Постанова

від 17.04.2018 по справі 808/2459/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

17 квітня 2018 року

справа №808/2459/17

адміністративне провадження №К/9901/4951/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів Юрко І. В., Олефіренко Н. А., Чумака С. Ю. у справі № 808/2459/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Заопрізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2017 року № 0006641409, яким збільшено податок на прибуток у розмірі 172 637 грн 50 коп., з урахуванням штрафних санкцій, № 0006651409, яким збільшено податок на додану вартість у розмірі 232 483 грн 75 коп. з урахуванням штрафних санкцій та № 0006661409, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 51 755 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

26 вересня 2017 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень та доведеності реальності господарських операцій, внаслідок здійснення яких визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та сформовано податковий кредит. Суд першої інстанції висновувався з податкового принципу добросовісності платника податків та зазначив, що у вироку, на який посилається відповідач, не наведено жодних конкретних обставин та підприємств, з якими б контрагенти мали господарські взаємовідносини, а також не вказано, що такі господарські взаємовідносини не відбулися та були спрямовані виключно на надання податкової вимоги.

19 грудня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Запорізького окружного адміністративного суду скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено факт здійснення реальних господарських операцій з контрагентами, внаслідок яких сформовано податкове зобов'язання з податку на прибуток та податковий кредит. Посилаючись на положення статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме преюдиціальність судових рішень, вказує, що факти встановлені у вироку суду стосовно фіктивної діяльності підприємств, які підписували первинні документи із злочинною метою, є обов'язковими для врахування під час розгляду справ адміністративними судами.

16 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 П(С)БО 9 Запаси , статей 6, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , статей 72, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтовує помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо нереальності спірних господарських операцій і просить скасувати його постанову та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Відзиву відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період з 1 січня 2015 року по 22 березня 2017 року, за результатами якої складено акт від 28 квітня 2017 року № 243/08-01-14-09/33700560 (далі - акт перевірки).

24 травня 2017 року на підставі акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0006641409 за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170 249 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 388 грн 50 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0006651409 за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 185 987 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 46 496 грн 75 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0006661409 за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 51 755 грн.

Склад податкових правопорушень, покладених в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, доводиться податковим органом на підставі висновку про нереальність господарських операцій між платником податків та Товариствами з обмеженою відповідальністю "Тбс і К" та "Будівельна-торгово-транспортна компанія".

Підставою виникнення спірних господарських операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тбс і К" є договори підрядів (поточний ремонт приміщення, ремонт крану мостового, поточний ремонт металоконструкцій електромостових кранів, тощо) укладених у жовтні, листопаді, грудні 2015 року, січні, березні, квітні, червні 2016 року, що підписані, так само як і первинні документи на підтвердження виконання умов договорів, директором контрагента ОСОБА_1

Господарські операції між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна-торгово-транспортна компанія" здійснені на виконання договорів постачання товарно-матеріальних цінностей, укладених у січні, серпні, вересні, листопаді 2015 року, витрати за якими задекларовано у вересні, листопаді 2015 року, що підтверджується наданими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, підписаними ОСОБА_2

Проведеною перевіркою не підтверджено факт надання позивачу послуг, товару Товариствами з обмеженою відповідальністю "Тбс і К" та "Будівельна-торгово-транспортна компанія" і встановлено, що роботи не надавалися, а товар не постачався.

Відповідно до висновків акту перевірки за вказаними спірними господарськими операціями Товариством занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 170 249 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 160 695 грн. за 2016 рік у сумі 9 554 грн., а також занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з вересня 2015 року по січень 2016 року, березень, квітень, червень 2016 року на загальну суму 185 987 грн., і, як наслідок, завищено розмір податкового кредиту за вересень 2015 року у сумі 51 755 грн.

Нереальність вказаних господарських операцій доводиться податковим органом з посиланням на вирок Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 30 вересня 2016 року у справі № 337/3539/16-к, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, а також вирок Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 3 лютого 2017 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Основне питання, яке має значення для вирішення цього адміністративного спору, пов'язане із оцінкою вироків у кримінальному провадженні, якими встановлена фіктивність контрагентів, за результатами взаємовідносин з якими позивачем визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та розмір податкового кредиту.

За положеннями частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, так само як і частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи у суді першої інстанції), вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, висновувався з того, що вироками, ухваленими у кримінальних провадженнях, встановлено об'єктивну сторону складу злочинів, передбачених частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, вчинених посадовими особами контрагентів платника податків і саме у той період, у якому здійснено спірні господарські операції.

Сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо нереальності спірних господарських операцій внаслідок того, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невстановлення вироками, які набрали законної сили, обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи, та відсутність їх преюдиціального значення.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 808/2459/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер