Рішення

від 11.12.2017 по справі 911/3215/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа № 911/3215/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1, Київська обл., м. Яготин

до Фермерського господарства "КМП Надія", Київська обл., м. Яготин

про визнання рішення недійсним

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (договір б/н від 27.11.2017)

від відповідача: Панченко Т.А. (довіреність б/н від 02.11.2017)

ОСОБА_5 (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.10.2017 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фермерського господарства "КМП Надія" (далі - ФГ КМП Надія /відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів Фермерського господарства КМП Надія від 23.11.2013 про призначення ОСОБА_5 керівником Фермерського господарства "КМП Надія" без обмежень.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2017 було порушено провадження у справі №911/3215/17, розгляд справи призначено на 27.11.2017.

Поряд з тим, разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 як голові (керівнику) Фермерського господарства КМП Надія здійснювати повноваження голови господарства до ухвалення законного рішення по справі в частині:

- укладення договір, спрямованих на відчуження нерухомого майна фермерського господарства без погодження з загальними зборами фермерського господарства КМП Надія ;

- укладення договорів, за якими на фермерське господарство покладаються майнові зобов'язання, саме - кредитних договорів, договорів іпотеки, договорів поруки, застави транспортного засобу без погодження із загальними зборами господарства;

- укладення договорів оренди нерухомого майна без погодження із загальними зборами господарства.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Беручи до уваги вищезазначені нормативні приписи, оскільки позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявлених заходів до забезпечення позову у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.

Надані ж суду копії запитів про надання інформації та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта не підтверджують викладених позивачем у заяві обставин щодо можливого вчинення відповідачем дій з відчуження майна.

У судовому засіданні 27.11.2017 судом оголошено перерву до 11.12.2017.

11.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла нова редакція позовної заяви, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 зазначила нові обставини та норми закону в обґрунтування заявленої позовної вимоги, зокрема порушення відповідачем порядку повідомлення учасника юридичної особи про проведення загальних зборів, передбаченого ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", яку, на думку позивача, слід застосувати до спірних правовідносин за аналогією закону.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пп. 3.11., 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Так, початок розгляду даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 27.11.2017, що підтверджується протоколом судового засідання від 27.11.2017.

Враховуючи вищезазначене, оскільки нова редакція позовної заяви спрямована на зміну підстав заявленого позову після початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про залишення без розгляду відповідної позовної заяви в новій редакції в силу її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України, та розгляд заявлених вимог позивача в первинно заявленій редакції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З наявної в матеріалах справи копії реєстраційної справи Фермерського господарства "КМП Надія" (ідентифікаційний код 20624056), зокрема статуту відповідного господарства, затвердженого рішенням загальних зборів, що оформлене протоколом №1 від 15.02.2013, слідує, що засновником Фермерського господарства "КМП Надія" є ОСОБА_6 зі вкладом до статутного (складеного) капіталу 6000,00 грн, що складає 60% статутного (складеного капіталу), у той час як учасниками зазначеного господарства є:

- ОСОБА_4 зі вкладом до статутного (складеного) капіталу 800,00 грн, що складає 8,0% статутного (складеного капіталу),

- ОСОБА_1 зі вкладом до статутного (складеного) капіталу 800,00 грн, що складає 8,0% статутного (складеного капіталу),

- ОСОБА_5 зі вкладом до статутного (складеного) капіталу 800,00 грн, що складає 8,0% статутного (складеного капіталу),

- ОСОБА_7 зі вкладом до статутного (складеного) капіталу 800,00 грн, що складає 8,0% статутного (складеного капіталу),

- ОСОБА_8 зі вкладом до статутного (складеного) капіталу 800,00 грн, що складає 8,0% статутного (складеного капіталу).

Як слідує з наданих позивачем письмових пояснень, а також наданої копії виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Яготинського районного управління Юстиції у Київській області свідоцтва про смерть від 04.09.2013 засновник Фермерського господарства "КМП Надія" ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначила, що після смерті ОСОБА_6 її усунули від управління господарством та розподілу його прибутку.

Так, з наявних в матеріалах справи доказів та викладених у позові обставин слідує, що 26.11.2013 відбулися загальні збори Фермерського господарства "КМП Надія" за участю членів фермерського господарства: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з наступним порядком денним:

1. обрання голови та секретаря загальних зборів

2. призначення та затвердження нового керівника (голови) ФГ КМП Надія

3. уповноваження на проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

За результатами проведених зборів були прийняті наступні рішення:

- обрати головою загальних зборів ОСОБА_7 та секретарем Костину Романа Миколайовича;

- призначити та затвердити керівником (головою) ОСОБА_5, надавши йому повне право керівництва згідно зі ст. 8 статуту;

- уповноважити ОСОБА_5 внести зміни до відомостей про юридичну особу, яка міститься в ЄДР у державного реєстратора Яготинської райдержадміністрації.

Вищезазначені рішення оформлені протоколом №2 від 26.11.2013, копія якого наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_1 вважає спірні рішення неправомірними та прийнятими з порушенням порядку скликання, оскільки позивача не було повідомлено про проведення таких зборів, а тому позивач не приймала участі у загальних зборах при вирішенні питання про обрання керівника, що, на думку позивача, є порушенням п. 6.4.1. статуту та ст. 167 Господарського кодексу України.

В розрізі відповідних доводів позивач зазначила, що зміни щодо прийнятих 26.11.2013 загальними зборами рішень в статут внесенні не були, що свідчить про відсутність повноважень ОСОБА_5 як голови ФГ КМП Надія .

До того ж, позивач вважає, що рішення загальних зборів ФГ КМП Надія суперечить вимогам Закону України Про фермерське господарство та положенням статуту, оскільки голова фермерського господарства не призначається рішенням загальних зборів чи іншого органу фермерського господарства, а автоматично стає ним як засновник після здійснення державної реєстрації змін в установчих документах, які вносяться до статуту рішенням загальних зборів господарства.

Крім того, в обґрунтування обставин незаконності прийнятого 26.11.2013 загальними зборами ФГ КМП Надія рішення позивач зауважила на відсутності кворуму, як безумовної підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів, оскільки сукупна частка у статутному капіталі членів фермерського господарства, які голосували на загальних зборах 26.11.2013, не була більшою 50% від статутного капіталу з огляду на те, що після смерті ОСОБА_6 спадкові права на його частку в статутному капіталі не були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилаючись на порушення відповідачем порядку при визначенні кворуму загальних зборів фермерського господарства, враховуючи неврегульованість відповідного питання приписами Закону України Про фермерське господарство та положеннями статуту зазначеного господарства, позивач зазначила про застосування до спірних відносин за аналогією закону абз. 3 ст. 60 Закону України Про господарські товариства в частині визначення кворуму загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Таким чином, враховуючи порушення вимог чинного законодавства, допущені під час скликання загальних зборів ФГ КМП Надія та прийнятті ними 26.11.2013 рішення, позивач просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів Фермерського господарства КМП Надія від 23.11.2013 про призначення ОСОБА_5 керівником Фермерського господарства "КМП Надія" без обмежень.

Заперечуючи проти заявленої позовної вимоги, відповідач зазначив про те, що ані Законом України Про фермерське господарство , ані статутом ФГ КМП Надія не передбачено порядку скликання і проведення загальних зборів учасників фермерського господарства, у той час як про проведення загальних зборів ОСОБА_1 в усній формі було повідомлено двічі - 25.10.2013 та 11.11.2013 в присутності інших членів фермерського господарства, в підтвердження чого відповідачем надано відповідні пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Водночас, відповідач зауважив на тому, що усі члени Фермерського господарства "КМП Надія" є рідними барами і сестрами та зареєстровані за однією адресою, однак не зважаючи на повідомлення позивача про проведення загальних зборів та запрошення взяти участь у них, ОСОБА_1 проігнорувала відповідні повідомлення без наведення причин відповідного рішення.

До того ж, відповідач заперечив проти заявленої вимоги з огляду на те, що при проведенні 26.11.2013 загальних зборів кворум був, оскільки частки у статутному капіталі господарства усіх членів фермерського господарства без врахування частки померлого ОСОБА_6 у сукупності становлять 100%, у той час як на загальних зборах були присутні чотири члени сукупний розмір часток у статутному капіталі становив 80%, тобто більше половини від статутного капіталу господарства.

Крім того, відповідач зазначив, що ще з 12.05.2011 ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_5 здійснювати повноваження голови фермерського господарства, в підтвердження чого суду надано копію довіреності.

Таким чином, заперечуючи проти позову ОСОБА_1 відповідач зауважив на доведеності позивачем факту порушення оскаржуваним рішенням її прав та законних інтересів, у той час як зазначені позивачем порушення, на думку відповідача, не є безумовними підставами для визнання рішення загальних зборів недійсними.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з нижченаведеного.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Так, приписами ст. ст. 42, 55 Господарського кодексу України унормовано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, визначені Законом України Про фермерське господарство .

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про фермерське господарство , в редакції, чинній станом на момент прийняття спірного рішення, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Так, рішенням загальних зборів ФГ КМП Надія , оформленого протоколом №1 від 15.02.2013, затверджено статут відповідного господарства (нову редакцію), відповідно до п. 6.4.1. члени фермерського господарства мають право брати участь в управлінні діяльністю фермерського господарства у порядку, встановленому законодавством України та цим статутом.

Відповідно до розділу 8 статуту ФГ КМП Надія передбачено, що управління фермерським господарством здійснює голова фермерського господарства - його засновник або один з членів господарства, якого призначає засновник на відповідний термін, або інша особа, яка працює за контрактом.

Поряд з тим, ані положеннями статуту ФГ КМП Надія , ані приписами Закону України Про фермерське господарство не визначено загальні збори членів фермерського господарського вищим органом управління відповідного господарства, а також не визначено порядку та строків скликання відповідних загальних зборів.

Як слідує зі змісту заявленої позовної вимоги ОСОБА_1 вважає, що обставина неврегульованості способу повідомлення учасників про проведення зборів не звільняє відповідача від обов'язку повідомити учасника про проведення відповідних зборів у спосіб, який забезпечить своєчасну обізнаність учасника про час та місце проведення зборів та їх порядок денний, який на думку позивача мав бути виражений у письмовому вигляді.

Відповідно до наданих відповідачем пояснень, позивача в усному поряду було заздалегідь повідомлено про проведення 26.11.2013 загальних зборів ФГ КМП Надія , що до того ж підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями членів ФГ КМП Надія ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Пояснення ж члена ФГ КМП Надія ОСОБА_4 щодо обставин повідомлення позивача про проведення 26.11.2013 загальних зборів судом оцінюються критично та залишаються поза увагою з огляду на неоднозначність та суперечливість наданих зазначеною особою відомостей.

Приписами статей 32-34, 36 ГПК України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги специфіку створення та діяльності фермерського господарства, а також відсутність в законі та статуті ФГ КМП Надія положень щодо письмового повідомлення про проведення загальних зборів членів відповідного товариства, суд дійшов висновку про доказову необґрунтованість та нормативну безпідставність доводів позивача щодо неповідомлення її про проведення 26.11.2013 загальних зборів членів господарства.

Водночас, посилання ОСОБА_1 на необхідність повідомлення її письмово про проведення загальних зборів визнаються судом неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Так, чинним на момент прийняття оспорюваного рішення законодавством та положеннями статуту ФГ КМП Надія не передбачено письмового порядку повідомлення членів фермерського господарства про проведення загальних зборів, а тому відповідач не зобов'язаний вчиняти дії щодо такого повідомлення у спосіб, що не передбачений законодавством та не погоджений членами господарства.

Що ж до доводів позивача щодо відсутності 26.11.2013 кворуму загальних зборів фермерського господарства, з огляду на застосування до поряду визначення правомочності таких зборів за аналогією закону абз. 3 ст. 60 Закону України Про господарські товариства , слід зазначити таке.

У відповідності до преамбули Закону України Про господарські товариства цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1, ч. ч. 1, 3 ст. 50, ч. 1 ст. 58 та ч. 1 ст. 60 Закону України Про господарські товариства , в редакції, чинній станом на момент прийняття спірного рішення, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Приписами ст. ст. 80, 81, 83 та 84 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку

Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Поряд з тим, відповідно до ст. ст. 79, 80 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Як слідує зі змісту пп. 1.4., 10.1. та 10.2. статуту ФГ КМП Надія відповідне господарство є економічно самостійним виробником, переробляє реалізує власну продукцію, а також є рівноправною формою ведення господарства з держаними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами.

Фермерське господарство відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном.

Члени фермерського господарства не відповідають за зобов'язаннями фермерського господарства, а фермерське господарство не відповідає за зобов'язаннями членів фермерського господарства, за винятком випадків, передбачених законодавством.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що ФГ КМП Надія за своєю організаційно-правовою формою не є ані господарським товариством, ані установою, ані виробничим кооперативом, а створене як юридична особа у передбаченій відповідно спеціальним Законом України Про фермерське господарство формі фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Виходячи з правового аналізу вищенаведеної норми закону, за якою відповідно аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин, аналізуючи порядок створення, діяльності господарських товариств та фермерського господарства, суд дійшов висновку, що такі організаційно-правові форми юридичних осіб як господарські товариства та фермерське господарство не є подібними, а тому правовідносини, що виникають з приводу управління такими юридичними особами, не подібні за змістом, відтак відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України, при визначенні правомочності загальних зборів членів фермерського господарства.

Отже, оскільки ані положеннями статуту ФГ КМП Надія , ані приписами Закону України Про фермерське господарство не визначено порядку визначення правомочності загальних зборів фермерського господарства при прийнятті ними рішень, у той час як на загальних зборах 26.11.2013 були присутні чотири члени із п'яти відповідного господарства, тобто більшість, суд дійшов висновку про нормативну безпідставність та необґрунтованість доводів позивача щодо відсутності кворуму при прийнятті 26.11.2013 загальними зборами ФГ КМП Надія рішення.

Статтею 4 Закону України Про фермерське господарство , в редакції, чинній станом на момент прийняття спірного рішення, унормовано, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Відповідно до п. 8.1. головою фермерського господарства є його засновник або один з членів господарства, якого призначає засновник на відповідний термін або інша особа, яка працює за контрактом.

Засновник, який передає свої повноваження одному з членів господарства, або іншій особі, яка працює за контрактом, видає виконуючому обов'язки голови фермерського господарства довіреність відповідний термін.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії довіреності від 12.05.2011 Фермерське господарство "КМП Надія" в особі голови ОСОБА_6 уповноважило ОСОБА_5 виконувати обов'язки голови фермерського господарства та представляти інтереси фермерського господарства. Строк дійсності зазначеної довіреності встановлений до 12.05.2016.

Відповідно до приписів ст. ст. 246, 247, 248 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Представництво за довіреністю припиняється у разі:

- закінчення строку довіреності;

- скасування довіреності особою, яка її видала;

- відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

- припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

- припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

- смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;

- смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про фермерське господарство , в редакції, чинній станом на момент прийняття спірного рішення, діяльність фермерського господарства припиняється у разі:

реорганізації фермерського господарства;

ліквідації фермерського господарства;

визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

З огляду наведеного, оскільки станом на момент прийняття спірного рішення діяльність Фермерського господарства "КМП Надія" не припинялась, відтак видана ОСОБА_5 довіреність на представництво інтересів зазначеного фермерського господарства діяла, у той час як у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 його статус як засновника та голови господарства не успадковується, суд дійшов висновку, що прийняття 26.11.2013 загальним зборами ФГ "КМП Надія" рішення щодо призначення ОСОБА_5 - члена та виконуючого обов'язки голови відповідного фермерського господарства, його керівником (головою), відбулось без порушень законодавчих приписів та статутних положень, відтак доводи позивача про зворотне є необґрунтованими та безпідставними.

Саме ж по собі формулювання у тексті спірного рішенні поняття керівник (голова) , а також не внесення відповідних змін до статуту господарства, не впливає на законність зазначеного рішення та, відповідно, на права та обов'язки позивача, як члена відповідного господарства, зокрема щодо права на прийняття участі в управлінні господарством.

Крім того, позивачем доказово не обґрунтовано обставин щодо того, що з прийняттям спірного рішення ОСОБА_1 позбавлено права на прийняття участі в управлінні господарством та в розподілі його прибутку.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування обставин, якими позивач обґрунтовує порушення своїх прав на прийняття участі в управлінні господарством та розподілі його прибутку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів Фермерського господарства КМП Надія від 23.11.2013 про призначення ОСОБА_5 керівником Фермерського господарства "КМП Надія" без обмежень.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 19, 124 Конституції України, ст. ст. 22, 32-34, 36, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 80, 81, 83, 84, 246, 247, 248 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 55, 79, 80, 114, 167 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 35 Закону України Про фермерське господарство , суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.12.2017.

Суддя В.А. Ярема