Постанова
від 13.12.2017 по справі 820/4191/17
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 грудня 2017 р. № 820/4191/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

суддів - Бадюкова Ю.В. , Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

за участю:

представника позивача - Парфило І.В.,

представників відповідача - Лисенка М.В., Кобилінська О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "МІАТІС" до Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління ДФС у Харківській області провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІАТІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати:

рішення комісії ДФС №49705/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №60 від 21.06.2017;

рішення комісії ДФС №49730/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №57 від 21.06.2017;

рішення комісії ДФС №49721/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №58 від 21.06.2017;

рішення комісії ДФС №49731/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №60 від 23.06.2017;

рішення комісії ДФС №49735/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №66 від 23.06.2017;

рішення комісії ДФС №49723/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №67 від 23.06.2017;

рішення комісії ДФС №49639/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №79 від 23.06.2017;

рішення комісії ДФС №49638/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної№88 від 30.06.2017;

рішення комісії ДФС № 49661/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №96 від 30.06.2017;

рішення комісії ДФС №49744/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №73 від 26.06.2017;

рішення комісії ДФС №49565/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної№81 від 29.06.2017;

рішення комісії ДФС №49658/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №87 від 29.06.2017;

рішення комісії ДФС №49722/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної№56 від 20.06.2017;

рішення комісії ДФС №49745/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №53 від 20.06.2017;

рішення комісії ДФС №49733/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №44 від 16.06.2017;

рішення комісії ДФС №49659/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №77 від 27.06.2017;

рішення комісії ДФС №49720/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №51 від 19.06.2017;

рішення комісії ДФС №49724/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №52 від 19.06.2017;

рішення комісії ДФС №49732/39525613 від 08.08.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №75 від 26.06.2017;

- зобов'язати ДФС України здійснити дії з реєстрації в момент первісного подання:

податкову накладну №60 від 21.06.2017; податкову накладну №57 від 21.06.2017; податкову накладну №58 від 21.06.2017; податкову накладну №60 від 23.06.2017; податкову накладну №66 від 23.06.2017; податкову накладну №67 від 23.06.2017; податкову накладну №79 від 23.06.2017; податкову накладну №88 від 30.06.2017; податкову накладну №96 від 30.06.2017; податкову накладну №73 від 26.06.2017; податкову накладну №81 від 29.06.2017; податкову накладну №87 від 29.06.2017; податкову накладну №78 від 27.06.2017; податкову накладну №56 від 20.06.2017; податкову накладну №53 від 20.06.2017; податкову накладну №44 від 16.06.2017; податкову накладну №77 від 27.06.2017; податкову накладну №51 від 19.06.2017; податкову накладну №52 від 19.06.2017; податкову накладну №75 від 26.06.2017;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в липні - серпні 2017 року отримав з боку відповідача квитанції про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних без визначення фактичних підстав цього.

Позивач вказує, згідно рішень відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних констатовано, що обсяг товарів, які позивач поставив контрагентам за наведеними податковими накладними у 1,5 рази більший за різницю між обсягом товарів, які позивач придбав та поставив з 01.01.2017р.

На думку позивача, автоматизована система моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для їх зупинення в Єдиному реєстрі податкових накладних не бере до уваги обсяг товарів, придбаних та не реалізованих платником податків до 01.01.2017р., які зберігалися на складі після 01.01.2017р., відтак у разі якщо такі товари будуть поставлені після 01.01.2017р., система автоматично виявить їх невідповідність.

З огляду на вищевикладене позивач вважає рішення про відмову у реєстрації податкових накладних необґрунтованими та такими, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та вказав, що оскаржувані в даній справі рішення є цілком законними та такими, що прийнято в межах чинного законодавства України.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач засобами електронного зв'язку направив на реєстрацію наступні податкові накладні:

№60 від 21.06.2017р.; №57 від 21.06.2017р.; №58 від 21.06.2017р.; №60 від 23.06.2017р.; №66 від 23.06.2017р.; №67 від 23.06.2017р.; №79 від 23.06.2017р.; №88 від 30.06.2017р.; №96 від 30.06.2017р.; №73 від 26.06.2017р.; №81 від 29.06.2017р.; №87 від 29.06.2017р.; №56 від 20.06.2017р.; №53 від 20.06.2017р.; №44 від 16.06.2017р.; №77 від 27.06.2017р.; №51 від 19.06.2017р.; №52 від 19.06.2017р.; №75 від 26.06.2017р. та згідно засобів електронного зв'язку отримав з боку відповідача квитанції, за якими документ прийнято, реєстрацію зупинено, оскільки подані податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному електронному реєстрі податкових накладних .

В серпні 2017 року позивачем було отримано квитанції № 2, які містили зазначення про прийняття комісією ДФС України відповідних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, але без визначення мотивів прийняття таких рішень.

Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача про відмову у реєстрації направлених податкових накладних у Єдиному електронному реєстрі податкових накладних, позивач оскаржив їх до суду.

Судом встановлено, що доходячи висновку про зупинення реєстрації поданих позивачем податкових накладних, а згодом і про відмову у їх реєстрації в Єдиному електронному реєстрі податкових накладних, відповідач виходив з того, що за результатами проведення автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних, що були подані позивачем, виявлено ризики, достатні для зупинення реєстрації вказаних податкових накладних та в подальшому позивач не надав контролюючому органу відповідні документи та пояснення, які б спростовували висновки щодо невідповідності поданих податкових накладних критеріям реальності здійснених за ними господарських операцій.

Проте суд з такими висновками відповідача в даній справі не погоджується та зазначає, що Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

В зв'язку з наведеним суд зазначає, що, як слідує з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього.

В червні 2017 року позивач здійснив продаж зазначених товарів контрагентам: ТОВ Глобал-нет , ТОВ Видавництво Індустрія , ПП Радіонет , ТОВ ЗАО Донмет , ТОВ ТК Дріада , ТОВ Євролайн- Україна , ТОВ Полігон , ТОВ Бєлнет , ТОВ Діфок , ПП Стандарт-сервіс , ПП Дельта , ТОВ Ультранет Груп , ОСОБА_4, КП Чугуївська міська друкарня Харківської обласної ради , ТОВ А4 .

На підтвердження наявних з вказаними контрагентами господарських операцій позивачем до суду надано копії господарських договорів, видаткових накладних, а також копії платіжних доручень, за якими встановлено, що придбаний за вказаними договорами товар було оплачено грошовими коштами. За вказаними господарськими операціями позивачем, як продавцем, було складено відповідні податкові накладні, перелік яких наведено вище.

Під час розгляду справи судом було також встановлено, що при спробі позивача зареєструвати зазначені вище податкові накладні ним від контролюючого органу було отримано квитанції №1, які містили інформацію про те, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація зупинена, оскільки подана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному електронному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.

Також було вказано, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному електронному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Судом встановлено, що позивач засобами електронного зв'язку направив до відповідача за кожної спірною податковою накладною повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим податковим накладним. Дана обставина сторонами у справі не заперечується. Разом з тим відповідач вважав, що надані повідомлення не містили документів, які належним чином підтверджують реальність здійснення операцій по спірним податковим накладним.

Суд з такими висновками не погоджується та зауважує, що за приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" N 1246 від 29.12.2010р., податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку N 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку N 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

В даній справі висновки контролюючого органу про те, що позивач поставив контрагентами за спірними податковими накладними обсяг товарів, який у 1,5 разів більше за різницю між обсягом товарів, який позивач придбав та поставив з 01.01.2017р. спростовуються тим, що при застосуванні автоматизованої системи моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для їх зупинення в Єдиному електронному реєстрі податкових накладних, не було взято до уваги обсяг товарів, придбаних та не реалізованих платником податків до 01.01.2017р. та які зберігалися на складі після 01.01.2017р.

Позивачем до суду надано Таблицю обсягів придбання товарів з 01.01.2017р. за кодами УКТ ЗЕД, яка підтверджує зазначене.

Крім того, матеріали справи містять докази наявності у позивача необхідної матеріально-технічної бази та персоналу для провадження господарської діяльності. Зокрема, договори оренди та суборенди приміщень та штатний розклад станом на 01.02.2017р., за яким кількість працюючих осіб на підприємстві позивача складає 10 осіб.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що господарські операції позивача за договорами поставки, за якими ним було виписано спірні податкові накладні, мали реальний характер, адже відповідали основному напрямку господарської діяльності позивача, могли бути здійснені власними силами позивача із урахуванням наявної у нього матеріально-технічної бази та персоналу, є підтвердженими під час розгляду справи.

Також суд зауважує, що незважаючи на надані документи та пояснення позивача відповідачем було прийнято оскаржувані в даній справі рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних.

Суд наголошує, що абзацем 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" N 190 від 29.03.2017р. встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацем 2 Постанови N 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

В даній справі рішення Комісії містило підставу для відмови в реєстрації податкової накладної "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування", проте в рішенні не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Отже, на думку суду, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

При цьому суд зауважує, що факт зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному електронному реєстрі податкових накладних не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна / розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за якими ним в подальшому було виписано спірні податкові накладні, а також беручи до уваги, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації вказаних податкових накладних .

Відтак, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та такими, що прийнято при невірному застосуванні вимог чинного законодавства, а також дійсних обставин справи.

При цьому суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні, суд також вважає їх обґрунтованими.

При цьому слід зауважити, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013р. №7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010, (зі змінами), яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" N 3477-IV від 23.02.2006р., суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за датою їх подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

З урахуванням викладеного, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за винятком вимог позовної заяви про зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної №78 від 27.06.2017р., оскільки матеріали справи не містять рішення відповідача про відмову у реєстрації в Єдиному електронному реєстрі податкових накладних вказаної податкової накладної.

Відповідно ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІАТІС" до Державної фіскальної служби України; третя особа: Головне управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати: