Постанова

від 29.11.2017 по справі 826/11238/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ м. Київ 29 листопада 2017 року          13:00                                        № 826/11238/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луч-Експо» до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луч-Експо» до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2016 №0621140301 та №0622140301. 29.08.2016 позивачем подано заяву про уточнення позову та про залучення другим відповідачем Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Відповідно до вказаної заяви, позивач до первинних позовних вимог додав вимогу про визнання недійсною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві №3292-17 від 27.07.2016. Ухвалою суду від 29.11.2017 р. закрито провадження у справі в частині вимог про визнання недійсною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві №3292-17 від 27.07.2016. Таким чином, справа розглядається в частині вимог до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2016 №0621140301 та №0622140301. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки, викладені у Акті перевірки ТОВ «Луч-Експо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 по 13.06.2016, є необґрунтованими, суперечать вимогам законодавства України спростовуються наданими позивачем доказами, в силу чого, у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, звертав увагу суду, що оскаржувані рішення є правомірними, прийнятими на підставі, у порядку на у спосіб, визначений законодавством України. В порядку частини 4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне. Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Луч-Експо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 по 13.06.2016. За наслідком перевірки складено акт № 124/1/26-15-14-03-01 від 21.06.2016 (далі – Акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог: - пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 34 161,00 грн. за 2014 р; - п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2014 року на 37   957 грн. (у висновку Акта перевірки допущена описка в частині зазначення періоду, за який встановлено порушення, а саме – замість грудня 2014 р. зазначено вересень 2014 р.) На підставі Акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: - №0621140301 від 11.07.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47 446,00 грн. (37   957,00 грн. за податковим зобов'язанням та 9   489,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - №0622140301 від 11.07.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 42 701,00 грн. (34 161,00 грн. за податковим зобов'язанням та 8   540,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Висновку про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, як вбачається з Акта перевірки, відповідач дійшов у зв'язку із встановленим завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, та завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ «Луч-Експо» з ТОВ «Сталпліт» та не підтвердженням реальності господарських операцій з ним. Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приймає до уваги наступне. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11). 02.12.2014 між ТОВ «Луч-Експо» як покупцем та ТОВ «Сталпліт» як продавцем укладено договір №6, за умовами якого продавець продає, а покупець купує комплектуючі та пластмасові деталі, які використовуються для виготовлення ліхтарів акумуляторних торгової марки «Луч». Креслення пластмасових деталей вказані у додатках №1-14 до договору. На виконання вказаного договору ТОВ «Сталпліт» на адресу позивача виписано видаткові накладні: №304 від 22.12.2014, №267 від 18.12.2014, №253 від 18.12.2014, №226 від 16.12.2014, №210 від 15.12.2014, №177 від 12.12.2014, №140 від 10.12.2014, №28 від 02.12.2014 та податкові накладні №140 від 10.12.2014, №177 від 12.12.2014, №210 від 15.12.2014, №226 від 16.12.2014, №253 від 18.12.2014,  №267 від 18.12.2014, №304 від 22.12.2014. На підтвердження здійснення розрахунків з продавцем позивачем надано копії банківських виписок за його особовим рахунком. Представники позивача пояснили, що договір від 02.12.2014 №6 з ТОВ «Сталпліт» було укладено ТОВ «Луч-Експо» на виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором №3 від 21.10.2014, укладеним з ТОВ «Луч» щодо купівлі-продажу радіоелементів, комплектуючих, тари, пластмасових і металевих деталей відповідно до креслень і специфікацій, та щодо торгівлі ТОВ «Луч-Експо» продукцією, яку серійно виготовляє ТОВ «Луч». На підтвердження зазначеного надали копію вказаного договору, видаткові, податкові накладні, з яких вбачається, що придбаний у ТОВ «Сталпліт» товар був проданий ТОВ «Луч» (згідно номенклатури, зазначеної у відповідних накладних, кількості та збільшеної ціни) та довіреності на отримання товару.    Як вбачається з Акта перевірки, висновку про відсутність реальності господарських операцій між ТОВ «Луч-Експо» з ТОВ «Сталпліт» відповідач дійшов у зв'язку з ненаданням до перевірки первинних документів, якими підтверджено транспортування товарів від ТОВ «Сталпліт» до ТОВ «Луч-Експо» (товарно-транспортних накладних). Також при перевірці використано податкову інформацію «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сталпліт» за грудень 2014 року», складену ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві у відповідності до п.74.2 ст.74 ПК України. Зазначено, що згідно баз даних АС «Податковий блок», ТОВ «Сталпліт» не відображено документів щодо використання у своїй діяльності орендованих приміщень, в грудні 2014 р. на підприємстві працював один чоловік, інформація щодо використання основних фондів у вказаному періоді відсутня. Зафіксовано, що операції між ТОВ «Сталпліт» та ТОВ «Луч-Експо» неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, а також у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують зберігання товарів та інших первинних документів. В частині відсутності товарно-транспортних накладних суд приймає до уваги наступне. Умовами договору від 02.12.2014 №6 (п.6) передбачено, що доставка радіоелементів, комплектуючих, тари і упаковки на адресу покупця може здійснюватися за домовленістю між сторонами або транспортом продавця, або транспортом покупця, або за участю третіх осіб. Сплату за транспортні витрати сторони здійснюють за домовленістю у кожному конкретному випадку. Представник позивача пояснила, що товар постачався ТОВ «Сталпліт» на адресу ТОВ «Луч-Експо» автомобільним транспортом окремими партіями. Транспортні витрати позивач не сплачував та не був перевізником. Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з пунктом 11.1, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п.11.3). Відповідно до п.11.4, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Пунктами 11.5, 11.6 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентами за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства (зазначена позиція відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 16.02.2016 р. у справі № 2а-10446/11/2070). В той же час, висновки відповідача, здійснені на підставі податкової інформації «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сталпліт» за грудень 2014 року про відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може бути беззаперечним доказом безтоварності операцій між ТОВ «Сталпліт» та ТОВ «Луч-Експо». У відповідності до положень п.73.5. ст. 43 ПК України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків,у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Поряд з цим, згідно п.1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМ України № 1232 від 27.12.2010, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Таким чином, документ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сталпліт» за грудень 2014 року», складений ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві, засвідчує саме факт неможливості проведення зустрічної звірки. Тобто, відповідна зустрічна звірка не була проведена, що унеможливлює використання її результатів під час документальної перевірки. А тому посилання на обставини, встановлені зазначеним документом відносно господарської діяльності ТОВ «Сталпліт», є необґрунтованими і безпідставними, оскільки зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, у чому і полягає суть зустрічної звірки, не відбулося. Чинне законодавство не ставить  виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 24.04.2013 у справі №2а-4668/12/2670). При цьому, в частині зберігання отриманих за договором №6 від 02.12.2014 товарів, представник позивача пояснила, що у ТОВ «Луч-Експо» була відсутня необхідність зберігати відповідні товари на складських приміщеннях, оскільки офіс ТОВ «Луч-Експо» знаходиться в одній будівлі з офісом, складом та виробництвом свого покупця – ТОВ «Луч». Тому товар після його отримання переносився на склад ТОВ «Луч» або одразу на виробництво. Зазначене підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних, виписаними ТОВ «Луч-Експо» на адресу ТОВ «Луч», довіреностей на отримання товару, а також податкових накладних (т.2, а.с. 3-28). Лише деякі товари, згідно з посиланнями представника позивача, зберігалися кілька днів в офісі ТОВ «Луч-Експо». Оцінюючи вказане у сукупності, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи фіскальної служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими, а доводи позивача щодо реальності та товарності операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані повідомлення-рішення – визнанню протиправними і скасуванню. Відповідач, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував посилання позивача і не довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України. Позивач, в силу положень  ч.1 ст.71 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи те, що позивачем подано позов майнового характеру, належна до сплати сума судового збору, згідно з вимогами ст.4 Закону України «Про судовий збір», становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. При цьому, тією ж нормою встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. 1,5 відсотка ціни позову становить 1352,20 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», зокрема ст.8, установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень. Таким чином, належна до сплати сума судового збору становить 1378 гривень та підлягає присудженню на користь позивача. На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 11.07.2016 №0621140301 та №0622140301 визнати протиправними і скасувати. 3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луч-Експо» (код ЄДРПОУ 32204366) сплачений ним судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (код ЄДРПОУ 39439980). Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                                             Ю.Т. Шрамко