Постанова

від 19.12.2017 по справі 808/2459/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2017 рокусправа № 808/2459/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Юрко І.В., судді: Олефіренко Н.А., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засіданні Федосєєвій Ю.В.,

за участі представника позивача Ткаченка С.П.,

представника відповідача Лабури М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі №808/2459/17 (головуючий в суді І-ї інстанції - Лазаренко М.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод підйомних машин та металоконструкцій до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 11.08.2017 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006641409 щодо збільшення податку на прибуток на суму 172637,50 грн. з урахуванням штрафних санкцій, №0006651409 щодо збільшення податку на додану вартість на суму 232483,75 грн. з урахуванням штрафних санкцій та №0006661409 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 51755,00 грн, прийняті відповідачем 24.05.2017 року за результатами проведення документальної позапланової перевірки позивача. В обґрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки стосовно того, що всі первинні бухгалтерські документи TOB Завод підйомних машин та металоконструкцій по взаємовідносинам з TOB Будівельно-торгово-транспортна компанія та TOB ТБС і К за період з 01.01.2015 року по 22.03.2017 року не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, є неправомірними. Позивач вважає, що контролюючим органом не доведено факт порушення товариством податкового законодавства у частині заниження податку на прибуток у перевіряємий період на загальну суму 170249 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету, у сумі 185987 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 51755 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року вимоги адміністративного позову задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 24.05.2017 року №0006641409, №0006651409 та №0006661409.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняту нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, про порушення судом норм матеріального та процесуального права, не врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Апелянт стверджує, що в первинних документах, виписаних TOB Будівельно-торгово-транспортна-компанія та ТОВ ТБС і К на TOB Завод підйомних машин та металоконструкцій , відображені господарські операції, які фактично не відбувались. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Завод підйомних машин та металоконструкцій є юридичною особою (код ЄДРПОУ 33700560), зареєстроване 28.07.2005 року виконавчим комітетом Запорізької міської Ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №200313), перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 08.08.2005 року (а.с.19-21 т.1).

Відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 14.04.2017 року по 21.04.2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТТОВ Завод підйомних машин та металоконструкцій з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період з 01.01.2015 року по 22.03.2017 року, за результатами якої 28.04.2017 року складено акт №243/08-01-14-04/33700560 (а.с.26-100 т.1).

Висновками перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 року по 22.03.2017 року на загальну суму 170249 грн., в т.ч. по періодах: за 2015 рік на суму 160695 грн.; за 2016 рік нам суму 9554 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету у сумі 185987 грн., у тому числі: вересень 2015 року - 1206 грн.; жовтень 2015 року - 10840 грн.; листопад 2015 року - 10440 грн.; грудень 2015 року - 11115 грн., січень 2016 року - 52393 грн.; березень 2016 року - 66600 грн..

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ Завод підйомних машин та металоконструкцій подало письмові заперечення до ГУ ДФС у Запорізькій області. За результатами розгляду заперечень податковий орган залишив їх без задоволення.

На підставі вказаного вище акту перевірки контролюючим органом 24 травня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0006641409 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 172637,50 грн. в т.ч. 170249,00 грн. за основним платежем та 2388,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.113 т.1);

- №0006651409 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 232473,75 грн., в т.ч. 185987,00 грн. за основним платежем та 46496,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.114 т.1);

- № 0006661409 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 51755,00 грн. (а.с.116 т.1).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, можливо зробити висновок, що в результаті господарських операцій з контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія , ТБС і К .

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 а ст.198 ПК України, виникає в тому числі у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З наведеного вище можно зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі відповідач посилається на наявну податкову інформацію щодо нереальності проведених з ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія та ТОВ ТБС і К господарських операцій.

У перевіряємий період ТОВ Завод підйомних машин та металоконструкцій мало господарські відносини з ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія (код ЄДПРОУ 39541635) та ТОВ ТБС І К (код ЄДПРОУ 35113434).

Так, між TOB Завод підйомних машин та металоконструкцій (покупець) та TOB Будівельно-торгово-транспортна компанія (продавець) укладено договори постачання ТМЦ, на підтвердження виконання яких до матеріалів справи надано:

- договір №852 від 01.09.2015 року, рахунок-фактура №1 від 01.09.2015 року, видаткова накладна №1 від 01.09.2015 року, товарно-транспортна накладна №1 від 01.09.2015 року (а.с.161-164 т.1), платіжне доручення №1533 від 14.09.2015 року(а.с.53 т. 2);

- договір №886 від 13.01.2015 року, рахунок-фактура №18 від 13.11.2015 року, видаткова накладна №18 від 13.11.2015 року, товарно-транспортна накладна №18 від 13.11.2015 року (а.с.171-174 т.1), платіжні доручення №1735 від 23.11.2015 року, №1732 від 20.11.2017 (а.с.60, 61 т.2);

- договір №847 від 20.08.2015 року, рахунок-фактура №13 від 03.09.2015 року, видаткова накладна №13 від 03.09.2015 року, товарно-транспортна накладна №13 від 03.09.2015 року (а.с.183-186 т.1), платіжниі доручення №1494 від 04.09.2015 року, №1738 від 23.11.2015 року, №1699 від 06.11.2015 року, №1677 від 03.11.2015 року (а.с.52, 59, 62 т.2);

- договір №846 від 20.08.2015 року, рахунок-фактура №12 від 02.09.2015 року, видаткова накладна №12 від 02.09.2015 року, товарно-транспортна накладна №12 від 02.09.2015 року (а.с.198-199, 200-201 т.1), платіжні доручення №1493 від 04.09.2015 року, №1619 від 12.10.2015 року, №1672 від 28.10.2015 року (а.с.51, 56, 57 т.2);

- договір №849 від 20.08.2015 року, рахунок-фактура №20 від 04.09.2015 року, видаткова накладна №20 від 04.09.2015 року, товарно-транспортна накладна №20 від 04.09.2015 року (а.с.206-209 т.1), платіжні доручення №1618 від 12.10.2015 року, №1496 від 04.09.2015 року (а.с.51, 55 т.2);

- договір №884 від 12.11.2015 року, рахунок-фактура №11 від 12.11.2015 року, видаткова накладна №11 від 12.11.2015 року, товарно-транспортна накладна №11 від 12.11.2015 року (а.с.223-226 т.1), платіжні доручення №1740 від 23.11.2015 року, №1712 від 12.11.2015 року (а.с.59, 61 т.2);

- договір №866 від 17.09.2015 року, рахунок-фактура №33 від 17.09.2015 року, видаткова накладна №33 від 17.09.2015 року, товарно-транспортна накладна №33 від 17.09.2015 року (а.с.240-243 т.1), платіжні доручення №1739 від 23.11.2015 року, №1574 від 23.09.2015 року (а.с.53, 58 т.2);

- договір №865 від 17.09.2015 року, рахунок-фактура №37 від 17.09.2015 року, видаткова накладна №37 від 17.09.2015 року, товарно-транспортна накладна №37 від 17.09.2015 року (а.с.1-4 т.2), платіжні доручення №1738 від 23.11.2015 року, №1573 від 23.09.2015 року (а.с.54, 58 т.2);

- договір №864 від 16.09.2015 року, рахунок-фактура №32 від 16.09.2015 року, видаткова накладна №32 від 16.09.2015 року, товарно-транспортна накладна №32 від 16.09.2015 року (а.с.14-17 т.2), платіжні доручення №1752 від 23.09.2015 року, №1737 від 23.11.2015 року (а.с.54, 60 т.2);

- договір № 848 від 20.08.2015 року, рахунок-фактура №18 від 03.09.2015 року, видаткова накладна №18 від 03.09.2015 року, товарно-транспортна накладна №18 від 03.09.2015 року (а.с.34-37 т.2), платіжні доручення №1495 від 04.09.2015 року, № 1673 від 28.10.2015 року, № 1676 від 03.11.2015 року (а.с.52, 56, 63 т.2).

Крім того, між TOB Завод підйомних машин та металоконструкцій (покупець) та TOB ТБС і К (продавець) укладено договори постачання ТМЦ, на підтвердження виконання яких до матеріалів справи надано:

- договір №9 від 13.01.2016 року, рахунок-фактура №16 від 13.01.2016 року, видаткова накладна №16 від 13.01.2016 року, товарно-транспортна накладна №16 від 13.01.2016 року (а.с.64-68 т.2), платіжне доручення №1868 від 20.01.2016 року(а.с.157 т.2);

- договір №10 від 13.01.2016 року, рахунок-фактура №17 від 13.01.2016 року, видаткова накладна №17 від 13.01.2016 року, товарно-транспортна накладна №17 від 13.01.2016 року (а.с.71-74 т.2), платіжне доручення №1869 від 20.01.2016 року (а.с.157 т.2);

- договір №362 від 24.11.2015 року, рахунок-фактура №19 від 24.11.2015 року, видаткова накладна №19 від 24.11.2015 року, товарно-транспортна накладна №19 від 24.11.2015 року (а.с.112-115 т.2), платіжні доручення №1767 від 03.12.2015 року, № 1943 від 12.02.2016 року, № 1748 від 26.11.2015 року (а.с. 155, 160, 165 т.2);

- договір №363 від 24.11.2015 року, рахунок-фактура №20 від 24.11.2015 року, видаткова накладна №20 від 24.11.2015 року, товарно-транспортна накладна №20 від 24.11.2015 року (а.с.117-120 т.2), платіжні доручення №1942 від 12.02.2016 року, № 1749 від 26.11.2015 року (а.с.159, 163 т.2);

- договір №364 від 26.11.2015 року, рахунок-фактура №21 від 26.11.2015 року, видаткова накладна №26 від 26.11.2015 року, товарно-транспортна накладна №21 від 26.11.2015 року (а.с.122-125 т.2), платіжні доручення №1945 від 12.02.2016 року, № 1750 від 26.11.2015 року (а.с.159, 164 т. 2);

- договір №361 від 24.11.2015 року, рахунок-фактура №44 від 24.11.2015 року, видаткова накладна №44 від 24.11.2015 року, товарно-транспортна накладна №44 від 24.11.2015 року (а.с.129-132 т.2), платіжні доручення №1759 від 02.12.2015 року, № 1944 від 12.02.2016 року (а.с.156, 160 т.2);

- договір №383 від 14.12.2015 року, рахунок-фактура №56 від 14.12.2015 року, видаткова накладна №56 від 14.12.2015 року, товарно-транспортна накладна №56 від 14.12.2015 року (а.с.137-140 т.2), платіжні доручення №1824 від 25.12.2015 року, № 1953 від 15.02.2017 року (а.с. 154, 158 т. 2);

- договір №382 від 14.12.2015 року, рахунок-фактура №57 від 14.12.2015 року, видаткова накладна №57 від 14.12.2015 року, товарно-транспортна накладна №57 від 14.12.2015 року (а.с.143-146 т.2), платіжні доручення №1823 від 25.12.2015 року, № 1952 від 15.02.2017 року (а.с. 153, 158 т. 2).

Крім того, між TOB Завод підйомних машин та металоконструкцій (замовник) та TOB ТБС і К (виконавець) укладено договори підрядів, на підтвердження виконання яких до матеріалів справи надано:

- договір підряду №353 від 12.10.2015 року (поточний ремонт приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул.Олімпійська, 12 (а.с.76-77 т.2), рахунок-фактура №58 від 18.12.2015 року, акт здачі-прийому виконаних робіт №58 від 18.12.2015 року (а.с.79 т.2), платіжні доручення №1822 від 25.12.2015 року, № 1897 від 01.02.2017 року (а.с.161 т.2);

- договір підряду №349 від 10.08.2015 року (ремонт крану мостового в/п 12,5т. інв.№0442530, ремонт крану мостового в/п 10т, інв.№0441760, ремонт підкранного шляху мостового крану ТОВ ЛЕМТРАНС ) (а.с.81-82 т.2), рахунок-фактура №1 від 13.11.2015 року, акт здачі-прийому виконаних робіт №1 від 13.11.2015 року (а.с.83 т.2), платіжне доручення №1729 від 19.11.2015 року (а.с.151 т.2);

- договір підряду №350 від 29.09.2015 року (виконання робіт по ТПЦ-7. Поточний ремонт металоконструкцій електромостового крану №26, в/п 7,5+7,5т, інв.№27266 на ТОВ ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ (а.с. 85-86 т.2), рахунок-фактура №54 від 21.12.2015 року, акт здачі-прийому виконаних робіт №54 від 21.12.2015 року (а.с.83 т.2), платіжні доручення №1946 від 12.02.2016 року, № 350 від 29.09.2015 року (а.с.153, 161 т.2);

- договір підряду №352 від 12.10.2015 року (капітальний ремонт будівель КПЦ, інв.№104211002, №10310499 - заміна підкранових рейок на ПАТ ІНТЕРПАЙП НТЗ (а.с.89-90 т.2), рахунок-фактура №59 від 25.12.2015 року, акт здачі-прийому виконаних робіт №59 від 25.12.2015 року (а.с.91 т.2), платіжне доручення №1846 від 18.12.2015 року (а.с.152 т.2);

- договір підряду №351 від 29.09.2015 року (виконання робіт по ТПЦ-2. Поточний ремонт металоконструкцій електромостових кранів №3,в/п 20т, інв. №10410033, №15 в/п 10+10т, інв.№10410748, №9 в/п20т, інв №10410749, №21 в/п20т інв.№10410028. на ТОВ ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ , а саме виготовлення деталей по кресленням замовника, зачистка, ґрунтування та фарбування металоконструкцій крану, виконання підсобних робіт) (а.с. 93-94 т.2), рахунок-фактура №55 від 21.12.2015 року, акт здачі-прийому виконаних робіт №55 від 21.12.2015 року (а.с.95 т.2), платіжне доручення №1825 від 25.12.2015 року (а.с.152 т.2);

- договір підряду №346 від 07.08.2015 року (реконструкція мостового електричного однобалкового опорного крану (3,2+3,2)-16,0-6,0 в ремонтно-механічному цеху ПАТ ІНТЕРПАЙП НТЗ (а саме виготовлення комплектуючих на кран по кресленням Замовника , зачистка, ґрунтування та фарбування металоконструкцій крану) (а.с. 99-100 т.2), рахунок-фактура №9 від 19.10.2015 року, акт здачі-прийому виконаних робіт №9 від 19.10.2015 року (а.с.101 т.2), платіжні доручення №1667 від 26.10.2015 року, № 1742 від 23.11.2015 року, № 1760 від 02.12.2015 року, № 1766 від 03.12.2015 року (а.с. 155, 156, 162, 165 т.2);

- договір підряду №11 від 20.01.2015 року (виготовлення деталей на контейнер для травлення труб в/п 2,5 т. з давальницької сировини по кресленням замовника) (а.с.108-109 т.2), акт здачі-прийому виконаних робіт №032106 від 21.03.2016 року (а.с.110 т.2), платіжне доручення №2079 від 29.03.2016 року (а.с.150 т.2).

Вказані вище документи на думку суду першої інстанції підтверджують реальне виконання умов зазначених вище договорів позивача з контрагентами.

Проте, судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог не враховані обставини, встановлені вироками Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2016 року у справі №337/3539/16к та від 03.02.2017 року у справі №337/5060/16к.

З тексту вироку вбачається, що за результатами розгляду кримінальної справи №337/3539/16к від 30.09.2016 року Хортицьким районним суду м.Запоріжжя встановлено, що ОСОБА_6, вступивши у змову із невстановленими слідством особами, наприкінці 2014 року за грошову винагороду взяв участь у створенні ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія (код ЄДПРОУ 39541635) з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, для переказу грошових коштів із безготівкової у готівкову форму, формування валових витрат та податкового кредиту іншими суб'єктами підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбанню), товарів, виконання робіт, надання послуг. Вироком також встановлено, що ОСОБА_6 за винагороду від невстановлених осіб погодився на реєстрацію ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія за ним, як учасником товариства. З моменту державної реєстрації установчих документів, ОСОБА_6 не виконував функцій директора ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія , господарською діяльністю не займався. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. Згідно даних єдиного реєстру судових рішень вказаний вирок набрав законної сили (а.с.19-28 т.3).

Вироком Хортицьким районним суду м.Запоріжжя від 03.02.2017 року у кримінальній справі №337/3539/16к встановлено, що ОСОБА_7, вступивши у змову із невстановленими слідством особами, у другій половині вересня 2015 року за грошову винагороду взяв участь у створенні ТОВ ТБС і К з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності у ролі фіктивного керівника та єдиного (одноособового) учасника ТОВ ТБС і К , та в подальшому участі у діяльності товариства фактично не брав, розрахунковим рахунком на власний розсуд не користувався, статутними, реєстраційними, фінансово-господарськими та іншими документами ТОВ ТБС і К не володів та не розпоряджався, господарською діяльністью не займався. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. Згідно даних єдиного реєстру судових рішень вказаний вирок набрав законної сили (а.с. 29-30 т.3).

Зважаючи на те, що первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні) в тому числі і в період, який був предметом перевірки позивача, від імені ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія в період з 11.12.2014 року по 21.12.2015 року підписані ОСОБА_6, та від імені ТОВ ТБС і К в період з 05.10.2015 року по 07.07.2016 року підписані ОСОБА_7 з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не могли носити реальний характер, оскільки оформлялись документально і були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Посилання позивача, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що вироки Хортицького районного суду м.Запоріжжя не можуть бути взяті до уваги як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами, оскільки в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ Будівельно-торгово-транспортна-компанія та ТОВ ТБС і К , колегія суддів вважає хибними та необгркнтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показанями свідків.

Частиною 6 статті 77 цього ж Кодексу визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ції дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені вироками Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2016 року у справі №337/3539/16к та від 03.02.2017 року у справі №337/5060/16к, що набрали законної сили, підтверджують скоєння саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємство).

Зазначене вище, на думку колегії суддів дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, виписані ТОВ Будівельно-торгово-транспортна-компанія та ТОВ ТБС і К , фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироками суду, а отже, вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29.03.2016 року у справі №21-5315а15 (№808/7907/13-а), статус фіктивного підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Незважаючи на наявність належних та допустимих доказів фіктивної підприємницької діяльності ТОВ Будівельно-торгово-транспортна-компанія та ТОВ ТБС і К саме у період, за який перевірявся позивач, суд першої інстанції дійшов висновку про реальне виконання останнім договорі з вказаними контрагентами.

Колегія суддів вважає такий висновок хибним, необґрунтованим і таким, що суперечить обставинам справи, а висновки податкового органу про відсутність у позивача права на включення до складу витрат і податкового кредиту сум, сплачених ТОВ Будівельно-торгово-транспортна-компанія та ТОВ ТБС і К за послуги з поставки ТМЦ та послугу з виконання робіт є правомірними.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.05.2017 року №0006641409, №0006651409 та №0006661409.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі №808/2459/17 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі №808/2459/17 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Завод підйомних машин та металоконструкцій до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.Ю. Чумак