Постанова

від 20.12.2017 по справі 804/1052/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2017 рокусправа № 804/1052/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Кругового О.О. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (суддя Єфанова О.В.), ухвалену в м. Дніпрі, повний текст складено 17 жовтня 2017 року, в адміністративній справі № 804/1052/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування вимоги (припису),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю СІТІ звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування вимоги (припису) №632/19/41-01/2017, винесеної 10.01.2017 року начальником Управління патрульної поліції в м. Дніпро Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ СІТІ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника:

- невідповідність висновків суду першої інстанції щодо наявності у відповідача повноважень на винесення спірної вимоги (припису) положенням статті 19 Конституції України та Закону України Про Національну поліцію ;

- помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення спірної вимоги (припису) на підставі статті 52-3 Закону України Про дорожні рух та неврахування доводів позивача про перевищення відповідачем владних повноважень;

- неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що позивач здійснює господарську діяльність на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, виданих виконавчим органом Дніпропетровської міської ради, які погоджені, крім інших установ, і з УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу (вх. № 46115/17 від 19.12.2017 року) відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін. Відповідач вказує на те, що повноваження співробітників Управління патрульної поліції в м. Дніпрі щодо винесення даного виду вимоги (припису) встановлені статтею 52-3 Закону України Про дорожній рух , п. 1-5, 11, ч. 1. ст. 23 Закону України Про Національну поліцію , п.п. 3.7.1-3.7.4 ДСТУ 3587-97, п. 4 розділу 2 Інструкції № 1395, ч. 1 ст. 3 та ч. 2 ст. 16 Закону України Про рекламу . Спірна вимога (припис) прийнята посадовою особою відповідача не як контролюючим органом з питань додержання законодавства в сфері реклами, а як органом, уповноваженим чинним законодавством здійснювати нагляд та контроль в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Дозволи на розміщення зовнішньої реклами погоджені лише місця розташування рекламоносіїв та його тип, однак наявність у позивача дозволів не може безспірно гарантувати дотримання вимог законодавства під час їх встановлення.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги; представник відповідача - заперечення проти неї.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

19 січня 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ отримало вимогу (припис) № 632/19/41-01/2017 від 10.01.2017 року, винесений на підставі ст. 52-3 Закону України Про дорожній рух , начальником Управління патрульної поліції в м. Дніпрі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1, яким зобов'язано усунути порушення при розміщенні зовнішніх рекламоносіїв, а саме пп. 3.7.1-3.7.4 ДСТУ 3587-97 за наступними адресами: вул. Шевченка, навпроти буд. № 10 (моноліт 3*6); вул. Шевченка, 41 (моноліт 3*6); вул. Шевченка, 10 (моноліт 3*6); вул. Марії Лисиченко, 9 (щит); вул. Марії Лисиченко, 15 (щит); вул. Криворізька, 16 (моноліт 3*6); вул. Січових Стрільців, 22 (щит); вул. Січових Стрільців, 89 б (щит); вул. Криворізька, 14 (моноліт 3*6); вул. Святослава Хороброго,8 (моноліт 3*6); вул. Святослава Хороброго,38 б (моноліт 3*6); вул. Святослава Хороброго,4 (моноліт 3*6); вул. Святослава Хороброго,35 (щит); вул. Святослава Хороброго,21 (моноліт 3*6); вул. Святослава Хороброго, 19 (моноліт 3*6); вул. Святослава Хороброго, 13 (щит); вул. Святослава Хороброго, 10 (моноліт 3*6); вул. Святослава Хороброго, 10 (щит); вул. Святослава Хороброго,1 (моноліт 3*6); вул. ОСОБА_2 - вул. Січових Стрільців (моноліт 3*6); вул. Титова, зупинка (моноліт 3-6); вул. Титова, 6 (моноліт 3-6); вул. Титова - пр.. ОСОБА_3, 2а (моноліт 3*6). Вказаним приписом встановлено термін виконання - 7 робочих днів з моменту отримання. Судом першої інстанції також встановлено, що підставою для проведення перевірки стало звернення громадянина ОСОБА_4 до начальника Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції, в якому заявник просив здійснити реагування в межах компетенції та у порядку, визначеному законом на порушення ДСТУ 3587-97 щодо розміщення рекламоносіїв за наступними адресами: вул. 6-ї Стрілецької дивізії, вул. Андрія Фабра, вул.Березинська, вул. Вячеслава Липинського, вул. ОСОБА_5, вул. Володимира Мономаха, вул. Воскресенська, вул. Глинки, вул. Криворізька, вул. ливарна, вул. Марії Лисиченко, вул.ОСОБА_6, вул. Михайла Коцюбинського, вул.ОСОБА_7, вул. Святослава Хороброго, вул. Січеславська Набережна, вул. Січових Стрільців, вул. Старокозацька, вул. Тітова, вул. Троїцька, вул. Феодосіївська, вул. Харківська, вул. Чернишевського, вул. Шевченка, просп. ОСОБА_4, просп. Петра Калнишевського, Донецьке Шосе. Під час здійснення виїзду відповідачем до рекламоносіїв було проведено дотримання позивачем вимог ДСТУ 3587-97, про встановлені порушення відповідачем було зазначено у таблицях, які містяться в матеріалах справи, та на виконання законодавства України видано вимогу (припис) № 632/19/41-01/2017 від 10.01.2017 про усунення встановлених порушень. Відповідно до вказаної таблиці, відповідачем було встановлено порушення за вказаними адресами. По всім адресам встановлено порушення встановлення рекламоносія менше за 10 м. до дороги, кут відносно дороги більше 45 градусів, відсутня на опорі світлоповертаюча дорожня розмітка заввишки до 2 м., майже у всіх випадках встановлено порушення менше 50 м від перехресть та пішохідних переходів, лише у деяких випадках декоративно не оформлено ф/блок та в одному перерізі з дорожніми знаками та світлофорами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач наділений повноваженнями щодо винесення вимоги (припису), яка, у випадку не усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, в майбутньому, у разі невиконання вказаних вимог, буде слугувати підставою для складання протоколу з урахуванням інших документів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-28 КУпАП.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Скаржник стверджує, що спірна вимога (припис) прийнята відповідачем з перевищенням законних повноважень, що є порушенням, перш за все, статті 19 Конституції України. Суд першої інстанції, натомість, дійшов висновку про правомірність спірної вимоги (припису).

Аналізуючи доводи скаржника та зазначений висновок суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції керується положеннями частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про Національну поліцію (№ 580-УІІІ) визначені завдання поліції, якими є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до статті 52-3 Закону України Про дорожній рух (№ 3353-ХІІ) до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать: участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечення безпеки дорожнього руху; організація супроводження і забезпечення безпечного руху транспортних засобів спеціального призначення; погодження відповідно до вимог цього Закону, інших законодавчих актів проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг; погодження поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху; видача в установленому порядку у випадках, передбачених законом, дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, у тому числі небезпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері, розробленням і видачею в установленому порядку документів щодо погодження маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів; інформування учасників дорожнього руху про фіксацію фактів правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі. Національна поліція також здійснює контроль за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, виконанням установлених Кабінетом Міністрів України правил паркування транспортних засобів у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування, а у випадках та порядку, визначених законом, тимчасово затримує і доставляє транспортний засіб, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів (коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання, відповідно до закону тимчасово вилучає посвідчення водія.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище закони не наділяють Національну поліцію повноваженнями вносити вимоги (приписи) суб'єктам господарювання про усунення порушень вимог ДСТУ при розташуванні спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача не зміг надати пояснення про те, якими нормативно-правовими актами передбачений порядок проведення перевірки суб'єктів господарювання з питань розміщення рекламних конструкцій, яким чином здійснювались заміри невідповідності рекламних конструкцій ДСТУ, у тому числі, визначався кут нахилу, якими нормативно-правовими актами передбачено складання таблиці перевірки відповідності розміщення рекламоносіїв.

Статтею 26 Закону України Про рекламу передбачено, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури - щодо спорудження; житлового будинку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

Відповідно до пунктів 45 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства. У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Відповідач стверджує, що спірна вимога (припис) складений ним не як контролюючим органом з питань додержання законодавства в сфері реклами, а як органом, уповноваженим чинним законодавством здійснювати нагляд та контроль в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Натомість, як зазначалось вище, стаття 52-3 Закону України Про дорожній рух , якою керувався відповідач при прийнятті спірної вимоги (припису), такими повноваженнями Національну поліцію не наділяє.

Висновок суду першої інстанції про те, що відповідач наділений повноваженнями щодо винесення вимоги (припису), яка, у випадку не усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, в майбутньому, у разі невиконання вказаних вимог, буде слугувати підставою для складання протоколу з урахуванням інших документів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-28 КУпАП, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки обов'язковою умовою виконання вимоги (припису) суб'єкта владних повноважень є її законність та правомірність.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення. Згідно пункту 3 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасуванню рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовної вимоги.

На підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень. Такими витратами є сплата судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 1600 грн. (т.1 а.с.3) та судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1760 грн. (т. 2 а.с.1), а всього - 3360 грн.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року в адміністративній справі № 804/1052/17 - скасувати та ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу (припис) № 632/19/41-01/2017, прийняту 10 січня 2017 року начальником Управління патрульної поліції в місті Дніпрі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, м. Дніпро, Троїцька площа, 2-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ (код ЄДРПОУ 31959024, м. Дніпро, вул. Глинки, 2) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору на суму 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови викладено 26 грудня 2017 року.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук