Рішення

від 22.12.2017 по справі 201/6993/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/6993/17

провадження 2/201/1963/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Пухловою О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих сум щомісячної адресної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради 16 травня 2017 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих сум виплат щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що на підставі заяв відповідача ОСОБА_1 від 27 листопада 2015 року і 25 травня 2016 року, на підставі п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2016 року № 505, управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради була призначена ОСОБА_1 щомісячна адресна допомога на періоди з 27 листопада 2015 року по 24 травня 2016 року та з 24 травня 2016 року по 23 листопада 2016 року в розмірі 884.00 грн.. Згідно п. 2 Порядку, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. 02 березня 2016 року згідно інформації з акту обстеження було виявлено, що ОСОБА_1 виїхала до м. Горлівка, виплат допомоги була призупинена. 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 написала заяву про поновлення виплати допомоги. Повернення підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 19 квітня 2016 року № 387. 16 грудня 2016 року в ході перевірки достовірності інформації, наданої заявниками, управлінням було виявлено факт наявності у спільної часткової власності ОСОБА_1 житлового приміщення, розташованого в регіонах інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення АТО, а саме - 5/6 частин житлового будинку, об'єкт житлової нерухомості за адресою вул. Ялтинська, буд. 33, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ область. Таким чином, неповідомлення про факт наявності у власності житла за межами зони проведення АТО, призвело до незаконного отримання нею щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за періоди з 27 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року, та з 01 квітня 2016 року по 31 жовтня 2016 року на загальну суму 8957.87 грн.. Управлінням було направлено листа за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 від 22 грудня 2016 року № 7796 та запропоновано в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти. Проте, до цього часу сума в розмірі 8957.87 грн. на розрахунковий рахунок управління не надійшла. Якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви органу праці та соціального захисту населення, що призначив компенсацію. Термін повернення коштів відповідачу було встановлено у місячний термін. На даний час переплата не погашена. Отже вважають, що вказана переплата повинна бути повернута відповідачем. На звернення позивача до відповідача з цим питанням фактично отримано відмову. Відповідачу все це вони роз'яснили, запропонували вихід з вказаного становища, але відповідач цим не скористалася. На звернення відповідача, в тому числі і письмові, вони відповідали по суті в передбаченому законом порядку і терміни. Все ним зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно відповідача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували, матеріальної чи моральної шкоди не завдавали. Вважають вказані дії відповідача протиправними і просили стягнути з відповідача вказану виплачену позивачем державну грошову допомогу, задовольнивши позов у повному обсязі. Сам представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, в письмовому зверненні до суду позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити і справу розглянути без його участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного представника позивача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила; вказаним, на думку суду, позовні вимоги визнала повністю, не заперечувала проти задоволення позову і розгляду справи без її участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно відповідно до заяв відповідача ОСОБА_1 від 27 листопада 2015 року і 25 травня 2016 року, на підставі п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2016 року № 505, управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради була призначена ОСОБА_1 щомісячна адресна допомога на періоди з 27 листопада 2015 року по 24 травня 2016 року та з 24 травня 2016 року по 23 листопада 2016 року в розмірі 884.00 грн.

Згідно п. 2 Порядку, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Грошова допомога виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий відповідно до цього Порядку безоплатно в установі уповноваженого банку.

Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.

Відповідно до п. 6 Порядку грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

02 березня 2016 року згідно інформації з акту обстеження було виявлено, що ОСОБА_1 виїхала до м. Горлівка, виплат допомоги була призупинена. 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 написала заяву про поновлення виплати допомоги. Повернення підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 19 квітня 2016 року № 387. 16 грудня 2016 року в ході перевірки достовірності інформації, наданої заявниками, управлінням було виявлено факт наявності у спільної часткової власності ОСОБА_1 житлового приміщення, розташованого в регіонах інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення АТО, а саме - 5/6 частин житлового будинку, об'єкт житлової нерухомості за адресою вул. Ялтинська, буд. 33, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ область. Таким чином, неповідомлення про факт наявності у власності житла за межами зони проведення АТО, призвело до незаконного отримання нею щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за періоди з 27 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року, та з 01 квітня 2016 року по 31 жовтня 2016 року на загальну суму 8957.87 грн.. Управлінням було направлено листа за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 від 22 грудня 2016 року № 7796 та запропоновано в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти. Проте, до цього часу сума в розмірі 8957.87 грн. на розрахунковий рахунок управління не надійшла. Якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви органу праці та соціального захисту населення, що призначив компенсацію. Термін повернення коштів відповідачу було встановлено у місячний термін. На даний час переплата не погашена.

Згідно п. 11 Порядку, уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.

Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Отже сторона позивача вважає, що вказана переплата повинна бути повернута відповідачем. На звернення позивача до відповідача з цим питанням фактично отримано відмову. Відповідачу все це вони роз'яснили, запропонували вихід з вказаного становища, але відповідач цим не скористалася. На звернення відповідача, в тому числі і письмові, вони відповідали по суті в передбаченому законом порядку і терміни.

На звернення позивача до відповідача з цим питанням фактично отримано відмову. Вважають вказані дії відповідача протиправними і просили стягнути з відповідачки вказану виплачену позивачем державну грошову допомогу, задовольнивши позов у повному обсязі, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання… .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом дійсно з'ясовано, що відповідно до заяв відповідача ОСОБА_1 від 27 листопада 2015 року і 25 травня 2016 року, на підставі п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2016 року № 505, управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради була призначена ОСОБА_1 щомісячна адресна допомога на періоди з 27 листопада 2015 року по 24 травня 2016 року та з 24 травня 2016 року по 23 листопада 2016 року в розмірі 884.00 грн.

Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.

16 грудня 2016 року в ході перевірки достовірності інформації, наданої заявниками, управлінням було виявлено факт наявності у спільної часткової власності ОСОБА_1 житлового приміщення, розташованого в регіонах інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення АТО, а саме - 5/6 частин житлового будинку, об'єкт житлової нерухомості за адресою вул. Ялтинська, буд. 33, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ область. Таким чином, неповідомлення про факт наявності у власності житла за межами зони проведення АТО, призвело до незаконного отримання нею щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за періоди з 27 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року, та з 01 квітня 2016 року по 31 жовтня 2016 року на загальну суму 8957.87 грн..

Управлінням було направлено листа за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 від 22 грудня 2016 року № 7796 та запропоновано в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти. Проте, до цього часу сума в розмірі 8957.87 грн. на розрахунковий рахунок управління не надійшла.

Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Вимоги до письмових доказів встановлені ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи; суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. За загальним принципом доказування та подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем не надано доказів неправомірності чи незаконності дій позивача стосовно нарахування і виплати йому вказаної державної допомоги, використання вказаних коштів.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які відповідач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які позивач посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

З приводу цього Пленум Верховного суду України в п. 28 постанови Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року за № 2 роз'яснив, що …якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо)… .

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями позивача, пов'язаними з неналежним виконанням взятих на себе обов'язків відаповідачу було завдано ушкодження здоров'я, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями позивача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, можливе твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги можливу незгоду відповідача з позовними вимогами, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради надміру нараховані бюджетні та виплачені кошти за період з 27 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року та з 01 квітня 2016 року по 31 жовтня 2016 року в сумі 8957 грн. 87 коп., а також стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради судовий збір в сумі 1600 грн..

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України, Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2016 року № 505, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради надміру нараховані бюджетні та виплачені кошти за період з 27 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року та з 01 квітня 2016 року по 31 жовтня 2016 року в сумі 8957 грн. 87 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради судовий збір в сумі 1600 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -