Постанова

від 20.12.2017 по справі 824/466/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/466/17-а

Головуючий у 1-й інстанції:Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

20 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

прокурора: Ліпійчука Б.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідачів: ОСОБА_3,

представника третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької міської ради на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці до Чернівецької міської ради, відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2017 року заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради № 35638977 від 13 червня 2017 року про відмову у державному реєстрі прав та їх обтяжень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Прокурор, представник позивача та представник третіх осіб в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідачів в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, пунктом 10.5. рішення 44 сесії VI скликання Чернівецької міської ради № 1101 від 30 січня 2014 року, земельну ділянку за адресою вул. Мізюна, 20, м. Чернівці, площею 0,3084 га, кадастровий номер 7310136300:12:002:1058 зараховано до земель запасу міста (а.с. 54-55).

14 листопада 2016 року господарським судом Чернівецької області у справі №926/2529/16 за позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: 1) Міністерство оборони України; 2) квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці до Чернівецької міської ради про визнання недійсним рішення та визнання права власності, прийнято рішення, яким: визнано незаконним та скасовано пункт 10.5. рішення 44 сесії VI скликання Чернівецької міської ради № 1101 "Про надання юридичним особам і підприємцям земельних ділянок в оренду, поновлення та відмову у поновленні договорів оренди землі, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань"; залишено без розгляду позов в частині визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на земельну ділянку площею 0,3084 га (кадастровий номер 7310136300:12:002:1058), що розташована за адресою:м. Чернівці, вул. Мізюна Григорія, 20, у зв'язку із відкликанням позивачем позову в цій частині через відсутність коштів для сплати судового збору за її розгляд (а.с. 14-16).

Згідно з державним актом Б № 037683, виданим 1980 року Чернівецькою радою народних депутатів України право постійного користування землею площею 112,3 га для господарських потреб належить Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району на території м. Чернівці.

Згідно з змінами в землекористуванні, на підставі рішень сесій Чернівецької міської ради, зареєстровано вилучення частини земельної ділянки площею 0,7208 га та 3,6378 га (а.с. 17-19, 88-91).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 30 березня 2017 року про земельну ділянку площею 0,3084 га (вул. Мізюна, 20, м. Чернівці, кадастровий номер 7310136300:12:002:1058), інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с. 85).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,3084 га (вул. Мізюна, 20, м. Чернівці, кадастровий номер 7310136300:12:002:1058), відомостей не знайдено (а.с. 100).

14 квітня 2017 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради з заявою про реєстрацію земельної ділянки площею 0,3084 га (вул. Мізюна, 20, м. Чернівці, кадастровий номер 7310136300:12:002:1058) за державою в особі Міністерства оборони України (а.с. 76-77).

21 квітня 2017 року відповідачем прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі встановлення відсутності у повному обсязі документів, необхідних для проведення реєстрації прав та їх обтяжень.

Також вказано, що рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2529/16 визнано незаконним та скасовано пункт 10.5. рішення 44 сесії VI скликання Чернівецької міської ради № 1101.

В подальшому, пунктом 22 рішення 26 сесії VIІ скликання Чернівецької міської ради №656 відмовлено у поверненні до державної власності в особі Міністерства оборони України земельної ділянки площею 0,3084 га (вул. Мізюна, 20, м. Чернівці, кадастровий номер 7310136300:12:002:1058).

В той же час, розпорядженням міського голови від 14 квітня 2017 року № 187-р зупинено дію пункту 22 рішення 26 сесії VIІ скликання Чернівецької міської ради № 656 та внесено на розгляд позачергової сесії міської ради 26 квітня 2017 року, оскільки рада у визначений законом двотижневий строк не відхилила зауваження міського голови та не підтвердила своє рішення 2/3 від загального складу ради, то пункт 22 рішення не набрав чинності.

Враховуючи викладене, державний реєстратор дійшов висновку щодо відсутності документу, який засвідчує передачу даної земельної ділянки в комунальну або державну власність (а.с.98).

13 червня 2017 року відповідачем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з неусуненням недоліків, що стали підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 квітня 2107 року (а.с.101).

Листом департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин від 30 вересня 2017 року відмовлено квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернівці у передачі земельної ділянки площею 0,3084 га (вул. Мізюна, 20, м. Чернівці, кадастровий номер 7310136300:12:002:1058) до державної власності.

Вказаний лист обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка перебуває в безстроковому і безоплатному користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці. Також зазначено, що у власності залишаються земельні ділянки, розташовані у межах населених пунктів, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук (а.с. 119).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням реєстратора позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з необґрунтованості та неправомірності рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку.

Також суд першої інстанції вирішив вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача вжити дій щодо проведення державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку, що розташована в Чернівецькій обл., м. Чернівці, вул. Мізюна Григорія, земельна ділянка 20, кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:12:002:1058, площею 0,3084 га, яка відноситься до земель оборони та є державною власністю, а компетентним органом держави є Міністерство оборони України.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 8 зазначеного Закону унормовано, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Положеннями статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регламентовано порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Частиною 2 статті 77 Земельного кодексу України, встановлено, що землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Статтею 9 Закону України "Про Збройні сили України" встановлено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних (водних) ділянок.

Відповідно до Закону України "Про оборону України" та Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом Чернівецької області від 14 листопада 2016 року у справі № 926/2529/16 встановлено, що земельна ділянка площею 0,3084 га (вул. Мізюна, 20, м. Чернівці, кадастровий номер 7310136300:12:002:1058) відповідно до державного акту на право користування земельною ділянкою серії Б №037683 з 1980 року перебуває в безстроковому і безоплатному користуванні КЕЧ району, правонаступником якого на підставі директиви №Д-322/1/010 Міністра оборони України від 20 квітня 2005 року є КЕВ м. Чернівці.

Отже, земельна ділянка площею 0,3084 га була складовою частиною та відноситься до земель оборони.

Статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Таким чином, Міністерство оборони України є власником земельної ділянки площею 0.3084 га, що є державною власністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що державний реєстратор неправомірно 13 червня 2017 року прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Стосовно посилань апелянта на недійсність державного акта на право постійного користування землею серії Б № 037683 від 1980 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до пункту 7 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці земельні ділянки.

Згідно з пунктом 2 Розділу 7 Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до пункту 10 статті 281 Розділу 7 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державний земельний кадастр" документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Даний державний акт ніким не оскаржувався, а тому станом на теперішній час є чинним.

Крім того, державним реєстратором прийнято рішення № 35638977 від 13 червня 2017 року у зв'язку з відсутністю документа, який засвідчує передачу даного об'єкта нерухомого майна в комунальну або державну власність.

Рішенням господарського суду Чернівецької області у справі № 926/2529/16 від 14 листопада 2016 року встановлено приналежність даної земельної ділянки до державної форми власності та факт її незаконного зарахування до земель запасу міста Чернівці за відсутності згоди органу управління майном - держави в особі Міністерства оборони України.

Крім того, акт на право користування землею серії Б № 037683 є правоустановчим документом.

Посилання представника апелянта на те, що про видачу акта не внесені записи у відповідні книги колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до діючого законодавства на час видачі державного акта набрання чинності таким документом не ставилось у залежність від внесення будь-яких записів до книг чи реєстрів.

Таким чином, дії державного реєстратора є незаконними, оскільки зазначена земельна ділянка є власністю держави в особі Міністерства оборони України, що підтверджується рішенням господарського суду Чернівецької області від 14 листопада 2016 року у справі №926/2529/16.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції протиправно вийшов за межі позовних вимог, оскільки повний пакет реєстраційних документів не було досліджено ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції.

Також колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного відповідача - відділ з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, оскільки в силу Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" зазначений відділ є самостійним суб'єктом владних повноважень.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції вимоги заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону задоволено повністю, суд приходить до висновку що понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради № 35638977 від 13 червня 2017 року про відмову у державному реєстрі прав та їх обтяжень.

Стягнути на рахунок заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону за рахунок бюджетних асигнувань відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради сплачений судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 548 від 26 червня 2017 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду буде складена в повному обсязі 26 грудня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6