Ухвала

від 06.12.2017 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"06" грудня 2017 р. Справа № 5023/10655/11

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Яризько В.О. , Савченко А.А.

За участю:

представник ТОВ "Торгівельний Дім "Єльбор" - Вовк Ю.В.;

представник ДП "Завод ім. В.О. Малишева" - Хоменко І.М.

розглянувши заяву ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" про стягнення з ДП "Завод ім.В.О. Малишева" заборгованості по справі за заявою: ДП "Львівський бронетанковий завод" , м. Львів

до ДП "Завод ім. Малишева" м. Харків

визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ДП "Завод ім.В.О. Малишева" (надалі - відповідач) заборгованості в сумі 101835,01 грн., а також суми судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2017 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні 27.09.2017 р. та зобов'язано сторони надати суду відповідні документи.

У зв'язку з хворобою судді Усатого В.О., було повідомлено про перенесення судового засідання у справі № 922/2758/17 за позовом ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор", м. Харків до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків про стягнення коштів, призначеного ухвалою суду від 19 серпня 2017 року, з 27 вересня 2017 року на 05 жовтня 2017 року о(б) 10:20 .

В судовому засіданні 05.10.17 р. представник позивача підтримав свій позов та зазначив, що заборгованість по заявленій до стягнення сумі виникла у зв'язку з невиконання відповідачем договору на матеріально-технічне забезпечення ДП "Завод ім. Малишева" № 309 дп від 14.04.2010 р.

Представник відповідача у судовому засіданні просила застосувати строки позовної давності щодо заявлених до стягнення сум.

Представник позивача зазначив, що не отримував відзиву, заперечував про застосування строків позовної давності, оскільки позивач підтвердив наявність заборгованості станом на 01.11.2016 р., підписавши акт звірки взаєморозрахунків.

Заслухавши учасників процесу, враховуючи необхідність ознайомлення позивача з відзивом відповідача та надання свої заперечень щодо нього, суд відклав розгляд справи на 12.10.2017 року.

В судовому засіданні 12.10.17 р. представник позивача надав заяву (вх.№ 33445 від 12.10.17), згідно якої просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у засідання суду не з'явився, витребуваних документів не надав.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2011 по справі № 5023/10655/11 порушено провадження в справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" та введено процедуру розпорядження майном. Станом на момент розгляду позовної заяви відповідач перебуває на стадії розпорядження майном.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи те, що в провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/10655/11 за заявою ДП "Львівський бронетанковий завод" про визнання банкрутом державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", ухвалою суду від 12.10.2017 р. справу №922/2758/17 передано до розгляду по суті в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева".

Таким чином, суд призначив заяву ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" до ДП "Завод ім.В.О. Малишева" про стягнення заборгованості до розгляду в судовому засіданні 29.11.2017 р.

24.10.2017 р. від заявника надійшли пояснення по заяві, згідно яких він вважає, що строк позовної давності сплинув та наполягав на застосуванні строку позовної давності.

В судовому засіданні 29.11.2017 р. представник боржника заперечувала проти позову, проте на питання суду відповідей не надала , оскільки зазначила, що тільки вступила у справу в якості представника та не обізнана в деталях спору. Крім того вона просила надати час для надання можливості надати суду додаткові пояснення щодо зазначених у позові питань.

Представник заявника заперечував проти застосування строку позовної давності, оскільки боржником не доведено строків, коли здійснені висновки вхідного контролю по партіям прийнятої продукції.

Суд заслухавши учасників процесу, оголосив перерву в судовому засіданні на 06.12.2017 р. о 11:40 та зобов"язав представника боржника надати суду порядок здійснення боржником вхідного контролю (інструкції, тощо..) та документальні докази здійснення боржником вхідного контролю спірних партій товару по договору № 309ДП від 14.04.2010 р.

В судовому засіданні 06.12.2017 р. представник боржника надала додаткові пояснення та додала докази здійснення боржником вхідного контролю по кожній партії продукції.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані документи, суд зазначає наступне.

14.04.2010 р. між ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" та ДП "Завод ім.В.О.Малишева" укладено типовий договір на матеріально-технічне забезпечення ДП "Завод ім.В.О. Малишева", № 309дп (далі - Договір).

Відповідно п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов"язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість, асортимент та технічні умови щодо якої вказані у Специфікації до договору (або прийнятих до оплати покупцем рахунках-фактурах), які є невід"ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, умови цього договору викладені сторонами у відповідності з вимогами міжнародних правил відносно тлумачення строків "Інкотермс" (в редакції 2000 р.), які використовуються з врахуванням особливостей, які пов"язані з внутрішньодержавним характером цього договору, а також тіх особливостей, які витікають з умов цього Договору.

Згідно п.3.2 Договору, продукція по цьому договору постачається на умовах EXW, склад "Постачальника".

Згідно умовам правил Інкотермс (в ред..2000р.) розділу EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно п.3.3 Договору, строк поставки від п"яти до тридцяти днів з моменту перерахування передплати.

Відповідно п.4.1 Договору, ціна на продукцію, яка постачається по цьому договору, зазначається у Специфікації до Договору (або в прийнятих до оплати Покупцем рахунках-фактурах) , які є невід"ємною частною договору. Прийняттям до оплати покупцем рахунку-фактури постачальника вважається перерахування на підставі виставленого рахунку грошових коштів в рахунок оплати продукції.

В розділі 5 Договору вказано, що розрахунки по цьому Договору здійснюються покупцем у формі прямого банківського переказу на рахунок постачальника в два етапи: 1-й етап - попередня оплата партії продукції згідно рахунку-фактури в розмірі 50%; ІІ етап - оплата залишку суми в розмірі 50% від вартості продукції на протязі 10 днів від дати поставки на умовах цього Договору, проте не раніше висновку вхідного контролю. Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

В розділі 6 Договору зазначено, що поставка продукції по цьому договору буде здійснюватися у залежності від базисних умов поставки, зазначених в п.3.1 Договору по відвантажувальним реквізитам , вказаним покупцем у листі-заявці. При зміні відвантажувальних реквізитів Покупець зобов"язаний повідомити нові реквізити в письмовій формі. Постачальний направляє на адресу вантажеотримувача продукцію та надає наступні документи: товаро-транспортну накладну, сертифікат якості (оригінал) заводу-виробника, або його завірену в установленому порядку копію. Приймання продукції по кількості та якості здійснюється згідно Інструкцій Держарбітражу від 15.06.1956 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7.

Відповідно п.12.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням його печатками та діє до 31.12.2010 р.

21.07.2010 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, якою продовжити строк дії договору до 31.12.2012 р.

20.12.2012 р. сторони уклали додаткову угоду №2 до Договору, якою продовжити строк дії договору до 31.12.2013 р.

На виконання вказаного Договору, ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" поставив на адресу боржника - ДП "Завод ім.В.О.Малишева" продукцію :

за рахунком-фактурою №СФ-000825 від 10.04.2012 року згідно видаткових накладних №РН-000991 від 12.06.2012 та №РН- 001143 від 27.06.2012 р. на загальну суму 9924,76 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-001449 від 01.06.2012 року згідно видаткової накладної№РН-000989 від 12.06.2012 на загальну суму - 55783,68 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-001494 від 07.06.2012 року згідно видаткових накладних №РН-002058 від 09.11.2012 та №РН-002155 від 26.11.2012 р. на загальну суму 23400,00 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-002736 від 10.10.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002306 від 13.12.2012 на загальну суму - 15118, 09 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-003126 від 13.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002294 від 12.12.2012 на загальну суму - 2194,42 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-003146 від 15.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002293 від 12.12.2012 на загальну суму - 29376,00 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-003325 від 30.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002345 від 20.12.2012 на загальну суму - 540,00 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-01220 від 15.05.2013 року згідно видаткової накладної №РН-000801 від 21.05.2013 на загальну суму - 15120. 00 грн.,

Факт поставки заявником продукції за вказаними рахунками-фактури не заперечуються боржником.

Проте, боржник розрахувався частково, а саме:

- за рахунком-фактурою №СФ-000825 від 10.04.2012 року видаткових накладних №РН-000991 від 12.06.2012 та №РН- 001143 від 27.06.2012 р. на загальну суму 9924,76 грн. сплатив 10.04.2012 р. - 9846,00 грн., заборгованість - 78,76 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-001449 від 01.06.2012 року згідно видаткової накладної №РН-000989 від 12.06.2012 на загальну суму - 55783,68 грн. сплатив15.06.2012 р. 27891,84 грн., заборгованість 27891,84 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-001494 від 07.06.2012 року згідно видаткових накладних №РН-002058 від 09.11.2012 та №РН-002155 від 26.11.2012 р. на загальну суму 23400,00 грн. нічого не сплатив, заборгованість 23400,00 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-002736 від 10.10.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002306 від 13.12.2012 на загальну суму - 15118, 09 грн., сплатив 07.12.2012 р. 15000,00 грн., заборгованість 118,09 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-003126 від 13.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002294 від 12.12.2012 на загальну суму - 2194,42 грн., нічого не сплатив, заборгованість - 2194,42 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-003146 від 15.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002293 від 12.12.2012 на загальну суму - 29376,00 грн., сплатив 30.11.2012 р. - 28378,00 грн., заборгованість 998,00 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-003325 від 30.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002345 від 20.12.2012 на загальну суму - 540,00 грн., нічого не сплатив, заборгованість - 540,00 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-01220 від 15.05.2013 року згідно видаткової накладної №РН-000801 від 21.05.2013 на загальну суму - 15120,00 грн., нічого не сплатив, заборгованість - 15120,00 грн.

При отриманні товару за зазначеними рахунками-фактурами від ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" складено прибуткові ордери, які підписані представником ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" при видачі товару та представником Відповідача при проходженні вхідного контролю, а саме: - за №СФ-001449 від 01.06.2012р. прибутковий ордер №45 від 12.06.2012 р.; за № СФ-000825 від 26.03.2012р. прибуткові ордери №43 від 12.06.2012р. та №51 від 27.06.2012р.; за №СФ-001494 від 07.06.2012р. прибуткові ордери №119 від 09.11..2012р. та №125 від 26.11.2012р.; за №СФ- 003146 від 15.11.2012 р. прибутковий ордер №135 від 12.12.2012р.; за №СФ-003126 від 13.11.12р. прибутковий ордер№77 від 12.12.2012р.; за №СФ-002736 від 10.10.2012 р. прибутковий ордер №78 від 13.12.2012р.; за №СФ-003325 від 30.11.2012р. прибутковий ордер №141 від 20.12.2012р.; за №СФ-01220 від 15.05.2013р. прибутковий ордер №27 від 21.05.2013р.

30.05.2013 р. ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" направити боржнику вимогу про оплату боргу в сумі 70341,11 грн.

03.02.2016 р. ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" направити боржнику листа з вимогою підписати акт звірки та погасити боргу в сумі 70341,11 грн. та 01.01.2016 р. сторони уклали акт звірки, згідно якого залишок заборгованості станом на 01.01.2016 р. складав 70341,11 грн.,

19.09.2016 р. ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" знов направити боржнику листа з вимогою підписати акт звірки та погасити борг в сумі 70341,11 грн. та 01.11.2016 р. сторони уклали акт звірки, згідно якого залишок заборгованості станом на 01.11.2016 складав 70341,11 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно статті 662 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами частин 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, в розділі 5 Договору вказано, що ІІ етап - оплата залишку суми в розмірі 50% від вартості продукції на протязі 10 днів від дати поставки на умовах цього Договору, проте не раніше висновку вхідного контролю та в в розділі 6 Договору зазначено, що приймання продукції по кількості та якості здійснюється згідно Інструкцій Держарбітражу від 15.06.1956 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7.

Відповідно до "п.З Инструкции о порядке приемки продукции производственно технического назначения и товаров народного потребления по количеству (утвержд. постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 15 июня 1965 г. N П-6, надалі Інструкція П-6) предприятие-получатель обязано обеспечить приемку продукции по количеству в точном соответствии со стандартами, техническими условиями. Основными и Особыми условиями поставки, настоящей Инструкцией, иными обязательными правилами и договором .

Пунктом "14 Инструкции о порядке приемки продукции производственно технического назначения и товаров народного потребления по качеству (утвержд. постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 25 апреля 1966 г. N П-7, далі- Інструкція П-7)" встановлено, що "приемка продукции по качеству и комплектности производится в точном соответствии со стандартами (ГОСТами), техническими условиями. Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными для сторон правилами, а также по сопроводительным документам, удостоверяющим качество и комплектность поставляемой продукции (технический паспорт, сертификат, удостоверение о качестве, счет-фактура, спецификация и т. и.)".

Відповідно до п. 7 Інструкції П-6 приемка продукции, поступившей в исправной таре, по весу нетто и количеству товарных единиц в каждом месте производится, как правило, на складе конечного получателя .

Пунктом 9 зазначеної Інструкції визначені наступні строки проведення приймання продукції: а) продукции, поступившей без тары, в открытой таре и в поврежденной таре, - в момент получения ее от поставщика или со склада органа транспорта либо в момент вскрытия опломбированных и разгрузки неопломбированных транспортных средств и контейнеров, но не позднее сроков, установленных для разгрузки их; б) продукции, поступившей в исправной таре: по весу брутто и количеству мест - в сроки, указанные подп. "а" настоящего пункта; по весу нетто и количеству товарных единиц в каждом месте одновременно со вскрытием тары, но не позднее 10 дней".

В п.6 "Инструкция о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", яка "утверждена постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 25 апреля 1966 г. N П-7", вказано, "приемка продукции по качеству и комплектности производится на складе получателя в следующие сроки: б) при одногородней поставке - не позднее 10 дней, а скоропортящейся продукции - 24 часов после поступления продукции на склад получателя.".

ГОСТ 24297-87 "МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ. ВХОДНОЙ КОНТРОЛЬ ПРОДУКЦИИ". " Настоящий стандарт устанавливает основные положения по организации, проведению и оформлению результатов входного контроля сырья, материалов, полуфабрикатов и комплектующих изделий (далее - продукция), используемых для разработки, производства, эксплуатации и ремонта промышленной продукции.".

В розділі 3 ГОСТа 24297-87 зазначено, що "3.1. К входному контролю допускается продукция, принятая ОТК, представительством заказчика, Государственной приемкой предприятия-поставщика и поступившая с сопроводительной документацией, оформленной в установленном порядке. 3.2. При проведении входного контроля необходимо: 1) проверить сопроводительные документы, удостоверяющие качество продукции, и зарегистрировать продукцию в журналах учета результатов входного контроля (приложение 1); 2) проконтролировать отбор складскими работниками выборок или проб, проверить комплектность, упаковку, маркировку, внешний вид и заполнить акт отбора выборок или проб; 3) провести контроль качества продукции по технологическому процессу входного контроля или передать в соответствующее подразделение выборки или пробы для испытаний (анализов). 3.3. Подразделение, получившее на испытания (анализ) выборки или пробы, проводит испытания в установленные сроки и выдает подразделению входного контроля заключение о соответствии испытанных выборок или проб установленным требованиям. 3.4. Результаты испытаний или анализов (физико-механических свойств, химического состава, структуры и т.п.) должны быть переданы в производство вместе с проверенной продукцией. 3.5. В производство должна передаваться принятая по результатам входного контроля продукция с соответствующей отметкой в учетных или сопроводительных документах. Допускается маркировка (клеймение) принятой продукции. 3.6. Продукция, поступившая от предприятия-поставщика до проведения входного контроля, должна храниться отдельно от принятой и забракованной входным контролем. 3.7. Забракованная при входном контроле продукция должна маркироваться "Брак" и направляться в изолятор брака.".

В розділі 4 ГОСТа 24297-87 (ОФОРМЛЕНИЕ РЕЗУЛЬТАТОВ ВХОДНОГО КОНТРОЛЯ) вказано, що " 4.1.По результатам входного контроля составляют заключение о соответствии продукции установленным требованиям и заполняют журнал учета результатов входного контроля. 4.2. В сопроводительных документах на продукцию делают отметку о проведении входного контроля и его результатах, маркируют (клеймят) продукцию, если это предусмотрено перечнем продукции, подлежащей входному контролю. 4.3. При соответствии продукции установленным требованиям подразделение входного контроля принимает решение о передаче ее в производство.".

В підтвердження здійснення вхідного контролю продукції за прибутковим ордером №45 від 12.06.2012 р. боржником надано два листа з "Журнала испытаний абразивного и эльборового инстумента", в якому зазначено про проведення випробування 13.07.12 товару 14АБпп 500.63.203 .

Доказів проведення вхідного контролю всіх поставлених заявником партій продукції, а саме журналу обліку результатів вхідного контролю , як того вимагає ГОСТ 24297-87, боржником не надано.

Таким чином, боржником не доведено строків здійснення вхідного контролю , у зв"язку з чим строк оплати за поставлені партії продукції настав 01.01.2016 р. , коли сторонами було підписано акт звірки розрахунків.

Виходячи з наведеного, строк позовної давності розпочався з моменту підписання сторонами акту звірки від 01.01.2016 р.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Враховуючи, що строк для оплати заборгованості настав 01.01.2016 р. з моменту підписання боржником акту звірки взаєморозрахунків, суд відмовляє боржнику в застосуванні строку позовної давності, оскільки він не сплинув.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за Договором.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що боржник не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за Договором, що він не заперечує проти поставки на його адресу спірного товару за цим Договором, однак ним не спростовано належними доказами неможливість виконання умов Договору в частині оплати за поставлений товар в сумі 70341,11 грн., суд визнає вимогу ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" щодо стягнення даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вимоги ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" щодо стягнення з боржника 3% річних у сумі 3415,98 грн. та 15205,50 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.11.2016 р. по 14.08.2017р., підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом) та не спростовані відповідачем.

Щодо нарахування ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" пені в сумі 12872,42 грн. за період з 01.01.2016 р. по 01.07.2016 р. , то суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2011 по справі № 5023/10655/11 порушено провадження в справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" та введено процедуру розпорядження майном, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Станом на момент розгляду даної заяви боржник перебуває на стадії розпорядження майном.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постановах Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року у справі № 34/201-10 та від 18 травня 2011 року у справі № 20/281-10.

Таким чином, враховуючи, що під час дії мораторію пеня не нараховується, суд відмовляє ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" у стягненні пені в сумі 12872,42 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", .1, 4, 12, 22, 27, 32, 33, 43, 49, 65, 82-85 ГПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Відмовити ДП "Завод ім.В.О. Малишева" в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Частково задовольнити заяву ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" (вх. № 922/2758/17 від 16.08.2017 р.) до ДП "Завод ім.В.О. Малишева" про стягнення заборгованості.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім.В.О.Малишева ( код 14315629, 61001, м.Харків, вул.Плеханівська, 126) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ельбор" (код 34861186, 61070, м.Харків, вул.Саперна, 34, к.50) 70341,11 грн. основного боргу, 3415,98 грн. 3% річних , 15205,50 грн. інфляційних та 1396,38 грн. судового збору.

В частині стягнення пені в сумі 12872,42 грн. відмовити .

Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу направити заявнику, боржнику, розпоряднику майна.

Головуючий суддя Усатий В.О.

суддя Яризько В.О.

суддя Савченко А.А.