Постанова

від 26.12.2017 по справі 369/8773/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8773/16-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д. Провадження № 22-ц/780/5833/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 4 26.12.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя.

Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що 27 листопада 2003 року уклав шлюб із відповідачем. Під час шлюбу ними було придбано рухоме та нерухоме майно, в тому числі спільно побудований житловий будинок з господарськими спорудами за адресою с. Чабани, вул. Приозерна, 29 Києво-Святошинського району, земельна ділянка пл. 0,1190 га. за цією ж адресою, квартира за адресою АДРЕСА_1, 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_2. На даний час у них з дружиною напружені стосунки, виникають спори з приводу володіння, користування і розпорядження майном.

На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги в липні 2017 року, просив поділити спільне нерухоме майно подружжя, виділивши позивачу будинок в смт. Чабани, вул. Приозерна, 29 та частину земельної ділянки під будинком пл. 0,089 га., відповідачу - квартиру за адресою АДРЕСА_1, 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_3, частину земельної ділянки пл. 0,03 га.

В січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя.

Зустрічний позов мотивувала тим, що ОСОБА_3 не допускає її до управління і розпорядження власністю, яка записана на її ім'я - житловий будинок по вул. Приозерній, 29 у с. Чабани; в квартирі АДРЕСА_4 проживає мати позивача, з якою у неї напружені стосунки, вважає за доцільне залишити цю квартиру у власності позивача та його матері.

На підставі вищевикладеного просила визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку та земельної ділянки за адресою с. Чабани, вул. Приозерна 29 та квартиру за адресою АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 - на ? частину житлового будинку та земельної ділянки за адресою с. Чабани, вул. Приозерна 29 та 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_3.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року позов позови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частково задоволено, визнано за кожним із подружжя право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами за адресою с. Чабани, вул. Приозерна, 29 Києво-Святошинського району, ? частину земельної ділянки пл. 0,1190 га. за цією ж адресою,1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1, 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_2. В задоволенні решти позовів відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що 1/3 частина квартири за адресою АДРЕСА_2 належить матері позивача, яка в цій квартирі і проживає, тому вона просила виділити відповідачу цю квартиру, а їй - квартиру за адресою АДРЕСА_1. Вказувала, що суд вийшов за межі позовних вимог та поділив неподільні речі, а саме квартири, не в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 71 СК України. У суду не було підстав застосовувати ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України в зв'язку з тим, що в рамках справи розглядалося питання про поділ декількох неподільних речей.

Суд також вийшов за межі позовних вимог, поділивши квартири так, як не просила жодна із сторін, при цьому обидві квартири не можна поділити без втрати їх цільового призначення.

Ухваливши рішення за власним розсудом, суд жодним чином не мотивував такого рішення, отже воно є необґрунтованим.

Позивач ОСОБА_3 надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо виходу за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки сторони просили здійснити поділ спільного майна подружжя, що і було здійснено судом першої інстанції, але у інший спосіб, тобто їх позови задоволені частково.

Вважав, що рішення суду першої інстанції в повному обсязі відповідає вимогам законності та обґрунтованості, передбаченим ЦПК України в редакції від 03 серпня 2017 року, що була чинною на момент його ухвалення. Твердження апелянта щодо безспірності факту неможливості поділу кварти без втрати їх цільового призначення вважає передчасним, оскільки матеріали справи не містять висновків щодо технічної можливості поділу вказаних об'єктів нерухомого майна.

Вказував, що не погоджувався на поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, за варіантом, визначеним у зустрічному позові, а також на отримання грошової компенсації вартості його частки майна.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно було набуте сторонами під час шлюбу, а тому із урахуванням положень ст. 71 СК України суд дійшов висновку про поділу майна подружжя по ? частині спірного майна кожному.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 27 листопада 2003 року, під час якого народжена дитина ОСОБА_5, 21 січня 2012 року.

30 вересня 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу придбали в рівних частках (по 1/3 кожному) квартиру АДРЕСА_5 (а. с. 33 - 34).

10 липня 2008 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_6 (а. с. 16).

29 липня 2011 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбала земельну ділянку пл. 0,1190 га. по вул. Приозерна в смт. Чабани Києво-Святошинського району (а. с. 20).

07 липня 2012 року ОСОБА_2 одержала свідоцтво про право власності на нерухоме майно на домоволодіння за адресою смт. Чабани Києво-Святошинського району, 29 на підставі рішення виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 03 липня 2012 року № 103, зареєструвавши право власності на нього 07 серпня 2012 року (а. с. 21 - 22).

Також із матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення до квартири, відшкодування моральної шкоди позов ОСОБА_4, ОСОБА_3 задоволено частково, вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_7 та зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні квартирою (а. с. 130 - 133).

Крім того, ОСОБА_3 надано звіти про незалежну оцінку майна на підтвердження обставин, на які він посилається у своєму позові, складені 29 липня 2016 року. Так, згідно звіту, складеного ТОВ Чіріков Консалт , вартість квартири за адресою АДРЕСА_1 складає 867000 грн., згідно звіту, складеного ТОВ Нотаріус , вартість земельної ділянки за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чабани, вул. Приозерна, 29, складає 791500 грн., згідно звіту, складеного ТОВ Чіріков Консалт , вартість домоволодіння № 29, яке розташоване за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чабани, вул. Приозерна, 29, складає 937900 грн., згідно звіту, складеного ТОВ Чіріков Консалт , вартість квартири за адресою АДРЕСА_3, складає 696500 грн. (а. с. 9, 13, 30, 39).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 також надала звіти про грошову оцінку майна, складені суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 14 квітня 2017 року. Так, згідно даних звітів, вартість земельної ділянки за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чабани, вул. Приозерна, 29, складає 1706317 грн. (а. с. 136), вартість квартири за адресою АДРЕСА_3, складає 1008636 грн. (а. с. 138), вартість квартири за адресою АДРЕСА_1 складає 554715 грн. (а. с. 140), вартість домоволодіння № 29, яке розташоване за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чабани, вул. Приозерна, 29, складає 3466720 грн. (а. с. 142).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. ст. 60, 69, 70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 23, 24 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Пунктом 25 даної постанови роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи наведені вимоги закону, суд першої інстанції прийшов до висновку про проведення поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши кожному із подружжя по ? частині спірного майна.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує вимоги, що пред'являються до доказів, що визначені ст. ст. 77 - 80 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, вартість частини спірного майна визначено у наданих сторонами висновках про оцінку майна від 29 липня 2016 року та від 14 квітня 2017 року, разом із тим визначена вартість майна значно відрізняється; крім того, їх складено оцінювачами, які не попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, звіт від 29 липня 2016 року складений більше ніж за рік до ухвалення рішення і не відповідає вимогам про дійсну ринкову вартість.

Клопотання про призначення по справі експертизи для визначення вартості спірного майна сторонами не заявлялось.

Таким чином, виділення будь-якій із сторін конкретного нерухомого майна в натурі було неможливим, оскільки у даному випадку необхідно було б вирішувати питання щодо рівності вартості майна, виділеного як позивачу, так і відповідачу, а у разі нерівнозначності такої вартості - компенсації за частку у праві спільної сумісної власності.

Оскільки сторонами не було надано належних доказів вартості спірного майна під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності на ? частку кожного з об'єктів нерухомого майна, а саме земельної ділянки, квартир та житлового будинку.

Колегія суддів вважає такий спосіб поділу майна подружжя вірним, оскільки здійснити поділ майна, виходячи із його вартості, за доказами, наявними в матеріалах справи, є неможливим.

Визначення ідеальних часток в праві власності на майно подружжя без поділу його в натурі відповідає вимогам закону та п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у суду юридичних підстав застосовувати ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України і неможливість поділу квартир без втрати їх цільового призначення.

Доводи апеляційної скарги про неможливість користування 1/3 частиною квартири АДРЕСА_5 в зв'язку із належністю іншої 1/3 її частини позивачу та його матері, яка там і проживає, висновків суду першої інстанції про спосіб поділу майна подружжя не спростовує. Крім того, відповідач не позбавлена можливості у разі необхідності звернутися із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні її майном або про припинення частки в праві спільної часткової власності.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про вихід суду за межі позовних вимог, оскільки як позивач, так і відповідач просили здійснити поділ спільного майна подружжя, що і було здійснено судом, але у інший спосіб, тобто позови задоволено частково.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

ОСОБА_7