Постанова

від 11.12.2017 по справі 826/19489/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 11 грудня 2017 року           14:06           № 826/19489/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого  Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Бесєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Магазин № 1715 «Госптовари» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство «Магазин № 1715 «Госптовари» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкової вимоги № 11476-17 від 22 листопада 2016 року, якою повідомлено керівника позивача про те, що станом на 21 листопада 2016 року сума податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Магазин № 1715 «Госптовари» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 97   602,95 грн. (76   839,36 грн. – основного платежу, 19   209,92 грн. штрафних (фінансових) санкцій, 1  553,67 грн. - пені) та про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 2554/26-59-17-21 від 24.11.2016 року щодо опису майна, яке перебуває у власності Приватного акціонерного товариства "Магазин № 1715 "Госптовари". В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, закони України «Про столицю України – місто-герой Київ», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 в редакції рішення від 28 січня 2015 року № 58/923, та зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Магазин № 1715 «Госптовари» оскаржило до суду податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у                м. Києві, яким збільшено податкове зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб в розмірі 96   049,84 грн., а тому у контролюючого органу не було підстав надсилати податкову вимогу та приймати рішення про опис майна у податкову заставу. Представник відповідача в судові засідання не з'явився, заперечень чи пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків. 22 листопада 2016 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу № 11476-17, якою повідомлено Приватне акціонерне товариство «Магазин № 1715 «Госптовари», що станом на 21 листопада 2016 року сума податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 97   602,95 грн., у тому числі: за основним платежем – 76   839,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 19   209,92 грн., пеня – 1   553,67 грн. 24 листопада 2016 року заступником начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 24 листопада 2016 року № 2554/26-59-17-21 про опис майна Приватного акціонерного товариства «Магазин № 1715 «Госптовари» у податкову заставу. Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. В розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України “податковий борг” - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.           Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.           У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Згідно пункту 59.1 та пункту 59.3 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. При цьому, відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога – це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, у той час як податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14 ПК України). Поряд із цим, податкова застава – спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (підпункт 14.1.155. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Згідно пункту 89.1.2 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Як встановлено під час розгляду справи, 26 жовтня 2016 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 006100, яким збільшено Приватному акціонерному товариству «Магазин № 1715 «Госптовари» суму грошового зобов'язання в розмірі 96   049,84 грн., з яких: за основним платежем – 76   839,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 19   209,92 грн. за платежем: земельний податок з юридичних осіб. Разом з тим, листом від 9 листопада 2016 року за № 41 позивач повідомив Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про  те, що податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2016 року № 006100 Приватне акціонерне товариство «Магазин № 175 «Госптовари» отримало 31 жовтня 2016 року та 9 листопада 2016 року оскаржило його  до Окружного адміністративного суду міста Києва. Вказаний лист отриманий відповідачем 11 листопада 2016 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві При цьому, відповідачем 22 листопада 2016 року сформовано податкову вимогу та 24 листопада 2016 року прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу. Виходячи з системного аналізу наведених норм права та з огляду на повідомлення контролюючого органу про оскарження податкового повідомлення-рішення від 26 жовтня 2016 року № 006100, суд приходить до висновку про передчасність формування відповідачем податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки вказані рішення контролюючого органу приймаються виключно після узгодження грошових зобов'язань. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року відкрито провадження у справі № 826/17667/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Магазин №1715 "Госптовари" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення. Пунктом 56.1. статті 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. На час прийняття рішення у даній справі судом встановлено, що у справі №  826/17667/16 прийняті судові рішення, якими відмовлено позивачу у задоволенні його вимог. Справа перебуває на стадії касаційного оскарження. Разом з тим суд зазначає, що право у контролюючого органу на формування податкової вимоги виникає тільки після набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/17667/16 законної сили, тобто з 28.11.2017 року. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю. Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1.Позов  Приватного акціонерного товариства "Магазин №1715 "Госптовари"  задовольнити повністю. 2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 11476-17 від 22.11.2016 року, якою повідомлено про стан податкового боргу на 21.11.2016 року у Приватного акціонерного товариства "Магазин № 1715 "Госптовари" за узгодженими грошовими зобов"язаннями у розмірі 97 602, 95 грн. (76 839, 36 грн. - основного платежу, 19 209, 92 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та 1 553, 67 грн. - пені). 3. Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 2554/26-59-17-21 від 24.11.2016 року щодо опису майна, яке перебуває у власності Приватного акціонерного товариства "Магазин № 1715 "Госптовари" (ЄДРПОУ 22860803). 4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Магазин № 1715 "Госптовари" (ЄДРПОУ 22860803) судові витрати у розмірі 2  842 (дві тисячі вісімсот сорок дві) грн. 04 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.   Суддя                                                                                                               М.А.Бояринцева Повний текст постанови складений 22 грудня 2017 року.