Рішення

від 21.12.2017 по справі 823/1924/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року справа № 823/1924/17

14 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

суддів: Гараня С.М., Паламаря П.Г.,

за участі: секретаря судового засідання - Роя О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вамптрансавто до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Вамптрансавто (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 245606/34556060 від 25.10.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної № 11 від 22.09.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржуваним рішенням відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 11 від 22.09.2017, складеної позивачем, у зв'язку із виконанням останнім умов договору поставки №165 від 11.11.2015 укладеного із ТОВ Черкаський завод автохімії . Позивач, посилаючись на Податковий кодекс України (далі - ПК України), вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки сукупність наявних первинних та платіжних документів у повній мірі підтверджує реальність операції, її фактичне виконання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю, наголошуючи, що позивачем були надані достатні документи на підтвердження господарської операції за договором поставки №165 від 11.11.2015.

Представник позивача наполягав, що комісією Державної фіскальної служби України в оскаржуваному рішенні не наведено посилання на норми чинного законодавства України, керуючись якими відмовлено у реєстрації та не зазначено, які саме потрібно платнику податків подати докази в обґрунтування здійснення операцій з контрагентом.

Відповідно до наданого 21.12.2017 відзиву на адміністративний позов, відповідач проти задоволення позову заперечує повністю, зазначивши, що дії відносно реєстрації податкової накладної позивача від № 11 від 22.09.2017 у повній мірі відповідали законодавству України та відмова у проведенні її реєстрації є правомірною, оскільки на підтвердження здійснення операцій по вказаній накладній позивачем не надані розрахункові документи, розрахунки-фактури та акти приймання-передачі товару, договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника для провадження господарської операції, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю, посилаючись на обставини викладені у запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 11.11.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю Черкаський завод автохімії (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Вамптрансавто (далі - продавець) укладено договір поставки № 165, згідно з умовами якого продавець зобов'язується у визначений строк передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах договору.

Відповідно пункту 11.2 договору поставки від 11.11.2015 №165 строк дії договору встановлено до 31.12.2016. Пунктом 11.3 встановлено, що дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить письмово другу сторони про інше.

Відповідно до видаткової накладної від 22.09.2017 №19 позивачем поставлено ТОВ Черкаський завод автохімії товар (гліцерин сірий) у кількості 25 160 кг на загальну суму з ПДВ 421 933 грн 20 коп.

22.09.2017 у зв'язку із виконанням вказаного договору поставки, позивачем складено податкову накладну від 22.09.2017 №11 та направлено засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем на виконання пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, було направлено на адресу Державної фіскальної служби України документи про підтвердження реальності здійснення операції відповідно до Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК реєстрація якої/го зупинено від 19.10.2017 №7 із кількістю документів, що додаються - 10, зокрема: контракт №555 від 07.08.2017, доповнення до контракту №6 від 14.09.2017, сертифікат №22/17 від 18.09.2017, валютну митну декларацію № 704224 від 22.09.2017, видаткову накладну № 17 від 22.09.2017, договір № 165 від 11.11.2015, укладений із ТОВ Черкаський завод автохімії , податкову накладну № 11 від 22.09.2017, квитанцію № НОМЕР_1 від 29.09.2017, штатний розклад б/н від 01.07.2017, бухгалтерську довідку б/н від 19.09.2017.

Позивачем у Повідомленні вказано, що підприємство імпортує на територію України товар для продажу на території України, товар імпортувався згідно з законодавством України по ВМД зі сплатою ПДВ при розмитненні.

Рішенням комісії Державної фіскальної служби України №245606/34556060 від 25.10.2017 відмовлено позивачеві у реєстрації податкової накладної з підстав: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування .

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пп.пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше :

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п. 201.7. ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положенням п. 201.10 ст. 201 ПК України, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

Пунктом 74.2. ст. 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.16.1. ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів щодо критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п. 200-1.3 п. 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі - Критерії оцінки ступня ризиків).

Згідно з п. 6 Критеріїв містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп. 215.3.1 та пп. 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

У Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено документи, що надаються для кожного з двох підпунктів п. 6 Критерію.

З аналізу даних норм вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Відповідно до п. 201.16.2 ст. 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог п. 201.16.1 - 201.16.2 ст. 201 ПК України та пропозиціях викладених у квитанціях позивача були надані документи, пояснення, якими підтверджується реальність здійснення операцій по відмовленій податковій накладній.

Відповідачем всупереч вимогам пп. в п. 201.16.1 ст. 201 ПК України, не було визначено вичерпного переліку документів, надання якого дало б позивачеві можливість реєстрації податкової накладної, а відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів (пп. в п. 201.16.1 ст. 201 ПК України).

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

При відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкову накладну до реєстрації.

Із рішення від 25.10.2017 № 245606/34556060 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 22.09.2017 №11 встановлено, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних є надання позивачем копій документів, що складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією Державної фіскальної служби України рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено позивачем при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних, тобто оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування : у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти ОСОБА_3 ); на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини , Беєлер проти Італії ).

Оскільки в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, суд, виходячи з положень п.2 ч. 2 ст. 245 та ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04 зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У даному випадку кошти, які витрачені позивачем на сплату судового збору підлягають поверненню з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 245606/34556060 від 25.10.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю Вамптрансавто № 11 від 22.09.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вамптрансавто (ідентифікаційний код 34556060) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.О. Кульчицький

Судді С.М. Гарань

ОСОБА_3

Рішення складено у повному обсязі 22.12.2017