Ухвала

від 29.11.2017 по справі 695/4234/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Мазур Л.М.,

ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого

2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 1996 року перебула в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Шлюбно-сімейні відносини між ними фактично припинені, на момент подачі позову шлюб не розірвано.

Зазначала, що в період шлюбу ними було придбано нерухоме майно, яке належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності, а тому просила на підставі ч. 1 ст. 70 СК України здійснити його поділ.

Беручи до уваги зазначене, просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1; земельну ділянку, площею 0,056 га, для ведення садівництва, що знаходиться в с. Коробівка Золотоніського району Черкаської області, а за ОСОБА_4 - право власності на земельну ділянку площею 0,4202 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_1, та житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_4

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просив розділити між сторонами виходячи із принципу рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, визначеного ст. 70 СК України, шляхом визнання за ним та ОСОБА_3 права власності на 1/2 частини за кожним на: квартиру АДРЕСА_1 земельну ділянку, площею 0,056 га, для ведення садівництва, що знаходиться за адресою:

с. Коробівка Золотоніського району Черкаської області; земельну ділянку, площею 0,4202 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_5.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку поділу спільно нажитого майна право власності на 1/2 частини квартири за адресою: Черкаська область,

АДРЕСА_2, на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,056 га, для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,4202 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, на 1/2 частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_5.

Визнано за ОСОБА_3 у порядку поділу спільно нажитого майна право власності на 1/2 частини квартири за адресою: Черкаська область,

АДРЕСА_2, на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,056 га для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,4202 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, на 1/2 частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_5.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу в рівних частках. При цьому зазначено, що запропонований ОСОБА_3 поділ майна порушує рівний розподіл власності подружжя.

Колегія суддів не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 1996 року.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 22 серпня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Золотоніського міськрайонного нотаріального округу Сахно В.І. за реєстровим № 1969, ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_3.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 жовтня

2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченком С.В. за реєстровим № 7056, ОСОБА_4 придбав земельну ділянку площею 0,056 га, для ведення садівництва, що знаходиться на території Коробівської сільської ради за адресою:

с. Коробівка Золотоніського району Черкаської області.

Встановлено, що на спірній земельній ділянці в с. Коробівка Золотоніського району Черкаської області був також побудований ними житловий будинок, який не введений в експлуатацію, але є придатним для проживання.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 вересня

2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченком С.В. за реєстровим № 6948, ОСОБА_4 придбав земельну ділянку площею 0,4202 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_1, що знаходиться на АДРЕСА_5

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 14 квітня 2016 року за № 57318992 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченком С.В. за реєстровим № 6947, придбав житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_5

За загальним правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі 6-843цс17.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України).

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суди попередніх інстанцій виходили із того, що запропонований ОСОБА_3 варіант поділу спільного сумісного майна в натурі порушить принцип рівності часток подружжя, оскільки на земельній ділянці в с. Коробівка Золотоніського району Черкаської області, яку остання просила виділити їй, знаходиться побудований житловий будинок, який не введений в експлуатацію, а тому при визнанні права власності на спірну ділянку за ОСОБА_3 будуть порушені права ОСОБА_4 на вказаний об'єкт будівництва.

Водночас судами не було враховано, що вказаний об'єкт будівництва не був предмет поділу, сторонами не заявлялись вимоги щодо розподілу його як спільної сумісної власності подружжя, а тому вирішення питання щодо його поділу свідчить про вихід судом за межі заявлених позовних вимог, що суперечить положенням ч. 1 ст. 11 ЦПК України.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було враховано, що способи та порядок поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначаються ст. 71 СК України і що сутність такого поділу полягає у тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15).

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на зазначене, не перевірили зміст заявлених позовних вимог, не встановили перелік майна, яке підлягає поділу між сторонами, не перевірили належним чином можливість його поділу з виділенням конкретного майна в особисту власність кожному із подружжя, у зв'язку зі чим дійшли передчасного висновку про необхідність залишення спірного майна у спільній часткові власності.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення із порушенням норм процесуального права, не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від

30 листопада 2016 року, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від

02 лютого 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді: Є.П. Євграфова

І.М.Завгородня

Л.М.Мазур

О.В. Попович