Постанова

від 20.12.2017 по справі 802/1255/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1255/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

20 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,

за участю: секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.

представника позивача: Наконечного Олександра Миколайовича

представника відповідача: Бабія Руслана Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Альбіон-Трейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року приватне підприємство "Альбіон-Трейд" (далі ПП "Альбіон-Трейд") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі ГУ ДФС у Вінницькій області), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 14.07.2017 року № 3323-13, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1877827 грн. та 469457 грн. штрафних санкцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення- рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № 0006141415 від 14.07.2017 р.; стягнуто на користь ПП "Альбіон Трейд" (м. Вінниця, вул. Космонавтів, 55/48, код 40391654) судовий збір у розмірі 35 209,27 (тридцять п'ять тисяч двісті дев'ять гривень 27 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця).

Не погоджуючись з даною постановою суду відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, подав апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та в її обґрунтування зазначив, що основним критерієм правомірності віднесення до складу податкового кредиту ПДВ з операцій придбання товарів є наявність факту реального їх здійснення, а докази надані позивачем не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Технобуд-Поліс", ТОВ "Еллада Трейд" та ТОВ "ТД "Євротрубпласт".

Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вказав, що висновки податкового органу є необґрунтованим та не відповідають дійсності, оскільки податкові та видаткові накладні від ТОВ "Технобуд-Поліс", ТОВ "Еллада Трейд", ТОВ "ТД Євротрубпласт", що стали підставою для зарахування підприємством податкового кредиту, належним чином оформленні. Окрім того, право на податковий кредит ПП "Альбіон - Трейд" не може ставитись у пряму залежність від одержання податкової дисципліни третіми особами.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників судового процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 22.06.2017 року № 1161 та наказу від 21.06.2017року за №1355 податковим інспектором у період з 22.06.2017року по 29.06.2017року проведена документальна позапланова виїзна документальна перевірка ПП "Альбіон-Трейд" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Технобуд-Поліс", ТОВ "Еллада Трейд", ТОВ "ТД Євротрубпласт" за грудень 2016 року.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 06.07.2017 року за № 909/1415/40391654, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме: п.44.1 ст.44, п.85.2 ст. 85, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП "Альбіон-Трейд" занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 1877827 грн. у податковій декларації з ПДВ за звітний період №9265441994 від 16.01.2017 р. (з урах. уточ.№9035061038 від 07.03.2017р., №9036198258 від 09.03.2017).

Зі змісту вказаного акту слідує, що ДПІ у Соборному районі м.Дніпра управлінням аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області надіслано результати збірної податкової інформації щодо ТОВ "Еллада Трейд", в якій зазначено про неподання податкового розрахунку, звіту про суми нарахованої заробітної плати останнім, а відтак не є можливим встановити кількість працюючих та можливість виконання операцій з придбання, виробництва/продажу ідентифікованих товарів. Відсутність у ТОВ "Елада Трейд" необхідних умов та ознак необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій підтверджує, що дане підприємство фактично не реалізувало ПП "Альбіон Трейд" товари (труби ) в грудні 2016 року на суму 3522018 грн., в тому числі ПДВ 587 003, 15 грн., що свідчить про відсутність у товариства необхідних ресурсів, а відтак, податкові накладні та розрахунки коригування, зареєстровані в ЄРПН на адресу ПП "Альбіон-Трейд" та відображені у податковому обліку не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання товару.

Стосовно ТОВ "Технобуд-Поліс" вказано, що згідно податкового розрахунку сум доходу за 9 місяців 2016 р. у штаті працювала 1 особа, а відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати за грудень 2016 р.-10 осіб. Дані факти на думку податкового органу ставлять під сумнів реальність здійснення операцій з реалізації товару ПП "Альбіон-Трейд".

Також вказано, що ГУ ДФС у м.Києві надіслано результати збірної податкової інформації щодо ТОВ "Технобуд-Поліс", в якій зазначено, про за грудень 2016 року не подавались податковий розрахунок сум доходу та звіт про суми нарахованої заробітної плати останнім, а відтак враховуючи відсутність даної інформації встановлено неможливість ведення господарської операції із контрагентами покупцями. Отже, за результатами проведеного аналізу не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Технобуд-Поліс", серед іншого, за грудень 2016 р. з контрагентами-покупцями, а відтак, останнє не могло реалізувати ПП "Альбіон Трейд" товари (труби) в грудні 2016 року на суму 5829044,8 грн., в тому числі ПДВ 165808,8 грн.

За таких обставин, податковим органом здійснено висновок, що ПП"Альбіон Трейд" господарські операції здійснено без належної обачливості або при наявності узгоджених дій з ТОВ"Технобуд-Поліс", ТОВ"Еллада Трейд", ТОВ"ТД Євротрубпласт" з метою отримання податкової вигоди. Таким чином, позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2016 р. суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Технобуд-Поліс" на суму ПДВ 1165808,8 грн., ТОВ "Елада Трейд" на суму ПДВ 587003, 15 грн., ТОВ"ТД Євротрубпласт" на суму ПДВ 125 017, 83 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 14.07.2017 року прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0006141415, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1877827 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі у сумі 469457 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між ним та його контрагентами ТОВ"Технобуд-Поліс", ТОВ"Еллада Трейд" та ТОВ"ТД Євротрубпласт", а також пов'язаність сформованих витрат з господарською діяльністю позивача. В свою чергу, відповідач не навів об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, так як і не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.27 ст.14 ПК України, витрати-це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Господарською діяльністю в розумінні п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Положеннями ст. 21 ПК України визначено обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За статтею 1 цього Закону господарська операція-дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про факт реальної зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки контролюючого органу були господарські операції позивача із ТОВ "Технобуд-Поліс", ТОВ "Еллада Трейд" та ТОВ "ТД "Євротрубпласт".

Досліджуючи взаємовідносини позивача з вищезазначеними контрагентами, суд першої інстанції встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

Так, 01.12.2016 року між ТОВ "Еллада Трейд" (продавець) та ПП "Альбіон-Трейд" (покупець) укладено договір поставки №19, предметом, якого є труба каналізаційна ПП - типу B-P U/SN8DN600/5900мм. Оплата отриманого товару проводиться по фактичній поставці не пізніше 20 банківських днів. Датою платежу вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця. Загальна вартість товару, що передбачається до постачання за цим договором, складає 3522018 грн. 90 коп. в т.ч. ПДВ.

На підтвердження постачання вказаного товару позивачем надано наступні документи: видаткову накладну №703 від 27.12.2016 р.; податкову накладну №703 від 27.12.2016 р.; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2017 р.; платіжні доручення №226 від 11.01.2017 р., №253, №254, №255, №256 від 31.01.2017 р.,№263, №264, №265, №266 від 02.02.2017 р., №268, №269 від 03.02.2017 р., №273 від 09.02.2017р., акти звіряння взаємних розрахунків.

Також, 14.12.2016 р. між ТОВ "ТД Євротрубпласт" (постачальник) та ПП "Альбіон - Трейд" (покупець) укладено договір № 728, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а продавець-прийняти товар та оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари за цінами узгодженими Сторонами в рахунках- фактурах або специфікаціях (додатках). Оплата товару здійснюється шляхом повної передоплати на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, крім випадків передбачених п.5.6 цього договору, або якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку -фактурі або в Специфікації.

На підтвердження виконання договору ПП "Альбіон-Трейд", позивачем надано наступні документи: рахунок-фактуру №ЕТП КВ0812/029 від 08.12.2016р.; видаткову накладну №ЕТП КВ0702/017, №ЕТП КВ0702/018, №ЕТП КВ0702/019 від 07.02. 2017 р., №ЕТП КВ2802/010 від 28.02.2017 р., №ЕТП КВ1804/019 від 18.04.2017 р.; податкові накладні №101428, №101429, №101430 від 27.12.2016 р.; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2017 р.; платіжні доручення №205, №206, №207 від 27.12.2016 р.; акт звірки взаємних розрахунків.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.12.2016 року між ТОВ "Технобуд-Поліс" (продавець) та ПП "Альбіон - Трейд" (покупець) укладено договір поставки № 18, предмет та умови якого аналогічні договору укладеного з ТОВ "Еллада Трейд" . При цьому, загальна вартість товару, що передбачається до постачання за цим договором, складає 6 994 852 грн. 90 коп. в т.ч. ПДВ.

На підтвердження постачання товару позивачу, останнім надано наступні документи: видаткову накладну №115 від 23.12.2016 р.; податкову накладну №115 від 23.12.2016 р.; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2017 р.; платіжні доручення №222, №223, №224, №225 від 11.01.2017 р., №229, №230, №231, №232 від 17.01.2017 р., №244, №245, №246 від 25.01.2017 р., №247 від 26.01.2017 р., №248, №249, №250, №251 від 27.01.2017 р. та акт звіряння взаємних розрахунків.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що наявні в матеріалах адміністративної справи первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Технобуд-Поліс", ТОВ "Еллада Трейд" та ТОВ "ТД "Євротрубпласт" за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів. Сама ж по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Стосовно посилань апелянта на те, що згідно службової записки ОУ ДПІ у Соборному районі м.Дніпра, фактичне місце ведення фінансово-господарської діяльності чи розташування офісу ТОВ "Еллада Трейд" не встановлено, а отже є підстави вважати, що вказане підприємство має ознаки фіктивності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що нереальність господарських операцій має бути підтверджена належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущенними контрагентами порушеннями вимог законодавства.

Відносно тверджень апелянта про те, що згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податків і сум отриманого з них податку за 9 місяць 2016 року у штаті ТОВ "Технобуд-Поліс" працювала одна особа, а згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати за грудень 2016 року-10 осіб, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій з реалізації товару на адресу ПП "Альбіон-Трейд", апеляційний суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з дотриманням контрагентами законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності та не зобов'язує і не наділяє юридичні особи правом перевіряти своїх контрагентів на наявність офіційно оформлених працюючих осіб належної кваліфікації, наявність обладнання, устаткування для надання відповідних послуг або для проведення робіт.

Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства ПП "Альбіон-Трейд" так як не залежать від останнього та не підтверджують відсутність наміру у сторін на досягнення правових наслідків, обумовлених укладеними договорами, а є лише припущенням неможливості настання таких наслідків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що платник податків (покупець товару), який дотримався вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту по операціям з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі на який перебуває на обліку податкового органу та зареєстрований як платник ПДВ, не може у подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушень його контрагентами діючого законодавства.

Згідно Висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України за 2010-2011 роки, саме з вказаного приводу, визначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником ПДВ до податкового кредиту (постанова від 31.01.2011 року справа № 21-47а-10).

З огляду на зазначене, враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що у відповідачем не доведено правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно статті 328 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 29 грудня 2017 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.