Постанова

від 21.12.2017 по справі 2а-0770/195/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10271/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Ужгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, ухвалену суддею Гаврилко С.Є. у м. Ужгород Закарпатської області о 15:53, у справі № 2а-0770/195/12 за адміністративним позовом Ужгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Приватного підприємства "Бізнесгруп" про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2012 року позивач - Державна податкова інспекція в м.Ужгороді Закарпатської області ДПС звернувся в суд з позовною заявою до відповідачів - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Приватного підприємства "Бізнесгруп", у якій просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід держави 879691,67 грн та з Приватного підприємства "Бізнесгруп" в дохід держави 879691,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено здійснення ним фінансово-господарських операцій з ПП Бізнесгруп . Між ФОП ОСОБА_1 та ПП Бізнесгруп було укладено договір поставки (а саме, овочі та фрукти в асортименті). Перевіркою встановлено, що у травні - червні 2010 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ПП Бізнесгруп товар (а саме, овочі та фрукти в осортименті) в кількості 182,357 тон на загальну суму 879691,67 грн. Відповідно ФОП ОСОБА_1 здійснено перерахування ПП Бізнесгруп на розрахункові рахунки.

Також зазначає, що ПП Бізнесгруп перебуває на обліку у ДПІ у Франківському районі м.Львова. 21.09.2010 ДПІ у Франківському районі м.Львова складено акт №4326/23-4/36828601 щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП Бізнесгруп , в ході якої встановлено, що за юридичною адресою: м. Львів, вул.В.Великого,19/26 підприємство та його посадові особи не знаходяться. Встановлено, що ПП Бізнесгруп для здійснення господарської діяльності не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009 р., І кв. 2010 р. Згідно даних 1-ДФ чисельність працюючих на підприємстві на 31.12.2009 склала 0 осіб, на 31.04.2010 - 0 осіб.

Відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП Бізнесруп та його контрагентів податковим органом встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників.

Перевіркою також встановлено відсутність у ПП Бізнесгруп необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про фактичне нездійснення фінансово-господарської діяльності. Перевіркою встановлено здійснення ПП Бізнесгруп операцій, які були спрямовані виключно на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

В свою чергу ФОП ОСОБА_1 скористався отриманими від ПП Бізнесгруп первинними документами для формування показників податкового обліку всупереч тому, що такі документи не підтверджують реальні господарські операції, а тому не можуть вважатися первинними документами.

На думку позивача, за своїм змістом та спрямованістю правовідносини між ПП Бізнесгруп та ФОП ОСОБА_1 завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки порушують встановлений правовий порядок як у сфері господарської діяльності так і податкових правовідносинах, спотворюють показники податкового обліку та мають на меті несплату податків до бюджету, що в розумінні ст.215 ЦК України вказує на недійсність правочину.

Зазначені обставини вказують на умисел обох сторін на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, що відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України має правовим наслідком стягнення в дохід держави за рішенням суду всього одержаного ними за угодою.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року провадження у даній справі за клопотанням Державної податкової інспекції в м.Ужгороді Закарпатської області ДПС зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-0770/2203/12, предметом розгляду якої є визнання договору, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП Бізнесгруп , недійсним.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі № 2а-0770/2203/12, до вирішення якої зупинялось провадження у даній справі, позов Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до ФОП ОСОБА_1, ПП Бізнесгруп задоволено. Визнано недійсним Договір, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПП Бізнесгруп .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року відповідно до ч.5 ст. 156 КАС поновлено провадження у справі та продовжено таке зі стадії, на якій воно було зупинено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року судом замінено позивача - Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Закарпатської області її правонаступником - Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року зупинено провадження у даній справі до ухвалення Львівським апеляційним адміністративним судом рішення в адміністративній справі № 2а-0770/2203/12.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі № 2а-0770/2203/12 - скасовано, а провадження у справі закрито.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 27 квітня 2017 року відповідно до ч.5 ст. 156 КАС поновлено провадження у справі та продовжено таке зі стадії, на якій воно було зупинено.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що судом, дослідивши матеріали адміністративної справи № 2а-0770/2203/12 з метою проведення аналізу договору, укладеного між відповідачами, на недійсність якого покликається позивач, з метою вирішення питання про можливість застосування ч.3 ст. 228 ЦК України, судом виявлено відсутність такого договору, який згідно доводів позивача був укладений між відповідачами у письмовій формі. Вказаного договору також не було надано позивачем. Відсутність договору, в оцінці якого є необхідність, є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову. Аналіз договору між відповідачами, що здійснений позивачем в акті перевірки чи в іншому документі, не може прийматись судом без перевірки їх іншими засобами доказування.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі (аналогічних тим, що були наведені у позовній заяві). Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Контролюючий орган, вважаючи договір поставки, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПП Бізнесгруп , таким, що завідомо укладений ПП БІзнесгруп за відсутності умов для його фактичного виконання - без мети настання реальних правових наслідків, а ПП ОСОБА_1 - з метою отримання податкової вигоди шляхом безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту на підставі отриманих первинних документів без реального виконання господарських операцій, які у ньому зазначені, звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з ФОП ОСОБА_1 та ПП Бізнесгруп відповідно до вимог ч.3 ст. 288 ЦК України.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В системному аналізі цих норм для визнання правочину недійсним передують умови: наявність самого правочину; відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; наявність умислу на вчинення такого правочину.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства визначено ст.228 ЦК України.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст. 228 ЦК України).

Так, згідно з ч. 3 цієї статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В розумінні ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Водночас відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАСУкраїни).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі № 2а-0770/2203/12 адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до ФОП ОСОБА_1, ПП Бізнесгруп задоволено. Визнано недійсним Договір, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПП Бізнесгруп .

Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року не набрала законної сили.

Так, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі № 2а-0770/2203/12 - скасовано, а провадження у справі закрито.

Слід зазначити, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи №2а-0770/2203/12, до вирішення якої ухвалою від 24 липня 2012 року та 11 січня 2017 року було зупинено провадження у даній адміністративній справі, виявив відсутність договору, на недійсність якого покликається позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Бізнесгруп" про стягнення коштів.

Позивачем вказаний договір не наданий, лише інформація про його аналіз міститься в наявному в матеріалах справи акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 28.11.1996 по 31.07.2011 №2151/17-319/НОМЕР_1 від 20.09.2011.

Відповідно до ч.2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку правочину та відсутній договір, в оцінці якого є необхідність, позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід держави 879691,67 грн та з Приватного підприємства "Бізнесгруп" в дохід держави 879691,67 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити беззадоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі № 2а-0770/195/12 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. О. Большакова В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 26.12.2017.