Постанова

від 18.12.2017 по справі 820/5330/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2017 р. № 820/5330/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зоркіної Ю.В,

за участі секретаря судового засідання - Лук'янчук О.І

представника позивача Гордейчук В.В. , Борбунюк О.О.

представника відповідача - Лютянського М.Я,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.Компані" до Головного управління ДФС України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № 0000161421 та № 0000151421.

У судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримали у повному обсязі, просили позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та помилково застосовано норми податкового законодавства. Крім того, представниками позивача наголошено, що обставини, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами відсутності реальності господарських операцій з контрагентами позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції по справі послався на те, що оскільки за результатами перевірки встановлена відсутність реального вчинення господарських операцій позивача з контрагентами, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, який не підтверджений під час проведення перевірки у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування за перевірений період, у позивача відповідно не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи та є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), оптова торгівля фруктами та овочами (КВЕД 46.31) та інші.

У період з 18.09 по 22.09.2017 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинами з покупцями ТОВ Поток-К за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, ТОВ СП ОПТ Ресурс за період з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року та з ТОВ Слобідський хліб за період з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року та податкового кредиту по ланцюгу попереднього придбання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грцдень2016 року, січень, березень, червень 2017 року.

За результати проведеної перевірки складено акт від 03.10 2017 року № 14281/20-40-14-21-07, яким зафіксовані порушення п.п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1617654.00 грн. та завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) та сумою від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21); не підтвердженню реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення по взаємовідносинами з зазначеними контрагентами , у періоди, що перевірялися.

Встановлені перевіркою порушення стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 24.10.2017 року №0000151421, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2022067.50 грн., в тому числі основний платіж 1617654.00 грн. та штрафні санкції 404413.50 грн.; № 0000161421, яким зменшеного розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 305122.00 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2.ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Положеннями п.п.185.1 ст.185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.14.1.191ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За приписами п.п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду (пп. 187.8 ст.187, п. 198.2 ст.198, п. 201.12 ст.201 ПК України)

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі договорів поставки, укладених з фірмою ERKAN YILMAZ TOPTAN KURUYEMIS TIGARETI від 15.09.2016 року № 15-09/16, фірмою CAPEMAX COMMERCIAL L.P. від 05.10.2016 року № 05/10-2016, фірмою LONG SON JOINT STOCK COMPANY від 06.03.2017 року № ТС42117, фірмою Sumatera Baru від 03.03.2017 року № DC-1382/SB/TES, ООО Еурохазел від 10.05.2017 року № 10/05-17, фірмою PELIKANO GIDA IC VEDIS TICARET LTD STI від 14.09.2016 року № 14-09/16 придбано виноград сушений, родзинки, фініки сушені, горіхи кеш'ю, висушену та подрібнену м'якоть кокосу, горіхи лісові.

Транспортування придбаних ТМЦ здійснено на підставі договорів на перевезення вантажів від 08.02.2016 року № 8/05, укладеного з ЧП Пегас , ФОП ОСОБА_4 від 26.05.2017 року № 26/05.

Розмитнення придбаних ТМЦ здійснено ТОВ МД-Сервіс,КП на підставі договору від 27.09.2016 року № 270916.

На підтвердження наявності матеріально-технічної бази у позивача для здійснення господарської діяльності, у межах якої були здійсненні господарські операції з контрагентами суду надані договори оренди/суборенди складських приміщень укладені між ТОВ Упак 2000 від 01.11.2016 року № 287/1, ТОВ Харківський міський молочний завод №1 від 01.01.2017 року, ТОВ Інтре-Парс від 30.09.2016 року № 30-09/16

Розмитнення придбаних ТМЦ та сплата відповідних сум ПДВ підтверджується наявними у матеріалах справи ВМД, платіжними дорученнями та витягами в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.82-177, т.1).

З урахуванням положень п. 187.8 ст.187 , п. 198.2 ст.198, п. 201.12 ст.201 ПК України позивачем сформовано податковий кредит, за першої подією - сплата коштів, який відображено у податкових деклараціях.

Відповідно до положень ПК України чинного на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (п.п.200.1-200.4 ст.200 ПК України)

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ Поток-К укладено договір поставки від 05.12.2016 року № 05/12-16 відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити, а ТОВ Поток-К прийняти та оплатити товар; поставка товару здійснюється на підставі само вивозу зі складу поставщика. Придбаний товар супроводжується рахунком-фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, посвідченням якості, копією висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколом санітарної служби на відсутність ГМО. За вказаним договором ТОВ ПОТОК-К придбано у позивача фініки та виноград сушені

На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу контрагента оформлено податкові накладні від 15.12.2016 року № 209, від 16.12.2016 року № 21 та від 19.12.2016 року № 22; виписані видаткові накладні № А-00000048 від 15.12.2016 року; № А -00000049 від 16.12.2016 року та № А-00000050 від 19.12.2016 року.

Транспортування придбаних у позивача ТМЦ здійснено ресурсами та за рахунок ТОВ ПОТОК-К .

Між позивачем та ТОВ СП ОПТ Ресурс укладено договір поставки від 17.01.2017 року № 16/01-17 відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити, а ТОВ СП ОПТ Ресурс прийняти та оплатити товар; поставка товару здійснюється на підставі самовивозу зі складу поставщика. Придбаний товар супроводжується рахунком-фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, посвідченням якості, копією висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколом санітарної служби на відсутність ГМО. За вказаним договором ТОВ СП ОПТ Ресурс придбано у позивача фініки та виноград сушені.

На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу контрагента оформлено податкові накладні № 7 від 23.07.2017 року, № 5 від 22.03.2017 року, № 4 від 21.03.2017 року, № 3 від 20.03.2017 року, № 2 від 17.03.2017 року, № 11 від 27.02.2017 року, № 10 від 24.02.2017 року, № 9 від 23.02.2017 року, № 8 від 22.02.2017 року, № 7 від 21.02.2017 року, № 6 від 216.02.2017 року, № 10 від 31.01.2017 року, № 8 від 24.01.2017 року, № 7 від 23.01.2017 року, № 6 від 20.01.2017 року, № 5 від 19.01.2017 року, № 4 від 18.01.2017 року, № 3 від 17.01.2017 року, № 2 від 16.01.2017 року; виписані видаткові накладні № А-00000029 від 23.03.2017 року; № А-00000027 від 22.03.2017 року; № А-00000026 від 21.03.2017 року; № А-00000025 від 20.03.2017 року; № А-00000024 від 17.03.2017 року; № А-00000019 від 27.02.2017 року;№ А-00000023 від 24.02.2017 року; № А-00000021 від 21.02.2017 року; № А-00000017 від 16.02.2017 року; № А-00000011 від 31.01.2017 року; № А-00000009 від 24.01.2017 року; № А-00000008 від 23.01.2017 року; № А-00000007 від 20.01.2017 року; № А-00000006 від 19.01.2017 року; № А-00000005 від 18.01.2017 року; № А-00000004 від 17.01.2017 року; № А-00000003 від 16.01.2017 року;

Транспортування придбаних у позивача ТМЦ здійснено ресурсами та за рахунок ТОВ СП ОПТ Ресурс .

Між позивачем та ТОВ Слобідський хліб укладено договір поставки від 20.06.2017 року № 20/06-17 відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити, а ТОВ Слобідський хліб прийняти та оплатити товар; поставка товару здійснюється на підставі самовивозу зі складу поставщика. Придбаний товар супроводжується рахунком-фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, посвідченням якості, копією висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколом санітарної служби на відсутність ГМО. За вказаним договором ТОВ Слобідський хліб придбано у позивача горіхи лісові, фініки сушені, горіхи кеш'ю, висушену та подрібнену м'якоть горіху кокосового.

На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу контрагента оформлено податкові накладні № 2 від 26.06.2017 року, № 3 від 26.06.2017 року, № 4 від 27.06.2017 року, № 5 від 29.06.2017 року, № 11 від 120.06.2017 року; виписані видаткові накладні № А-00000057 від 26.06.2017 року; № А-00000060 від 29.06.2017 року; № А-00000061 від 30.06.2017 року.

Транспортування придбаних у позивача ТМЦ здійснено ресурсами та за рахунок ТОВ Слобідський хліб .

Фінансові зобов'язання за реалізований контрагентам товар відображений у картці рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29 (зі змінами та доповненнями). Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 90 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Що стосується тверджень відповідача, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування ТМЦ, то суд зазначає наступне.

Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III, із змінами і доповненнями, та Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, із змінами і доповненнями (далі - Правила), визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 №488/346 затверджена типова форма товарно-транспортної накладної. Проте, даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять лише рекомендаційний характер.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 №493 виключено п.11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, згідно якого товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто, навіть у разі ненадання цих документів до перевірки такі дії позивача не можуть бути розцінені, як підстави до висновку до заниження сум ПДВ.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.10.2014 у справі №К/800/49091/13.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а оформлення навантажувально-розвантажувальних робіт на підприємстві первинними документами не передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, тому вимоги щодо наявності такого документа - безпідставні.

Згідно із п. п. 11.1, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини реалізації товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, у судовому засіданні, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог та правомірності висновків акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані рішення, представник відповідача послався на витяги з податкових інформацій по контрагентам позивача та відповідні витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно контрагентів позивача та їх контрагентів .

Суд, зауважує, що отримання контролюючим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація щодо контрагентів не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Так, згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, презумпція добросовісності платника податків передбачає , що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Посилання фіскального органу на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема 9 січня 2007 року у рішенні Інтерсплав проти України , а також Верховний Суд України, зокрема у постанові № 21-1578 від 13.01.2009 року. Верховний Суд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

В ході розгляду справи судом відповідачем не пред'явлено до суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ Слобідський хліб та ТОВ СП ОПТ Ресурс .

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам зазначених вище контрагентів, безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Щодо посилань податкового органу на ненадання підприємством сертифікатів від виробника, протоколу санітарної служби на відсутність ГМО, як підстави безтоварності господарських операцій вчинених позивачем з контрагентами, суд зазначає, що відповідно до переліку харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.11.2010 року № 971 реалізовані контрагентам ТМЦ не потребують контролю вмісту генетично модифікованих організмів.

Сетифікати та відповідні дозволи щодо реалізованих контрагентам продуктів долучалися до ВМД, що підвердужється відповідниим відмітками у п.44 ВМД додаткова інформація/подані документи/сертифікати і дозволи

Суд погоджується з твердженням податкового органу стосовно того, що наявність вироку суду по ч.1 ст.366 КК України стосовно керівника підприємства-позивача по взаємовідносинам з ТОВ Поток-К дає обґрунтовані сумніви стосовно реальності вчинення господарських операцій з вказаним контрагентом.

Проте, суд зауважує, що згідно пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року за № 727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, акт перевірки, є узагальненим описом виявлених перевіркою порушень законодавства. За своєю суттю, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Відповідно до положень ст..200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с.80-81) встановлено, що він містить таблицю 19, яка стосується зведених даних щодо задекларованих та встановлених під час проведення перевірки сум податку на додану вартість, відповідно до якої за даними перевірки по декларації за грудень 2016 року від 16.01.2017 року № 9265579543 має позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18 Декларації) у розмірі 187791 грн.

Формування зазначеного показника здійснено за наступним розрахунком: 1260989.00 грн. (податкові зобов'язання підприємства позивача, визначені у ряд.1.1. колонки Б) - 1073198.00 грн. (1334370.00 - податковий кредит, визначений підприємством у ряд.17 декларації, зменшений на 261172 грн. - розмір податкових зобов'язань позивача по взаємовідносинам з ТОВ Поток-К , відображений у додатку 5 Декларації) = 187791.00 грн.

Проте судовим розглядом встановлено, що сума 261172.00 грн. є податковим зобов'язанням, а не податковим кредитом позивача, а отже податковим органом допущено помилку при здійсненні розрахунку різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту позивача.

Аналогічні невідповідності допущені при визначенні розміру позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ СП ОПТ Ресурс та ТОВ Слобідський Хліб :

за даними таблиці 19 (а.с.80-81, т.1) по декларації за січень 2017 року № 9021630971 від 16.02.2017 вказаний показник дорівнює 552839.00 грн. Формування зазначеного показника здійснено за наступним розрахунком: 687077.00 грн. (податкові зобов'язання підприємства позивача, визначені у рядку 9 ) - 134238.00 грн.( податковий кредит у розмірі 744332.00 (ряд.17 Декларації) - 73381.00 від'ємне значення минулого податкового періоду) - 536713.00 грн.( розмір податкових зобов'язань позивача по взаємовідносинам з ТОВ СП ОПТ Ресурс , відображений у додатку 5 Декларації) = 552839 грн.

за даними таблиці 19 (а.с.80-81, т.1) по декларації за лютий 2017 року № 9043733045 від 17.03.2017 року вказаний показник дорівнює 303036.00 грн. Формування зазначеного показника здійснено за наступним розрахунком: 402335 грн. (податкові зобов'язання підприємства позивача, визначені у рядку 9 ) - 99299грн.( податковий кредит у розмірі 429408 (ряд.17 Декларації) - 57255.00 від'ємне значення минулого податкового періоду) - 272854.00 грн.( розмір податкових зобов'язань позивача по взаємовідносинам з ТОВ СП ОПТ Ресурс , відображений у додатку 5 Декларації) = 303036 грн.

за даними таблиці 19 (а.с.80-81, т.1) по декларації за березень 2017 року № 9068823520 від 19.04.2017 року вказаний показник дорівнює 80850.00 грн. Формування зазначеного показника здійснено за наступним розрахунком: 529078 грн. (податкові зобов'язання підприємства позивача, визначені у рядку 9 ) - 448229 грн.( податковий кредит у розмірі 834200 (ряд.17 Декларації) - 27073.00 грн. від'ємне значення минулого податкового періоду) - 358898.00 грн.( розмір податкових зобов'язань позивача по взаємовідносинам з ТОВ СП ОПТ Ресурс , відображений у додатку 5 Декларації) = 80850 грн.

за даними таблиці 19 (а.с.80-81, т.1) по декларації за червень 2017 року № 9138623307 від 18.07.2017 року вказаний показник дорівнює 499936.00 грн. Формування зазначеного показника здійснено за наступним розрахунком: 1403502 грн. (податкові зобов'язання підприємства позивача, визначені у рядку 9 ) - 903566 грн.( податковий кредит у розмірі 1396704 (ряд.17 Декларації) - 493138.00 грн. ( розмір податкових зобов'язань позивача по взаємовідносинам з ТОВ Слобідський хліб , відображений у додатку 5 Декларації) = 499936 грн.

Відповідно до ст.ст. 6, 77 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності оскаржуваних рішень, а отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..139 КАС України

Керуючись ст.ст.139, 243,255,295,297 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № 0000161421, № 0000151421

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.Компані" ( 61003, м.Харків, вул.. Короленка,25, код ЄДРПОУ 40792648) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Харківській області (61057, м.Харків, вул.. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 34908 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісім ) грн..00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У повному обсязі рішення виготовлено 26.12.2017 року

Суддя Зоркіна Ю.В.