23832 грн. 19 коп., за листопад 2015 року в загальній сумі 1330 грн., за січень 2015 року в загальній сумі 448 грн., за березень 2016 року в загальній сумі 1266 грн. 76 коп.

На підставі акту перевірки Головне управління ДФС у Донецькій області прийняла податкове повідомлення - рішення від 06.09.2017 року № 0023001303 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та пені в загальному розмірі 107674 грн., в тому числі штрафна санкція в сумі 84100 грн. та пеня в сумі 23574 грн.(а.с. 5).

Згідно розрахунків фінансових санкцій та пені до податкового повідомлення - рішення, штрафні санкції та пеня нараховувались податковим органом по факту перерахування товариством податку на доходи фізичних осіб починаючи з 02.07.2014 року.

Крім того, судом встановлено, що декларація на доходи фізичних осіб за ІІ квартал 2014 року подана ТОВ Маріупольська автобаза до податкового органу 11.08.2014 року.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним застосування до нього штрафних санкцій та пені, тому просить скасувати податкове повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 9.1.2. п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб віднесений до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.180. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п. 57.2. ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Тобто, позивач у справі - податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб та на нього покладений обов?язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок.

Відповідно до п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно пп. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно пп. 168.4.4. п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IVцього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, податок на доходи фізичних осіб за періоди, зазначені в акті перевірки, сплачений товариством з порушенням строків, визначених зазначеними нормами Закону.

Відповідно до пп. 168.4.7. п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно п. 171.1. ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п. 54.3.5 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки суми податку на доходи фізичних осіб сплачені позивачем з порушенням строків, визначених Податковим кодексом України, суд вважає, що відповідач правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений зазначеними нормами Закону, застосував до товариства штрафні санкції та нарахував пеню, про що виніс податкове повідомлення - рішення.

Наряду з викладеним, суд вважає правомірним довід позивача щодо того, що при нарахування штрафних санкцій в сумі 141 грн. 51 коп. та пені в сумі 0 грн. 86 коп. відповідачем порушений строк, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України, в межах якого податковий орган має право проводити перевірку та самостійно визначати суму грошового зобов'язання платника податків, виходячи з наступного.

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 102.2 зазначеної норми грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

З системного аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що вона визначає загальні строки давності погашення податкових зобов?язань патників податків, умови їх застосування, та права платників податків у зв?язку з застосуванням таких строків, які ставлять в залежність визначення контролюючим органом суми грошового зобов?язання з фактом подання податкової декларації, якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), при цьому платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов?язання та має право оскаржити зазначену суму в порядку, визначеному Кодексом.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, перевірка здійснена контролюючим органом 19.07.2017 року, податкова декларація з податку на доходи фізичних осіб за ІІ квартал 2014 року подана товариством до податкового органу 11.08.2014 року, штрафна санкція в сумі 120 грн. 83 коп., пеня в сумі 0 грн. 52 коп., штрафна санкція в сумі 20 грн. 68 коп. та пеня в сумі 0 грн. 34 коп. нараховані відповідачем по факту сплати 02.07.2014 року та 04.08.2014 року відповідно, податкове повідомлення - рішення про нарахування зазначених сум прийняте 06.09.2017 року, тобто, з порушенням строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Оскільки штрафні санкції в сумі та пеня в загальній сумі 142 грн. 37 коп. нараховані з порушенням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині скасування податкового повідомлення - рішення в зазначеній сумі.

В іншій частині штрафні санкції та пеня нараховані контролюючим органом в межах 1095 днів.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування та застосування штрафу за встановлені порушення в розумінні зазначеної норми Закону.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд вважає позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Інших підстав в обґрунтування доводів позовної заяви позивачем не наведено.

Враховуючи наведене та те, що нормами чинного законодавства передбачений обов'язок позивача сплачувати податок на доходи фізичних осіб у межах строків, визначених Податковим кодексом України, під час розгляду справи встановлена правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства та правомірність застосування штрафу та пені за встановлені порушення, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню тільки в частині скасування податкового повідомлення - рішення в сумі 142 грн. 37 коп., в тому числі штрафні санкції в сумі 141 грн. 51 коп. та пеня в сумі 0 грн. 86 коп., оскільки такі суми грошових зобов?язань нараховані з порушенням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольська автобаза до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2017 року № 0023001303 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та пені в загальному розмірі 107674 грн. - задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Маріупольська автобаза (ЄДРПОУ 05419123, місцезнаходження юридичної особи: 87536, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів-Визволителів, буд. 1) суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та пені в загальному розмірі 142 грн. 37 грн., в тому числі штрафні санкції в сумі 141 грн. 51 коп. та пеня в сумі 0 грн. 86 коп. - визнати протиправним та скасувати.

В задоволені іншої частини адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) (за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень) на користь Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу (ЄДРПОУ 00191678, юридична адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, 177А) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 грн. 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

У судовому засіданні 20.12.2017 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст рішення виготовлений 26.12.2017 року.

Суддя Давиденко Т.В.