Рішення

від 27.12.2017 по справі 547/511/17

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/511/17

Провадження №2/547/296/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вересень", про визнання причини пропуску строків звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду з позовом, визнання права на земельну частку (пай), зобов'язання ОСОБА_2 сільської ради Семенівського району Полтавської області виділити в натурі із земель запасу сільської ради земельну частку (пай) та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку,

представник позивача ОСОБА_4,

представник ОСОБА_2 сільської ради Семенівського району Полтавської області ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись те, що на час розпаювання КСП "Оболонське" був його членом і працював у КСП. З невідомих причин його не включено до списку громадян-членів КСП та надалі не видано і не складено на його ім'я відповідний сертифікат про право на земельну частку (пай) площею 4,29 умовних кадастрових гектарів, чим порушено відповідні положення Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" і Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю.

Представник позивача позов підтримала, вказала, що на час розпаювання КСП "Оболонське" позивач був його членом і працював у ньому, навіть не міг припустити, що його не включено до відповідного списку. З невідомих причин його не включено до списку громадян-членів колишнього КСП, про що позивач довідався лише у листопаді 2016 року після отримання відповідних відповідей на запити на публічну інформацію та адвокатські запити. Вказане є поважними причинами пропуску строку позовної давності і не може слугувати причиною для відмови у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради просив відмовити у позові через сплив позовної давності. Вказав, що на час розпаювання позивач працював у колгоспі, розпаювання було загальновідомим фактом, у т.ч. позивачеві. Посилаючись на прецедентну практику ЄСПЛ вказав, що особа зобов'язана знати про стан своїх майнових права, застосування наслідків спливу позовної давності слугує юридичній визначеності та запобігання відповідальності відповідача "за події далекого минулого". Повідомлені позивачем обставини не є поважними щодо пропуску строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 РДА, третя особа правом участі у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки представника суд не повідомляли, позиції щодо позову не повідомили.

Ураховуючи зазначене суд, відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, ухвалив розглянути справу по суті за відсутності представників ОСОБА_3 РДА і ТОВ "Агрофірма "Вересень".

Виконуючи приписи ст. 264 ЦПК України суд зазначає таке.

Відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 (а.с. 10-12), він, зокрема, 21.02.1995 прийнятий у члени і на роботу трактористом у КСП "Оболонське", а 25.08.1996 вибув із членів КСП за власним бажанням; також працював і був членом КСП протягом 04.11.1992 - 19.01.1995 тощо.

ОСОБА_6 не включено до списку громадян-членів КСП "Оболонське" (а.с. 61-73).

Згаданий список є додатком до державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ № 000087, яким Колективному сільськогосподарському підприємству "Оболонське" передано у колективну власність 37601 га землі для ведення колективного сільського господарства відповідно до рішення ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів від 27.12.1995 № 2 (а.с. 53-57).

Щодо вказаних обставин не заперечували позивач, його представник, представник ОСОБА_2 сільської ради.

ОСОБА_2 сільська рада листами від 12.12.2016 № 668 (а.с. 14), від 11.01.2017 № 26 (а.с. 18) повідомила позивача про відсутність у неї відомостей щодо причин його невключення до відповідного списку.

Відділ у Семенівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтаській області листом від 03.04.2017 № 35/115-17 повідомив позивача, що його не включено до списку-переліку громадян, що мають право на отримання сертифіката на земельну частку (пай) КСП "Оболонське", сертифікат і державний акт не видавалися (а.с. 27).

Відділ у Семенівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтаській області листом від 30.06.2017 № 408/115-17 повідомив представника позивача, що середній розмір земельної частки (паю) бувшого КСП "Оболонське" на момент розпаювання становив 4,29 умовних кадастрових гектарів, середня грошова оцінка земельної частки (паю) складає 131453,18 грн (а.с. 52).

Згідно статуту КСП "Оболонь" останнє є правонаступником КСП "Оболонське" (а.с. 77).

Отже вчинення дій щодо паювання КСП "Оболонське" розпочато та завершено під час роботи та членства позивача у вказаному КСП, але його не було включено до відповідного списку громадян-членів КСП, що додається до державного акта.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України, у редакції Закону України від 13.03.1992 N 2196-XII (втратив чинність 01.01.2002), чинної на дату виникнення спірних правовідносин - дати паювання КСП "Оболонське" - земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Землі у колективну власність передаються безплатно.

Частиною 10 ст. 6 Закону України від 13.03.1992 N 2196-XII передбачалося, що при визначенні середнього розміру земельної частки має враховуватися якість сільськогосподарських угідь. Розмір середньої земельної частки може переглядатися залежно від демографічних умов і конкретних обставин, що склалися, Радою народних депутатів, яка визначила цей розмір.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

В ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року № 899-ІV, вказується, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відтак суд робить висновок, що всупереч вказаним положенням Указу Президента України, Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 13.03.1992 N 2196-XII) позивача протиправно не внесено до списку громадян-членів КСП "Оболонське", оскільки на час розпаювання КСП "Оболонське" позивач був членом КСП. Право позивача на земельну частку (пай) у КСП не припинилося.

Із трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 також вбачається, що як до розпаювання (з 04.11.1992), так і протягом нього і після його звершення позивач до 01.03.1997 працював у згаданому КСП.

Представником відповідача ОСОБА_2 сільської ради зроблено усну і письмову заяви (а.с. 116, 117) про застосування позовної давності.

Позивач звернувся до суду у травні 2017 року (а.с. 31).

Спірні правовідносини відбулися у грудні 1995 року (а.с. 54).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України)

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-2469цс16, постанова від 16 листопада 2016 року, зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Ураховуючи встановлені обставини справи, у т.ч. членство позивача у КСП "Оболонське", перебування у трудових відносинах із КСП задовго до його розпаювання, під час його розпаювання та упродовж майже двох років після нього, поза розумним сумнівом поінформованість позивача про процес і результати розпаювання КСП під час їх здійснення, а не за наслідком отримання письмових відповідей у листопаді 2016 року, звернення до суду більш як через 21 рік після порушення прав позивача тощо суд не має достатніх правових підстав для визнання поважними вказаних позивачем причин пропущення позовної давності.

Відтак суд відмовляє у задоволенні позову через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною (відповідачем) у спорі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1; Полтавська обл. Семенівський р-н, с. Бурімка, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідачі:

- ОСОБА_2 сільська рада Семенівського району Полтавської області; Полтавська область, Семенівський район, с. Оболонь, вул. Позена, 1/2, код ЄДРПОУ 22543563;

-ОСОБА_3 районна державна адміністрація Полтавської області, вул. Незалежності, 44, смт Семенівка, Семенівський р-н, Полтавська область, код ЄДРПОУ 04057528.

ОСОБА_5 особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідча, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вересень"; Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Погреби, вул.. Жовтнева, 27, код ЄДРПОУ 03770158.

Суддя В.Ф.Харченко