Постанова

від 18.12.2017 по справі 910/13202/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа№ 910/13202/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С. за участю учасників справи: від позивача: не з`явився від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Груп" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2017 у справі № 910/13202/17 ( суддя Плотницька Н.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феу Дагаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Груп" про стягнення 203 590 грн 74 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/13202/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феу-Дагаз" заборгованість у розмірі 186 454 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн 81 коп., пеню в розмірі 11 614 (одинадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 40 коп., 3 % річних у розмірі 1 392 (одна тисяча триста дев'яносто дві) грн 79 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 128 (чотири тисячі сто двадцять вісім) грн 74 коп. та витрати по сплати судового збору у розмірі 3 053 (три тисячі п'ятдесят три) грн 86 коп.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що на виконання умов укладеного договору поставки № 0303201605 від 03.02.2017 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 233 954 грн 81 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток сторін видатковими накладними № 413 від 28.02.2017 на суму 74 249 грн 98 коп., № 636 від 22.03.2017 на суму 17 848 грн 80 коп., № 766 від 04.04.2017 на суму 141 856 грн 03 коп. та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 413 від 28.02.2017, № 636 від 22.03.2017 та № 766 від 04.04.2017. Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 186 454 грн 81 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 186 454 грн 81 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Приват Груп" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд частково скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2017 у справі №910/13202/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов частково, відмовивши позивачу в частині стягнення пені та 3% річних.

Зокрема, скаржник вказував, що Господарським судом м. Києва було неналежно вивчено матеріали справи та не було надано належної оцінкидоказам, які містяться в матеріалах справи, судом було неправильно застосовано норми матеріального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Груп" на рішення Господарського суду м. Києва 23.10.2017 у справі №910/13202/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Груп" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.12.2017.

21.11.2017 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив суд рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/13202/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, протоколом автоматичної зміни складу суду від 07.12.2017 у справі № 910/13202/17 визначена колегія для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Груп" у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., суддів Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Груп" прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

Судове засідання 07.12.2017 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Груп" у справі №910/13202/17 не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про повну евакуацію відвідувачів та працівників з приміщення Київського апеляційного господарського суду з причини виникнення загрози замінування будівлі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 розгляд апеляційної скарги було призначено на 18.12.2017.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судове засідання, яке відбулось 18.12.2017 не з`явились представники позивача та відповідача, причини неявки суду не повідомили, про час, дату та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Також, п. 1 ч. 3 вказаної статті передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Частиною 6 зазначеної статті визначено, що у разі розгляду справи за відсутності позивача або відповідача суддя-доповідач оголошує стислий зміст позовної заяви або відзиву відповідно.

Враховуючи вищенаведене, головуючим суддею було оголошено стислий зміст позовної заяви, апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, після проведення колегією суддів наради головуючим суддею було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Груп залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі № 910/13202/17 залишити без змін з наступних підстав.

03.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деу-Дагаз" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Групп" (покупець за договором) укладено договір поставки № 0303201605, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію - скраплений газ (далі - товар) з характеристиками згідно специфікації.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, кількість товару, ціна, асортимент, строк постачання та інші суттєві умови договору визначаються специфікацією за згодою сторін, яка є його невід'ємною частиною.

Специфікація до договору оформляється сторонами на кожну окрему партію товару, у вигляді додатка до договору поставки, який є невід'ємною частиною даного договору, та містить положення щодо найменування товару, одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю товару та суми, а також щодо базису поставки, місця поставки (відвантаження) товару та кінцевого терміну поставки товару, та інші умови обумовлені положеннями даного договору (пункту 1.3. договору).

У відповідності до пункту 1.6. договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, за ціною, в строки та на умовах поставки відповідно до умов договору на підставі видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору та формуються на основі специфікацій.

Відповідно до пункту 5.3. договору покупець зобов'язується оплатити 100 % вартості продукції, зазначеної у рахунку-фактурі на оплату протягом 5 банківських днів з моменту здійснення фактичної передачі (поставки) окремої партії товару.

У відповідності до специфікацій № 4 від 28.02.2017, № 5 від 22.03.2017 та № 6 від 04.04.2017 сторони погодили умови та порядок поставки товару.

Отже, дослідивши вказаний договір колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Отже, на виконання умов укладеного договору поставки № 0303201605 від 03.02.2017 позивачем було поставлено відповідачу товар, а останній прийняв товар на суму 233 954 грн 81 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток сторін видатковими накладними № 413 від 28.02.2017 на суму 74 249 грн 98 коп., № 636 від 22.03.2017 на суму 17 848 грн 80 коп., № 766 від 04.04.2017 на суму 141 856 грн 03 коп. та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 413 від 28.02.2017, № 636 від 22.03.2017 та № 766 від 04.04.2017.

При укладенні договору сторонами було погоджено, що покупець оплачує товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, шляхом визначення строку оплати у складених специфікаціях на певну партію товару, відповідно до яких оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту здійснення фактичної передачі (поставки) окремої партії товару.

Отже, як було встановлено судом відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 186 454 грн 81 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 186 454 грн 81 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № 0303201605 від 03.02.2017 та факту наявності заборгованості у розмірі 186 454 грн 81 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 186 454 грн 81 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 614 грн 40 коп. пені, 1 392 грн 79 коп. 3 % річних та 4 128 грн 74 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 28.02.2017 по 03.07.2017.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 6.2 договору у випадку несвоєчасних розрахунків за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 6.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 11 614 грн 40 коп.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 392 грн 79 коп. - 3% річних та 4 128 грн 74 коп. - збитків від інфляції.

Щодо розміру втрат від інфляції суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4. ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за розрахунком позивача, розмір втрат від інфляції складає 4 128 грн 74 коп. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 1 392 грн 79 коп. - 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за розрахунком позивача, розмір відсотків річних складає 1 392 грн 79 коп. Відповідно, перевіривши розрахунок наданий позивачем колегія суддів дійшла висновку, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/13202/17, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/13202/17 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Груп".

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Груп залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі № 910/13202/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13202/17.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко

Повний текст постанови підписаний 26.12.2017.